Рішення

від 09.10.2020 по справі 937/3000/20

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 09.10.2020

Справа № 937/3000/20

Провадження № 2/937/1838/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та скасування державної реєстрації,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 ,

відповідачів - ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника відповідача ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів в якому просить: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2019, площею 8,0001 га, кадастровий номер 2323086200:03:003:0002, яка розташована на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2019, площею 8,0035 га, кадастровий номер 2323086200:03:003:0001, яка розташована на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 25.09.2019, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 48902477 від 27.09.2019, зареєстрованого 27.09.2019 державним реєстратор: Боглаєвим Дмитром Євгеновичем, Виконавчий комітет Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 25.09.2019, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 48902181 від 27.09.2019, зареєстрованого державним реєстратором Боглаєвим Дмитром Євгеновичем, Виконавчий комітет Семенівської сільської ради Мелітопольського район Запорізької області.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка, площею 8,00 га, на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області. ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка, площею 8,00 та, на території Промінівської сільської ради Запорізької області. 28 вересня 2009 року між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 були укладені договори оренди належних їм на праві власності земельних ділянок. За актами приймання передачі земельні ділянки були передані їй в користування. Відповідно до п. 3.1 Договорів оренди сторонами було узгоджено строк дії договору - 10 років. Договори оренди були зареєстровані 24.04.2012 в Мелітопольському районному відділі Держкомзему. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Отже строк дії укладених між нею та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 договорів оренди закінчується 24.04.2022. Протягом дії договорів зауважень з боку Орендодавців до неї з приводу неналежного виконання договірних зобов`язань не надходило. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що на підставі рішень від 27 вересня 2019 року державний реєстратор виконавчого комітету Семенівської сільської ради Запорізької області Баглаєв Д.М. зареєстрував договори оренди землі б/н від 25 вересня 2019 року, укладені між ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , предметом яких є земельні ділянки, які передані у її користування. Вважає, що договори оренди землі б/н від 25 вересня 2019 року, укладені між ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є недійсними, оскільки згідно зі ст. 116 ЗК України, ст. 24 Закону України Про оренду землі не допускається укладання договорів оренди землі до закінчення строку дії інших договорів оренди.

15.06.2020 від відповідача ФОП ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить відмовити ОСОБА_1 у задоволені її позову про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та скасування державної реєстрації посилаючись на те, що у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності (11.06.2014 року) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 припинилися й спірні Договори оренди землі, у відповідності до п. 13.2. Договору. Отже на момент укладання Договорів оренди землі між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не було жодних перепон. До ФОП ОСОБА_1 застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Правосуб`єктність ФОП ОСОБА_1 припинилась після припинення діяльності фізичної особи підприємця.

Також права позивача, як фізичної особи, якою в даний час є ОСОБА_1 діями відповідачів не порушено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.

У судовому засіданні відповідач ФОП ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на підстави, викладені у його відзиві. Просив в задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 , проти задоволення позову заперечував, посилаючись на підстави, викладені у його відзиві та надані пояснення під час судового розгляду. Просив в задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , проти задоволення позову заперечували, посилаючись на відсутність підстав для його задоволення, оскільки термін дії договору укладений у 2009 році з позивачем минув, їм не відомо чому відбулась державна реєстрація пізніше, копію договорів вони мають. Положення договорів у судовому порядку недійсними не визнавались, у 2019 році ними від позивача ОСОБА_1 , за 2019 рік було отримано орендну плату в повному обсязі, вони їй усно повідомили, що будуть укладати договір оренди землі з іншою особою.

У судове засідання представник відповідача Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, просили прийняти рішення у відповідності до вимог діючого законодавства.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, вислухавши сторін, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 Конституції України ).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити в своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.2.ст.5 ЦПК ).

Судом було встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка, площею 8,00 га, на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, (державний акт на право власності на землю ІІІ-ЗП № 066191).

ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка, площею 8,00 та, на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, (державний акт на право власності на землю ІІІ-ЗП № 066192).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України ).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України .

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання договорів оренди, 28 вересня 2009 року, частина друга статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону , передбачена у частині другій статті 126 ЗК України .

Спеціальним законом , що регулює спірні правовідносини, є Закон № 161-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 Закону № 161-XIV надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону № 161-XIV ).

Згідно зі статтею 18 названого Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору визначено у статтях 638 , 640 ЦК України . Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18 , 20 Закону № 161-XIV , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Верховний Суд України вказував, що поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України ).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України ).

Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплено у статті 631 ЦК України , зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Разом з тим у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

У спеціальному Законі № 161-XIV вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом № 161-XIV , який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цих договорів, укладених 28 вересня 2009 року, має значення не момент їх підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Такі висновки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13).

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Суд бере до уваги, що відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України , у редакції, яка була чинною як на час укладення договорів оренди земельних ділянок 28 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , так і на момент їх державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України ), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України .

У постановах від 07 червня 2017 року у справі № 634/769/15-ц (провадження № 6-872цс17), від 18 січня 2017 року у справі № 532/129/16-ц (провадження № 6-2777цс16) та від 13 грудня 2013 року у справі № 1106/2791/2012 (провадження № 6-127цс13) Верховний Суд України звернув увагу на ситуацію, коли у договорах оренди сторони не вказали календарного терміну початку перебігу строку договору оренди, однак зауважили, що договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації. У цих постановах Верховний Суд України зробив висновок, що моментом початку строку дії договору є саме набрання ним чинності.

У постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) Верховний Суд України зробив висновок, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є момент, коли сторони, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами. Однак указав, що цивільні права та обов`язки, тобто чинність, договір набуває після його державної реєстрації.

Правові позиції щодо питання обрахунку строку дії договору оренди, який укладено до 2013 року висловлені Верховним Судом у постанові від 15 січня 2020 року № 322/1178/17.

Суд встановив, що власники земельної ділянки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 як орендодавці та ОСОБА_1 як орендар підписали договір оренди земельної ділянки 28 вересня 2009 року. /а.с.9-12, 15-18/

При цьому сторони узгодили у пункті 3.1 договору строк його дії - 10 років, у пункті 10.4 передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, та у пункті 15.1 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

За актами приймання передачі земельні ділянки були передані ОСОБА_1 в користування. /а.с.13,19/

Договори оренди були зареєстровані 24.04.2012 в Мелітопольському районному відділі Держкомзему./а.с. 18,24 /

Позивач обґрунтовано вказав, що строк договору закінчиться 24.04.2022.

25 вересня 2019 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 були укладені договори оренди належних їм на праві власності земельних ділянок, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.04.2020./а.с.20-23/

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 116 ЗК України, ст. 24 Закону України Про оренду землі не допускається укладання договорів оренди землі до закінчення строку дії інших договорів оренди.

За таких обставин спірні договори оренди землі слід визнати недійсними, враховуючи їх невідповідність вимогам чинного законодавства, оскільки укладені до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі. Спірні земельні ділянки на момент укладення договорів з ФОП ОСОБА_2 знаходилися в законному користуванні позивача, договір оренди між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвані у встановленому порядку не були.

Судом встановлено, що на підставі Договорів оренди б/н від 25 вересня 2019 року, укладених між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 державним реєстратором Боглаєвим Д.Є. виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, були відповідно винесені рішення № 48902477 та № 48902181 від 27.09.2019 про державну реєстрацію права оренди зазначених вище земельних ділянок.

З метою запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку з різними набувачами Державною реєстраційною службою України на адреси начальників реєстраційних служб областей був підготовлений та направлений лист від 06.08.2013 року №2951/05-15-13 Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельні ділянку за різними правонабувачами , за змістом якого державним реєстраторам було доведено до відома про необхідність запитування від органів виконавчої] влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили державну реєстрацію прав оренди землі, які виникли та зареєстровані в установленому законом порядку до 01 січня 2013 року, витребування необхідної інформації (довідок, копій документів тощо), необхідних для реєстрації прав та їх обтяжень про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди землі у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року.

Однак, державний реєстратор всупереч вимог закону не здійснив запити до відповідних органів, з метою перевірки наявності вже зареєстрованих прав на вищезазначені земельні ділянки, що в свою чергу привело до існування подвійної реєстрації прав оренди земельної ділянки та суттєвого порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Договори оренди землі б/н від 25 вересня 2019 року, укладені між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , на підставі яких державним реєстратором Боглаєвим Д.Є. виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області були винесені рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, суперечить вказаним вище нормам матеріального права, а тому є недійсними з моменту їх вчинення, оскільки на час їх укладення та на час реєстрації за ФОП ОСОБА_2 права на оренду були чинні Договори оренди спірних земельних ділянок від 28 вересня 2009 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ..

Слід також зазначити, що державна реєстрація спірних договорів проводилася за обставин, за яких як відповідачу ОСОБА_4 , так і відповідачці ОСОБА_3 , було відомо про можливу суперечність у державній реєстрації договору оренди землі, оскільки на момент проведення такої державної реєстрації договору оренди землі 25 вересня 2019 року кожен з них мав в своєму розпорядженні відомості про існування договору оренди земельної ділянки, укладеного між ними з одного боку і ОСОБА_1 з іншого боку.

Таким чином, при здійсненні реєстрації договорів оренди земельних ділянок відповідачами були порушені вимоги чинного законодавства, що призвело до порушення права позивача, як орендаря земельних ділянок, що були об`єктом реєстрації.

За таких обставин вимоги позивача про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та скасування державної реєстрації є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача в частині відсутності порушення прав позивача, а також обставини того, що у зв`язку з припиненням діяльності позивача як фізичної особи підприємця припиняється її правосуб`єктність, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (який діяв на час виниклих правовідносин) передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Згідно зі ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

З огляду на вищенаведене зобов`язання між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не припинилося, про що в судовому засіданні також підтвердили відповідачі.

Представником відповідача не враховано відмінності у правоздатності, дієздатності та державній реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.

Зокрема не враховано, що відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 4 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13, у постанові Верховного Суду України від 09.08.17 у справі № 3-788гс17 яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках судові витрати, а саме судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49 , 77 , 78 , 81 , 206 , 258 , 259 , 263 , 265 , 268 , 272 , 354 ЦПК України , суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та скасування державної реєстрації - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2019, площею 8,0001 га, кадастровий номер 2323086200:03:003:0002, яка розташована на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2019, площею 8,0035 га, кадастровий номер 2323086200:03:003:0001, яка розташована на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 25.09.2019, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 48902477 від 27.09.2019, зареєстрованого 27.09.2019 державним реєстратор: Боглаєвим Дмитром Євгеновичем, Виконавчий комітет Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 25.09.2019, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 48902181 від 27.09.2019, зареєстрованого державним реєстратором Боглаєвим Дмитром Євгеновичем, Виконавчий комітет Семенівської сільської ради Мелітопольського район Запорізької області.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 в рівних частках з кожного по 945 (дев`ятсот сорок п`ять) гривень 90 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ФОП ОСОБА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Виконавчий комітет Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, місцезнаходження: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вулиця Першотравнева, 57, ЄДРПОУ 04352291.

Суддя: Т.В.Юрлагіна