Рішення

від 01.10.2020 по справі 570/4812/14-ц

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/4812/14-ц

Номер провадження 2/570/7/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю позивачів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

їх представників адвокатів Кітовського В.Л.,

Троцюка О.С.,

представників відповідача САД в Рівненській області Валігури І.А.,

Камшелюка А.А.,

Дворак Т.Б. ,

адвоката Цимбалюк О.П.,

представника відповідача Рівненської райдержадміністрації Петриляк С.В.,

представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Дяденчука А.І.,

представника 3-ої особи:Управління Держгеокадастру Українця М.В.,

представників 3-ої особи ДП "РНДіПІ землеустрою" Андрієнка В.О.,

Панасюк Я.І.,

експерта Мисковця Н.О.,

секретаря судового засідання Новоселецької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри, 10) цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до служби автомобільних доріг у Рівненській області, Рівненської районної державної адміністрації, Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Рівненського районного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області, ДП Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання недійсним розпорядження голови Рівненської райдержадміністрації та державного акта на земельну ділянку, рішення Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію

в с т а н о в и в:

покликаючись на приватизацію земельної ділянки, на якій знаходиться належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 та відмову у внесенні таких відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з перетином меж вказаної земельної ділянки із суміжною земельною ділянкою, що належить відповідачу, позивачі у поданій 01 жовтня 2014 року позовній заяві просять визнати недійсним розпорядження голови Рівненської РДА від 17 квітня 2006 року №263 та державний акт серії ЯЯ №260273 від 16 січня 2007 року.

Протягом розгляду справи позовні вимоги позивачами неодноразово змінювалися і згодом позивачі повернулися до первісних позовних вимог.

Всіх учасників справи відповідно до ст.ст.74-76 ЦПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи. Зважаючи на те, що їх явку не визнано обов`язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності учасників судового розгляду, які не з`явилися до суду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю і по аналогічних мотивах. По суті спору стверджує, що користується вказаною земельною ділянкою практично з народження, приватизована з 2004 року, зокрема, і зі згоди служби автомобільних доріг. Згодом продала її частину ОСОБА_2 . Служба автомобільних доріг та ОСОБА_4 приватизували свої земельні ділянки набагато пізніше, при цьому її згоди не отримували. Паракдокс в тому, що будинок, у якому вона проживає, знаходиться саме на тій частині її земельної ділянки, яка юридично їй не належить.

Позивач ОСОБА_2 позов підтримав повністю і по аналогічних мотивах та дав аналогічні поляснення.

Їх представник адвокат Кітовський В.Л., підтримуючи позов, показав, що позивач ОСОБА_1 не має можливості зареєструвати свої права на належні їй земельні ділянки, які утворені внаслідок розподілу через накладення земельної ділянки Служби автомобільних доріг у Рівненській області. Вважає, що були порушені вимоги законодавства при видачі державного акта Службі автомобільних доріг у Рівненській області, так як межі її земельної ділянки при складанні державного акта вказані не були та з нею не погоджувалися, що мало наслідком накладення земельних ділянок.

Представник позивачів адвокат Троцюк О.С. підтримав позицію сторони позивачів.

Представник відповідача - служби автомобільних доріг в Рівненській області Валігура І.А. вважає, що вказаний відповідач - служба автомобільних доріг у Рівненській області - не є належним відповідачем, оскільки ним має бути інститут землеустрою, який, можливо, виготовив неякісну документацію. План, який має автодор, підтверджує його право на користування вказаною спірною частиною земельної ділянки, при цьому будинок позивача раніше належав саме ДП Рівненський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України .

Просить у позові відмовити за безпідставністю, бо позивачі повинні обґрунтувати порушення законодавства службою автомобільних доріг при здійсненні своїх повноважень з чітким посиланням на норми законодавства, які регулюють такі відносини.

