Рішення

від 02.10.2020 по справі 917/1635/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2020 р. Справа № 917/1635/19

м. Полтава

за позовною заявою Першого заступника прокурора Полтавської області, вул. 1100-річчя Полтава, 7, м. Полтава, 36000 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах:

1. Національної академії аграрних наук України, вул. Суворова, 9, м. Київ, 01010

2. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038

до 1. Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, вул. Шведська Могила, 1, м. Полтава, 36006

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЇЖА ДЛЯ РОЗДУМІВ", вул. Пилипа Орлика, 18, м. Полтава, 36020

про визнання недійсним договору

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н. І.

Представники:

від прокуратури: Цибульська М.Л., посв. в протоколі

від позивачів: 1. не з`явився; 2. не з`явився

від відповідачів: 1. адвокат Кузьмич Г.В., дов. в протоколі; 2. адвокат Корольов І.М., ордер в протоколі

Розглядається позовна заява про визнання недійсним договору на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно активної кормової добавки № 18 від 18.03.2016р., укладеного між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою діяльністю "Їжа для роздумів".

Ухвалою суду від 23.09.2019р. залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 08.10.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 04.11.2019р. на 11-00 год.

Прокуратура в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що спірний договір є удаваним та вчинений його сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме, договору оренди земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що відповідно до умов договору № 18 від 18.03.2016 встановлено, що ТОВ Їжа для роздумів власними силами та за власні кошти має виконувати роботи з реконструкції саду для вирощування волоського горіху на земельних ділянках орієнтовною площею 41,28 га, а Інститут у свою чергу зобов`язується здійснювати відповідний супровід щодо виконання технологічних процесів по закладці горіхового саду, та проводити науково-дослідні роботи.

При цьому, товариство зобов`язується виконувати всі роботи по збиранню врожаю, обліком та контролем за його використанням, сплачувати Інституту за кожен календарний рік договірну ціну у розмірі 49500 грн.

Відповідно до умов вказаного договору всі витрати несе ТОВ Їжа для роздумів , відсутні положення щодо права власності на отриманий урожай, розподілу прибутку за отриманий врожай.

Окрім цього, як зазначає прокурор, в даному випадку послуги надає саме Інститут товариству Їжа для роздумів , яке фактично використовує земельні ділянки, що належать на праві постійного користування Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України, та який уповноважений самостійно здійснювати діяльність на землях, що перебувають у його користуванні.

Таким чином, фактично Інститут свинарства та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України за оспорюваним договором передав ТОВ Їжа для розумів у платне користування земельну ділянку, яка йому належить на праві постійного користування, для вирощування волоського горіху та збирання врожаю, та є удаваним договором про надання послуг та містить ознаки іншого правочину - договору оренди земельної ділянки.

Посилаючись на ст. 901 ЦК України, прокурор зазначає, що відповідно до умов договору № 18 від 18.03.2016, замовником за вказаним договором є саме товариство, а не Інститут, який є користувачем земельними ділянками.

Окрім цього, відповідно до робочої програми НДР, затвердженої директором Інституту 26.02.2016 в науково-дослідній роботі передбачається використання лише листя, колоплодій та шкірки горіху. Таким чином, як зазначено у позові, самі плоди горіху залишаються у власності товариства, яке в подальшому може розпоряджатися ним на власний розсуд.

Отже, згідно оспорюваного договору Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України фактично передав земельну ділянку, права розпоряджатися якою не має, Товариству з обмеженою відповідальністю Їжа для роздумів землі державної форми власності, і лише товариство в майбутньому має право на отримання доходу від вирощеної продукції.

Прокурор в позові зазначає, що договір про надання послуг №18 від 18.03.2016 містить ознаки договору оренди землі.

Договором № 18 від 18.03.2016 передбачено:

п. 1.2. - об`єкт оренди - земельна ділянка орієнтовною площею 41, 28 га, що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Шведська Могила, 1 (площа визначена на карті - Додаток №3 до договору);

п. 1.3.1. - строк дії договору оренди - протягом 20 календарних років з моменту підписання;

п. 1.4.3. - орендна плата - товариство зобов`язуєтьсясплачувати Інституту за кожен календарний рік договірну ціну у розмірі 49 500 грн. в т.ч. ПДВ 8250 грн. Договірна ціна може збільшуватись шляхом підписання додаткової угоди.

Отже, як і договір про надання послуг, так і договір оренди укладаються на платній основі. Однак, договір про надання послуг передбачає отримання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії, за яку замовник має сплачувати кошти за надання такої послуги виконавцю.

Прокурор зазначає, що на відміну від договору про надання послуг, договір оренди землі укладається на платній основі для отримання можливості користування земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей і правовими наслідками договору оренди землі для однієї сторони (орендодавця) - отримання плати за надане у користування майно (земельної ділянки), а для іншої сторони (орендаря) - використання майна (земельної

ділянки).

Враховуючи наведене, як зазначає прокурор, можна прийти до висновку, що фактично за вказаним договором Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН України на платній основі передав ТОВ Їжа для роздумів земельну ділянку площею 41,28 га у користування на строк до 18.03.2036.

Посилаючись на п.п.3.3 Статуту Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, в редакції від 31.05.2012 (що діяв на час виникнення спірних відносин), прокурор зазначає, що ТОВ Іжа для роздумів не засновано на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності), не створене за участі Наукової установи, а тому, ТОВ Їжа для роздумів не може отримувати в оренду та іншим чином використовувати земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні Інституту.

Оскільки Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН України здійснив розпорядження вказаною земельною ділянкою, то до оспорюваного договору підлягають застосуванню нормативно-правові акти, які регламентують вимоги для договорів оренди землі.

Таким чином, оспорюваний договір, як зазначає прокурор, не є договором про надання послуг, а є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам, передбаченими Цивільним кодексом України та Законом України Про оренду землі та Законом України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.

Посилаючись на ст.ст. 92, 96, 95 Земельного кодексу України, пункт 5.6 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата Україні щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 по справі №1-17/2005, прокурор зазначає, що у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою. При цьому земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності.

Інститут свинарства і агропромислового виробництва, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділений передбаченими правами щодо земельної ділянки, належної йому на праві постійного користування. Закон не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.

Разом з цим, як зазначає прокурор, згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного Кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В позові також зазначено, що фактично земельну ділянку, яка надана Інституту для науково-дослідної роботи в с/г виробництві та забезпечення науково-дослідної діяльності інституту, передано для ведення садівництва ТОВ Їжа для роздумів та фактично змінено цільове призначення землі.

Посилаючись на ст. 35 ЗК України, прокурор зазначає, що ТОВ Їжа для роздумів може закладати багаторічні насадження, тобто, здійснювати садівництво за умови використання земельної ділянки лише на умовах оренди.

Зміст договору та його правова природа не залежать від його назви, а умови укладеного договору відповідають змісту договору оренди землі, визначеному статтею 12 Закону України "Про оренду землі", тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

В порушення ст. 4 Закону України Про оренду землі , ст. 125 ЗК України земельна ділянка, що перебуває у державній власності, передана у користування ТОВ Їжа для роздумів без відповідного рішення органу виконавчої влади, без проведення земельних торгів.

Наслідком вказаних дій є незаконне використання ТОВ Їжа для роздумів земельної ділянки державної форми власності площею 41,28 га без правовстановлюючих документів.

Прокурор також посилається на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 672ДК/1022/АП/09/-1/-18 від 07.09.2018, яким встановлено, що за даними державної статистичної звітності станом на 01.01.2016 площа багаторічних насаджень складала 14,0 га, в той час як відповідно до умов договору насадження волоського горіху здійснюється на земельній ділянці площею 41,28 га, тобто, має місце нецільове використання земельних ділянок, які перебувають у постійному користування Інституту.

