Постанова

від 01.02.2021 по справі 917/1635/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2021 р. Справа № 917/1635/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх. №3090 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.10.2020 у справі №917/1635/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Солодюк О.В . , повний текст рішення складено 12.10.2020)

за позовною заявою Першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах:

1. Національної академії аграрних наук України, Київ,

2. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

до 1. Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, м. Полтава,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Їжа для роздумів", м. Полтава,

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року перший заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах: 1. Національної академії аграрних наук України, 2. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Їжа для роздумів" про визнання недійсним договору на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно активної кормової добавки №18 від 18.03.2016, укладеного між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою діяльністю "Їжа для роздумів".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.10.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що враховуючи, що спірний договір укладений в межах наукової діяльності, яка проводиться на виконання тематики та завдань, що погоджені НААН України, земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні Інституту не вилучалась та Товариству не передавалась, спірний договір не є прихованим договором оренди земельної ділянки.

Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 02.10.2020 у справі № 917/1635/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Визнати недійсним договір на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно активної кормової добавки №18 від 18.03.2016, укладений між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою діяльністю "Їжа для роздумів". Судові витрати стягнути з відповідачів на рахунок Полтавської обласної прокуратури.

Скарга обґрунтована тим, що усі дії інституту свинарства і агропромислового виробництва за оспорюваним договором щодо земельної ділянки є фактичною її передачею у користування ТОВ Їжа для роздумів для провадження підприємницької діяльності - вирощування дерев горіхів з метою отримання їх плодів, що власне і передбачає договір оренди землі. Однак, спірні землі не можуть бути об`єктом договору оренди, оскільки надані в постійне користування інституту виключно для науково-дослідної роботи в сільськогосподарському виробництві. Дійсною ж метою укладеного договору для ТОВ Їжа для роздумів є використання земельної ділянки з метою насадження та вирощування саджанців горіхів, а в подальшому - отримання урожаю горіхів, а для інституту- отримання плати за фактичне використання земельної ділянки (фактичне отримання орендної плати за використання землі завуальоване під плату за науковій супровід). Таким чином, на думку скаржника, оспорюваний договір відноситься до удаваних правочинів, оскільки за його змістом він виражає волю його сторін на укладення саме договору оренди землі.

Зазначає, що судом не надано належної правової оцінки акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №672 ДК/1022/АП/09/01/-18 від 07.09.2018, яким установлено, що за даними державної статистичної звітності за формою 6-зем за інститутом свинарства і агропромислового виробництва у період з 01.01.2000 по 01.01.2016 обраховано 394,97 га земель та з 01.01.2008 - 401,97 га земель, з них площа багаторічних насаджень у 2000-2016 роках складала 14 га, у той час як відповідно до умов договору насадження волоського горіху здійснюється на земельній ділянці площею 41,28 га, тобто має місце нецільове використання земельної ділянки, що перебувають у постійному користуванні інституту свинарства і агропромислового виробництва.

18.12.2020 до суду від ТОВ "Їжа для роздумів" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12781), в якому другий відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 02.10.2020 у справі №917/1635/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що 18.03.2016 між інститутом та ТОВ Їжа для роздумів укладено договір на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно активної кормової добавки. Предметом даного договору є виконання робіт по реконструкції саду та проведення наукових досліджень на земельній ділянці інституту з метою створення об`єкту інтелектуальної власності, а саме технології створення, виробництва і застосування кормових, ветеринарних фітопрепаратів нового покоління, з подальшою перспективою розробки національної програми диверсифікації галузі горіхівництва для цілей агроекології. За останні три роки проведення наукових досліджень та робіт зі встановлення саду, земельна ділянка була сертифікована першим українським сертифікаційним органом, що здійснює інспекцію та сертифікацію органічного виробництва ТОВ Органік стандарт , як органічна згідно міжнародним вимог органічного виробництва. Вказане свідчить про те, що земельна ділянка за своїми властивостями стала ще більше якіснішою та продуктивнішою, тому доводи прокуратури про те, що державі завдано збитків в ході виконання даного договору є безпідставними. Проведені перші досліди та випробування, які підтверджують користь та новизну даного напрямку дослідження, що підтверджується актами випробування. На даний час працівниками інституту подано документи для отримання патентів на розробку технології виробництва йододезинфікантів. Отже, сторони договору наукового супроводу в повному обсязі виконують свої зобов`язання, які спрямовані на досягнення мети договору.

21.12.2020 до суду від Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України надійшов відзив (вх.№12830), в якому перший відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 02.10.2020 у справі №917/1635/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга носить загальний характер та не ґрунтується на законі, побудована на припущеннях, надмірному перекрученому на свій розсуд тлумаченню договору і чинного законодавства та виключно лише на цитуванні загальних норм права.

Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представники Національної академії аграрних наук України, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Їжа для роздумів" у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 24.12.2020.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.01.1995, серія ПЛ №19-0012 Інституту свинарства УААН Полтавського району Полтавської області надано у постійне користування 2557,8 га землі в межах згідно з планом землекористування для науково-дослідної роботи в с-г виробництві відповідно до рішення Полтавської районної Ради народних депутатів від 31.03.1994 №19 сесії 21 скликання, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23.

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 19.06.1996, серія І-ПЛ № 002872 Інституту свинарства Української академії аграрних наук надано у постійне користування 401,97 га землі в межах згідно з планом землекористування, для забезпечення науково-дослідної діяльності інституту свинарства УААН відповідно до рішення виконкому Полтавської міської Ради народних депутатів від 24.04.1996 №123, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №46.

26.02.2016 Національною академією аграрних наук України погоджено виконання технічного завдання Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України щодо науково-дослідної роботи 30.02.02.04.П. «Удосконалити систему нормованої годівлі свиней із урахуванням сучасних технологій годівлі та змін сировинної бази кормів» .

Відповідно до цього плану розроблено робочу програму науково-дослідних робіт на період до 2035 року Інноваційного проекту Розробити технологію застосування насаджень і фітомаси горіху волоського (Juglans regia), як засобів екологічної безпеки і ветеринарного захисту об`єктів органічного тваринництва (Теоретичне та експериментальне обґрунтування виробництва і використання фітомаси горіху волоського (Juglans regia) на прикладі ДП ДГ Інституту свинарства і АПВ НААН), яка погоджена Національною академією аграрних наук України 26.02.2016.

18.03.2016 між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Їжа для роздумів» (сторона 2) укладено договір №18 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно - активної кормової добавки, згідно з яким з метою сприяння у вирішенні статутних завдань, всебічного заохочення і підтримки науково-дослідних робіт, спрямованих на розвиток виробництва органічних біологічних активних кормових добавок сторони домовилися здійснювати обмін інформацією та здійснювати співробітництво, що не суперечить чинному законодавству України, а також у відповідності до умов даного договору сторони зобов`язались діяти з метою успішного виконання статутних завдань та програмних цілей кожної із сторін.

Згідно з п.1.2. договору відповідно до вимог положень даного договору, сторона - 2 зобов`язалась власними силами та за власні кошти виконати роботи (згідно додатку №1 до договору) з реконструкції саду для вирощування волоського горіху на земельних ділянках орієнтовною площею 41,28 га, що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Шведська Могила,1, а сторона - 1 в свою чергу зобов`язалась здійснювати відповідний науковий супровід щодо виконання стороною - 2 технологічних процесів по закладці горіхового саду, та проводити науково-дослідні роботи згідно календарного плану робочої програми НДР (додаток №2 до договору).

Відповідно до п.1.2.1. договору під роботами з реконструкції саду для вирощування волоського горіху сторони узгодили (розуміють) здійснення стороною - 2 на території вищезазначеної земельної ділянки висадку саджанців волоського горіху з наступним отриманням плодів для розробки натуральної кормової добавки.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що для реалізації завдань, визначених в п.1.2 даного договору, сторона - 1:

1.3.1. надає свою згоду (дозвіл) стороні - 2 на тимчасове, протягом 20 календарних років з моменту підписання даного договору ведення робіт з реконструкції саду на площі 41,28 га, яка визначена сторонами на карті (додаток №3 до договору), далі по тексту - «площадка» , для отримання плодів волоського горіху з метою виготовлення органічної біологічно активної кормової добавки;

1.3.2. зобов`язується забезпечити вільний доступ до площадки персоналу сторони - 2, а також залученим стороною -2 спеціалістам та фахівцям, а також транспорту та техніки, в тому числі необхідного для проведення робіт з реконструкції саду, а також зобов`язується не здійснювати жодних перешкод у цьому;

1.3.3. має право надавати методичне керівництво з реконструкції саду.

Умовами п.1.4. договору унормовано, що для реалізації завдань, визначених в п.1.2 даного договору, сторона - 2 зобов`язується:

1.4.1. своїми або залученими силами здійснити реконструкцію саду для отримання плодів волоського горіху з метою виготовлення біологічно активної кормової добавки;

1.4.2. виконувати всі роботи по збиранню врожаю, обліком та контролем за його використанням;

1.4.3. за науковий супровід технологічних процесів з реконструкції саду, протягом дії даного договору, зобов`язується сплачувати стороні 1 за кожен календарний рік договірну ціну у розмірі 49 500 грн. в т.ч. ПДВ 8250 грн.

Договірна ціна за науковий супровід технологічних процесів з реконструкції саду, може збільшуватись шляхом підписання додаткової угоди;

1.4.3. надає представникам сторони-1 доступ до площадки для проведення огляду, фотографування, обстежень, проведення науково-консультаційних заходів тощо.

Відповідно до п. 5.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 20 календарних років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому.

Згідно з п.6.3. договору жодна зі сторін не вправі передавати свої права й обов`язки по даному договору третій стороні без попередньої письмової згоди на це іншої сторони. Отримані результати науково-дослідних робіт передаються стороні - 2 як споживачу (власнику) такої продукції за попередньою згодою сторони - 1 при умові належного оформлення таких результатів стороною - 2.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що підписанням даного договору сторони засвідчують, що досягли згоду щодо всіх істотних умов договору.

Даний договір складено сторонами при повному розумінні предмету даного договору українською мовою у двох примірниках (по одному для кожної зі сторін), які мають однакову силу. Усі додатки до договору є його невід`ємною частиною (п.6.6 договору).

Для проведення наукових досліджень в рамках вказаних вище завдань та програм Інститутом було виділено земельну ділянку, яка використовується в наукових цілях, а саме, для реконструкції саду та виготовлення біологічно активної кормової добавки.

В березні 2016 року Полтавська обласна державна адміністрація звернулась до Національної академії аграрних наук України з листом від 29.03.2016 №02-02-18/10, в якому просила надати дозвіл на проведення заходів щодо докорінного поліпшення саду шляхом проведення культур-технічних робіт на земельній ділянці на території землекористування Інституту свинарства і агропромислового виробництва площею 41,28 га, яка знаходиться за адресою; м.Полтава, вул.Шведська Могила, 1, з метою наведення порядку на закріпленій земельній площі, ефективного її використання.

14.02.2019 Національною академією аграрних наук України погоджено виконання технічного завдання Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України щодо науково-дослідної роботи 30.02.01.17.П. «Розробити ефективні йодовмісні фітодезинфіканти для органічного свинарства» , якими передбачено використання сировини Juglans regia (горіху волоського).

Згідно з п.2.1. Статуту Інституту свинарства і агропромислового виробництва (в редакції чинної станом на момент укладення спірного договору) наукову установу створено з метою теоретичних досліджень та наукового вирішення проблем розвитку свинарства, науково-методичного керівництва діяльності відповідних спеціалізованих підрозділів зональних наукових інститутів, дослідних станцій та вузлів, а також координації галузевих науково-дослідних робіт в Україні; обслуговування працівників сільськогосподарського виробництва висококваліфікованою консультацією з усіх питань свинарства; вивчення і узагальнення досвіду роботи по свинарству кращих державних, колективних, фермерських та індивідуальних господарств; проведення пропаганди і ознайомлення працівників сільського господарства з сучасними досягненнями науки та передового досвіду по свинарству.

Пункт 2.2. Статуту містить основні напрями та види наукової та господарської діяльності Інституту.

Відповідно до п.3.3. Статуту наукова установа заснована на державній власності на основні засоби, інше майно, закріплене за нею Академією та придбане за рахунок коштів загального або спеціального фондів Державного бюджету, що є економічною основою її діяльності. За науковою установою також закріплені земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Академії і надані їй на праві постійного користування землею, що посвідчується державним актом.

Пунктом 4.3. Статуту передбачено, що державне майно, яке закріплене за Науковою установою Академією, як органом управління державним майном, належить їй на праві оперативного управління. Здійснюючи це право, наукова установа може використовувати це майно для участі в цивільних відносинах, у тому числі для провадження фінансово-господарської діяльності, відповідно до статутних цілей та в межах своєї цивільної правоздатності.

Наукова установа може з дозволу Президії Академії та в установленому нею порядку здавати в оренду закріплене за Науковою установою державне майно, яке відноситься до основних засобів і не використовується з науковою та виробничою метою, на вигідних для неї умовах, керуючись чинним законодавством про оренду землі (п.4.10. Статуту).

Відповідно до п.6.2. Статуту академія, зокрема здійснює контроль за науковою і господарською діяльністю наукової установи.

У 2018 році затверджено нову редакцію Статуту Інституту свинарства і агропромислового виробництва.

Відповідно до п.3.2. Статуту (у редакції 2018 року) наукова установа заснована на державній власності. На балансі Наукової установи знаходяться основні засоби, інше майно, закріплені за нею Академією на праві оперативного управління, та придбані за рахунок коштів загального або спеціального фондів Державного бюджету, що є економічною основою її діяльності. За науковою установою також закріплені земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Академії і надані їй на праві постійного користування землею, що посвідчується у встановленому законом порядку.

Пунктом 3.4. Статуту (у редакції 2018 року) передбачено, що наукова установа має право за згодою Президії Академії, бути засновником та співзасновником господарських товариств та брати участь у формуванні статутного капіталу такого господарського товариства виключно шляхом внесення до нього майнових прав інтелектуальної власності, виключні майнові права які зберігаються за державною Науковою установою.

Згідно з п.4.2. Статуту (у редакції 2018 року) джерелами формування майнового комплексу наукової установи є, зокрема державне майно, яке закріплено за Науковою установою Академією, передане їй на праві оперативного управління. Здійснюючи це право, наукова установа може використовувати це майно для участі в цивільних відносинах, у тому числі для провадження фінансово-господарської діяльності, відповідно до статутних цілей та в межах своєї цивільної правоздатності.

З листа НААН України від 29.05.2020 № 14-44 вбачається, що для проведення наукових досліджень в рамках вищевказаних завдань та програм Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України було виділено земельну ділянку орієнтовною площею 41,3 га, яка використовується в наукових цілях, а саме для реконструкції саду та виготовлення біологічно активної кормової добавки. З ініціативи Департаменту агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації у відповідності до чинного законодавства, на виконання Галузевої програми розвитку садівництва на період до 2025 року, що затверджена наказом Мінагрополітики України та Української академії аграрних наук від 21.07.2008 № 444/74 та регіональної програми «Відродження садів» , проведено рекультивацію саду на земельних ділянках, що знаходиться в постійному користуванні Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України. Виготовлено «Робочий проект створення горіхового саду» .

Прокурор посилається на те, що фактично Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН України за оспорюваним договором передав ТОВ Їжа для роздумів у платне користування земельну ділянку, яка йому належить на праві постійного користування, для вирощування волоського горіху та збирання врожаю, та є удаваним договором про надання послуг та містить ознаки іншого правочину - договору оренди земельної ділянки. Відповідно до умов договору №18 від 18.03.2016 замовником за вказаним договором є саме товариство, а не інститут, який є користувачем земельних ділянок. Окрім цього, відповідно до робочої програми НДР, затвердженої директором інституту 26.02.2016, в науково-дослідній роботі передбачається використання лише листя, колоплодій та шкірки горіху. Таким чином, самі плоди горіху залишаються у власності товариства, яке в подальшому може розпоряджатися ним на власний розсуд.

Отже, на думку прокурора, згідно оспорюваного договору Інститут свинарства і агропромислового виробництва фактично передав земельну ділянку, права розпоряджатися якою не має, ТОВ Їжа для роздумів , і лише товариство в майбутньому має право на отримання доходу від вирощеної продукції. Разом з цим, договір про надання послуг №18 від 18.03.2016 містить ознаки договору оренди. Оскільки Інститут свинарства і агропромислового виробництва здійснив розпорядження вказаною земельною ділянкою, то до оспорюваного договору підлягають застосуванню нормативно-правові акти, які регламентують вимоги для договорів оренди землі. Таким чином, оспорюваний договір не є договором про надання послуг, а є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам чинного законодавства, договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним і припиненню на майбутнє.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015.

Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини четвертої).

Системне тлумачення статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (п. 45-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом juranovitcuria ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Як вже було зазначено, з позовом у даній справі до суду першої інстанції звернувся перший заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах: Національної академії аграрних наук України та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в порядку статті 131-1 Конституції України, статей 4, 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

В обґрунтування свого права на звернення в інтересах держави прокурор, з посиланням на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , посилається на те, що підписання спірного правочину, наслідком якого була фактична передача земельної ділянки площею 41,28 га, безпосередньо порушує інтереси держави в особі Національної академії аграрних наук України, яка є організацією, що забезпечує реалізацію прав держави у спірних правовідносинах. Позивач - Національна академія аграрних наук України дізнався про порушене право з листа прокуратури Полтавської області №05/1-304 вих19 від 04.04.2019 щодо вжиття заходів на усунення виявлених порушень. Однак, як орган уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, самоусунувся від покладеного на нього обов`язку.

На виконання ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокуратурою Полтавської області направлено лист за №05/1-424 вих19 від 19.04.2019 на адресу Національної академії аграрних наук України з вимогою вжити заходів для усунення виявлених порушень, за результатами розгляду якого отримано відповідь, що Академія не вбачає порушень інтересів в діяльності Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України, що підтверджується листом НААН №14-44 від 29.05.2019. Вказане підтверджує факт бездіяльності уповноваженого органу та правомірність звернення прокурора до суду з позовною заявою в інтересах уповноваженого органу.

У зв`язку з тим, що вищевказані земельні ділянки відповідно до державних актів знаходяться у постійному користуванні державного підприємства, ці земельні ділянки відносяться до земель державної власності.

Відповідно до Положення Про Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області , затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування яким закінчився.

На виконання ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокуратурою Полтавської області направлено лист за №05/1-423 вих19 від 19.04.2019 на адресу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області з вимогою вжити усіх можливих заходів для усунення виявлених порушень, за результатами розгляду якого отримано відповідь, що з метою усунення порушень вимог земельного законодавства Інституту надіслано припис від 17.10.2018 №672-ДК/0575Пр/03/01/18. При перевірці з`ясовано, що за дозволом НААН 18.03.2016 між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва НААН України та ТОВ Їжа для роздумів укладений на 20 років договір на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху. При цьому, зміни до державного акту внесені не були. Проектна документація із закладки багаторічних насаджень, проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, у вказаного підприємства відсутні, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 22.05.2019 №7-16-0.14-3081/2-19. Однак, станом на момент звернення прокурора до суду з позовною заявою уповноваженим органом не вжито жодних дієвих заходів для усунення виявлених порушень.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Даний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Отже, враховуючи бездіяльність компетентних органів: Національної академії аграрних наук України та Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, колегія суддів вважає, що у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з даним позовом, що відповідає нормам національного законодавства.

Прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів позивачами (навів підставу для представництва інтересів держави), зазначив, що звернення прокурора до суду у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства, а також захисту економічних інтересів держави у зв`язку із можливістю подальшого безоплатного вилучення цих земель шляхом набуття права власності на багаторічні насадження, чим обґрунтував порушення інтересів держави (навів підстави для звернення з позовом).

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність.

Предметом розгляду у цій справі є вимога прокурора про визнання недійсним договору на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно активної кормової добавки №18 від 18.03.2016, укладеного між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою діяльністю "Їжа для роздумів".

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків згідно з частиною другою наведеної статті.

У відповідності до приписів частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 статті 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України).

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст.215 ЦК України унормовано, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1 ст.216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно із ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і недійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам чинності правочинів, що містяться у ст. 203 ЦК України.

Разом з тим у ч. 2 ст. 235 ЦК України передбачено правові наслідки визнання правочину удаваним. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі № 925/1199/18 від 22 січня 2020 року.

Як вже зазначалось, Національною академією аграрних наук України було погоджено виконання наукових завдань Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України за планом наукових досліджень «Інноваційні технології племінного, промислового та органічного виробництва продукції свинарства» («Свинарство» ) на 2016-2020 роки.

Відповідно до плану наукових досліджень «Інноваційні технології племінного, промислового та органічного виробництва продукції свинарства» («Свинарство» ) на 2016-2020 роки Інститутом розроблено Робочу програму науково-дослідних робіт на період до 2035 року «Інноваційного проекту «Розробити технологію застосування насаджень і фітомаси горіху волоського, як засобів екологічної безпеки і ветеринарного захисту об`єктів органічного тваринництва» , яка погоджена Національною академією агарних наук України, затверджена на засіданні Вченої ради Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН 26.02.2016 та є додатком № 2 до спірного договору.

18.03.2016 між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Їжа для роздумів» укладено договір №18 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно - активної кормової добавки.

Предметом даного договору є виконання робіт по реконструкції саду та проведення наукових досліджень на земельній ділянці Інституту з метою створення об`єкту інтелектуальної власності, а саме - технології створення, виробництва і застосування кормових, ветеринарних фітопрепаратів нового покоління, з подальшою перспективою розробки національної програми диверсифікації галузі горіхівництва для цілей агроекології.

Розроблена концепція диверсифікації біоресурсного потенціалу горіхівництва визначає основні напрямки його використання для цілей екології урболандшафтів та фермерських біогеоценозів (металоакомулюючі та властивості виду), а також створення ефективних еко-фітопрепаратів біологічно-активної і дезінфікуючої дії.

Відповідно до умов п.1.2. договору ТОВ Їжа для роздумів зобов`язалась власними силами та за власні кошти виконати роботи з реконструкції саду для вирощування волоського горіху на земельних ділянках орієнтовною площею 41,28 га, а Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України зобов`язався здійснювати відповідний науковий супровід щодо виконання ТОВ Їжа для роздумів технологічних процесів по закладці горіхового саду, та проводити науково-дослідні роботи згідно календарного плану робочої програми НДР.

Під роботами з реконструкції саду для вирощування волоського горіху сторони узгодили здійснення ТОВ Їжа для роздумів на території вищезазначеної земельної ділянки висадку саджанців волоського горіху з наступним отриманням плодів для розробки натуральної кормової добавки.

На виконання умов договору ТОВ «Їжа для роздумів» за власні кошти проводить реконструкцію старого яблуневого саду, розчистку даної території від стихійних сміттєзвалищ та приводить земельну ділянку в стан придатний для використання за цільовим призначенням. Після цього проводились роботи по насадженню горіхового саду.

За період з 2016 року по 2019 роки наукові працівники Інституту складали звіти щодо поетапного виконання Робочої програми науково-дослідних робіт на період до 2035 року «Інноваційного проекту «Розробити технологію застосування насаджень і фітомаси горіху волоського, як засобів екологічної безпеки і ветеринарного захисту об`єктів органічного тваринництва» , які затверджувались на засіданнях Вченої ради Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН, що підтверджується витягами з протоколів: № 2 від 26.02.2016, № 8 від 31.10.2017, № 10 від 28.10.2018, № 9 від 23.10.2019, № 8 від 01.11.2016 (а.с.171-174, 213 т.2), звітами щодо наукового супроводу по спірному договору за 2017, 2018, 2019 роки (а.с. 189-212 т.2), коротким звітом НДР за період 2017 - 2018 років (а.с.36-39 т.2).

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, спірний договір виконується сторонами у відповідності до його умов, а правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідає ч.5 ст. 203 ЦК України. В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що воля сторін при укладенні та виконанні договору №18 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для вирощування волоського горіху з метою виготовлення біологічно - активної кормової добавки від 18.03.2016 спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені спірним договором, тобто, наявності у сторін іншої мети, а саме, наміру приховати вчинення ними іншого правочину (договору оренди земельної ділянки).

Щодо посилання прокурора на те, що фактично за спірним договором Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН України на платній основі передав ТОВ «Їжа для роздумів» земельну ділянку площею 41,28 га у користування на строк до 18.03.2036, і спірним договором сторони приховали укладення між ними договору оренди землі, зазначивши в оспорюваному договору всі істотні умови договору оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на момент укладення спірного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на момент укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Відповідно до п.1.3.1. спірного договору для реалізації завдань, визначених в п.1.2. даного договору, Інститут надає свою згоду (дозвіл) ТОВ «Їжа для роздумів» на тимчасове, протягом 20 календарних років з моменту підписання даного договору ведення робіт з реконструкції саду на площі 41,28 га, яка визначена сторонами на карті (додаток №3 до договору), для отримання плодів волоського горіху з метою виготовлення органічної біологічно активної кормової добавки.

Пунктом п.1.2. договору визначено, що Товариство зобов`язується власними силами та за власні кошти виконати роботи з реконструкції саду для вирощування волоського горіху на земельних ділянках орієнтовною площею 41,28 га, а інститут в свою чергу зобов`язався здійснювати відповідний науковий супровід щодо виконання товариством технологічних процесів по закладці горіхового саду, та проводити науково-дослідні роботи згідно календарного плану робочої програми НДР.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Тобто, за договором оренди право користування земельною ділянкою на певний період передається іншій особі, в той час як умовами оспорюваного договору не передбачено передання Інститутом свинарства і агропромислового виробництва НААН України земельної ділянки у користування ТОВ «Їжа для роздумів» . Більш того, як свідчать матеріали справи, Інститутом на земельній ділянці проводяться науково-дослідні роботи згідно календарного плану робочої програми НДР, про що свідчать звіти щодо наукового супроводу по спірному договору за 2017, 2018, 2019 роки та короткий звіт НДР за період 2017 - 2018 років.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання прокурора на те, що в п.1.4.3. договору зазначений розмір орендної плати, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.4.3. договору для реалізації завдань, визначених в п.1.2. даного договору, ТОВ Їжа для роздумів зобов`язується за науковий супровід технологічних процесів з реконструкції саду, протягом дії даного договору, сплачувати інституту за кожен календарний рік договірну ціну у розмірі 49 500 грн, в т.ч. ПДВ 8250 грн. Договірна ціна за науковий супровід технологічних процесів з реконструкції саду, може збільшуватись шляхом підписання додаткової угоди;

Таким чином, договором передбачена плата за надані Інститутом послуги - наукового супроводу технологічних процесів з реконструкції саду, що відповідає ст. 901 ЦК України та не суперечить Статуту Інституту щодо оплатності наданих послуг.

Стосовно посилання прокурора на те, що в п.1.3.1. договору визначено строк дії договору оренди, колегія суддів вважає дані посилання необґрунтованими, з огляду на те, що в даному пункті зазначено про тимчасове, протягом 20 календарних років з моменту підписання даного договору ведення ТОВ «Їжа для роздумів» робіт з реконструкції саду на площі 41,28 га на даній земельній ділянці, а не про користування Товариством земельною ділянкою з метою отримання та реалізації врожаю горіха волоського.

Посилання прокурора на те, що земельна ділянка за спірним договором передана ТОВ «Їжа для роздумів» у платне користування для вирощування Товариством волоського горіху та збирання врожаю і лише Товариство в майбутньому має право на отримання доходу від вирощеної продукції, спростовується п. 1.2.1 договору, в якому зазначено про здійснення Товариством на території земельної ділянки висадки саджанців волоського горіху з наступним отриманням плодів для розробки натуральної кормової добавки.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим твердження прокурора, що відповідно до робочої програми НДР, затвердженої директором Інституту 26.02.2016, в науково-дослідній роботі передбачається використання лише листя, колоплодій та шкірки горіху і що таким чином, самі плоди горіху залишаються у власності Товариства, яке в подальшому може розпоряджатися ним на власний розсуд, з огляду на те, що п.5.3 Робочої програми науково-дослідних робіт на період до 2035 року «Інноваційного проекту «Розробити технологію застосування насаджень і фітомаси горіху волоського, як засобів екологічної безпеки і ветеринарного захисту об`єктів органічного тваринництва» передбачено Етап 3. Розробити і адаптувати до вимог ІSO технологічні регламенти виробництва адресних лікарсько-кормових і ветеринарних препаратів на основі біомаси горіху волоського .

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ЦК України плоди належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

У спірному договорі відсутні умови про те, що плоди горіху волоського або насадження горіху належать ТОВ «Їжа для роздумів» .

Крім того, як зазначено представниками відповідачів у судовому засіданні, дерева горіхів на даний час є ще саджанцями та не приносять плодів.

Щодо посилання прокурора на те, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 672ДК/1022/АП/09/-1/-18 від 07.09.2018 встановлено, що за даними державної статистичної звітності станом на 01.01.2016 площа багаторічних насаджень складала 14,0 га, в той час, як відповідно до умов договору насадження волоського горіху здійснюється на земельній ділянці площею 41,28 га, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до листа Національної академії аграрних наук України від 29.05.2019 № 14-44 статистична звітність станом на 01.01.2016 не може відображати об`єктивну інформацію стосовно площі горіхового саду, що знаходиться в підпорядкуванні Інституту, який був закладений згідно укладеного договору на виконання наукового супроводу від 18.03.2016. Під час вивчення статистичної звітності було виявлено невідповідність інформації статистики щодо площі багаторічних насаджень (горіхового саду) Державного акту на право постійного користування землею № I-ПЛ№ 002872 та плану меж земельної ділянки, складеної за результатами кадастрової зйомки, яка виконана ДНВП «Полтавагеодезцентр» у 2016 році, в частині дійсності площі багаторічних насаджень (садків). Так невідповідність зумовлена ніщо іншим, як технічною помилкою в статистичному звіті. Згідно укладених договорів між Інститутом та ФОП Савко О.О., між Інститутом та Національним науковим центром «Інститут землеробства НААН» проводяться роботи зі складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що знаходяться в постійному користуванні, в тому числі на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 002872, та реєстрації їх у Державному земельному кадастрі, розробляється проект землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обкутування сівозміни та впорядкування угідь» землекористування Інституту. В ході виконання робіт за вказаними вище договорами буде визначено точну площу земель, в тому числі під багаторічними насадженнями (садами), що перебувають у постійному користуванні Інституту та конкретне їх цільове призначення з урахуванням складу угідь. Об`єктивна інформація щодо площі земель під багаторічними насадженнями та конкретно під горіховим садом, що перебувають у користуванні Інституту буде відомо після проведення їх реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст.77 ГПК України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2 ст.80 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 672ДК/1022/АП/09/-1/-18 від 07.09.2018, проведеної уповноваженим органом- Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, на який посилається прокурор в обґрунтування позовної заяви.

Згідно експлікації земельних угідь земельної ділянки площею 363,21 га, що знаходиться в постійному користуванні Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ПЛ 002872 від 19.06.1996, площа земель під багаторічним насадженнями складає 77,7016 га, що спростовує доводи прокуратури про нецільове використання земельної ділянки.

В обґрунтування порушень інтересів держави, прокурор зазначає про можливість подальшого безоплатного вилучення земельної ділянки шляхом набуття Товариством права власності на багаторічні насадження. Однак, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що Товариство має такі наміри.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зі спірного договору вбачається, що ТОВ «Їжа для роздумів» виконує роботи (надає послуги) з реконструкції саду для вирощування волоського горіху і отримує від Інституту знання (результати науково-дослідних робіт відповідно до п. 6.3. договору). Інститут здійснює науковий супровід технологічних процесів з реконструкції саду (надає послуги), за що отримує від ТОВ «Їжа для роздумів» плату в сумі 49 500 грн за кожен календарний рік відповідно до п. 1.4.3. договору, в зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладення оспорюваного договору не суперечить вимогам чинного законодавства, не містить істотних умов, передбачених для договорів оренди землі, а тому за своєю суттю не є прихованим правочином - договором оренди землі, а є договором про надання послуг.

Згідно з п. 3.6. Статуту Інституту в редакції 2012 року (чинній станом на момент укладення договору) у відповідності до законодавства і в межах, визначеним цим статутом, Інститут самостійно вирішує питання, пов`язані з його науковою та господарською діяльністю, вступає від свого імені у договірні відносини з іншими установами, організаціями, підприємствами.

Тобто, Інститут уповноважений на укладання такого роду договорів.

Щодо посилання прокурора на те, що відповідно до п.8.1 Статуту Інституту науковою установою для виконання покладених на неї завдань повинні залучатись дослідні господарства та інші підприємства, що входять до її складу, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 8.1. Статуту Інституту передбачено, що наукова установа здійснює загальне керівництво підпорядкованих їй дослідних господарств та інших підприємств, що входять до мережі наукової установи. Вона визначає тематику їх науково-дослідних робіт, укладає з ними контракти (договори) на проведення та оплату цих робіт, здійснює науковий супровід та нагляд за їх своєчасним виконанням, розглядає та затверджує звіти про виконані роботи, затверджує кошториси і штатні розписи цих установ.

Ян зазначає перший відповідач, на земельній ділянці знаходився старий яблуневий сад, який вже не плодоносив та заріс дикорослими чагарниками, а місцеві жителі утворили стихійне звалище побутових відходів та будівельного сміття. Для проведення рекультивації саду, очищення території від звалищ та закладки горіхового саду потрібні були матеріальні та грошові ресурси, які в Інституту відсутні. Інститут має потужний науковий потенціал та фахівців, які володіють унікальними теоретичними знаннями у в інноваційній сфері горіхівництва. Проте, установа не має матеріальних ресурсів та відповідного фінансування, щоб розвивати дані знання та втілювати їх в реалізації наукових проектів.

Для залучення дослідних господарств та інших підприємств, що входять до мережі наукової установи, необхідно укладення договорів, які потребують фінансування, в той час як ТОВ Їжа для роздумів відповідно до умов договору, зобов`язалось за власні кошти та власними силами виконати роботи з реконструкції саду для вирощування волоського горіху.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушення Інститутом вимог законодавства.

Враховуючи те, що спірний договір укладений в межах наукової діяльності, яка проводиться на виконання тематики та завдань, що погоджені НААН України, земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні Інституту, не вилучалась та ТОВ Їжа для роздумів не передавалась, спірний договір не є прихованим договором оренди земельної ділянки, в зв`язку з чим позовні вимоги є безпідставними, спростовані наявними в матеріалах справи доказами та правомірно не задоволені судом першої інстанції.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 02.10.2020 у справі №917/1635/19 без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, 1 статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 02.10.2020 у справі №917/1635/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.02.2021.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова