Постанова

від 01.10.2020 по справі 924/647/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/647/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.11.2018 (суддя Димбовський В. В.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 (головуючий Демидюк О. О., судді Дужич С. П., Савченко Г. І.)

у справі № 924/647/18

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України

до Копистинської сільської ради та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Державної акціонерної компанії "Хліб України"

про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва та визнання права власності за державою

(у судовому засіданні взяли участь представники: прокурор - Збарих С. М., відповідач-2 - Перевозник П. М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник прокурора Хмельницької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач-1, КМУ) і Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - позивач-2, Мінагрополітики) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Копистинської сільської ради (далі - відповідач-1, сільрада) і Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - відповідач-2, ПАТ "ДПЗКУ"), у якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Копистинської сільської ради №3 від 04.05.2012 "Про оформлення права власності на приміщення цілісного майнового комплексу за ПАТ "Державною продовольчо-зерновою корпорацією України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" (далі - рішення № 3);

- визнати недійсним та скасувати свідоцтва серії САЕ №295478 від 08.05.2012 про право власності на нерухоме майно, що розташоване по вул. Привокзальна, будинок 1, с. Богданівці, Хмельницького району, Хмельницької області, видане ПАТ "ДПЗКУ" (далі - свідоцтво САЕ №295478);

- визнати за державою Україна в особі КМУ право власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс загальною площею 50883,6 кв. м, а саме: адмінбудинок - загальна площа 1009,0 кв.м, будинок для приїзжих - 114,1 кв.м, авто вагова - 195,8 кв.м, трансформаторна - 47,4 кв.м, хлів з протирадіаційним укриттям - 76,5 кв.м, ремонтно-механічний цех - 908,0 кв.м, тероремонта майстерня - 2303,6 кв.м, склади - 2433,3 кв.м, комбікормова лабораторія з переходом - 1071,6 кв.м, склад готової продукції млин заводу - 2791,3 кв.м, вагові - 838,5 кв.м, елеватор- 16878,0 кв.м, склад - 1071,0 кв.м, млин завод - 4456,0 кв.м, комбікормовий завод - 7470,1 кв.м, котельня - 1326,7 кв.м, склад сировини, цех попередн. змішув. - 4070,3 кв.м, пожежне депо - 166,0 кв.м, склад зерновий - 1264,3 кв.м, депо - 220,6 кв.м, гараж і майстерня - 1191,8 кв.м, вагова - 107,5 кв.м, вагова - 105,7 кв.м, сушарка №3 - 41,6 кв.м, сушарка - 148,5 кв.м, автоприйомка - 274,2 кв.м, трансформаторна - 62,6 кв.м, прохідна №2 - 6,1 кв.м, вагова - 9,0 кв.м, трансформаторна - 49,8 кв.м, пожежні водойми - 7,8 кв.м, трансформаторна - 166,9 кв.м, що розташований по вул. Привокзальній, 1 в с Богданівці, Хмельницького району, Хмельницької області (далі - цілісний майновий комплекс).

2. Звертаючись до суду з позовом прокурор зазначив, що рішення №3 і свідоцтво САЕ №295478 підлягають визнанню незаконними та недійсними, оскільки сільрада прийняла спірне рішення, яким змінила правовий режим майна - з державної на приватну, без згоди власника, що призвело до порушення прав держави в особі КМУ і Мінагрополітики.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.11.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019, позов задоволено повністю.

4. Суди, приймаючи рішення у справі, дійшли висновку про доведення прокурором порушення прав та інтересів держави в особі КМУ і Мінагрополітики, яке полягає у неправомірному вибутті цілісного майнового комплексу з державної власності. Крім того, суди зазначили про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено ПАТ "ДПЗКУ".