Вказані обставини, як зазначає прокурор, дають підстави для визнання вчиненого правочину недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву (вх.№11764 від 29.10.19 р.) позов не визнає, посилаючись на те, що договір від 18.03.2016 року № 18 укладений між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва НААН України та ТОВ "Їжа для роздумів" на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно активної кормової добавки з відповідними додатками, відповідає вимогам ст. ст. 6, 11, 202, 203, 208, 626, 627 ЦК України, ч. 7 ст. 179 ГК України, де частиною 3 ст. 6 цього Кодексу встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, що Сторонами договору і зроблено. Сторони договору добре розуміють свої права і обов`язки, які із нього витікають. Правочин вчинено у належній формі. Сторони правочину мають необхідний обсяг цивільної дієздатності. Учасники правочину, при його вчинені, діяли вільно і їх дії відповідали їх внутрішній волі. Правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Це підтверджується спірним договором, діями його сторін на його виконання, науковими документами щодо виконання даного договору, доданими прокурором до цієї позовної заяви, які знаходяться в матеріалах справи. Інших належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів прокурор на спростування викладеного ні суду, ні іншим учасникам справи не надав.

Відповідач 1 також зазначає, що прокурор звернувся з даним позовом до суду помилково, пославшись на п. 1,4., 6.3. договору і прийшов до висновку, що даний договір є удаваним та вчинений його сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме, договору оренди земельної ділянки, оскільки жодного належного, допустимого, достовірного, достатнього доказу свого переконання прокурор ні суду, ні іншим учасникам справи не надав.

Будь-яка оплата оренди даної земельної ділянки, як зазначено у відзиві, ніким не здійснювалась. Земельна ділянка Інститутом використовується за призначенням і нікому в оренду не передавалась.

Посилаючись на лист Департаменту агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації від 29.03.2016 року № 02-02-18/10, відповідач 1 зазначає, що спірний договір укладений як бажання ТОВ "Їжа для роздумів" професійно виконати свою спонсорську допомогу у облаштуванні (проведені культуртехнічних робіт) земельної ділянки - бувшого саду, який належить Інституту, з його науковим супроводом за що товариство погодилось ще і платити.

Помилковою є думка прокурора і щодо того, що лише товариство тепер має право розпоряджатися названою земельною ділянкою і вирощеною продукцією на цій земельній ділянці, оскільки і це - виключне припущення. На даний час, як зазначає відповідач 1, ніяка продукція на земельній ділянці ще не росте (не виготовляється), що спростовується самим договором.

Відповідач 1 зазначає, що прокурор у своїй позовній заяві взагалі не обґрунтував наявність факту порушення інтересів держави і конкретно у чому він полягає, особи, які це здійснили, державні органи, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження захисту державних інтересів, а також підстав для законного представництва прокурора у суді, у зв`язку з чим у суду не має підстав для підтвердження його представництва.

Відповідач 2 у відзиві на позов (вх.№11822 від 30.10.19 р.) зазначає, що дана позовна заява подана з метою захисту інтересів держави в особі Національної академії аграрних наук України та Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції).

Прокуратурою не надано до суду доказів нездійснення захисту або здійснення захисту інтересів держави по предмету позову компетентними суб`єктами неналежним чином. Сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, як зазначає відповідач 2, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

Відповідач 2 у відзиві також зазначає, що проведення наукових досліджень з розробкою горіхового саду здійснюється в рамках державної тематики та поставлених перед Інститутом завдань Національною академією аграрних наук України.

Так, Національною академією аграрних наук України погоджено виконання наукових завдань Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України за планом наукових досліджень Інноваційні технології племінного, промислового та органічного виробництва продукції свинарства ( Свинарство ) на 2016-2020 роки, зокрема, завдання 30.02.02.04.П. Удосконалити систему нормованої годівлі свиней із урахуванням сучасних технологій годівлі та змін сировинної бази кормів та 30.02.01.17.П. Розробити ефективні водовмісні фітодезинфіканти для органічного свинарства , якими передбачено використання сировини Juglans regia (горіху волоського).

Відповідно до цього плану Інститутом розроблено Робочу програму науково-дослідних робіт на період до 2035 року Інноваційного проекту Розробити технологію застосування насаджень і фітомаси горіху волоського, як засобів екологічної безпеки і ветеринарного захисту об`єктів органічного тваринництва , яка погоджена Національною академією агарних наук України, яка затверджена на засіданні Вченої ради Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН 26.02.2016 року.

В постійному користуванні Інституту перебувають земельні ділянки Державної власності на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 002872 від 19.06.1996 року та Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ № 19-0012 від 27.01.1995 року.

Для проведення наукових досліджень в рамках вказаних вище завдань та програм Інститутом було виділено земельну ділянку, яка використовується в наукових цілях, а саме, для реконструкції саду та виготовлення біологічно активної кормової добавки.

З ініціативи Департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОДА у відповідності до чинного законодавства, на виконання Галузевої програми розвитку садівництва на період до 2025 року, що затверджена Наказом Мінагрополітики України та Української академії аграрних наук від 21.07.2008 року № 444/74 та регіональної програми Відродження садів , проведено рекультивацію саду на земельних ділянках, що знаходиться в постійному користуванні Інституту. Виготовлено Робочий проект створення горіхового саду .

18.03.2016 року між Інститутом та ТОВ Їжа для роздумів укладено договір на виконання наукового супроводу, щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно активної кормової добавки. Предметом даного договору є виконання робіт по реконструкції саду та проведення наукових досліджень на земельних ділянках Інституту, але аж ніяк не передача земельної ділянки у користування, з метою створення об`єкту інтелектуальної власності з отриманням на нього патенту.

Відповідач 2 зазначає, що предметом даного договору є наукова розробка технології створення, виробництва і застосування кормових, ветеринарних фітопрепаратів нового покоління, з подальшою перспективою розробки національної програми диверсифікації галузі горіхівництва для цілей агроекології.

Згідно даного договору планується спрямувати науковий потенціал Інституту на отримання та патентування унікальної, якої немає в усьому світі, технології кормових добавок, фітопрепаратів на основі волоського горіху. Дані надбання залишатимуться інтелектуальною власністю Інституту.

Отже, метою договору на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно активної кормової добавки № 18 від 18.03.2016 року є проведення наукової та господарської діяльності:

- зі створення об`єкту інтелектуальної власності, а саме: технології створення, виробництва і застосування кормових, ветеринарних фітопрепаратів нового покоління, з подальшою перспективою розробки національної програми диверсифікації галузі горіхівництва для цілей агроекології;

- патентування результатів наукових розробок у відповідності до чинного законодавства.

Відповідач 2 у відзиві також зазначає, що заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Відсутні докази та належне і достатнє обгрунтування того, що обидві сторони цього договору умисно оформили один правочин, з метою встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином та настання між сторонами інших прав та обов`язків, а саме оренди, ніж передбачені укладеним договором наукового супроводу.

Проте, зазначений спірний договір, як зазначає відповідач 2, не містить істотних умов, передбачених ст. 15 ЗУ Про оренду землі для договорів оренди землі.

Крім того, суть правових відносин, які виникають між сторонами договору, не мають матеріального чи майнового характеру, яке притаманне для оренди.

Спірний договір не містить жодної з умов строковості чи оплатності для віднесення його до договору оренди.

Крім того, позивачем не надано до суду доказів передачі землі у користування ТОВ Їжа для роздумів .

Земельна ділянка залишається державною власністю і знаходиться у віданні та користуванні Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України. ТОВ Їжа для розумів зацікавлена в розробці об`єкту інтелектуальної власності з подальшим його практичним впровадженням.

Щодо повноважень Інституту на укладення такого роду договорів, відповідач 2 зазначив, згідно п. 3.6. статуту Інституту в редакції 2012 року (чинній станом а момент укладення договору наукового супроводу) у відповідності до законодавства Інститут самостійно вирішує питання, пов`язані з його науковою та господарською діяльністю, вступає від свого імені у договірні відносини з іншими установами, організаціями, підприємствами.

Враховуючи те, що спірний договір укладений в межах наукової діяльності, яка проводиться на виконання тематики та завдань, що погоджені НААН України, Інститут має право самостійно виступати стороною даного договору без будь яких погоджень органу управління.

Прокуратура у відповіді на відзив відповідача 1 (вх.№12749 від 19.11.19 р.) зазначає, що доводи відповідача про те, що у прокуратури Полтавської області відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі: Національної академії аграрних наук України, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області спростовуються матеріалами справи, які свідчать про усвідомлену пасивну поведінку Національної академії аграрних наук України, Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, оскільки ними самостійно не здійснюються покладені на них функції у спірних правовідносинах.

Відтак, звернення прокурора до суду у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства, а також захисту економічних інтересів держави у зв`язку із можливістю подальшого безоплатного вилучення цих земель шляхом набуття права власності на багаторічні насадження.

Прокурор також зазначає, що для виконання покладених на Інститут завдань відповідно до п. 1.6 Статуту Інституту (чинного на момент укладення спірного договору), у підпорядкування наукової установи передано самостійні статутні суб`єкти, з правом юридичної особи:

- Полтавська державна сільськогосподарська дослідна станція імені М.І.Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України;

- Державне підприємство Експериментальна база Надія Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України.

Крім того, в загальному підпорядкуванні наукової установи на час укладення спірного договору перебували:

- Державне підприємство Дослідне господарство Степне Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М.І.Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України;

- Державне підприємство Дослідне господарство імені Декабристів Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М.І.Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України.

Відповідно до п. 8.1 Статуту Інституту для своєчасного та високоякісного виконання програм науково-дослідних робіт зазначеною науковою установою повинні залучатись дослідні господарства та інші підприємства, що входять до її складу.

Зазначені положення узгоджуються із правовим режимом використання земельної ділянки, яку закріплено за Інститутом Національною академією аграрних наук України.

Прокурор також зазначає, що з мотивів, зазначених у позові, Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН позбавлений можливості передачі права господарювання на закріпленій за науковою установою земельній ділянці іншій особі, оскільки таке господарювання має відбуватися самостійно.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що предметом договору є наукова розробка технології створення, виробництва і застосування кормових, ветеринарних фітопрепаратів нового покоління.

Водночас, відповідно до п. 1.1. спірного договору, Сторони зобов`язуються діяти з метою успішного виконання статутних завдань та програмних цілей кожної зі Сторін.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які перебувають у відкритому доступі, ТОВ Їжа для роздумів здійснює наступні види економічної діяльності:

- Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (Код КВЕД 01.11);

- Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників (Код КВЕД 01.25) - основний;

- Допоміжна діяльність у рослинництві (Код КВЕД 01.61);

- Неспеціалізована оптова торгівля (Код КВЕД 46.90).

Діяльність ТОВ Їжа для роздумів відповідно до умов спірного договору полягає у вирощуванні горіху волоського.

Для цього, як зазначає прокурор, підприємство зобов`язується відповідно до п. 1.2 спірного договору та додатку №1 власними силами та за власні кошти виконати роботи з реконструкції саду для вирощування волоського горіху, а саме:

- провести хімічний аналіз ґрунту;

- провести проектні роботи;

- провести корчування старого саду;

- провести, комплекс агротехнічних робіт, спрямований на відновлення та покращення родючості ґрунту;

- здійснити підбір та закладення саджанців горіху волоського селекції Придністровської дослідної станції садівництва;

- застосовувати інтенсивну технологію, в основі якої лежить органічне землеробство з використання ефективних мікроорганізмів (ЕМ);

- проводити зрошування саду;

- здійснювати додаткове внесення органічних добрив;

- постійно проводити роботи по догляду за садом.

Вказані обставини свідчать про те, що метою укладення спірного договору ТОВ Їжа для роздумів є одержання прибутку від здійснення статутної діяльності з використанням земель державної власності.

При цьому, оплата послуг з наукового супроводу, є завуальованою орендною платою за користування земельною ділянкою, про що свідчить наступне.

Відповідно до змісту спірного договору для досягнення мети його укладення Інститут зобов`язався надати згоду на тимчасове, протягом 20 календарних років з моменту підписання договору ведення робіт з реконструкції саду (відповідно до Додатку №1) на площі 41,28 га (п. 1.3.1), забезпечити вільний доступ до земельної ділянки (п. 1.3.2), здійснювати науковий супровід технологічних процесів по закладці горіхового саду та проводити науково-дослідні роботи згідно календарного плану (п. 1.2).

Отже, надання наукового супроводу технологічних процесів по закладці горіхового саду є необхідною умовою досягнення Інститутом визначеної Робочою програмою мети та виконання завдань наукової установи з проведення науково-дослідних робіт, що викликає обґрунтовані сумніви в необхідності здійснення ТОВ Їжа для роздумів оплати таких послуг.

Посилаючись на ч. 2 ст. 189 Цивільного кодексу України, прокурор зазначає, що ні спірним договором, ні Робочою програмою, не передбачені умови використання ядра плодів горіху.

Вищевказані обставини свідчать про фактичне надання згоди державною науковою установою на здійснення підприємницької діяльності ТОВ Їжа для роздумів з використанням на умовах оренди особливо цінних земель сільськогосподарського призначення державної власності всупереч вимогам земельного законодавства, що порушує інтереси держави, та вказує на наявність підстав щодо визнання спірного договору удаваним та визнання його недійсним.

Ухвалою суду від 27.11.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено розгляд справи на 18.12.2019р. на 11-40 год., оскільки судове засідання, призначене на 04.11.2019 р. на 11:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою суду від 18.12.2019р. відкладено розгляд справи на 13.02.2020р. на 15-00 год.

В запереченнях на відповідь на відзив (вх.№14129 від 19.12.2019 р.) відповідач 2 зазначає про відсутність у прокуратури підстав для представництва інтересів держави у суді.

Доводи прокуратури щодо того, що спірний договір наукового супроводу є завуальованою орендою, як зазначає відповідач 2, не відповідають фактичним обставинам, оскільки проведення наукових досліджень з розробкою горіхового саду здійснюється в рамках державної тематики та поставлених перед Інститутом завдань Національною академією аграрних наук України.

З ініціативи Департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОДА у відповідності до чинного законодавства, на виконання Галузевої програми розвитку садівництва на період до 2025 року, що затверджена Наказом Мінагрополітики України та Української академії аграрних наук від 21.07.2008 року № 444/74 та регіональної програми Відродження садів , проведено рекультивацію старого яблуневого саду на земельних ділянках, що знаходиться в постійному користуванні Інституту. Виготовлено Робочий проект створення горіхового саду .

На земельній ділянці, де розташовано вже не плодоносний яблуневий сад, було закладено новий горіховий органічний сад. Інститутом спільно з TОB Їжа для роздумів було проведено колосальну роботу з розчистки даної території від стихійних сміттєзвалищ та приведення її в стан, придатний для використання. Внаслідок цього за останні три роки проведення наукових досліджень та робіт зі встановлення саду, земельна ділянка була сертифікована першим українським сертифікаційним органом, що здійснює інспекцію та сертифікацію органічного виробництва, ТОВ Органік стандарт , як органічна згідно міжнародних вимог органічного виробництва.

За період з 2016 року по 2019 роки наукові працівники відповідальні за виконання тематики досліджень складали звіти щодо поетапного виконання робочої програми науково-дослідних робіт на період до 2035 року Інноваційного проекту Розробити технологію застосування насаджень і фітомаси горіху волоського, як засобів екологічної безпеки і ветеринарного захисту об`єктів органічного тваринництва , які затверджувались на засіданнях Вченої ради Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН.

Предметом спірного договору, як зазначає відповідач 2, є наукова розробка технології створення, виробництва і застосування кормових, ветеринарних фітопрепаратів нового покоління, з подальшою перспективою розробки національної програми диверсифікації галузі горіхівництва для цілей агроекології.

