Постанова

від 13.01.2021 по справі 937/3000/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 13.01.2021 Справа № 937/3000/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 937/3000/20 Головуючий у 1 інстанції: Юрлагіна Т.В.

Провадження № 22-ц/807/272/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 8,00 га на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 8,00 та на території Промінівської сільської ради Запорізької області. 28 вересня 2009 року між нею - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з кожним з відповідачів окремо були укладені договори оренди належних їм на праві власності вказаних земельних ділянок. За актами приймання передачі земельні ділянки були передані їй в користування.

Відповідно до п. 3.1 договорів оренди сторонами було узгоджено строк дії договору - 10 років. Договори оренди були зареєстровані 24.04.2012 в Мелітопольському районному відділі Держкомзему. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Отже строк дії укладених між нею та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договорів оренди закінчується 24.04.2022.

Протягом дії договорів зауважень з боку орендодавців до неї з приводу неналежного виконання договірних зобов`язань не надходило. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що на підставі рішень від 27 вересня 2019 року державний реєстратор виконавчого комітету Семенівської сільської ради Запорізької області Баглаєв Д.М. зареєстрував договори оренди землі б/н від 25 вересня 2019 року, укладені між ФОП ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , предметом яких є земельні ділянки, які знаходяться у її користуванні. Але ці договори є недійсними, оскільки згідно зі ст. 116 ЗК України, ст. 24 Закону України Про оренду землі не допускається укладання договорів оренди землі до закінчення строку дії попередніх договорів оренди.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2019, площею 8,0001 га, кадастровий номер 2323086200:03:003:0002, яка розташована на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2019, площею 8,0035 га, кадастровий номер 2323086200:03:003:0001, яка розташована на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 25.09.2019, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 48902477 від 27.09.2019, вчинену 27.09.2019 державним реєстратором Боглаєвим Д.Є. - виконавчий комітет Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 25.09.2019, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 48902181 від 27.09.2019, вчинену державним реєстратором Боглаєвим Д.Є. - виконавчий комітет Семенівської сільської ради Мелітопольського район Запорізької області.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2020 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , кожен окремо, подали апеляційні скарги аналогічного змісту.

В апеляційних скаргах відповідачі, посилаючись на незаконність та необгрунтова-

ність оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 .

У відзивах на апеляційні скарги ФОП ОСОБА_4 повністю підтримує їх та погоджується з вимогами відповідачів щодо скасування рішення та відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 .

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не надано, що не є перешкодою відповідно до ч. 3 статті 360 ЦПК України для апеляційного розгляду справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення адвокатів сторін, кожен з яких підтримав свою позицію, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 8,00 га на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, що підтверджується державним актом на право власності на землю ІІІ-ЗП № 066191.

ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 8,00 та на території Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, що підтверджується державним актом на право власності на землю ІІІ-ЗП № 066192.

25 вересня 2019 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були укладені договори оренди належних їм на праві власності земельних ділянок, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.04.2020 (а.с. 20-23).

На підставі договорів оренди б/н від 25 вересня 2019 року, укладених між ФОП

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 державним реєстратором виконавчо-

го комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області Боглаєвим Д.Є. були винесені рішення № 48902477 та № 48902181 від 27.09.2019 про державну реєстрацію права оренди зазначених вище земельних ділянок.

Вказані договори просила визнати недійсними позивач ОСОБА_3 за тими підставами, що на час їх укладення були чинними аналогічні договори оренди, укладені між нею та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Перевіряючи ці обставини, суд встановив, що власники земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як орендодавці та ПП ОСОБА_3 як орендар підписали договір оренди земельної ділянки 28 вересня 2009 року (а.с. 9-12, 15-18).

Договори оренди між обома власниками земельних ділянок та ПП ОСОБА_3 мають аналогічний зміст.

Так, сторони узгодили у вказаних договорах: у пункті 3.1 - строк дії визначено у 10 років; у пункті 10.4 передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, у пункті 15.1 визначили, що договор набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Отже, початок строку дії договору, а отже і початок перебігу строку його дії, сторони визначили моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

За актами приймання передачі земельні ділянки були передані ОСОБА_3 в користування (а.с. 13,19)

Договори оренди були зареєстровані 24.04.2012 в Мелітопольському районному відділі Держкомзему (а.с. 18, 24).

Тому суд визнав обґрунтованими доводи позивача, що строк договору мав закінчитися 24.04.2022, та у такому разі вважав правомірними її вимоги про визнання недійсними договорів оренди з ФОП ОСОБА_4 , укладених до спливу строку дії договорів, укладених між позивачем та відповідачами.

