Ухвала

від 09.10.2020 по справі 947/10098/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/10098/20

Провадження № 2-з/947/1151/20

УХВАЛА

09.10.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Кирикової О.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності, в якій позивач просить суд:

- визнати недійсним Персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу №в/3152018471 від 21.08.2018р;

- визнати недійсним Інструктивну декларацію №в/4/6/2-п від21.06.2018року та Угоду про порядок повернення паю;

- застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача боргу у вигляді сплаченого позивачем на підставі укладеного Персонального меморандуму та Інструктивної декларації паю в розмірі 540431гривень57коп.

Провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження на підставі ухвали судді від 30.04.2020 року.

Під час проведення підготовчого судового засідання, позивач 05.10.2020 року надав до суду заяву про забезпечення позову, яку надалі уточнив та згідно з останньою редакцією від 08.10.2020 року за вх. №50622 просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках, належні Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС , в сумі 540 431 гривня 57 копійок.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що 21.06.2018 року між ним та ОК ЖБК ВІЛЬЯМС було укладено персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу № в/3152018471 та інструктивну декларацію №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., за умовами яких він зобов`язався вносити кошти на розрахунковий рахунок відповідача згідно умов Інструктивної декларації №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., а відповідач здійснити взяті на себе обов`язки по будівництву та передачі права власності в оговорені строки у персональному меморандумі Асоційованого члена кооперативу №в/3152018471, а саме квартири розрахунковою, площею 81,79 кв.м. на 6 поверсі, секції 4в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу.

ОСОБА_1 були належним чином виконані умови Персонального меморандуму Асоційованого члена кооперативу № в/3152018471 та інструктивної декларації №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., а саме належним чином сплачено на розрахунковий рахунок відповідача суму коштів у розмірі 540431,57 грн.

Як стверджує позивач у заяві, через неодноразове порушення відповідачем умов договорів, невиконання зобов`язань з передання об`єкту будівництва, він звернувся з вимогою про розірвання персонального меморандуму та повернення йому сплаченого паю, на що відповідач погодився, запросив його до кабінету та зазначив, що для отримання внесених коштів, необхідно підписати відповідну угоду та зайти до бухгалтерії, що ним і було зроблено.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не роз`яснивши йому умови договору, ввівши в оману щодо правової природи угоди, надав угоду зі строком повернення коштів через два роки, що позивач вважає істотним порушенням умов, про що його не було повідомлено.

За наслідком викладеного, позивач стверджує, що відповідачем отримані від нього кошти в сумі 540431,57 грн. на виконання умов Персонального меморандуму Асоційованого члена кооперативу №в/3152018471 та інструктивної декларації №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., які не зважаючи на розірваний договір, перебувають в користуванні відповідача.

Позивач посилається на те, що за фактом введення його в оману, ним було здійснено звернення до органів поліції з приводу вчинення відповідачем кримінального правопорушення, яку було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160380000861, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Також, як стверджує позивач, статутний капітал відповідача складає 0 гривень, майна останній немає, а відтак вважає за необхідне накласти арешт на спірну суму грошових коштів, які перебувають на рахунках відповідача, що є спів мірним розміру заявлених вимог та буде гарантувати можливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки в іншому випадку, у разі зняття і витрати відповідачем грошових коштів та за відсутності у останнього майна, за рахунок якого можливо звернути стягнення, рішення не буде виконаним, а права та інтереси позивача не захищені.

З урахуванням того, що як визначив позивач, відповідачем здійснювались дії з введення його в оману, поведінка відповідача свідчить про відсутність наміру повертати йому грошові кошти, у зв`язку з чим є загроза в невиконанні відповідачем майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, та здійснення відповідачем дій з приховання свого майна і коштів, для виплати йому грошових коштів.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цією заявою.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: зокрема після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Оскільки заява ОСОБА_1 про забезпечення позову відповідає вимогам і приписам встановленим ст. 151 ЦПК України, судом здійснено невідкладний розгляд вказаної заяви у відповідності до ч.1 ст. 153 ЦПК України в судовому засіданні з повідомленням учасників процесу.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні 09.10.2020 року заяву підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаної заяви про забезпечення позову, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною.