Згідно даного договору планується спрямувати науковий потенціал Інституту на отримання та патентування унікальної, якої немає в усьому світі, технології кормових добавок, фітопрепаратів на основі волоського горіху. Дані надбання залишатимуться інтелектуальною власністю Інституту.

Відповідач 2 зазначає, що розроблена концепція диверсифікації біоресурсного потенціалу горіхівництва визначає основні напрямки його використання для цілей екології урболандшафтів та фермерних біогеоценозів (металоакомулюючі та властивості виду), а також створення ефективних еко-фітопрепаратів біологічно-активної і дезінфікуючої дії.

Означене сприятиме розвитку плодово-горіхового виробництва і забезпечить: збереження та нарощування ресурсного потенціалу сільгосппідприємств; здійснення цілеспрямованої фінансової і структурної політики, засвоєння нових технологій в сегменті горіхово-плодового садівництва, переробки одержаної фітомаси, виробництва і торгівлі вузько спеціалізованою продукцією.

Реалізація програми горіхівництва буде мати сприятливі екологічні наслідки - забезпечення населення (та експорту) екологічно-чистою, дієтично-оздоровчою продукцією харчування (в тому числі кондитерського напрямку, створення екологічно-безпечних умов для населення (еконасадження повз забруднених доріг та об`єктів). Насадження горіху, що насичені йодовмісними елементами, матимуть також оздоровчий ефект для місцевого населення, з урахуванням того, що згідно статистичних даних значна частина жителів Полтавської області страждає на захворювання викликаними йододефіцитом.

Планується також, що горіховий сад стане туристичною принадою Полтавської області.

Відповідач 2 зазначає, що у позивача відсутні докази та належне і достатнє обгрунтування того, що обидві сторони спірного договору умисно оформили один правочин, з метою встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином та настання між сторонами інших прав та обов`язків, а саме оренди, ніж передбачені укладеним договором наукового супроводу.

Безпідставними вважає відповідач 2 доводи прокуратури про те, що метою укладення спірного договору наукового супроводу ТОВ Їжа для роздумів є одержання прибутку від статутної діяльності з використанням земель державної власності. Дані доводи прокуратури, як зазначено в запереченнях, є лише припущенням отримання товариством прибутку від використання земельної ділянки державної власності, які не мають під собою належного підтвердження.

ТОВ Їжа для роздумів , проявивши громадську ініціативу у питанні відродження концепції горіхівництва, витрачає кошти без отримання прибутку.

Земельна ділянка залишається державною власністю і знаходиться у віданні та користуванні Інституту.

В розпорядженні Інституту міститься лист НААН України, адресований Прокуратурі Полтавської області, згідно якого НААН цілком та повністю погоджує проект та наукові напрацювання по диверсифікації волоського горіху.

21.01.2020 р. до суду від позивача 1 - Національної академії аграрних наук України надійшла заява (вх.№715), в якій позивач 1 позовні вимоги не підтримує та вважає їх необґрунтованими. При цьому, позивач 1 зазначає, що Національна академія аграрних наук України надала свою правову позицію на запит Прокуратури Полтавської області листом від 29.05.2019 р. № 14-44, що додається до заяви.

Ухвалою суду від 14.02.2020 р. розгляд справи призначено на 31.03.2020 р. на 10:00 год., оскільки судове засідання, призначене на 13.02.2020 р. на 15:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою суду від 31.03.2020 р. за клопотанням представників відповідачів розгляд справи відкладено на 30.04.2020 р на 11:00 год. у зв`язку із введенням з 12.04.2020 р. на всій території України карантинних заходів.

28.04.2020 р. від представника відповідача 1 до суду надійшла заява з клопотанням (вх.№4732) про залишення позову без розгляду, в якому відповідач 1 посилається на те, що у прокуратури Полтавської області відсутні підстави для представництва інтересів держави у суді, а також посилається на застосування абз. 9 ч. 1 ст. 226, ч. 4 ст. 202 ГПК України з урахуванням того, що позивач 1 позов прокурора не підтримує, у зв`язку з чим в судове засідання не з`являється, заява про розгляд справи за його відсутності в матеріалах справи відсутня.

15.05.2020 р. від прокуратури Полтавської області до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№5298), яка залишена судом без розгляду з мотивів, зазначених в ухвалі від 10.09.2020 р.

Ухвалою суду від 26.05.2020 р. розгляд справи призначено на 29.07.2020 р. на 10:30 год., оскільки судове засідання, призначене на 30.04.2020 р. на 11:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Відповідач 1 у запереченнях (вх. № 5668 від 27.05.20 р.) позов не визнає та зазначає про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Національної академії аграрних наук України та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, а також просить суд не приймати відповідь прокурора на відзив (вх.№5298 від 15.05.20 р.), посилаючись на пропущення останнім строку, встановленого судом для вчинення цієї дії.

У запереченнях (вх.№5930 від 03.06.20 р.) відповідач 2 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, а також зазначає про відсутність у прокурора повноважень для захисту інтересів держави в даній справі.

Відповідач 2 зазначає, що земельна ділянка залишається державною власністю і знаходиться у віданні та користуванні Інституту. ТОВ Їжа для роздумів зацікавлена в розробці об`єкту інтелектуальної власності з подальшим його практичним впровадженням.

Суб`єкт управління даною земельною ділянкою - НААН України прийшов до висновку, що спірний договір укладений в межах наукової діяльності, проводиться на виконання тематики та завдань, що погоджені НААН України, а тому порушення чинного законодавства при укладенні договору відсутні.

В судовому засіданні 29.07.2020 р. оголошувалась перерва до 10.09.2020 р. до 11:30 год.

Ухвалою суду від 10.09.2020 р. залишено без розгляду відповідь прокуратури на відзив (вх.№5298 від 15.05.2020), відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про залишення позову без розгляду з мотивів, зазначених в ухвалі, закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 02.10.2020 р. на 11:00 год.

В судове засідання 02.10.2020 р. представники позивача 1 та позивача 2 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджується поштовим повідомленням.

Щодо посилання відповідач 1 у клопотанні про залишення позову без розгляду (вх.№4732 від 28.04.2020 р.) на те, що позивач 1 позов прокурора не підтримує, у зв`язку з чим в судове засідання не з`являється, заява про розгляд справи за його відсутності в матеріалах справи відсутня, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно абз. 9 ч. 1 ст. 226, ч. 4 ст. 202 ГПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 стаття 55 Господарського процесуального кодексу України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави.

Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що прокурор від позову не відмовляється, даний позов подано також в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (позивач 2), підстави для залишення позову без розгляду на відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 226, ч. 4 ст. 202 ГПК України відсутні.

01.10.2020 р. до суду від відповідача 2 надійшли пояснення (вх.№10927) з додатком.

В судовому засіданні 02.10.2020 р. в порядку ст. 207 ГПК України представником відповідача 2 заявлено клопотання про долучення вищезазначених пояснень з додатком до матеріалів справи. В обґрунтування клопотання, представник відповідача 2 посилається на те, що у вищезазначених поясненнях відповідач 2 зазначає власну позицію щодо позову, викладену в заявах по суті справи, наданих в підготовчому засіданні. Але в заявах по суті, поданих суду у підготовчому засіданні, відповідач 2 посилався на докази та зазначав, що ці докази наявні в матеріалах справи, але фактично, з технічних причин, ці докази не були долучені до матеріалів справи. Тому просить суд долучити до матеріалів справи пояснення з додатковими доказами та визнати причину неподання їх в підготовчому засіданні поважними.

Представники прокуратури та відповідача 1 проти задоволення судом клопотання відповідача 2 не заперечують, покладаються на розсуд суду, з поданими відповідачем 2 до суду поясненнями з додатком ознайомились.

Заслухавши пояснення та думку представників прокуратури та відповідачів, з урахуванням змісту поданих відповідачем 2 заяв по суті справи в підготовчому провадженні, суд дійшов висновку, що заявлене відповідачем 2 в порядку ст. 207 ГПК України клопотання про долучення до матеріалів справи пояснень з додатком (вх.№10927 від 01.10.2020 р.) є обгрунтованим і підлягає судом задоволенню.

В судовому засіданні 02.10.2020 р. представник прокуратури позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Представники відповідачів 1 та 2 проти позову заперечують, просять в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 02.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури та відповідачів 1, 2, суд встановив.

18.03.2016р. між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (сторона 1) (далі - відповідач 1, Інститут) та Товариством з обмеженою відповідальністю Їжа для роздумів (сторона 2) (далі - відповідач 2, Товариство ) був укладений договір №18 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно - активної кормової добавки (том. 1 а.с.51-54).

Відповідно до п. 1.1 договору з метою сприяння у вирішенні статутних завдань, всебічного заохочення і підтримки науково-дослідних робіт, спрямованих на розвиток виробництва органічних біологічних активних кормових добавок сторони домовилися здійснювати обмін інформацією та здійснювати співробітництво, що не суперечить чинному законодавству України, а також у відповідності до умов даного договору сторони зобов`язуються діяти з метою успішного виконання статутних завдань та програмних цілей кожної із сторін.

Відповідно до п.1.2 договору відповідно до вимог положень даного договору, сторона - 2 зобов`язується власними силами та за власні кошти виконати роботи (згідно додатку №1 до договору) з реконструкції саду для вирощування волоського горіху на земельних ділянках орієнтовною площею 41,28 га, що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Шведська Могила,1, а сторона - 1 в свою чергу зобов`язувався здійснювати відповідний науковий супровід щодо виконання стороною - 2 технологічних процесів по закладці горіхового саду, та проводити науково-дослідні роботи згідно календарного плану робочої програми НДР (додаток №2 до договору).

Згідно п.1.2.1 договору під роботами з реконструкції саду для вирощування волоського горіху сторони узгодили (розуміють) здійснення стороною - 2 на території вищезазначеної земельної ділянки висадку саджанців волоського горіху з наступним отриманням плодів для розробки натуральної кормової добавки.

Для реалізації завдань, визначених в п.1.2 даного договору, сторона - 1:

- надає свою згоду (дозвіл) стороні - 2 на тимчасове, протягом 20 календарних років з моменту підписання даного договору ведення робіт з реконструкції саду на площі 41,28 га, яка визначена сторонами на карті (додаток №3 до договору), далі по тексту - площадка , для отримання плодів волоського горіху з метою виготовлення органічної біологічно активної кормової добавки;

- зобов`язується забезпечити вільний доступ до площадки персоналу сторони - 2, а також залученим стороною -2 спеціалістам та фахівцям, а також транспорту та техніки, в тому числі необхідного для проведення робіт з реконструкції саду, а також зобов`язується не здійснювати жодних перешкод у цьому;

- має право надавати методичне керівництво з реконструкції саду.

Для реалізації завдань, визначених в п.1.2 даного договору, сторона - 2 зобов`язується:

- своїми або залученими силами здійснити реконструкцію саду для отримання плодів волоського горіху з метою виготовлення біологічно активної кормової добавки;

- виконувати всі роботи по збиранню врожаю, обліком та контролем за його використанням;

- за науковий супровід технологічних процесів з реконструкції саду, протягом дії даного договору, зобов`язується сплачувати стороні 1 за кожен календарний рік договірну ціну у розмірі 49 500 грн. в т.ч. ПДВ 8 250 грн. Договірна ціна за науковий супровід технологічних процесів з реконструкції саду, може збільшуватись шляхом підписання додаткової угоди;

- надає представникам сторони-1 доступ до площадки для проведення огляду, фотографування, обстежень, проведення науково-консультаційних заходів тощо.

Відповідно до п. 5.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 20 календарних років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому.

Відповідно до п. 6.3 договору жодна зі сторін не вправі передавати свої права й обов`язки по даному договору третій стороні без попередньої письмової згоди на це іншої сторони. Отримані результати науково-дослідних робіт передаються стороні - 2 як споживачу (власнику) такої продукції за попередньою згодою сторони - 1 при умові належного оформлення таких результатів стороною - 2.

Відповідно до п. 6.5 договору підписанням даного договору сторони засвідчують, що досягли згоду щодо всіх істотних умов договору.

Даний договір складено сторонами при повному розумінні предмету даного договору українською мовою у двох примірниках (по одному для кожної зі сторін), які мають однакову силу. Усі додатки до договору є його невід`ємною частиною (п.6.6 договору).

До даного договору додаються додатки (том 1, а.с.60-77):

Додаток №1 - Перелік робіт з реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно активної кормової добавки;

Додаток №2 - Робоча програма НДР на період 2035 року;

Додаток №3 - Карта-схема земельних ділянок орієнтовною площею 41,28 га;

Додаток №4 - Розрахунок визначення договірної ціни.

Судом встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.01.1995р., серія ПЛ № 19-0012 (том 1, а.с. 46-49) Інституту свинарства УААН Полтавського району Полтавської області с. Тахтаулове Тахтаулівська сільська Рада Полтавською районною Радою народних депутатів Полтавського району Полтавської області надано у постійне користування 2557,8 га землі в межах згідно з планом землекористування для науково-дослідної роботи в с-г виробництві відповідно до рішення Полтавської районної Ради народних депутатів від 31.03.1994р. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23.

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 19.06.1996р., серія І-ПЛ № 002872 (том 1, а.с. 42-45) Інституту свинарства Української академії аграрних наук м. Полтава по вул. Шведська Могила, 1, виданого Полтавською міською радою народних депутатів, надано у постійне користування 401,97 га землі в межах згідно з планом землекористування, для забезпечення науково-дослідної діяльності інституту свинарства УААН відповідно до рішення виконкому Полтавської міської Ради народних депутатів від 24.04.1996р. №123. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №46.

Прокурор в позові зазначає, що фактично Інститут свинарства та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України за договором №18 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно - активної кормової добавки передав ТОВ Їжа для роздумів у платне користування земельну ділянку, яка йому належить на праві постійного користування, для вирощування волоського горіху та збирання врожаю, і що спірний договір є удаваним договором про надання послуг та містить ознаки іншого правочину - договору оренди земельної ділянки і до оспорюваного договору підлягають застосуванню нормативно-правові акти, які регламентують вимоги для договорів оренди землі.

Посилаючись на те, що Інститут має право самостійно господарювати на землі, наданій йому в постійне користування, або відповідно до п.3.3 Статуту Інституту в редакції від 31.05.2012 р. (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) ці землі можуть використовуватись без зміни цільового призначення підприємствами, заснованими на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності), створеними за участі Наукової установи, яка зберігає при цьому право на свої земельні ділянки, а ТОВ Їжа для роздумів не є таким підприємством, прокурор зазначає, що спірний договір не є договором про надання послуг, а є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам, передбаченими Цивільним кодексом України та Законом України Про оренду землі та Законом України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Прокурор зазначає, що відповідно до положень Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу та Статуту Національної академії наук України, майновий комплекс Академії складається з усіх матеріальних та нематеріальних активів (далі - об`єкти майнового комплексу), які перебувають на балансі Академії і наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні, закріплені державою за Академією в безстрокове користування або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів, одержаних в результаті фінансово - господарської діяльності, чи набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Об`єкти майнового комплексу Академії належать їй на праві господарського відання і передаються науковим та іншим установам, підприємствам та організаціям, що перебувають у її віданні, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених законодавством та цим Статутом.

Академія, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника таких об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах, визначених законодавством.

Відповідно до п.п.3 п. 6.2. Статуту Інститут свинарства і агропромислового виробництва у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Національна академія аграрних наук України здійснює контроль за науковою і господарською діяльністю наукової установи.

Посилаючись на ст. 7 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність , прокурор зазначає, що підписання спірного правочину, наслідком якого була фактична передача земельної ділянки площею 41,28 га без згоди НААН, безпосередньо порушує інтереси держави в особі Національної академії аграрних наук України, що є організацією, що забезпечує реалізацію прав держави у спірних правовідносинах, а також порушує інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке відповідно до чинного законодавства є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Оскільки Національна академія аграрних наук України та Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області самостійно не звернулись до суду з позовом, з даним позовом в інтересах держави в особі цих органів звернувся прокурор в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

При ухваленні рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків згідно з частиною другою наведеної статті.

У відповідності до приписів частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Так частина 1 статті 203 названого Кодексу визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст. 203 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч.2 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Таким чином, недійсність правочину може наступати лише у разі певних порушень закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Частина 1 статті 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Договір №18 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно - активної кормової добавки від 18.03.2016р. був укладений між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю Їжа для роздумів з метою сприяння у вирішенні статутних завдань, всебічного заохочення і підтримки науково-дослідних робіт, спрямованих на розвиток виробництва органічних біологічних активних кормових добавок, згідно якого сторони домовилися здійснювати обмін інформацією та здійснювати співробітництво, що не суперечить чинному законодавству України, а також у відповідності до умов даного договору сторони зобов`язуються діяти з метою успішного виконання статутних завдань та програмних цілей кожної із сторін (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору відповідно до вимог положень даного договору, ТОВ Їжа для роздумів зобов`язується власними силами та за власні кошти виконати роботи (згідно додатку №1 до договору) з реконструкції саду для вирощування волоського горіху на земельних ділянках орієнтовною площею 41,28 га, що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Шведська Могила,1, а Інститут в свою чергу зобов`язувався здійснювати відповідний науковий супровід щодо виконання ТОВ Їжа для роздумів технологічних процесів по закладці горіхового саду, та проводити науково-дослідні роботи згідно календарного плану робочої програми НДР (додаток №2 до договору).

З матеріалів справи вбачається, що Національною академією аграрних наук України погоджено виконання наукових завдань Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України за планом наукових досліджень Інноваційні технології племінного, промислового та органічного виробництва продукції свинарства ( Свинарство ) на 2016-2020 роки, зокрема, завдання 30.02.02.04.П. Удосконалити систему нормованої годівлі свиней із урахуванням сучасних технологій годівлі та змін сировинної бази кормів (том.2, а.с.23-28) та 30.02.01.17.П. Розробити ефективні йодовмісні фітодезинфіканти для органічного свинарства (том.2, а.с.29-35), якими передбачено використання сировини Juglans regia (горіху волоського).

Відповідно до плану наукових досліджень Інноваційні технології племінного, промислового та органічного виробництва продукції свинарства ( Свинарство ) на 2016-2020 роки Інститутом розроблено Робочу програму науково-дослідних робіт на період до 2035 року Інноваційного проекту Розробити технологію застосування насаджень і фітомаси горіху волоського, як засобів екологічної безпеки і ветеринарного захисту об`єктів органічного тваринництва (том 2, а.с.9-22), яка погоджена Національною академією агарних наук України, затверджена на засіданні Вченої ради Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН 26.02.2016 року та є додатком № 2 до спірного договору.

Для проведення наукових досліджень в рамках вказаних вище завдань та програм Інститутом було виділено земельну ділянку, яка використовується в наукових цілях, а саме, для реконструкції саду та виготовлення біологічно активної кормової добавки.

З листа НААН від 29.05.2020 р. № 14-44 (том. 2, а.с.60-64) вбачається, що з ініціативи Департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОДА у відповідності до чинного законодавства, на виконання Галузевої програми розвитку садівництва на період до 2025 року, що затверджена Наказом Мінагрополітики України та Української академії аграрних наук від 21.07.2008 року № 444/74 та регіональної програми Відродження садів , проведено рекультивацію саду на земельних ділянках, що знаходиться в постійному користуванні Інституту. Виготовлено Робочий проект створення горіхового саду .

Предметом даного договору, є наукова розробка технології створення, виробництва і застосування кормових, ветеринарних фітопрепаратів нового покоління, з подальшою перспективою розробки національної програми диверсифікації галузі горіхівництва для цілей агроекології.

Розроблена концепція диверсифікації біоресурсного потенціалу горіхівництва визначає основні напрямки його використання для цілей екології урболандшафтів та фермерських біогеоценозів (металоакомулюючі та властивості виду), а також створення ефективних еко-фітопрепаратів біологічно-активної і дезінфікуючої дії.

Означене, як зазначає в листі НААН, сприятиме розвитку плодово-горіхового виробництва і забезпечить: збереження та нарощування ресурсного потенціалу сільгосппідприємств; здійснення цілеспрямованої фінансової і структурної політики, засвоєння нових технологій в сегменті горіхово-плодового садівництва, переробки одержаної фітомаси, виробництва і торгівлі вузько спеціалізованою продукцією.

Реалізація програми горіхівництва буде мати сприятливі екологічні наслідки - забезпечення населення (та експорту) екологічно-чистою, дієтично-оздоровчою продукцією харчування (в тому числі кондитерського напрямку, створення екологічно-безпечних умов для населення (еконасадження повз забруднених доріг та об`єктів). Насадження горіху, що насичені йодомісними елементами, матимуть також оздоровчий ефект для місцевого населення, оскільки згідно статистичних даних значна частина жителів Полтавської області страждає на захворювання викликаними йододефіцитом.

Планується також, що горіховий сад стане туристичною принадою Полтавської області.

Як зазначає відповідач 2 в письмових поясненнях та його представник в судовому засіданні, згідно даного договору планується спрямувати науковий потенціал Інституту на отримання та патентування унікальної, якої немає в усьому світі, технології кормових добавок, фітопрепаратів на основі волоського горіху. Дані надбання залишатимуться інтелектуальною власністю Інституту.

Предметом даного договору є виконання робіт по реконструкції саду та проведення наукових досліджень на земельній ділянці Інституту з метою створення об`єкту інтелектуальної власності, а саме - технології створення, виробництва і застосування кормових, ветеринарних фітопрепаратів нового покоління, з подальшою перспективою розробки національної програми диверсифікації галузі горіхівництва для цілей агроекології.

Метою договору на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно активної кормової добавки № 18 від 18.03.2016 року, як зазначає відповідач 2, є проведення:

- з одного боку наукової діяльності зі створення технології виробництва і застосування кормових, ветеринарних фітопрепаратів нового покоління, з подальшою перспективою патентування результатів наукових розробок у відповідності до чинного законодавства;

- з іншого боку ТОВ Їжа для роздумів створило сприятливу для виконання даної мети матеріальну базу та отримає в ході виконання даних робіт унікальні теоретичні та практичні знання для впровадження їх в своїй діяльності.

ТОВ Їжа для роздумів зацікавлене в отримані своїми працівниками в ході виконання робіт з реконструкції саду та наукового супроводу науковцями Інституту унікальних практичних та теоретичних знань, які можуть бути використані для власних цілей.

На виконання умов даного договору ТОВ Їжа для роздумів за власні кошти на земельній ділянці, що знаходиться в постійному користуванні Інституту, проводить реконструкцію старого яблуневого саду, розчистку даної території від стихійних сміттєзвалищ та приводить земельну ділянку в стан придатний для використання за цільовим призначенням. Після цього, як зазначає відповідач 2, проводились роботи по насадженню горіхового саду.

Для проведення рекультивації саду, очищення території від звалищ та закладки горіхового саду потрібні були матеріальні та грошові ресурси, які в Інституті відсутні.

Інститут має потужний науковий потенціал та фахівців, які володіють унікальними теоретичними знаннями в інноваційній сфері горіхівництва. Проте, установа не має матеріальних ресурсів та відповідного фінансування, щоб розвивати дані знання та втілювати їх в реалізацію наукових проектів.

Внаслідок проведення за останні три роки наукових досліджень та робіт зі встановлення саду, земельна ділянка була сертифікована першим українським сертифікаційнійним органом, що здійснює інспекцію та сертифікацію органічного виробництва, ТОВ Органік стандарт , як органічна згідно міжнародних вимог органічного виробництва.

Вказане, як зазначає відповідач 2, свідчить про те, що земельна ділянка за своїми властивостями стала ще більш якіснішою та продуктивнішою і спірним договором ніяким чином не порушуються інтересів держави.

За період з 2016 року по 2019 роки наукові працівники Інституту складали звіти щодо поетапного виконання Робочої програми науково-дослідних робіт на період до 2035 року Інноваційного проекту Розробити технологію застосування насаджень і фітомаси горіху волоського, як засобів екологічної безпеки і ветеринарного захисту об`єктів органічного тваринництва , які затверджувались на засіданнях Вченої ради Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН, що підтверджується витягами з протоколів: № 2 від 26.02.2016 р., № 8 від 31.10.2017 р., № 10 від 28.10.2018 р., № 9 від 23.10.2019 р., № 8 від 01.11.2016 р. (том 2, а.с.171-174, 213), звітами щодо наукового супроводу по спірному договору за 2017, 2018, 2019 роки (том. 2, а.с. 189-212), коротким звітом НДР за період 2017 - 2018 років (том 2, а.с.36-39).

Як зазначає відповідач 2 в письмових поясненнях та його представник в судовому засіданні, проведені перші досліди та випробування, які підтверджують користь та новизну даного напрямку дослідження. На даний час працівниками Інституту подано документи для отримання патентів на розробку технології виробництва йододезинфікантів.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що спірний договір виконується сторонами (відповідачами) у відповідності до його умов, тобто, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що відповідає ч.5 ст. 203 ЦК України.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що воля сторін при укладенні та виконанні договору №18 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно - активної кормової добавки від 18.03.2016р. спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені спірним договором, тобто, наявності у сторін іншої мети, а саме, наміру приховати вчинення ними іншого правочину (договору оренди земельної ділянки).

Відсутні також докази в підтвердження того, що між сторонами настали інші права та обов`язки, ніж ті, що передбачені спірним правочином.

Згідно п. 2.1. Статуту Інституту (в редакції чинної станом на момент укладення спірного договору, том 1, а.с.78-93) наукову установу створено з метою теоретичних досліджень та наукового вирішення проблем розвитку свинарства, науково-методичного керівництва діяльності відповідних спеціалізованих підрозділів зональних наукових інститутів, дослідних станцій та вузлів, а також координації галузевих науково-дослідних робіт в Україні; обслуговування працівників сільськогосподарського виробництва висококваліфікованою консультацією з усіх питань свинарства; вивчення і узагальнення досвіду роботи по свинарству кращих державних, колективних, фермерських та індивідуальних господарств; проведення пропаганди і ознайомлення працівників сільського господарства з сучасними досягненнями науки та передового досвіду по свинарству.

Пункт 2.2. Статуту Інституту містить основні напрями та види наукової та господарської діяльності Інституту, з яких вбачається, що здійснення Інститутом наукових досліджень по спірному договору проводиться у відповідності до положень його Статуту і проведення наукових досліджень з розробкою горіхового саду здійснюється в рамках державної тематики та поставлених перед Інститутом завдань Національною академією аграрних наук України.

Щодо посилання прокурора на те, що для виконання покладених на Інститут завдань відповідно до п. 8.1 Статуту Інституту (чинного на момент укладення спірного договору) повинні залучатись дослідні господарства та інші підприємства, що входять до його складу (самостійні статутні суб`єкти з правом юридичної особи), перелік яких міститься в п. 1.6 Статуту Інституту, суд зазначає, що відповідно п. 8.1 Статуту Інституту відносини між Науковою установою і дослідними господарствами будуються, як правило, на підставі договорів, в яких визначаються обсяги робіт та послуг, строки їх виконання, порядок використання продукції від дослідів та розрахунків за роботи і послуги, тобто, виконання робіт цими суб`єктими здійснюється лише на платній основі.

У зв`язку з відсутністю державного фінансування даної наукової програми для проведення культуротехнічних робіт необхідно було здійснити пошук інвесторів, що підтверджується листом Департаменту агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації № 02-02-18/10 від 29.03.2016 р. (том 1, а.с.55).

Висновок прокурора про те, що фактично за спірним договором Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН України на платній основі передав ТОВ Їжа для роздумів земельну ділянку площею 41,28 га у користування на строк до 18.03.2036р., і спірним договором сторони приховали укладення між ними договору оренди землі, зазначивши в оспорюваному договору всі істотні умови договору оренди, є безпідставним, виходячи з наступного.

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі (в редакції на дату укладення спірного договору), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 вказаного Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Відповідно до п. 1.3.1 спірного договору для реалізації завдань, визначених в п.1.2 даного договору, Інститут надає свою згоду (дозвіл) Товариству з обмеженою відповідальністю Їжа для роздумів на тимчасове, протягом 20 календарних років з моменту підписання даного договору ведення робіт з реконструкції саду на площі 41,28 га, яка визначена сторонами на карті (додаток №3 до договору), далі по тексту - площадка , для отримання плодів волоського горіху з метою виготовлення органічної біологічно активної кормової добавки.

Згідно п.1.2 договору відповідно до вимог положень даного договору, Товариство зобов`язується власними силами та за власні кошти виконати роботи (згідно додатку №1 до договору) з реконструкції саду для вирощування волоського горіху на земельних ділянках орієнтовною площею 41,28 га, що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Шведська Могила,1, а інститут в свою чергу зобов`язувався здійснювати відповідний науковий супровід щодо виконання стороною - 2 технологічних процесів по закладці горіхового саду, та проводити науково-дослідні роботи згідно календарного плану робочої програми НДР (додаток №2 до договору).

Таким чином, про передачу вищезазначеної земельної ділянки у користування ТОВ Їжа для роздумів в договорі не зазначено. Акт прийому-передачі земельної ділянки в матеріалах справи також відсутній.

Враховуючи вищезазначене, посилання прокурора на порушення спірним договором п.п.3.3 Статуту Інституту, яким передбачено можливість використання земельних ділянок, що перебувають в постійному користуванні Інституту без зміни цільового призначення підприємствами, заснованими на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності), створених за участі Наукової установи, є безпідставним.

Посилання прокурора на те, що в п. 1.4.3 договору зазначений розмір орендної плати, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. 1.4 договору для реалізації завдань, визначених в п.1.2 даного договору, Товариство зобов`язується за науковий супровід технологічних процесів з реконструкції саду , протягом дії даного договору, сплачувати Інституту за кожен календарний рік договірну ціну у розмірі 49 500 грн. в т.ч. ПДВ 8 250 грн. Договірна ціна за науковий супровід технологічних процесів з реконструкції саду, може збільшуватись шляхом підписання додаткової угоди.

Таким чином, договором передбачена плата за надані Інститутом послуги - наукового супроводу технологічних процесів з реконструкції саду , що відповідає ст. 901 ЦК України та не суперечить Статуту Інституту щодо оплатності наданих послуг.

З розрахунку визначення договірної ціни (додаток № 4 до договору, том 1, а.с.77) вбачається, що плата за виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно - активної кормової добавки використовується Інститутом на виплату заробітної плати, відрахувань на соціальне страхування, матеріали, оплату послуг, накладні витрати, в т. ч. заробітна плата.

Посилання прокурора на те, що в п. 1.3.1 договору визначено строк дії договору оренди, суд вважає таким, що не відповідає змісту цього пункту, оскільки в ньому зазначено про тимчасове, протягом 20 календарних років з моменту підписання даного договору ведення ТОВ Їжа для роздумів робіт з реконструкції саду на площі 41,28 га на даній земельній ділянці, а не про користування Товариством земельною ділянкою з метою отримання та реалізації врожаю горіха волоського.

Посилання прокурора на те, що земельна ділянка за спірним договором передана ТОВ Їжа для роздумів у платне користування для вирощування Товариством волоського горіху та збирання врожаю і лише Товариство в майбутньому має право на отримання доходу від вирощеної продукції, спростовується п. 1.2.1 договору, в якому зазначено про здійснення Товариством на території земельної ділянки висадки саджанців волоського горіху з наступним отриманням плодів для розробки натуральної кормової добавки.

В п. 1.3.1 договору також зазначено про ведення Товариством робіт з реконструкції саду на площі 41,28 га для отримання плодів волоського горіху з метою виготовлення органічної біологічно активної кормової добавки . В пункті 6.3 договору йдеться про отримання Товариством результатів науково-дослідних робіт , а не про отримання ним в майбутньому доходу від вирощеної продукції.

Є безпідставним також посилання прокурора на те, що відповідно до робочої програми НДР, затвердженої директором Інституту 26.02.2016 в науково-дослідній роботі, передбачається використання лише листя, колоплодій та шкірки горіху і що таким чином, самі плоди горіху залишаються у власності Товариства, яке в подальшому може розпоряджатися ним на власний розсуд.

Згідно п. 5.3 до Робочої програми науково-дослідних робіт на період до 2035 року Інноваційного проекту Розробити технологію застосування насаджень і фітомаси горіху волоського, як засобів екологічної безпеки і ветеринарного захисту об`єктів органічного тваринництва (том 1, а.с.61-74) передбачено Етап 3. Розробити і адаптувати до вимог ІSO технологічні регламенти виробництва адресних лікарсько-кормових і ветеринарних препаратів на основі біомаси горіху волоського (том 1, а.с.68).

Посилання прокурора на п. 1.4.2. договору, згідно якого Товариство зобов`язується виконувати всі роботи по збиранню врожаю, обліком та контролем за його використанням, не свідчить про те, що Товариство в майбутньому має право на реалізацію горіху волоського та отримання доходу від вирощеної продукції, оскільки згідно умов спірного договору плоди волоського горіху використовуються з метою виготовлення органічної біологічно активної кормової добавки, і про реалізацію Товариством горіху волоського в договорі не зазначено.

Щодо посилання прокуратури на те, що договір укладено з метою сприяння у вирішенні статутних завдань його сторін (п.1.1 договору) і що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців ТОВ Їжа для роздумів здійснює вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників і що діяльність Товариства відповідно умов спірного договору полягає у вирощуванні горіху волоського, суд зазначає, що ТОВ Їжа для роздумів окрім вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев здійснює також і допоміжну діяльність у рослинництві, яка здійснюється відповідачем 2 відповідно до п. 1.2. договору та додатку 1 до спірного договору (перелік робіт з реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно активної кормової добавки (том 1, а.с.60).

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ЦК України плоди належать власникові речі , якщо інше не встановлено договором або законом.

У спірному договорі відсутні умови про те, що плоди горіху волоського або насадження горіху належать ТОВ Їжа для роздумів .

Щодо посилання прокуратури на те, що має місце нецільове використання земельних ділянок, оскільки відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 672ДК/1022/АП/09/-1/-18 від 07.09.2018 встановлено, що за даними державної статистичної звітності станом на 01.01.2016 площа багаторічних насаджень складала 14,0 га, в той час, як відповідно до умов договору насадження волоського горіху здійснюється на земельній ділянці площею 41,28 га, суд зазначає, що в листі від 29.05.2019 р. № 14-44 (том 1, а.с.180-184) НААН зазначила, що статистична звітність станом на 01.01.2016 не може відображати об`єктивну інформацію стосовно площі горіхового саду, що знаходиться в підпорядкування Інституту, який був закладений згідно укладеного договору на виконання наукового супроводу від 18.03.2016. Під час вивчення статистичної звітності було виявлено невідповідність інформації статистики щодо площі багаторічних насаджень (горіхового саду) Державного акту на право постійного користування землею № I-ПЛ№ 002872 та плану меж земельної ділянки, складеної за результатами кадастрової зйомки, яка виконана ДНВП Полтавагеодезцентр у 2016 році, в частині дійсності площі багаторічних насаджень (садків). Так невідповідність зумовлена ніщо іншим, як технічною помилкою в статистичному звіті.

Згідно укладених договорів між Інститутом та ФОП Савко О. О., між Інститутом та Національним науковим центром Інститут землеробства НААН проводяться роботи з складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що знаходяться в постійному користуванні, в тому числі на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 002872, та реєстрації їх у Державному земельному кадастрі, розробляється проект землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обкутування сівозміни та впорядкування угідь землекористування Інституту.

В ході виконання робіт за вказаними вище договорами буде визначено точну площу земель, в тому числі під багаторічними насадженнями (садами), що перебувають у постійному користуванні Інституту та конкретне їх цільове призначення з урахуванням складу угідь.

Об`єктивна інформація щодо площі земель під багаторічними насадженнями та конкретно під горіховим садом, що перебувають у користуванні Інституту буде відомо після проведення їх реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Згідно експлікації земельних угідь земельної ділянки площею 363,21 га, що знаходиться в постійному користуванні Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ПЛ 002872 від 19.06.2996 р. (том 2, а.с.186-187) площа земель під багаторічним насадженнями складає 77,7016 га, що спростовує доводи прокуратури про нецільове використання земельної ділянки.

В обгрунтування порушень інтересів держави, прокурор зазначає про можливість подальшого безоплатного вилучення земельної ділянки шляхом набуття Товариством права власності на багаторічні насадження. В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що Товариство має такі наміри.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно спірного договору ТОВ Їжа для роздумів виконує роботи (надає послуги) з реконструкції саду для вирощування волоського горіху і отримує від Інституту знання (результати науково-дослідних робіт відповідно до п. 6.3. договору). Інститут здійснює науковий супровід технологічних процесів з реконструкції саду (надає послуги), за що отримує від ТОВ Їжа для роздумів плату в сумі 49 500 грн. за кожен календарний рік відповідно до п. 1.4.3 договору.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов до висновку, що укладення оспорюваного договору не суперечать вимогам чинного законодавства, не містить істотних умов, передбачених для договорів оренди землі, а тому за своєю суттю договір №18 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно - активної кормової добавки від 18.03.2016р. не є прихованим правочином - договором оренди землі, а є договором про надання послуг.

Згідно п. 3.6. статуту Інституту в редакції 2012 року (чинній станом на момент укладення договору, том 1, а.с. 78-93) у відповідності до законодавства і в межах, визначеним цим статутом, Інститут самостійно вирішує питання, пов`язані з його науковою та господарською діяльністю, вступає від свого імені у договірні відносини з іншими установами, організаціями, підприємствами.

Враховуючи те, що спірний договір укладений в межах наукової діяльності, яка проводиться на виконання тематики та завдань, що погоджені НААН України, земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні Інституту, не вилучалась та Товариству не передавалась, спірний договір не є прихованим договором оренди земельної ділянки, суд погоджується з твердженням Національної академії наук України про те, що Інститут має право самостійно виступати стороною даного договору без будь - яких погоджень органу управління. При цьому, з резолюції листа Департаменту агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації № 02-02-18/10 від 29.03.2016 р. (том 1, а.с.55), адресованого Президенту Національної академії наук України, академіку НААН Я.М. Гадзало з проханням надати дозвіл на проведення заходів щодо докорінного поліпшення саду шляхом проведення культурно-технічних робіт на земельній ділянці площею 41,28 га, вбачається, що Національна академія наук України не заперечує взаємно діяти в межах існуючого законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги безпідставні, спростовані наявними в матеріалах справи доказами і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на прокуратуру.

Керуючись статтями 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення буде складено 12.10.2020 р.

Суддя Солодюк О.В.