В апеляційних скаргах відповідачі наголошують на тому, що договори були укладе-

ні з ФОП ОСОБА_3 , яка припинила свою підприємницьку діяльність, а тому права позивача ОСОБА_3 як фізичної особи не порушені укладенням нових договорів оренди ними з ФОП ОСОБА_4 , оскільки з припиненням ФОП ОСОБА_3 припиняються і орендні відносини за укладеними з позивачем договорами оренди.

Такі обставини були предметом дослідження суду першої інстанції як заперечення відповідачів на позов ОСОБА_3 , та суд не прийняв їх до уваги з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_3 припинила свою підприємницьку діяльність, про що внесено запис від 11.06.2014р. про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ( а.с. 86).

Згідно зі ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (який діяв на час виниклих правовідносин) передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Суд вказував, що маються відмінності у правоздатності, дієздатності та державній реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Вмотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції послався на правову позицію, висловлена у постанові Верховного Суду України від 4 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13, у постанові Верховного Суду України від 09.08.17 у справі № 3-788гс17, які відповідно до положень статті 263 ЦПК України мають враховуватись судами при застосуванні норм права, щодо яких висловлено правову позицію Верховним Судом.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов`язання між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за укладеними договорами оренди не припинилося у зв`язку з припиненням позивачем підприємницької діяльності.

Колегія погоджується з цими висновками суду за мотивами, наведеними вище, а також з урахуванням наступних обґрунтувань.

Правові наслідки ліквідації юридичної особи не є тотожніми правовим наслідкам припинення статусу фізичної особи як суб`єкта підприємницької діяльності, оскільки за фактом припинення юридична особа повністю втрачає свою правосуб`єктність, тоді як фізична особа залишається носієм прав та обов`язків.

Цивільний кодекс України не встановлює жодної особливості майна фізичної особи-підприємця (ФОП). Воно залишається майном фізичної особи і без статусу підприємця, оскільки зобов`язання фізичної особи-підприємця не відрізняються у цьому плані від зобов`язань просто фізичної особи. Тому припинення підприємницької діяльності ФОП не впливає на її цивільну правоздатність і не звільняє таку особу від обов`язку нести відповідальність за неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором та/або законом, та не тягне за собою юридичних наслідків, подібних до тим, які настають при ліквідації юридичної особи.

З огляду на наведені норми однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Відтак, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Отже, якщо договором оренди землі не визначений обов`язок сторін вносити зміни до нього у разі втрати орендарем статусу фізичної особи - підприємця, укладати додаткову угоду до договору оренди землі в частині зміни ФОПа на фізичну особу не обов`язково.

У договорах оренди в цій справі сторони не визначили таку підставу для його припинення як припинення орендарем підприємницької діяльності, а також не обумовили необхідність переукладення договору або підписання додаткової угоди у цій ситуації.

Також колегія наголошує на тому, що заборон виступати у орендних відносинах в якості орендаря для фізичної особи законодавством не встановлено.

Крім того, з урахуванням обставин цієї справи встановлено, що, незважаючи на те, що позивач припинила свою підприємницьку діяльність ще у 2014р., орендні відносини між сторонами продовжувались, та орендодавці не заперечували, що земельні ділянки знаходились у користуванні позивача, та вони отримували від позивача орендну плату за всі наступні роки, зокрема, і за 2019 рік. На неналежне виконання умов договору фізичною особою ОСОБА_3 не скаржились, договір розірвати в будь-якому порядку не намагались.

Мотиви відсутності права у ОСОБА_3 на користування належними їм земельними ділянками з підстав припинення ФОП з`явились лише у відповідь на її намагання відстоювати свої права орендаря за укладеними договорами строком до 24.04.2022р.

Та суд визнав, що строк дії та спливу договорів оренди, укладених між сторонами у справі, слід відраховувати з дня державної реєстрації цих договорів - 24.04.2012р., обґрунтувавши свої висновки умовами договорів та чинним на час їх укладення законодавством, зокрема ст.ст. 18, 20 ЗУ Про оренду та статтею 640 ЦК України.

Такі висновки суду є правильними, оскільки в дійсності договорами оренди позивача з відповідачами узгоджено в пункті 15.1, що вони набирають чинності після підписання та їх державної реєстрації, що відповідало і чинним станом на 28.09.2009р. - день їх підписання статтям 18 ЗУ Про оренду землі та ч. 3 статті 640 ЦК України.

Зважаючи на все вище наведене, колегія визнає, що суд першої інстанції належним чином перевірив заперечення відповідачів проти позову та правильно визнав їх необґрунтованими, та колегія, дослідивши ці ж самі доводи, викладені в апеляційних скаргах, погоджується з судом першої інстанції.

За таких обставин, у відповідності до вимог статті 375 ЦПК України апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 15 січня 2021 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Гончар М.С.

Подліянова Г.С.