Заслухавши сторін по справі, дослідивши подану до суду заяву, з додатками до неї, заперечення відповідача проти задоволення заяви, з доданими до них документами, матеріали справи, суд вважає заяву підлягаючою до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій.

Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документі вбачається, що між сторонами по справі виник спір стосовно грошових коштів у розмірі 540431,57 грн. сплачених ОСОБА_1 на рахунок ОК ЖБК ВІЛЬЯМС в якості паю за Персональним меморандумом Асоційованого члену Кооперативу №В/3152018471 від 21 липня 2018 року та Інструктивною декларацією №В/4/6/2-П від 21.07.2018 року.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що 21 червня 2018 року між ним - ОСОБА_1 та ОК ЖБК ВІЛЬЯМС було укладено персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу № в/3152018471 та інструктивну декларацію №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., за умовами яких позивач зобов`язався вносити кошти на розрахунковий рахунок відповідача згідно умов Інструктивної декларації №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., а відповідач здійснити взяті на себе обов`язки по будівництву та передачі права власності в оговорені строки у персональному меморандумі Асоційованого члена кооперативу №в/3152018471, а саме квартири розрахунковою, площею 81,79 кв.м. на 6 поверсі, секції 4в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу.

ОСОБА_1 були належним чином виконані умови Персонального меморандуму Асоційованого члена кооперативу № в/3152018471 та інструктивної декларації №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., а саме належним чином сплачено на розрахунковий рахунок відповідача суму коштів у розмірі 540431,57 грн.

Відповідно до угоди про порядок повернення паю від 16.09.2019 року, укладеної між ОК ЖБК ВІЛЬЯМС та ОСОБА_1 , ОК ЖБК ВІЛЬЯМС підтверджено, що ОСОБА_1 було сплачено грошові кошти у розмірі 540431,57 грн. за Персональним меморандумом Асоційованого члену Кооперативу №В/3152018471 від 21 липня 2018 року, які підлягають поверненню ОСОБА_1 у зв`язку із припиненням асоційованого членства в ОК ЖБК ВІЛЬЯМС строком по 16 вересня 2021 року.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що Персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу №в/3152018471 та інструктивна декларація №в/4/6/2-п від 21.06.2018р., а також угода про порядок повернення паю від 16.09.2019 року, підлягають визнанню недійсними, а сплачені ним грошові кошти у розмірі 540431,57 грн. поверненню, оскільки відповідачем не були належним чином виконані умови Персонального Меморандуму та Інструктивної декларації, а під час укладення угоди про повернення паю, йому було введено в оману стосовно строку повернення таких коштів.

Отже, вищевикладені обставини підтверджують наявність спору між сторонами стосовно грошових коштів у розмірі 540431,57 грн. сплачених ОСОБА_1 на рахунок ОК ЖБК ВІЛЬЯМС в якості паю за Персональним меморандумом Асоційованого члену Кооперативу №В/3152018471 від 21 липня 2018 року та Інструктивною декларацією №В/4/6/2-П від 21.07.2018 року, внаслідок невиконання умов договірних зобов`язань, з урахуванням того, що під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем, який не є тотожним предмету позову, яким є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті.

Одночасно судом приймається до уваги, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися , зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Досліджуючи питання щодо наявності спору між сторонами, загрози можливого невиконання рішення суду, суд приймає до уваги, що з наданого до заяви витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160380000861 від 05.06.2020 року вбачається, що наявне кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 від 05.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, а саме з підстав введення ОСОБА_1 в оману, чим було здійснення заволодіння належними йому грошовими коштами в сумі 540431 гривня.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно грошових коштів у розмірі 540431,57 грн., сплачених ОСОБА_1 на рахунок ОК ЖБК ВІЛЬЯМС в якості паю за Персональним меморандумом Асоційованого члену Кооперативу №В/3152018471 від 21 липня 2018 року та Інструктивною декларацією №В/4/6/2-П від 21.07.2018 року, внаслідок невиконання умов договірних зобов`язань, у зв`язку з чим суд вважає вказані вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках, належні Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС , код ЄДРПОУ 40190615, місцезнаходження: Україна, 65016, Одеська область, місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 123, приміщення 5М, у межах позовних вимог, а саме в сумі 540 431 (п`ятсот сорок тисяч чотириста тридцять одна) гривня 57 (п`ятдесят сім) копійок, співрозмірним позовним вимогам.

Також суд вважає, що невжиття таких заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, оскільки до розв`язання виниклого між сторонами по справі спору по суті, відповідач має право зняти і використати такі кошти, чим зробить неможливим виконання рішення суду, з урахуванням наступних обставин.

Стаття 96 ЦК України регулює відповідальність юридичних осіб, відповідно до якої встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

Юридична особа відповідає за зобов`язаннями її учасників (засновників), що пов`язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Отже, юридична особа несе відповідальність своїм майном, а учасники не відповідають за зобов`язаннями такого товариства і несуть ризик збитків лише у межах вартості своїх вкладів.

Так, відповідно до наданої до суду виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС , код ЄДРПОУ 40190615, має розмір статутного капіталу в сумі 00,00 гривень.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №227342374 від 08.10.2020 року, яка сформована за параметрами пошуку щодо юридичної особи, з кодом ЄДРПОУ 40190615, який належить ОК ЖБК ВІЛЬЯМС , судом встановлено наступне:

- 23.07.2020 року було зареєстровано інформацію про передання ОСОБА_3 в іпотеку ТОВ Фірма ВІКАНТ нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , за зобов`язаннями боржника - ОК ЖБК ВІЛЬЯМС , з розміром основного зобов`язання в сумі 2073522,00грн.;

- 23.07.2020 року було зареєстровано інформацію про передання ОСОБА_3 в іпотеку ТОВ Фірма ВІКАНТ нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , за зобов`язаннями боржника - ОК ЖБК ВІЛЬЯМС , з розміром основного зобов`язання в сумі 2073522,00грн.;

- 15.06.2018 року зареєстроване речове право на користування ОК ЖБК ВІЛЬЯМС земельною ділянкою, 1/1, площею 1,62 га, за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0016, власником якої є ТОВ РД-СТРОЙ СУ-2 ;

- 03.03.2016 року зареєстровано право оренди ОК ЖБК ВІЛЬЯМС на земельну ділянку, площею 1,625га, за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 725779451237, зі строком дії до 31.12.2022 року, власником якої є: ТОВ ГОЛДСТРОЙ ;

- 23.03.2016 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0029, за ОК ЖБК ВІЛЬЯМС .

Отже, як вбачається у власності ОК ЖБК ВІЛЬЯМС наявне лише нерухоме майно - земельна ділянка, площею 1 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0029, на якій в свою чергу здійснюється будівництво об`єкту, права на які є предметом у тому числі спірного Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу №В/3152018471 від 21.07.2018 року.

Під час задоволення цієї заяви, судом враховується, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову .

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням вищевикладеного, наявного спору між сторонами, з метою забезпечення права на ефективний засіб захисту, з урахуванням наявної інформації стосовно майнового стану відповідача, а також значення справи для сторін по справі, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках відповідача в межах позовних вимог, а саме в сумі 540 431 (п`ятсот сорок тисяч чотириста тридцять одна) гривня 57 (п`ятдесят сім) копійок, є виправданим заходом забезпечення позову і співрозмірним заявленим позовним вимогам, який забезпечить ефективний спосіб захисту та виконання можливого рішення суду.

Вказані висновки суду зроблені на достатніх та обґрунтованих доводах заяви щодо існування ризику розпорядження відповідачем грошовими коштами, які знаходяться в банківських установах, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист у разі повного або часткового задоволення позову позивача.

Забезпечення позову у вищезазначений спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності заявленим позовним вимогам, забезпечує збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин та відповідає інституту забезпечення позову в цивільному процесі.

Суд також вважає, що такий вид забезпечення позову жодним чином не може бути розцінений, як втручання в господарську діяльність відповідача, з урахуванням того, що відповідно до наданої до суду довідки ОК ЖБК ВІЛЬЯМС від 08.10.2020 року за вих. №101, станом на 08.10.2020 року розмір пайового фонду ОК ЖБК ВІЛЬЯМС , який обліковується за аналітичним рахунком 4021 субрахунку 402 Пайовий капітал 4 класу рахунків бухгалтерського обліку складає 638 045 102 (шістсот тридцять вісім мільйонів сорок п`ять тисяч сто дві) гривні 58 копійок , а від так накладення арешту на спірну суму грошових коштів у визначеній сумі, не перешкоджатиме здійснювати відповідачеві діяльність в межах наявних грошових коштів, за виключенням спірної суми.

Одночасно, суд зазначає, що під час розгляду справи, представник відповідача відмовився надавати на зобов`язання суду відповідь стосовно наявності укладеного нового персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу щодо квартири, розрахунковою площею 81,79 кв.м., будівельний номер № НОМЕР_1 , розташованої на 6 поверсі в секції 4 в об`єкті будівництва - житловий комплекс з об`єктами суспільного призначення за адресою: АДРЕСА_1 , стосовно прав на яку було укладено спірний в цій справі Персональний Меморандум асоційованого члена кооперативу від 21.07.2018 року, та внесено позивачем спірні кошти, у виді паю, стосовно яких було укладено угоду про порядок повернення паю від16.09.2019 року.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача, що така інформація не впливає на вирішення питання щодо забезпечення позову, оскільки у разі наявності такої інформації про укладення нового персонального меморандуму іншого асоційованого члена кооперативу стосовно вищевказаного об`єкту будівництва, та внесення ним паю, то зазначене навпаки підтверджує, що відповідач отримав у виді паю внески на які розраховував під час укладення спірного ПМ №В/3152018471 від 21.07.2018 року, та за рахунок цих коштів мав можливість повернути позивачеві обумовлену договором суму паю.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

При вищевикладених обставинах в цілому, суд вважає заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З наданих до суду документів, вбачається, що позивач зареєстрований на території України, в матеріалах справа відсутні документи на підтвердження того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, у зв`язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Під час розгляду зазначеної заяви, відповідачем окремо не заявлялось заяви про застосування судом заходів зустрічного забезпечення позову.

У зв`язку з чим, суд роз`яснює, що відповідач у відповідності до вимог ст. 134 ЦПК України, має право після застосування судом заходів забезпечення позову на звернення до суду з відповідним клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/10098/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності, а саме:

- Накласти арешт на грошові кошти на рахунках, належні Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС , код ЄДРПОУ 40190615, місцезнаходження: Україна, 65016, Одеська область, місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 123, приміщення 5М, у межах позовних вимог, а саме в сумі 540 431 (п`ятсот сорок тисяч чотириста тридцять одна) гривня 57 (п`ятдесят сім) копійок.

Копію ухвали направити для виконання до відповідного за територіальною юрисдикцією Київському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.

Стягувач за ухвалою суду - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Боржник за ухвалою суду - Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив ВІЛЬЯМС , код ЄДРПОУ 40190615, місцезнаходження: Україна, 65016, Одеська область, місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 123, приміщення 5М.

Копію ухвали направити для відома учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали суду складено 12.10.2020 року.

Головуючий Калініченко Л. В.