Показав, що служба автомобільних доріг у Рівненській області є державною організацією, яка створена відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України №113 від 15 березня 2012 року Про зміни в організаційній структурі Державної служби автомобільних доріг України і є правонаступником шляхово-експлуатаційної дільниці №869 (ШЕД №869). За даними Плану територій Городоцької сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області, де зазначено відрізок автомобільної дороги Устилуг-Луцьк-Рівне 150 км+000 м. - 156 км.+600 м. (включає спірну земельну ділянку), за ШЕД №869 обліковується земельна ділянка загальною площею 43,6 га. Тобто, земельні ділянки перебувають у користуванні вказаного відповідача ще з 1991 року. Вказує, що ст.123 ЗК України передбачений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, однак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зверталися за наданням спірних земельних ділянок у передбаченому законодавством порядку. Посилання позивачів на рішення сесії Городоцької сільської ради, як на підставу отримання спірних земельних ділянок у порядку визначеному ЗК України, не відповідає дійсності, оскільки згідно ч.3 ст.149 ЗК України сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні для всіх потреб. Такого вилучення земельних ділянок у Служби автомобільних доріг у Рівненській області не відбувалося. Крім цього, зазначають, що розробником технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельними ділянками є ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", яке згідно ст.28 Закону України Про землеустрій несе відповідальність за якість робіт із землеустрою.

Представник відповідача САД в Рівненській області Цимбалюк О.П. вважає, що спірні землі є землями автодора і завжди належали вказаному відповідачу і приватизація їх позивачем не змінює цей статус. При приватизації позивачем вказаний відповідач не відмовлявся від користування цією ділянкою. Обраний позивачами спосіб захисту не є належним, оскільки не призведе до закриття поземельної книги та скасування державної реєстрації, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться під дорогою Устилуг-Луцьк-Рівне. Позивачем не вказано, які саме норми законів порушені.

Представник Рівненської районної державної адміністрації показав, що в 2006 році надійшла технічна документація і відповідач, діючи в межах своїх повноважень, прийняв розпорядження про її затвердження. Не маючи доступу до карт, довірилися документам, які надав Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою . Погоджується з листом Держземагенства.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Дяденчук А.І. вважає, що ОСОБА_4 не порушила прав позивачів. Зауважує, що на даний час фактичні межі землекористування позивачів також не знаходяться в межах кадастрової карти України.

Представник 3-ої особи ДП РНДіПІ землеустрою Андрієнко В.О. показав, що при придбанні будинку виникли підстави для припинення права користування. Статус спірної частини земельної ділянки визначено неправильно. Частина земельної ділянки позивача знаходиться в межах, а частина поза межами населеного пункту. Підтверджує, що межі земельної ділянки не змінювалися з 1979 року.

Суд, заслухавши їх пояснення, показання свідка, експерта, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сторони скористалися правовою допомогою.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 25 березня 2003 року листом №8/489 ДП Рівненський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України надало згоду позивачу на приватизацію відомчого будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_2 (в подальшому господарству присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1 ).

Згідно рішення №315 Городоцької сільської ради Рівненського району від 26 березня 2004 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,80 га, з них для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,55 га в селі Городок.

26 серпня 2006 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯА №042647 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер №5624683300:07:033:0001. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010658300061.

02 квітня 2008 року ОСОБА_1 з належної їй на праві приватної власності цілої земельної ділянки площею 0,25 га подарувала ОСОБА_2 частину площею 0,08 га за договором дарування №1412, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І.В. У той же день їй було видано державний акт серії ЯД №988802 на право власності на земельну ділянку 0,17 га, кадастровий номер 5624683300:07:033:0102. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010858300273.

30 вересня 2008 року ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯД №988803 на право власності на земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер №5624683300:07:033:0101. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010858300210.

При цьому, у процесі виготовлення технічної документації межі земельних ділянок погоджувалися з відповідачем Службою автомобільних доріг у Рівненській області.

Бажаючи розділити земельну ділянку площею 0,17 га на дві рівні частини, позивач звернулася у сільську раду. Рішенням Городоцької сільської ради від 5 жовтня 2012 року №461 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки площею 0,17 га (ділянка № НОМЕР_1 площею 0,085 га та земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,085 га) при поділі земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно державного акта серії ЯД №988802, виданого 02 вересня 2008 року, та площею 0,55 га (ділянка № НОМЕР_3 площею 0,31 га та ділянка № НОМЕР_2 площею 0,24 га) для ведення особистого селянського господарства згідно державного акта ЯА №042648, виданого 29 серпня 2006 року.

Проте, після подання документів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру про вищезгадані земельні ділянки позивач отримала рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки виявлено накладення меж новоутворених земельних ділянок на земельну ділянку площею 40,9148 га Служби автомобільних доріг у Рівненській області, яка належить їй на праві постійного користування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №260274 від 16 січня 2007 року.

Вказаний державний акт ЯЯ №260274 від 16 січня 2007 року, виданий Службі автомобільних доріг у Рівненській області на підставі розпорядження голови Рівненської РДА Рівненської області від 17 квітня 2006 року №263, згідно якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельних ділянок загальною площею 40,9148 га для обслуговування автомобільного шляху Устилуг-Луцьк-Рівне на території Городоцької сільської ради та передано у постійне користування Службі автомобільних доріг у Рівненській області земельні ділянки площею 40,9148 га для обслуговування автомобільного шляху Устилуг-Луцьк-Рівне на території Городоцької сільської ради.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №8241-8243 від 23 серпня 2018 року на земельну ділянку загальною площею 0,17 га з кадастровим номер №5624683300:07:033:0102, яка належить ОСОБА_1 відповідно до топографо-геодезичного знімання накладається земельна ділянка смуги відводу автошляху Устилуг-Луцьк-Рівне з кадастровим номером 5624683300:07:028:0001 (площа накладання становить 0,0991 га.). Також на земельній ділянці розташована дорога в напрямку тролейбусної підстанції площею 0,0134 га. Накладання інших земельних ділянок відповідно до топографо-геодезичного знімання відсутні. Проте по земельній ділянці загальною площею 0,55 га з кадастровим номером № 5624683300:07:033:0002, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту серії ЯА № 042648 відповідно до топографо-геодезичного знімання пролягає дорога в напрямку тролейбусної підстанції площею 0,0312 га та знаходиться значні частина будівлі тролейбусної підстанції площею 0,216 га. На земельну ділянку загальною площею 0,08 та з кадастровим номером № 5624683300:07:033:0101, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії ЯД № 988803 відповідно до топографо-геодезичного знімання накладається частина смуги відводу автошляху " Устилуг-Луцьк-Рівне з кадастровим номером 5624683300:07:028:0001. Площа накладання становить 0,0438 га.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №8151-8152 від 07 серпня 2019 року на земельну ділянку загальною площею 0,17 га з кадастровим номером № 5624683300:07:033:0102, яка належить ОСОБА_1 , відповідно до топографо-геодезичного знімання накладається земельна ділянка смуги відводу автошляху Устилуг-Луцьк-Рівне , кадастровий номер 5624683300:07:028:0001. Площа накладання становить 0,0991 га.

Розміри накладання смуги відводу:

Від А до Б - 5,77 м;

Від Б до В -41,36 м;

Від В до Г- 21,01 м;

Від Г до Д - 39,60 м;

Від Д до Е - 10,92 м;

Від Е до А - 19,74 м.

Також на земельній ділянці розташована дорога в напрямку тролейбусної підстанції площею 0,0134 га.

Розміри дороги в напрямку тролейбусної підстанції:

Від А до Б - 4,58 м;

Від Б до В - 8,21 м;

Від В до Г - 9,13 м;

Від Г до Д - 5,80 м;

Від Д до Е - 14,25 м;

Від Е до Є - 2,98 м;

Від Є до И - 30,70 м;

Від И до А - 5,76 м.

Накладання інших земельних ділянок відповідно до топографо-геодезичного знімання відсутні. Проте по земельній ділянці загальною площею 0,55 га з кадастровим номером №5624683300:07:033:0002, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту серії ЯА № 042648 відповідно до топографо-геодезичного знімання пролягає дорога в напрямку тролейбусної підстанції площею 0,0312 га та знаходиться значна частина будівлі тролейбусної підстанції площею 0,216 га.

Розміри дороги в напрямку тролейбусної підстанції:

Від А до Б - 3,68 м;

Від Б до В - 23,39 м;

Від В до Г - 6,81 м;

Від Г до Д - 11,31 м;

Від Д до Е - 8,49 м;

Від Е до Є - 2,74 м;

Від Є до Ж - 3,85 м;

Від Ж до З - 2,82 м;

Від 3 до И - 3,01 м;

Від И до І - 17,17 м;

Від І до ї - 0,75 м;

Від їдо Й - 6,77 м;

Від Й до К - 6,98 м;

Від К до Л - 4,64 м;

Від Л до М - 2,02 м;

Від М до Н - 12,13 м;

Від Н до П - 7,45 м;

Від П до Р - 23,45 м;

Від Р до С - 2,22 м;

Від С до А - 2,98 м.

Розміри частини будівлі тролейбусної підстанції:

Від А до Б - 15,86 м;

Від Б до В - 12,62 м;

Від В до Г- 18,50 м;

Від Г до А - 12,89 м;

Накладання інших земельних ділянок не виявлено.

На земельну ділянку загальною площею 0,08 га з кадастровим номером № 5624683300:07:033:0101, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії ЯД № 988803 відповідно до топографо-геодезичного зніманні накладається частина смуги відводу автошляху Устилуг-Луцьк-Рівне з кадастровим номером 5624683300:07:028:0001. Площа накладання становить 0,0438 га.

Розміри накладання смуги відводу автошляху:

Від А до Б - 21,29 м;

Від Б до В - 20,85 м;

Від В до Г - 21,32 м;

Від Г до А - 21,01 м.

Накладання інших земельних ділянок не виявлено.

Висновки експертів не спростовані та не заперечуються сторонами процесу, підтвкерджуються показаннями експерта Мисковця Н.М .

Свідок ОСОБА_7 показав, що фірмою Рель`єф проводилися роботи для приватизації позивачем ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки, ПП Рельєф + виконувало роботи по поділу земельної ділянки, яка раніше сформована і належала ОСОБА_1 на праві власності.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно змісту ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно її позбавлений, право приватної власності є непорушним. Аналогічний висновок викладений і в ч.1 ст.321 ЦК України та ст.1 Першого протоколу Конвенції. Ст.14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Ч.ч.2 ст.19 Конституції України зобов`язує органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України (в редакції кодексу станом на 29 серпня 2006 р., що діяла на момент видачі державного акту), встановлює, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно з ч.1 ст.127 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

Ст.131 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч.1 ст.182 ЦК України).

Відповідно до ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Ст.22 ЗК України визначає, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК). Згідно п.в ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Пунктом 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, що затверджена наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999р. №43, (в редакції наказу станом на 29 серпня 2006 р., що діяла на момент видачі Державного акту) визначається, що заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації.

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

В п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

У разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено (і ці обставини визнані сторонами), що позивачем ОСОБА_1 приватизовано відомчий будинок по АДРЕСА_1 за згоди ДП Рівненський облавтодор , який знаходився на балансі філії Рівненська ДЕД .

29 серпня 2006 р. позивач ОСОБА_1 отримала Державний акт серії ЯА №042647 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер №5624683300:07:033:0001, яка розташована в с.Городок Рівненського району Рівненської області. При виготовленні технічної документації межі земельних ділянок погоджувалися Службою автомобільних доріг у Рівненській області.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, а відповідно до ст.126 ЗК України (в редакції на час отримання земельної ділянки позивачем) таким документом є державний акт.

Отже, земельна ділянка загальною площею 0,25 га, яка розташована на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області - перебуває у власності позивача ОСОБА_1 з 2006 року, якою вона вільно та відкрито користується, розпоряджається.

У 2008 році частину земельної ділянки площею 0,08 га ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 , договір дарування ніким не оспорюється.

Бажаючи здійснити поділ належної їй земельної ділянки, ОСОБА_1 звернулася до управління Держземагенства у Рівненському районі, під час реєстрації такого поділу встановлено, що земельні ділянки ОСОБА_1 та служби автомобільних доріг частково накладаються одна на одну, крім того, житловий будинок позивача юридично знаходиться на земельній ділянці автодору.

Ніким не заперечується, що служба автомобільних доріг правомірно користувався своєю земельною ділянкою ще до приватизації своєї ділянки позивачем, і в подальшому отримала на неї Державний акт.

Згідно із ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст.155 ЗК України).

Відповідачем Рівненською районною державної адміністрацією 17 квітня 2006 року прийнято розпорядження №263 стосовно надання Службі автомобільних доріг у Рівненській області земельної ділянки площею 40,9148 га, яка розташована в адміністративних межах Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, в яку ввійшла і спірна ділянка приватної власності позивача ОСОБА_1 .

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази, оскільки в судовому засіданні встановлено факт накладення земельної ділянки відповідача служби автомобільних доріг у Рівненській області на земельну ділянку позивачів, суд вважає, що спірне розпорядження Рівненської РДА від 17 квітня 2006 року №263 порушує право позивачів вільно розпоряджатися своєю власністю, а тому в силу ст.155 ЗК України повинно бути визнано судом недійсним.

Згідно положень ст.19 Конституції України орган влади має діяти лише в межах своїх повноважень та в спосіб, визначений законом. Районна державна адміністрація вирішує всі питання використання земель державної власності за межами населених пунктів відповідно до положень ст.ст.1, 13, 21 ЗУ Про місцеві державні адміністрації .

Також відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року № 2), розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд перевіряє законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність, а також згідно п.2 зазначеної Постанови суди на підставі зібраних відповідних доказів визнають недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки.

За правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином, суд також вважає правомірною вимогу про визнання недійсним спірного Державного акту серії ЯЯ №260273 від 16 січня 2007 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 40,9148 га для обслуговування автомобільного шляху Устилуг-Луцьк-Рівне на території Городоцької сільської ради, яка підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,

У зв"язку з тим, що стороною позивача не уточнені вимоги щодо судових витрат, докази їх сплати на даний час належними доказами не підтверджені, суд вважає за можливе залишити їх на стороні, яка їх понесла.

З огляду на викладене, керуючись ст.10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

задоволити цивільний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 служби автомобільних доріг у Рівненській області, Рівненської районної державної адміністрації Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Рівненського районного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області, ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про визнання недійсним розпорядження голови Рівненської райдержадміністрації та державного акта на земельну ділянку.

Визнати недійсним розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 17 квітня 2006 року №263 Про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Службі автомобільних доріг у Рівненській області .

Визнати недійсним виданий 16 січня 2007 року Рівненською районною державною адміністрацією Службі автомобільних доріг у Рівненській області державний акт серії ЯЯ №260273 на право постійного користування земельною ділянкою 40,9148 га на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030758300001.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , житель АДРЕСА_3 .

Відповідач: Служба автомобільних доріг у Рівненській області, місцезнаходження: м.Рівне, вул.Пушкіна,19, ЄДРПОУ 25894919.

Відповідач: Рівненська районна державна адміністрація, місцезнаходження: м.Рівне, вул.Соборна,195, ЄДРПОУ: 04057735.

Відповідач: Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження: с.Городок, вул.Т.Шевченка, 6 Рівненського району Рівненської області, ЄДРПОУ: 04387183.

Відповідач: Рівненське районне управління юстиції, місцезнаходження: м.Рівне, вул.П.Могили,22б, ЄДРПОУ: 35007151.

Третя особа: Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області, місцезнаходження: м.Рівне, вул.Буковинська,3.

Третя особа: ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", місцезнаходження: м.Рівне, вул.С.Петлюри,37.

Повне судове рішення виготовлене 09 жовтня 2020 року.

Суддя: Кушнір Н.В.