Постанова

від 13.10.2020 по справі 160/9051/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9051/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 р. у справі № 160/9051/19

за позовом Заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області в інтересах держави

до Дніпровської міської ради (відповідач-1) ,

Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (відповідач-2),

третя особа : Комунальний заклад освіти "Середня загальноосвітня школа № 19" Дніпровської міської ради,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області в інтересах держави (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради (далі - Міськрада, відповідач-1) та Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - Департамент, відповідач-2) щодо невжиття заходів, направлених на оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на будівлю та земельну ділянку комунального закладу освіти Середня загальноосвітня школа №19 Дніпровської міської ради за адресою: м.Дніпро, вул. Князя Володимира Великого, 13а;

- зобов`язати відповідачів вжити заходів в межах компетенції, спрямованих на отримання правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на будівлю та земельну ділянку комунального закладу освіти Середня загальноосвітня школа №19 Дніпровської міської ради за адресою: м. Дніпро, вул. Князя Володимира Великого, 13а.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відсутність правовстановлюючих документів на будівлю та земельну ділянку під навчальним закладом створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування закладу та здійснення навчально-виховного процесу, що в свою чергу може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Зазначене свідчить про протиправну бездіяльність Дніпровської міської ради та Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, яка полягає у невжитті останніми заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на будівлю та земельну ділянку, на якій розташований та функціонує навчальний заклад освіти.

Суд першої інстанції позов задовольнив, вважаючи його обґрунтованим.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурором не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення інтересів держави у цьому конкретному випадку, оскільки позов фактично подано в інтересах КЗО СЗШ № 19 ДМР, а не держави.

При цьому зазначає, що КЗО СЗШ №19 ДМР є юридичною особою, має адміністративну процесуальну правосуб`єктність, тобто може самостійно здійснювати захист своїх прав у разі, якщо вважає, що бездіяльністю відповідача порушуються його права.

Звертаючись з цим позовом, прокурор фактично намагається розширити повноваження, надані такому суб`єкту чинним законодавством, що суперечить приписам статті 19 Конституції України про можливість органу державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. ст. 32, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо управління закладами освіти, які належать територіальним громадам або передані їм, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; створення необхідних умов для виховання дітей; сприяння їх діяльності. Територіальним громадам сіл, селищ, міст належить право комунальної власності на заклади освіти.

Частиною 2 статті 123 ЗКУ зазначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до п.1.4 Статуту - КЗО СЗШ №19 ДМР, затвердженого наказом департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради №288 від 12.12.2016р., власником навчального закладу є територіальна громада міста в особі департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради. Органом, уповноваженим здійснювати управління закладом є департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради. Уповноважений орган здійснює фінансування навчального закладу, його матеріально-технічне забезпечення, господарське обслуговування.

Пунктом 4.1 Статуту, передбачено, що оперативне управління закладом здійснюється управлінням освіти департаменту гуманітарної політики ДМР.

Отже, саме до повноважень департаменту гуманітарної політики віднесено внесення на розгляд міської ради питань, зокрема щодо надання дозволу на розроблення технічної документації на будівлі, споруди навчальних закладів для проведення технічної інвентаризації для проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для оформлення правовстановлюючих документів на землю.

Враховуючи, що міська рада не є виконавчим органом, а є представницьким органом, який вирішує питання, що вносять на її розгляд виконавчі органи місцевого самоврядування, а тому висновок суду першої інстанції на бездіяльність Дніпровської міської ради щодо невжиття заходів, направлених на оформлення правовстановлюючих документів на будівлі та споруди КЗО СЗШ №19 ДМР та правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований цей навчальний заклад є безпідставними.

Посилаючись на розпорядження Дніпровського міського голови від 25.07.2018 року № 962-р Про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна за територіальною громадою міста , скаржник стверджує, що обов`язок здійснити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів лежить на відповідачі-2, оскільки саме він є розпорядником бюджетних коштів, виділених міською радою на потреби у галузі освіти та саме він визначає їх спрямування.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі.

Позивач надіслав письмові пояснення на адресу суду, в яких зазначає, що у даному випадку прокурор звернувся до суду як самостійний позивач, у зв`язку з відсутністю органу, до компетенції якого належить захист інтересів держави у спірних правовідносинах, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, висловлені з цього приводу у справі № 804/4585/18, № 804/2244/18. Верховний Суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність інтересів держави, наведене прокурором обґрунтування свідчить про те, що захисту підлягають інтереси держави у сфері охорони права дітей на освіту шляхом створення належних та безпечних умов для здобуття освіти, які порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування та комунального закладу освіти, що знаходиться у віданні Дніпровської міської ради. Таке обґрунтування є сумісним з розумінням інтересів держави та подання у даній справі прокурором позову мало на меті захист інтересів держави .

Крім того, питання необхідності закріплення за державними та комунальним закладами належної матеріально-технічної бази та використання її за призначенням визначено як пріоритетне у Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року , затвердженій Указом Президента України № 344/2013 від 25.06.2013 та прийнятої, в тому числі на її виконання, Програмі розвитку освіти в м. Дніпропетровську на 2016-2020 роки, затвердженої рішенням міської ради 142 11/13 від 07.09.2016 із наступними змінами, заходами якої передбачено оформлення актів на право постійного користування земельною ділянкою навчальних закладів та отримання свідоцтва на право власності на нерухоме майно.

Забезпечення належної матеріально-технічної базі закладу освіти (яка включає, в тому числі, будівлі, споруди та земельну ділянку), як гарантії нормального функціонування, діючим законодавством покладається на засновника, яким у даному випадку є Дніпровська міська рада та її виконавчий орган у сфері освіти - Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, а не на заклад. Заклад освіти працює на тій матеріально-технічній базі, якою його забезпечив засновник.

Про це опосередковано свідчить і розпорядження міського голові № 962-р від 25.07.2018, на яке посилається відповідач 1 (Дніпровська міські рада).

Зокрема, розпорядженням міського голови № 962-р від 25.07.2018 року зобов`язано керівників виконавчих органів та голів районних у місті рад, а не конкретні заклади, здійснити дії щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна територіальної громади міста Дніпра. Дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо земельних ділянок, на яких розташовані заклади освіти, надаються Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, який і повинен це робити.

Аналогічне розпорядження міського голови № 468-р було прийнято 01.08.2016.

Звертає увагу суду, що з моменту прийняття розпорядження міського голови № 468-р від 01.08.2016 пройшло майже 4 роки та аналогічного розпорядження № 962-р від 25.07.2018 пройшло майже 2 роки, а дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташовано КЗО СЗШ № 19 ДМР, до цього часу відповідачами не вчинено, що свідчить про їх бездіяльність.

Наявність бездіяльності з боку Дніпровської міської ради підтверджується тим, що фактично відповідач по справі очікує будь-яких дій стосовно предмету спору та перекладає усю відповідальність за їх не вчинення (не звернення за виділенням коштів, за рішеннями про надання дозволів на оформлення документів, тощо) на Департамент гуманітарної політики, іншого відповідача у справі.

Водночас, відповідач по справі Дніпровська міська рада не використовує передбачені Законом України Про місцеве самоврядування в Україні та Регламентом міської ради наявні в неї важелі відомчого контролю за діяльністю своїх виконавчих органів та комунальних установ, в тому числі за виконанням Програм, прийнятих нею рішень та розпоряджень.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що Комунальний заклад освіти Середня загальноосвітня школа №19 Дніпровської міської ради (далі - КЗО СЗШ №19 ДМР) здійснює свою діяльність, за адресою: м.Дніпро, вул. Князя Володимира Великого, буд.13-а. Вказаний заклад освіти є комунальною установою, а його засновником, згідно Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є Дніпровська міська рада.

Рішенням Дніпропетровської міської ради Про передачу об`єктів нерухомого майна, основних засобів, нематеріальних активів та запасів навчальних закладів міста з балансу відділів освіти районних у місті рад на баланс департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради №24/15 від 20.10.2016р. з балансу Центрального районного відділу освіти м. Дніпра вирішено передати з балансу відділів освіти, в тому числі відділу освіти Центральної районної у м. Дніпрі ради, на баланс департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради об`єкти нерухомого майна, основні засоби, нематеріальні активи та запаси навчальних закладів міста згідно з додатком 1.

Пунктом 76 Додатку 1 до рішення Дніпропетровської міської ради №24/15 від 20.10.2016р. на баланс департаменту гуманітарної політики передано об`єкти нерухомого майна, основні засоби, нематеріальні активи та запаси - КЗО СЗШ №19 ДМР.

Відповідно до п.1.4 Статуту - КЗО СЗШ №19 ДМР, затвердженого наказом департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради №288 від 12.12.2016р., - КЗО СЗШ №19 ДМР, власником навчального закладу є територіальна громада міста в особі департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради. Органом, уповноваженим здійснювати управління закладом, є департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради. Уповноважений орган здійснює фінансування навчального закладу, його матеріально-технічне забезпечення, господарське обслуговування.

Згідно п.4.1 Статуту управління навчальним закладом здійснюється департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради, який є представником власника.

Матеріально-технічна база навчального закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби тощо, вартість яких відображено у балансі навчального закладу. Навчальний заклад користується землею відповідно до вимог чинного законодавства і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони (п.5.1 Статуту).

У фактичному користуванні КЗО Середня загальноосвітня школа №19 ДМР перебуває будівля навчального закладу та земельна ділянка площею 4982 м2, розташована за адресою: м.Дніпро, вул. Князя Володимира Великого, 13а, що підтверджується відповідними матеріалами інвентаризаційної справи, наявної у КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради.

Судом встановлено, що на момент розгляду вказаної справи, правовстановлюючі документи на будівлі, споруди та земельну ділянку, якою користується третя особа, не оформлені, державна реєстрація не проведена.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у результаті допущеної Департаментом гуманітарної політики протиправної бездіяльності правовстановлюючі документи на земельну ділянку, якою користується заклад не оформлені, державна реєстрація не проведена. Належний відомчий контроль з боку міської ради за діяльністю її виконавчих органів та її комунальних підприємств не здійснюється.