5. Також суди встановили наявність визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, констатувавши, що прокурором у позові визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, а також правильно вказані КМУ і Мінагрополітики як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому судами, на підставі власної оцінки доказів, встановлено наявність у прокурора повноважень представляти інтереси держави в особі КМУ.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

6. ПАТ "ДПЗКУ" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилався на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 4 статті 75, частини 3 статті 86, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначав, що суди попередніх інстанцій не взяв до уваги: довідку Мінагрополітики № 24/321, з якої вбачається, що станом на 17.09.2012 позивачу-2 було достовірно відомо, що ПАТ "ДПЗКУ" отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно філії ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів"; довідку Державної фіскальної інспекції (далі - ДФІ) від 21.07.2017 № 07-21/74, яка свідчать, на думку скаржника, про обізнаність Мінагрополітики з 30.07.2014 та КМУ з 22.07.2014 з обставинами набуття ПАТ "ДПЗКУ" права власності на спірне майно; звіт Державної аудиторської служби (далі - Держаудитслужба) про результати ревізії у системі Мінагрополітики за 2010-2012 та І квартал 2013 року, направлений супровідним листом від 31.10.2013 № 02-12/1314, що підтверджується листом Держаудитслужби від 26.02.2018, після отримання якого, за твердженням скаржника, КМУ був поінформований про оформлення ПАТ "ДПЗКУ" права власності на спірне нерухоме майно; лист ПАТ "ДПЗКУ" від 28.03.2012 № 130-2-802/2-15/2032 та журнал реєстрації вхідної кореспонденції, які, за твердженням скаржника, підтверджують обізнаність Мінагрополітики про оформлення ПАТ "ДПЗКУ" права власності на спірне нерухоме майно. Скаржник вважає, що Мінагрополітики, як вищий орган управління ПАТ "ДПЗКУ" згідно зі статутом, з 08.05.2012 було обізнано з обставинами оформлення правовстановлюючих документів на спірне майно.

8. Крім того, скаржник зазначає про неправильне застосування судами п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України, оскільки вважає, що прокурор не довів, а суди не встановили правові підстави представництва прокурора у цій справі.

9. Також скаржник зазначає, що суди неправильно застосували приписи ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ч.2 ст. 37 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та припустилися порушення норм процесуального права, а саме ч.ч.2,5 ст. 162 і п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України в частині дослідження питання наявності у заступника прокурора Хмельницької області законних підстав представляти інтереси держави в особі КМУ.

10. Скаржник зазначає про безпідставність тверджень прокурора про порушення інтересів держави, оскільки держава реалізувала своє право власника об`єкта державної власності шляхом створення ПАТ "ДПЗКУ" на базі цього майна та внесення його до статутного капіталу товариства.

11. Скаржник, посилаючись на рішення суду від 21.07.2015 у справі № 818/3912/13-а, наголошує, що обставини набуття права власності, у тому числі на спірне майно, встановлені Вищим адміністративним судом України, а тому відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України не потребують доказування.

12. Також скаржник посилається на те, що справа містить виключну правову проблему неоднакового застосування норм ч.ч. 3, 4 ст. Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 115, 261, 267 Цивільного кодексу України, статті 85 Господарського кодексу України, ч.ч. 3, 4 ст. 53, ч. 4 ст. 75 ГПК України та з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Позиція інших учасників справи

13. Прокурор подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. прокурор зазначає, що про обставини вибуття цілісного майнового комплексу з власності держави КМУ і Мінагрополітики стало відомо із запиту прокуратури 21.05.018 і 22.05.2018 відповідно. Позивачі не були обізнані про прийняття оспорюваного рішення саме з моменту його прийняття, оскільки рішення приймалося без участі та згоди позивачів. Зазначає, що необхідність процесуального представництва державних інтересів саме прокурором була викликана незверненням протягом тривалого часу з позовом позивачами.

14. Сільрада подала відзив, у якому підтримує доводи касаційної скарги і просить її задовольнити. Зазначає, що сільрада, приймаючи рішення №3, діяла у відповідності до норм чинного законодавства.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відповідно до постанови КМУ від 11.08.2010 №764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - постанова № 764) створено державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з віднесенням його до сфери управління Мінагрополітики. Статутний капітал підприємства сформовано шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідуються, в тому числі і шляхом передачі цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" (п.5).

16. За актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 20.01.2011 №31 комісією з ліквідації дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" передано державному підприємству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" цілісний майновий комплекс: оборотні активи ринковою вартістю (без ПДВ) 2 227 152,63 грн та необоротні активи ринковою вартістю (без ПДВ) 67 650 483,83 грн. Разом - 69 877 636,46 грн.

17. Згідно з постановою КМУ від 06.06.2011 №593 "Про внесення змін до постанови №764 " перетворено державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює Мінагрополітики. Установлено, що 100 % акцій державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення КМУ; державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача у заставу тощо.

18. 07.07.2011 Мінагрополітики прийнято наказ №325, яким реорганізовано державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у ПАТ "ДПЗКУ". Статутний капітал товариства сформовано на базі майна державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

19. Згідно з п.п. 1.4, 1.6 статуту ПАТ "ДПЗКУ", затвердженого наказом Мінагрополітики від 17.11.2011 №634, засновником товариства є держава в особі КМУ. Повноваження з управління корпоративними правами товариства здійснює Мінагрополітики. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

20. Відповідно до п.п. 5.1, 6.6 статуту статутний капітал товариства становить 867 717 000 грн та формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником. До прийняття окремого рішення КМУ 100% акцій товариства, які випускаються на величину його статутного капіталу, є власністю держави.

21. 18.11.2011 ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передало, а ПАТ "ДПЗКУ" прийняло майновий комплекс державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відповідно з додатками, у тому числі Богданівецький комбінат хлібопродуктів, про що складено відповідний акт від 18.11.2011 затверджений Мінагрополітики.

22. У матеріалах справи наявний лист заяву філії ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" від 27.04.2012, адресований сільраді, про прийняття рішення про надання дозволу на оформлення права приватної власності та видачі ПАТ "ДПЗКУ" свідоцтва про право приватної власності на цілісний майновий комплекс до складу якого входять будівлі і споруди філії ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" по вул. Привокзальній, 1 в с.Богданівці Хмельницького району, Хмельницької області.

23. Рішенням сільради №3 вирішено оформити право власності на спірний цілісний майновий комплекс за ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів". Також вирішено Хмельницькому бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтво про право власності і провести державну реєстрацію спірного нерухомого майна. Сільраді посвідчити оформленні Хмельницьким бюро технічної інвентаризації свідоцтва про право власності.

24. 08.05.2012 видано ПАТ "ДПЗКУ" свідоцтво САЕ №295478 про право приватної власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 50883,6 кв.м, що розташований за адресою: вул. Привокзальна, будинок 1, с.Богданівці, Хмельницького району, Хмельницької області.

25. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.05.2018 №124243256, 08.05.2012 до нього реєстру запис про право приватної власності на нерухоме майно загальною площею 50883,6 кв.м по вул. Привокзальна, будинок 1, с. Богданівці, Хмельницького району, Хмельницької області за ПАТ "ДПЗКУ", підстава виникнення права власності - свідоцтво САЕ №295478.

26. Судами досліджено, що на підставі наказу Мінагрополітики від 10.08.2012 №501 "Про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "ДПЗКУ" складено довідку від 17.09.2012 №24/321 про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "ДПЗКУ" за 1 півріччя 2012 року. В довідці описано, зокрема, структуру товариства, вказано структурні підрозділи, філії та їх повноваження, статутні документи, перелічені види діяльності товариства. В довідці зазначено, що станом на 20.08.2012 деякі філії, в т.ч. і Богданівецький комбінат хлібопродуктів, виготовили технічні паспорти та отримали свідоцтва про право власності на нерухоме майно, власником якого є товариство.

27. Також у матеріалах справи наявний датований 29.11.2013 звіт про результати ревізій у системі Мінагрополітики за 2010-2012 роки та І квартал 2013 року.

28. ПАТ "ДПЗКУ" у відповідь на звернення Мінагрополітики, підготувало лист від 13.06.2013 №130-2-116/1-9/2156 в якому вказало: "Згідно постанови КМУ від 06.06.2011 №593 "Про внесення змін до постанови №764" ДП "ДПЗКУ" перетворено у ПАТ "ДПЗКУ" та установлено, що 100 відсотків акцій товариства є державною власністю. Випуск акцій товариства зареєстровано, що підтверджено видачею Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку свідоцтва про реєстрацію від 06.12.2011 №529/1/11. За договором про обслуговування емісії цінних паперів, укладений з ПАТ "Національний депозитарій", здійснено кодифікацію акцій товариства, відкрито рахунок у цінних паперах та депоновано глобальний сертифікат товариства до сховища Депозитарію. Цінні папери товариства (акції) у кількості 8677170 штук загальною вартістю 867 717 000,00грн зараховано на рахунок товариства в Депозитарії. Враховуючи вищевикладене, єдиним об`єктом державної власності, управління яким здійснює Мінагрополітки, є акції товариства (зведений обліковий реєстр власників цінних паперів додається)".

29. На виконання доручення Прем`єр-міністра України від 10.04.2014 №13021/0/1-14 проведено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності (фінансово-майновий стан, залишки товарно-матеріальних цінностей) ПАТ "ДПЗКУ", за результатами якої складено довідку №07-21/74 від 21.07.2014.

30. У довідці ДФІ від 21.07.2014 №07-21/74 зазначено: перевіркою наявності документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно, яке увійшло до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ" встановлено, що згідно зі свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, які видані місцевими органами виконавчої влади за місцем його фактичного розташування, та витягом з реєстру права на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником майна за місцем розташування 34-х філій корпорації є ПАТ "ДПЗКУ". Далі в означеній довідці перелічено десять філій корпорації стосовно яких, корпорацією ведеться робота щодо отримання свідоцтва про право власності. В переліку означених філій не зазначено філію ПАТ "ДПЗКУ" Білокриницький комбінат хлібопродуктів.

31. У листі ДФІ від 21.07.2014 надано інформацію про результати перевірок окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ "ДПЗКУ", Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" та Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", проведених на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 10.04.2014 №13021/0/1-14. Також у листі зазначено про надсилання загальних довідок перевірок ДП "ДПЗКУ", ДСБУ "Аграрний" фонд" і ПАТ "Аграрний фонд" та повідомлено, що за потреби додатки до цих довідок (54 томи) та довідки перевірок, які складені на регіональному рівні будуть направлені КМУ додатково. Додаток: на 117 арк. Лист отриманий та зареєстрований Секретаріатом КМУ 22.07.2014.

32. В матеріалах справи також наявна загальна довідка Держфініспекції України від 21.07.2014 №07/14/922.

33. У листі Держаудитслужби від 26.02.2018, адресованому ПАТ "ДПЗКУ", зазначено, що аналітично-статистичний збірник, в якому міститься запитувана товариством інформація (щодо інформації за результатами ревізій фінансово-господарської діяльності у системі Мінагрополітики), листом від 31.10.2013 №02-12/1314 в порядку інформування був надісланий до КМУ, до Мінагрополітики зазначений збірник не надсилався. До листа додано копію витягу з Аналітично-статистичного збірника в частині результатів ревізій у системі Мінагрополітики.

34. У листі Мінагрополітики, зареєстрованого прокуратурою Хмельницької області 21.06.2018 за вх. №05-13625вх18 (у відповідь на лист прокуратури Хмельницької області від 22.05.2018), зазначено, що про оформлення права приватної власності ПАТ "ДПЗКУ" на цілісний майновий комплекс Богданівецький комбінат хлібопродуктів стало відомо з моменту надходження листа прокуратури.

35. У листі Секретаріату КМУ від 01.06.2018 №9018/0/2-18, зареєстрованого прокуратурою Хмельницької області 04.06.2018 за вх. №05-12411вх18, зазначено, що про реєстрацію за ПАТ "ДПЗКУ" права власності на майновий комплекс Богданівецького комбінату хлібопродуктів, який раніше належав дочірньому підприємству ДАК '"Хліб України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів", Секретаріату Кабінету Міністрів стало відомо із запиту прокуратури Хмельницької області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

36. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).

37. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

38. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.

Щодо суті касаційної скарги

39. Предметом дослідження спору у справі є матеріально-правові вимоги про визнання незаконними та скасування рішення №3, визнання недійсними свідоцтва САЕ №295478, а також визнання за державою в особі КМУ права власності на цілісний майновий комплекс. Підставою для звернення до суду з позовом прокурор визначив неправомірне, за відсутності рішення власника нерухомого майна - держави Україна, прийняття сільрадою рішення №3 про передачу державного майна у приватну власність ПАТ "ДПЗКУ". Правовою підставою для звернення з позовом прокурора зазначено невчинення протягом тривалого часу компетентними органами дій щодо повернення майна до державної власності.

40. В основу оскаржуваних рішення і постанови покладено висновок судів про порушення оспорюваним рішенням та свідоцтвом права власності держави України на спірне нерухоме майно цілісного майнового комплексу, яке в силу імперативних приписів Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не підлягає відчуженню у приватну власність ПАТ "ДПЗКУ" чи будь-якого іншого суб`єкта господарювання ані в процесі приватизації, ані в процесі корпоратизації, відтак, зазначене майно незаконно вибуло з державної власності.

41. Колегія суддів зазначає, що Верховний суд неодноразово викладав позицію щодо застосування норм частини 3 статті 86, частин 2-4 статті 145 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах щодо розпорядження нерухомим майном державної форми власності, переданого до статутного фонду державного підприємства.

42. Так, за висновками Верховного Суду проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (див. постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18).

43. Суди у справі, яка переглядається, встановили, що держава в особі КМУ здійснила заходи щодо зміни організаційно-правової форми державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація" на ПАТ "ДПЗКУ" і визначила розмір статутного капіталу останнього, проте майно (у тому числі спірний цілісного майновий комплекс), на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у власність відповідачу-2 передано не було.

44. Обставин припинення або відмови держави від права власності на спірний цілісно-майновий комплекс в порядку, встановленому п. 1, 2 ч.1 ст. 346, ч.3 ст. 347 ЦК України, а також прийняття власником рішення щодо зміни правового режиму майна, переданого до статутного капіталу відповідача-2, зокрема щодо цілісного майнового комплексу, судами встановлено не було.

45. Суд зазначає, що у разі порушення права державної власності на нерухоме майно її захист здійснюється державним органом, до повноважень якого належить розпорядження майном державної форми власності, у спосіб, визначений законодавством, у тому числі згідно зі статтями 21, 393 ЦК України.

46. За змістом статей 4, 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" повноваження щодо управління об`єктами державної власності здійснює КМУ.

47. Отже, оскільки власником спірного цілісного майнового комплексу є держава Україна в особі КМУ, то сільрада не могла здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права державної власності.

48. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оспорюване рішення №3 прийняте сільрадою з перевищенням повноважень, поза межами компетенції, за відсутності рішення власника (держави Україна) про зміну правового режиму державного майна, а отже і оспорюване свідоцтво САЕ в„–295478 видано товариству на підставі незаконного рішення.

49. Вказаним спростовуються твердження сільради, викладені у відзиві, щодо прийняття рішення №3 в межах визначеної законом компетенції, а також доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, щодо відсутності порушення інтересів держави у спірних правовідносинах (пункти 10, 13 цієї Постанови).

50. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

51. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

52. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

53. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).

54. При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту, а саме коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

55. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

56. До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц (провадження N 14-252цс18).

57. Отже, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

58. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що тягар доведення пропуску позовної давності згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України покладається на особу, яка заявила про застосування позовної давності.

59. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прокурор звернувся до суду в межах позовної давності, оскільки КМУ та Мінагрополітики, в інтересах яких прокурор звернувся із позовом, не було відомо про існування рішення №3 та видачу свідоцтва САЕ №295478 та порушення їх прав до травня 2018 року - моменту надсилання запиту прокурора.

60. Відхиляючи посилання ПАТ "ДПЗКУ" на пропуск позовної давності, а також надаючи оцінку, в межах визначених процесуальним законом компетенції, долученим на підтвердження вказаних обставин доказам, суди попередніх інстанцій дослідили що:

- довідка від 17.09.2012 № 24/321, складена за результатами перевірки діяльності ПАТ "ДПЗКУ" за перше півріччя 2012, проведеної на підставі наказу Мінагрополітики № 501 від 10.08.2012, з якої вбачається, що станом на 20.08.2012 виготовлені технічні паспорти та отримано свідоцтва про право власності на нерухоме майно філій, власником яких є ПАТ "ДПЗКУ", зокрема і філії ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів", не містить відомостей щодо документів (їх ідентифікуючих даних), на підставі яких були отримані свідоцтва про право власності на нерухоме майно, разом з тим у довідці зазначено, що свідоцтва про право власності до перевірки не надані;

- листи ПАТ "ДПЗКУ" від 13.06.2013 № 130-2-116/1-9/2156 містить інформацію лише щодо акцій товариства як єдиного об`єкта державної власності, управління яким здійснює Мінагрополітики; жодних відомостей стосовно зміни форми власності майна з державної на приватну, щодо прийняття оспорюваного рішення, видачі 08.05.2012 відповідачу-2 свідоцтва на право приватної власності на нерухоме майно, вказаний лист не містить; у листі лише зазначено, що додатком до нього є зведений обліковий реєстр власників цінних паперів; відповідачем не надано доказів надсилання Мінагрополітики поштою або вручення вказаного листа, як не надано будь-яких інших доказів, з яких би вбачалось отримання позивачами листів та повідомлень, у яких би повідомлялось про прийняття оскаржуваного рішення;

- звіт від 29.11.2013 про результати ревізії у системі Мінагрополітики не містить відомостей про факт прийняття спірного рішення;

- у листі ДФІ від 21.07.2014 зазначено про направлення позивачу-1 інформації щодо результатів перевірок окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ "ДПЗКУ" та про надсилання загальних довідок перевірок ДП "ДПЗКУ", ДСБУ "Аграрний" фонд" і ПАТ "Аграрний фонд"; у листі не конкретизується кількість таких довідок, їх зміст, додатки на 113 аркушах, про які зазначено у листі, матеріали справи не містять, не вказана інформація, з якої можна було б встановити, що позивачу-1 направлялася у складі додатків саме загальна довідка ДФІ від 21.07.2014 №07/14/922, а не будь-які інші довідки; вказаним листом направлялися відразу декілька загальних довідок без їх конкретизації і зазначено, що за потреби додатки до цих довідок та довідки перевірок, які складені на регіональному рівні будуть направлені КМУ, однак, матеріали справи не містять доказів надсилання позивачу-1 та отримання ним таких додатків;

- матеріали справи не містять доказів направлення КМУ, а також отримання ним листа від 31.10.2013 № 02-12/1314, у якому зазначається про направлення останньому Аналітично-статистичного збірника, в якому міститься інформація за результатами ревізій фінансово-господарської діяльності у системі Мінагрополітики за результатами діяльності Держаудитслужби за січень-вересень 2013 року, в якому зазначено про реєстрацію ПАТ "ДПЗКУ" права приватної власності на майно передане до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ"; у контексті зазначеного суди також відхилили посилання скаржника на лист Держаудитслужби від 26.02.2018, як доказу направлення листа від 31.10.2013 № 02-12/1314.

61. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність відповідачем-2 належними і допустимими доказами про факт повідомлення позивачів про спірне рішення та оформлення права приватної власності на цілісний майновий комплекс, так і про фак того, що про наявність таких обставин останні могли дізнатися, у тому числі і з наданих відповідачем-2 листів.

62. Вказані висновки судів першої і апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, наведеними, зокрема, у постановах від 10.09.2020 у справах № 923/197/18, № 923/576/18.

63. Так, у вказаних постановах Верховний Суд, враховуючи у тому числі дослідження судами довідки Мінагрополітики 24/321, довідки ДФІ України № 07-21/74, звіту Держаудитслужби, листа від 28.03.2012 № 130-2-802/2-15/2032, щодо неврахування яких наголошує скаржник у касаційній скарзі (пункт 7 цієї Постанови), визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження саме обізнаності позивачів (КМУ і Мінагрополітики) про порушення інтересів держави у зв`язку з оформленням ПАТ "ДПЗКУ" права приватної власності на спірне майно.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі № 923/197/18 зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що Міністерство здійснювало перевірку окремих питань діяльності ПАТ "ДПЗКУ" у 2012 році. За результатами цієї перевірки було складено довідку від 17.09.2012 № 24/321, у якій було зазначено, що станом на 20.08.2012 виготовлена документація про право власності на нерухоме майно філій, власником якого є товариство, у тому числі філії ПАТ "ДПЗКУ" Білокриницький КХП. Суд зазначив, що Міністерство як орган, уповноважений управляти корпоративними правами ПАТ "ДПЗКУ", повинен був детально вивчити питання щодо оформлення свідоцтв на право власності на майно філії Білокриницького КХП і міг довідатися про порушення свого цивільного права. Разом з тим, Верховний Суд у вказаній постанові не погодився з висновками суду першої інстанції та вказав на обґрунтованість висновків апеляційного господарського суду про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено ПАТ "ДПЗКУ", оскільки суд апеляційної інстанції, на підставі власної оцінки наявних в матеріалах справи доказів, встановив відсутність доказів на підтвердження саме обізнаності КМУ та Міністерства про порушення інтересів держави у зв`язку з оформленням ПАТ "ДПЗКУ" права приватної власності на спірне майно до одержання відповідного повідомлення від прокуратури.

64. Колегія суддів не вважає за необхідне відступати від вказаних висновків Верховного Суду. Разом з тим, доводи скаржника щодо неврахування судами наведених у пункті 7 цієї Постанови доказів зводяться до намагання здійснити касаційним судом переоцінку встановлених судами обставин, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України.

65. Таким чином доводи скаржника щодо неправильного застосування та порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 256, 261, 267 ЦК України, частини 4 статті 75, частини 3 статті 86, частини 5 статті 236 ГПК України відхиляються як необґрунтовані.

66. Заперечення скаржника щодо права прокурора на звернення з даним позовом Верховний Суд відхиляє з огляду на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій. Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою для свого звернення в інтересах держави в особі компетентних органів зазначив про неправомірне вибуття майна із власності держави, довів, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтував необхідність їх захисту, а також правильно зазначив КМУ і Мінагрополітики як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

67. Суди встановили, що ні КМУ, ні Мінагрополітики не вжили заходів до усунення порушень законодавства, що призвело до вибуття з державної власності спірного об`єкта нерухомого майна. Зазначене у свою чергу свідчить про невиконання уповноваженими органами своїх обов`язків з управління ПАТ "ДПЗКУ" і є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі зазначених органів.

68. Крім того, прокурором дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", щодо з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору до звернення до суду шляхом направлення Мінагрополітики та КМУ листів у травні 2018 року.

69. У контексті наведеного Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відповідно до якої невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

70. У цій справі прокурор повідомив листами КМУ і Мінагрополітики як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, про порушення їх майнових прав відповідачами, а у подальшому звернувся самостійно з позовом в інтересах держави в особі зазначених органів.

71. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 9 цієї Постанови, оскільки вказані обставини були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, які достеменно встановили наявність у заступника прокурора законних підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі КМУ, а твердження скаржника про відсутність в матеріалах справи відповідного наказу Генерального прокурора спростовуються матеріалами справи.

72. Доводи скаржника, викладені у пункті 11 цієї Постанови, вже були оцінені Верховним Судом у постановах від 10.09.2020 у справах № 923/197/18, № 923/576/18 та обґрунтовано відхилені з огляду на приписи статті 75 ГПК України.

73. Ураховуючи сталість правозастосовчої практики у аналогічних правовідносинах щодо захисту прокурором інтересів держави у зв`язку з незаконним вибуттям майна, переданого до статутного капіталу державного підприємства, з державної власності, колегія суддів не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим відхиляє доводи скаржника, наведені у пункті 12 цієї Постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

74. За змістом статті 300 ГПК України в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

75. Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 цього Кодексу).

76. За змістом статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

77. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Розподіл судових витрат

78. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.11.2018 у справі № 924/647/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил