Постанова

від 07.10.2020 по справі 607/1220/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/1220/19Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/591/20 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Бершадська Г. В., Міщій О. Я.,

з участю секретаря - Костів Х.Ю.

та сторін: представника ОСОБА_1 - адвоката Чудопалова Ю.Ю., представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Вароди П.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/1220/19 за апеляційними скаргами Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Корольова-5» , ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 березня 2020 року ухваленого суддею Позняком В.М. повний текст якого виготовлений 10 березня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Корольова-5 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про зобов`язання передати нерухоме майно та документи, згідно переліку, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2019 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_3 , звернулася до суду із позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Корольова-5 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про зобов`язання передати нерухоме майно та документи, згідно переліку.

В обґрунтування вимог посилається на те, що вона має майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , повністю оплатила її будівництво. Оскільки кооператив ухиляється від прийняття її в члени кооперативу та не повідомив суму, яку вона зобов`язана була доплатити, вона оплатила вартість недоплачених квадратних метрів у відповідності до ціни, яка встановлювалася в постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року. Вказані грошові кошти з незрозумілих причин кооператив повернув. Вважає, що всі свої зобов`язання щодо інвестування квартири виконала, будинок введений в експлуатацію. У зв`язку із тим, що відповідач на протязі тривалого часу не вирішує питання про прийняття її в члени кооперативу, не передає оплачену нею квартиру у власність та не надає необхідні документи для реєстрації права власності за нею квартири, тому не може реалізувати існуючі майнові права, та отримати у власність квартиру. У зв`язку із цим просить суд захистити майнові права та зобов`язати відповідача передати їй у власність спірну квартиру, а також документи, які необхідні для державної реєстрації права власності.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 березня 2020 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Корольова-5 передати позивачу ОСОБА_1 за актом приймання передачі частину нерухомого майна - 77,19 % квартири АДРЕСА_2 .

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 , а також решти позовних вимог до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Корольова-5 відмовлено.

Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Корольова-5 в користь ОСОБА_1 768 гривень 40 копійок сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Корольова-5» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 17 січня 2019 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог. В обгрунтування вимог посилається на те, що суд при ухваленні рішення неправильно застосував норми матеріального права та грубо порушив норми процесуального права. Вказує на те, що спір у даній справі виник між ОК «ЖБК «Корольова-5» та його членом ОСОБА_1 , який вибув, щодо її права на отримання своєї частки в майні кооперативу в натурі внаслідок її виключення з кооперативу, тому даний спір містить елементи корпоративних правовідносин та підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а не цивільного судочинства. Обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному об`ємі. Посилається на те, що суд своїм рішенням втрутився в договірні відносини між нею як інвестором та кооперативом, як правонаступником забудовника за договором інвестування спірної квартири та фактично змінив умови договору, не прийняв до уваги вимоги чинного законодавства про інвестиційну діяльність. Самі по собі заперечення відповідача проти визнання за позивачем права власності на квартиру у зв`язку з необхідністю здійснення нею доплати за квартиру, не можуть бути підставою для позбавлення її очікувань провести належну реєстрацію права власності на квартиру та набути всі права власника нерухомого майна. Крім того, суд залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_1 доплатила кооперативу кошти в сумі 74439 грн.

Представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на викладені у ній доводи. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Корольова-5» заперечив.

Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив Корольова-5» в судове засідання не з`явилося хоч належним чином було повідомлене про час і місце судового засідання.

Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду повністю відповідає зазначеним вимогам .

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом першої інстанції встановлено ,що 26 березня 2010 року між ПП Тернопільська фірма Будівельник (Сторона-1) та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого Сторона-1 приймає Сторону-2 у пайове будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_3 . Планова вартість цільового об`єкту на момент укладення договору складає 262768 гривень;

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2011 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Тернопільська фірма Будівельник про визнання майнових прав на частку в об`єкті незавершеного будівництва, визнано за ОСОБА_1 майнові права на 51,64 м.кв. двокімнатної квартири розміщеної на дев`ятому поверсі у десятому під`їзді багатоквартирного житлового будинку в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області;

В подальшому фірма "Будівельник" не завершила добудову будинку та згідно договору від 11.08.2011 року передала "ЖБК Корольова-5" у власність матеріали та обладнання, які були використанні у процесі будівництва (створення майна) за відповідними актами передачі. В договорі зазначалось, що вказані матеріали та обладнання придбано за кошти осіб, з якими було укладено договори, що до будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_4 , в тому числі і ОСОБА_1 - 294 квартира - оплачено 199999 з 254222, що становить 51,22 кв.м. із 66,41 та складає 78%;

- для завершення будівництва будинку по АДРЕСА_4 , пайовики створили Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Корольова,5 на основі добровільного об`єднання пайовиків фірми "Будівельник";

- згідно висновку про вартість майна від 21.10.2011 р. №95, наданого ПП Експертоцінка , вартість переданого об`єкта, відповідно до висновку про вартість майна, станом на 13.10.2011 року становить 33 117 440 грн.;

- 09.01.2013 року Інспекція ДАБК у Тернопільській області зареєструвала Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ТП 14313000568 на ім`я замовника ОК ЖБК Корольова-5 - групи зблокованих секційних житлових будинків з вбудованими стоянками для автомобілів на землях Байковецької сільської ради Тернопільського району по АДРЕСА_4 .

- відповідно до протоколу №16 від 08 грудня 2013 року загальних зборів кооперативу ОК ЖБК Корольова. 5 , зборами затверджено вартість одного метра квадратного загальної площі квартири у розмірі 4878 гривень. Також, вирішено повторно підтвердити відчуження квартир та критих автостоянок в пайовиків, які не є членами кооперативу та не платників пайових внесків, у тому числі квартиру АДРЕСА_5 , а також затверджено список членів кооперативу, які виключені із нього та членів кооперативу, які було передано до реєстраційного центру згідно додатку №1 та додатку №2, відповідно до яких дольовиком та членом кооперативу зазначено ОСОБА_2 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2015 року з урахуванням рішення апеляційного суду Тернопільської області від 26 лютого 2016 року, яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року суд визнав недійсним рішення правління обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Корольова-5 № 11 від 12.03.2013 року в частині продажу квартири АДРЕСА_5 . Визнано недійсним рішення загальних зборів обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Корольова 5 №13 від 21.04.2013 року та №16 від 08.12.2013 року в частині продажу квартири АДРЕСА_5 . Визнано недійсним договір про внесення пайового внеску від 10.09.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Корольова-5 , скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №8761115 від 06 грудня 2013 року та визнано недійсним свідоцтво про право власності видане 06 грудня 2013 року реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції. Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру об`єкт житлової нерухомості, АДРЕСА_6 за ОСОБА_2 .

07.12.2018 року позивач ОСОБА_1 перерахувала на розрахунковий рахунок кооперативу 74439 гривень внесків члена кооперативу, призначення платежу - за недоплачених 15,26 кв.м. по квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується квитанцією Укрсиббанк від 07.12.2018 року

Відповідно до відповіді Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Корольова-5 кошти в сумі 74439 грн. повернуті ОСОБА_1 як помилково зараховані, оскільки не узгоджені з кооперативом.

Відповідно до статті 190 ЦК майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є не споживною річчю та визнаються речовими правами.Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (право володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Концепція майна у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак і майном (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі Броньовські проти Польщі (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі Сук проти України , заява № 10972/05).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі легітимні очікування та майнові права (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Задовольняючи частково позовні вимоги про зобов`язання передати ОСОБА_1 частину нерухомого майна, а саме, 77.19% квартири АДРЕСА_1 , суд виходив з того, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2011 року, яке набрало законної сили, визнано за позивачкою майнові права на 51,64 м.кв двокімнатної квартири а тому остання набула право вимоги передачі їй проінвестованої нею частки майна. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_5 не оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не взяв до уваги що позивачкою доплачено 74000 грн за квартиру а тому суд безпідставно не задоволив повністю її вимоги колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2011 року, визнано за ОСОБА_1 майнові права на 51,64 м.кв. двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . В даний час будинок в якому розміщена квартира введений в експлуатацію, а тому вказана квартира стала нерухомим майном, а отже майнове право позивача трансформувалося в право вимоги передати ОСОБА_6 проінвестовану нею частку майна.

Квартира АДРЕСА_1 . після закінчення будівництва має площу 66,9 метрів квадратних, відповідачка оплатила 51,64 метрів квадратних, що становить 77,19 %.

З матеріалів справи вбачається ,що вже після введення будинку в експлуатацію, 07.12.2018 року позивачка перерахувала на розрахунковий рахунок кооперативу на власний розсуд 74439 гривень внесків члена кооперативу за недоплачених 15,26 кв.м. по квартирі АДРЕСА_1 . Дані кошти були повернуті позивачці кооперативом , оскільки сума оплати не узгоджена з кооперативом.

Таким чином на даний час позивачем оплачено (проінвестовано) тільки 51,64 метрів квадратних. Інша частка квартири 15,26 кв.м. позивачем не оплачена і майнові відносини що сплати решту вартості квартири між позивачкою та кооперативом не врегульовано. Фактично між ОСОБА_7 та ОК ЖБК Корольова. 5 існує спір що до оплати 15,26 кв.м.квартири.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що до ОК ЖБК Корольова. 5 , від ПП '' Тернопільська фірма '' Будівельник '' перейшов обов`язок стосовно інвесторів будівництва . Оскільки позивачка проінвестувала 77,19 % частки спірної квартири після завершення будівництва то її майнові права були трансформовані у право власності на частину проінвестованої нею квартири а тому її право підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача передати позивачці 77,19 % квартири яка нею проінвестована.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача передати декларацію про готовність будинку до експлуатації, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна будинку адреси, акт приймання-передачі нерухомого майна - квартири АДРЕСА_7 , довідку про відсутність заборгованості по сплаті вартості квартири ,затверджений відповідачем перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва об`єкта нерухомого майна будинку АДРЕСА_4 суд першої інстанції вірно виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог.

У відповідності до пункту 77,79 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553, державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, проводиться за заявою власника такого майна або за умови уповноваження власником такого майна на підставі договору - за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30-34 цього Порядку.

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 1 січня 2013 р., особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом з метою забезпечення державної реєстрації права власності кожного окремого власника нерухомого майна можуть бути подані для долучення до Державного реєстру прав:

документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, а також випадків, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта);

затверджений особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва об`єкта нерухомого майна, або затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу;

Документи, подані особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом, сформовані державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду заяви, зберігаються в електронній формі у цьому Реєстрі.

Для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30-34 цього Порядку, подаються:

1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо)…

2) технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо);

3) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

4) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна);

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Пунктом 79 Порядку, передбачено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються:

- документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо),

- технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 1 січня 2013 р., також обов`язково зазначаються у відповідній заяві відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та подаються завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, копії:

документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, а також випадків, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта);

документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

Відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не зазначаються, а завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, копії документів, передбачені цим пунктом, не подаються у разі, коли такою особою відповідно до пункту 77 цього Порядку подано зазначені відомості та документи для долучення їх до Державного реєстру прав.

Із аналізу вказаних положень, можна зробити висновок, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються тільки документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо), та технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо). Крім того, в заяві повинна міститися інформація, передбачена порядком.

Всі інші документи подаються до органу реєстрації особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, а не власником окремого індивідуально визначеного нерухомого майна (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб.

Крім того суд першої інстанції вірно зазначив що декларація про готовність будинку виготовляється тільки в одному примірнику, та належить особі, яка здійснила таке будівництво, а не власнику частини окремо взятої квартири в будинку. Документ про присвоєння об`єкту нерухомого майна може видаватися виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.

Також вимоги позивача про видачу довідки про відсутність заборгованості по сплаті вартості квартири є необгрунтованими оскільки позивачем не оплачено повну вартість квартири.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні даних вимог .

Доводи в апеляційній скарзі Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Корольова-5» , що спір у даній справі виник між ОК «ЖБК «Корольова-5» та його членом ОСОБА_1 , який вибув, щодо її права на отримання своєї частки в майні кооперативу в натурі внаслідок її виключення з кооперативу, тому даний спір містить елементи корпоративних правовідносин та підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а не цивільного судочинства колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим стаття 20 Господарського процесуального кодексу України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин які не стосуються спуру щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи та їх суб`єктний склад, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства а не господарського.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив» , ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 березня 2020 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2020 року.

Головуючий: Г.М.Шевчук

Судді: О.Я. Міщій

Г.В. Бершадська