Незважаючи на те, що тривалий час заклад освіти функціонує за відсутності правовстановлюючих документів на будівлі, споруди та земельну ділянку, яка ним використовується, Дніпровською міською радою, як власником КЗО Середня загальноосвітня школа №19 ДМР не вжито заходів щодо виділення коштів, необхідних на усунення виявлених порушень у вказаному навчальному закладі, а Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради, через неналежний контроль за діяльністю закладу освіти, не вжито жодних заходів задля внесення відповідних пропозицій Дніпровській міській раді щодо обсягів бюджетного фінансування підпорядкованого закладу освіти.

Функціонування навчального закладу без правовстановлюючих документів на будівлі та споруди закладу також свідчить про протиправну бездіяльність його власника, в даному випадку його власника Дніпровської міської ради та його виконавчого органу департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, а саме про невжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на будівлі та споруди, якими фактично користується заклад освіти.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, а стосовно доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України Про прокуратуру .

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

Згідно ч. 3 ст. 23 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту підлягають інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом створення належних та безпечних умов для здобуття освіти, які порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування та комунального закладу освіти, що знаходиться у віданні Дніпровської міської ради.

Колегія суддів зазначає, що таке обґрунтування є сумісним з розумінням інтересів держави у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 28 Конвенції про права дитини держави-учасниці держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей.

Відповідно до ст.1 Закону України Про охорону дитинства , забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України Про освіту , право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для отримання дитиною освіти, забезпечення її доступності шляхом, зокрема, належного функціонування розгалуженої мережі навчальних закладів.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 359/6814/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/3692/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 442/8337/17.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що у цій справі подання заступником керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області має на меті захист інтересів держави , а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є неспроможними.

Що стосується наявності факту протиправної бездіяльності зі сторони відповідачів, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами по справі не заперечується, що на час звернення прокурора до суду із цим позовом, правовстановлюючі документи на будівлі, споруди КЗО Спеціалізована середня загальноосвітня школа № 19 ДМР та правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташований вказаний заклад не оформлені.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що цей факт створює передумови для зловживань щодо розпорядження земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування закладу навчального процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей, що, у свою чергу, є невиконанням гарантій держави у сфері освіти.

Крім того, колегія суддів зазначає, що забезпечення належної матеріально-технічної бази закладу освіти (яка включає, в тому числі, будівлі, споруди та земельну ділянку) покладається на засновника, яким у даному випадку є Дніпровська міська рада та її виконавчий орган у сфері освіти - Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, а не на заклад. Заклад освіти працює на тій матеріально-технічній базі, якою його забезпечив засновник.

Як вбачається із розпоряджень міського голови № 468-р від 01.08.2016. та № 962-р від 25.07.2018, які є аналогічними за змістом, відповідач-2 був зобов`язаний передбачити у бюджетних запитах на 2017 та 2019 року видатки, пов`язані з проведенням технічної інвентаризації та державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що належать в тому числі навчальним закладам, здійснити дії щодо державної реєстрації права власності на такі об`єкти. Однак, ані в 2016 році, а ні пізніше це розпорядження відповідачем -2 виконано не було.

Згідно з підпунктом 1.1. п. 1 Положення про департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням міської ради № 40/15 від 20.10.2016р. - департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради є виконавчим органом Дніпровської міської ради, підконтрольний та підзвітний ДМР, підпорядкований її виконавчому комітету, Дніпровському міському голові та заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів відповідно до розподілу повноважень.

Згідно п.п. 6.1.3. п. 6.1. Положення директор департаменту несе персональну відповідальність у тому числі за виконання рішень міської ради, її виконавчого комітету, доручень та розпоряджень міського голови.

Програмою розвитку освіти в місті Дніпропетровську на 2016-2020 роки, затвердженою рішенням міської ради від 07.09.2016 року № 11/13 передбачено оформлення актів на право постійного користування земельною ділянкою та отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Головним розпорядником бюджетних коштів є Департамент гуманітарної політики ДМР.

Статтею 51 Регламенту Дніпропетровської міської ради, затвердженого рішенням ради від 29.02.2016 року № 5-3/1 визначені заходи щодо забезпечення організації контролю виконання рішень ради.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 не вчинив жодних дій, передбачених вказаною нормою Регламенту, спрямованих на виконання зазначеної Програми, тобто допустив очевидну бездіяльність.

Наведені в апеляційній скарзі доводи свідчать про те, що відповідач-1 перекладає відповідальність на підконтрольний йому виконавчий орган, в той же час не використовуючи надані йому повноваження для відповідного реагування, що й є, на думку колегії суддів, протиправною бездіяльністю, адже суб`єкт владних повноважень ухиляється від використання своїх повноважень з метою, з якою вони надані.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовуються висновків суду першої інстанції, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому слід відмовити в задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 р. у справі № 160/9051/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 13.10.2020р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко