Постанова

від 05.10.2020 по справі 598/547/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/547/19Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І. Провадження № 22-ц/817/192/20 Доповідач - Хома М.В. Категорія - 302090000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Міщій О. Я., Ходоровський М. В.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Мевші Д.В., представника ТОВ АПФ "Калина" - адвоката Пастух В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Агро-промислова фірма «Калина» на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2019 року, повний текст якого складено 18 червня 2019 року, ухвалене суддею Левків А.І. у цивільній справі №598/547/19 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агро-промислова фірма «Калина» про визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом про визнання недійсним договору оренди землі №72 від 22 жовтня 2013 року, укладеного від її імені з товариством з обмеженою відповідальністю Агро-промислова фірма «Калина» (далі - ТОВ АПФ «Калина» ), скасування вчиненої Реєстраційною службою Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області 19 січня 2014 року реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,5813 га, кадастровий номер 6122484200:01:002:0203, що розташована на території Киданецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позов обґрунтовано тим, що в березні 2016 року ОСОБА_1 стало відомо про наявність спірного договору оренди землі, однак вказаний договір вона не підписувала, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, проведеної в ході досудового розслідування кримінального провадження №12016210090000100, розпочатого за фактом підробки договору.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 22 жовтня 2013 року №72, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ АПФ «Калина» про оренду належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,5813 га, кадастровий номер 6122484200:01:002:0203, що розташована на території Киданецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований реєстраційною службою Киданецької сільської ради Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області 19 січня 2014 року, номер запису 4309317, та скасовано вчинену державну реєстрацію вказаного договору оренди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ АПФ «Калина» просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вказує, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Справа розглянута в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, тоді як відповідач просив розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Суд прийняв рішення виключно на підставі експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, однак цей доказ відповідач вважає неналежним, недостатньо обгрунтованим та таким, що суперечить іншим матеріалам справи, оскільки позивачка до 2018 року щорічно отримувала орендну плату по даному договору оренди, а отже, визнавала договірні відносини. Відповідач мав намір заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, однак суд першої інстанції не вирішив це клопотання.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника ТОВ АПФ «Калина» - Пастух В.В., яка доводи апеляційної скарги підтримала, однак після роз»яснення їй права заявити у суді апеляційної інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи договору оренди землі пояснила, що не бажає реалізувати це право та не буде заявляти такого клопотання, справу просить вирішувати на підставі наявних у ній доказів та з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Мевші Д.В., який проти задоволення апеляційної скарги заперечив та вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не підписувала спірний договір оренди, а тому відповідно до ч.3 ст. 203, ст. 215 ЦК України цей договір слід визнати недійсним.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, з врахуванням наявних у справі доказів прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не підписувала договір оренди.

Разом з тим, суд невірно застосував норми матеріального права, зокрема, помилково вважав, що не підписаний стороною договір оренди земельної ділянки (тобто неукладений договір) підлягає визнанню недійсним відповідно до ч.3 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України неправильне застосування норма матеріального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Судом встановлено, що земельна ділянка, площею 1,5813 га, кадастровий номер 6122484200:01:002:0203, що розташована на території Киданецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є власністю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23 серпня 2013 року.

22 жовтня 2013 року від імені ОСОБА_1 невстановленою особою був підписаний договір оренди землі № 72, за яким зазначена земельна ділянка передана в оренду ТОВ АПФ Калина . Даний договір зареєстровано Реєстраційною службою Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області 19 січня 2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 16366780 (а. с. 25-27).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1.1-412/18 від 11 грудня 2018 року, проведеної в межах кримінального провадження № 12016210090000100 за фактом підробки договорів оренди земельних ділянок на території Киданецької сільської ради Збаразького району, вказаний договір оренди землі № 72 від 22 жовтня 2013 року позивач ОСОБА_1 не підписувала, підпис у договорі виконаний іншою особою (а. с. 34-38).

Доводи апеляційної скарги ТОВ АПФ «Калина» про те, що дана експертиза викликає сумнів у її правильності, вона проведена в рамках кримінального провадження і наявні в ній результати не можуть бути належним доказом у цивільній справі, висновки експерта суперечать іншим матеріалам справи, колегія суддів оцінює критично, виходячи з наступних мотивів.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною третьою статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справу за сукупності таких умов:

1) для з»ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надано відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Частиною другою статті 103 ЦПК України визначено, що у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Статтею 113 ЦПУ України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, судом може бути призначена додаткова чи повторна експертиза.

Клопотання про призначення у цивільній справі судової почеркознавчої експертизи було подане суду першої інстанції, однак не вирішене ним. У суді апеляційної інстанції жодна із сторін не бажала реалізувати своє право заявити клопотання про призначення експертизи, сторони висловили позицію вирішувати справу з врахуванням наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Вимогами статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Поданий позивачкою висновок почеркознавчої експертизи, проведеної у межах кримінального провадження у справі по факту підробки договорів оренди земельних ділянок на території Киданецької сільської ради Збаразького району, є належним та допустимим доказом у цивільній справі, він не викликає у колегії суддів сумнівів щодо його правильності.

Експертиза проведена старшим судовим експертом сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів досліджень Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Купельською Г.І., яка попереджена слідчим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов»язків за ст.ст.384, 385 КК України.

При проведенні експертизи експерт досліджувала вільні, умовно-вільні та експертиментальні взірці підпису ОСОБА_1 (на 3-х аркушах формату А-4), яких було достатньо для дослідження та висновку про те, чи наявний у договорі підпис виконаний ОСОБА_1 , чи іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували цей висновок, хоча апеляційним судом вжито всіх заходів для повного, об»єктивного та всебічного розгляду справи, роз»яснено представнику відповідача право заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у суді апеляційної інстанції, однак цим правом відповідач не скористався.

Доводи про те, що позивачка до 2018 року щорічно отримувала орендну плату по даному договору оренди, а отже, визнавала договірні відносини, колегія суддів оцінює критично, так як наведений аргумент не спростовує наявних у справі доказів, які свідчать про те, що підпис у договорі оренди від імені орендодавця виконаний не нею, а іншою особою.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України конклюдентними діями може підтверджуватися лише такий договір, для якого не встановлена обов»язкова письмова форма, в той час як договір оренди земельної ділянки не може вчинятися усно.

Отже, колегія суддів вважає доведеною ту обставину, що ОСОБА_1 не підписувала договір оренди землі №72 від 22 жовтня 2013 року.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що не підписаний власником земельної ділянки, колегія суддів виходить з наступних мотивів.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Однак, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до загальних вимог письмової форми правочину, останній вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ст. 207 ЦК України).

А відтак наявність підпису є невід`ємною складовою та реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину і водночас забезпечувати їхню ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У відповідності до частини першої статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій форм і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частини 1, 2 статті 15 Закону України Про оренду землі визначають істотні умови договору оренди землі. Якщо у договорі оренди землі відсутня одна з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушені вимоги статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону, то це є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним.

У справі, що розглядається, позивач звернулась з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір вона не підписувала та не погоджувала його умови.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Тож, колегія суддів зауважує, що у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з викладеного вище апеляційна скарга ТОВ АПФ «Калина» підлягає задоволенню, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2019 року - скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агро-промислова фірма «Калина» - задовольнити.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2019 року-скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агро-промислова фірма «Калина» про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 9 жовтня 2020 року.

Головуюча

Судді