Ухвала

від 15.03.2021 по справі 937/3000/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 березня 2021 року

місто Київ

справа № 937/3000/20

провадження № 61-2925ск21

Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. дослідив касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2021 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 19 лютого 2021 року звернувся із застосуванням засобів поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження наведених судових рішень заявник визначив те, що:

- (1) судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року у справі № 6-10280св14;

- (2) судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження

№ 6-162цс13), від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16) щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки.

Верховний Суд визнає наведений заявником перший довід неналежною підставою касаційного оскарження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із підпунктом 7 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Відповідно до частини другої статті 392 ЦПК України, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій враховують висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.

Чинними правилами процесуального права не передбачено обов`язку застосування судами різних інстанцій правових позицій, викладених в постановах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, так само як і не було передбачено попереднім процесуальним законодавством права названого суду касаційної інстанції формулювати у власних судових рішеннях такі обов`язкові правові позиції.

Відповідно, заявнику необхідно подати виправлену касаційну скаргу, в якій уточнити обґрунтовані підстави подання касаційної скарги, відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, викладені в постановах Верховного Суду та/або Верховного Суду України, які не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, а саме щодо чинності договору оренди землі за умови припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, з яким укладено такий правочин.

За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Суд роз`яснює, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 388, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та скасування державної реєстрації, залишити без руху.

Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду .

У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний