Рішення

від 01.10.2020 по справі 922/1267/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1267/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Департамента економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків , 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Харківська міська рада, м. Харків до Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4", м. Харків про та зустрічним позовом до про виконання договірних зобов`язань Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4", м. Харків Департамента економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків визнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4", м. Харків, в якому просить стягнути з відповідача 905273,97 грн. основного боргу та 226318,50 грн. штрафа.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засіданні на 25 травня 2020 року на 11:40 годин та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Харківську міську раду.

14 травня 2020 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" подано відзив (вхідний № 10948), який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

14 травня 2020 року через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" подано зустрічну позовну заяву (вхідний № 10946) до Департамента економіки та комунального майна Харківської міської ради, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" просить суд визнати недійсним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, визнаний укладеним рішенням господарського суду Харківської області від 28 березня 2019 року по справі № 922/3627/18.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 травня 2020 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4", м. Харків до Департамента економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків про визнання недійсним договору для спільного розгляду з первісним позовом по справі № 922/1267/20 та розгляд зустрічного позову призначено сумісно з первісним позовом на 25 травня 2020 року на 11:40.

22 травня 2020 року через канцелярію суду, Харківською міською радою надано письмові пояснення (вхідний № 11525), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

22 травня 2020 року через канцелярію суду, Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради подано відзив (вхдіний № 11524) на зустрічний позов. Суд приймає відзив на зустрічний позов та долучає його до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 25 травня 2020 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 22 червня 2020 року на 12:30 годин.

05 червня 2020 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" подано відповідь (вхідний № 12747) на відзив відповідача на зустрічний позов, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 22 червня 2020 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 02 липня 2020 року на 10:20 годин.

01 липня 2020 року через канцелярію суду, Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради подано клопотання (вхдіний № 14965) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 липня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 30 липня 2020 року; клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання задоволено та відкладено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 02 липня 2020 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 13 липня 2020 року на 12 годин.

Протокольною ухвалою суду від 13 червня 2020 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 вересня 2020 року на 11:40 годин.

Протокольною ухвалою суду від 02 вересня 2020 року, на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 14 вересня 2020 року на 11:40 годин.

Протокольною ухвалою суду від 14 вересня 2020 року, на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 01 жовтня 2020 року на 11 годин.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, у наданому письмовому поясненні позовні вимоги за первісним позовом підтримує.

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання не з`яивився, у наданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача за зустрічним позовом у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача за зустрічним позовом у судове засідання не з`явився, у наданому відзиві проти зустрічного позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та діючими законами України.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка діяла на момент виникнення правовідносин, замовник об`єкта будівництва зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, гредбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об`єкта містобудування в експлуатацію.

Водночас, ухилення замовника від укладення договору пайової участі до прийняття об`єкту нерухомого майна до експлуатації, є порушенням зобов`язань та вимог, які прямо передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", приписи статті 40 якого є імперативними та підлягають обов`язковому виконанню замовниками будівництва.

На виконання частини 1 статті 40 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" в м. Харкові, на момент виникнення правовідносин, діяв Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09 листопада 2011 доку № 804, до якого внесені відповідні зміни рішенням від 22 травня 2013 року № 319 (Порядок).

У зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку, рішенням Господарського суду Харківської області від 28 березня 2019 року по справі № 922/3627/18 визнано укладеним між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлових приміщень № 2-1-:-2-13 під житлові квартири по просп. Московському, 118, к. 38-74 у м. Харкові. Текст договору наведено у резолютивній частині рішення суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08 липня 2019 року рішення Господарського суду Харківської області від 28 березня 2019 року у справі № 922/3627/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12 грудня 2019 року Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08 липня 2019 року та рішення Господарського суду Харківської області від 28 березня 2019 року у справі №922/3627/18 залишено без змін.

Згідно пункту 9 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Відповідно до частини 2 статті 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Також, пунктом 5.1.1 Порядку визначено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

У Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12 грудня 2019 року по справі № 922/3627/18 зазначено, що постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Таким чином, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, текст якого наведено у резолютивній частині рішення Господарського суду Харківської області від 28 березня 2019 року у справі № 922/3627/18 вважається укладеним 12 грудня 2019 року.

Згідно пункту 2.1.1. договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, загальна сума пайового внеску, що підлягає перерахуванню Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" до бюджету м. Харкова складає 905273,97 грн.

Відповідно до пункту 2.1.2 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ - 4", як замовник, сплачує пайовий внесок в повній сумі єдиним платежем або частинами протягом десяти календарних днів з дня укладання даного договору.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" не перерахувало до бюджету м. Харкова пайовий внесок y визначений договором строк, що підтверджується інформацією Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради від 15 квітня 2020 року №8-07/80.

Згідно пункту 3.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов`язків, передбачених пунктом 2.1. цього договору, замовник сплачує до бюджету м. Харкова штраф у розмірі 25% від суми не перерахованих коштів у визначений термін.

Враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" не були перераховані до бюджету м. Харкова кошти пайової участі, Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" нараховано штраф у розмірі 226318,50 грн., що дорівнює 25% від суми у 905273,97 грн. не перерахованих коштів у визначений термін.

Загальна сума коштів, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" за невиконання договірних зобов`язань складає - 1131592,47 грн. з них: сума основного боргу: 905273,97 грн; сума штрафу: 226318,50 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання стронами.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна строна боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей трок (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк. встановлений договором або законом (пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частин 1, 2 статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 145 Конституції України та статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд вважає вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" 905273,97 грн. основного боргу та 226318,50 грн. штрафа обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" про визнання недійсним договору, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Господарського кодексу України визначено порядок участі держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в господарській діяльності згідно положень якої держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання.

Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.

Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно статті 23 Господарського кодексу України, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб`єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Відносини органів місцевого самоврядування з суб`єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах.

Відповідно до статтей 173, 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання.

Відповідно до частин 1-5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Ухилення замовника від укладення договору пайової участі до прийняття об`єкту нерухомого майна до експлуатації, є порушенням зобов`язання яке прямо передбачене чинним законодавством.

Оскільки згідно положень статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (яка діяла на момент виникнення правовідносин щодо сплати коштів пайової участі) пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету м. Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова, зобов`язання з пайової участі є грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних відносин.

Згідно доходної частини бюджету міста Харкова джерелами формування спеціального фонду бюджету міста Харкова є: надходження бюджету розвитку бюджету міста Харкова, що визначені частиною першою етапі 71 Бюджетного кодексу України та включають відповідно кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та діючими законами України.

Згідно статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (яка діяла на момент виникнення правовідносин) замовник об`єкта будівництва зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об`єкта

Водночас, ухилення замовника від укладення договору пайової участі до прийняття об`єкту нерухомого майна до експлуатації, є порушенням зобов`язань та вимог, які прямо передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", приписи статті 40 якого є імперативними та підлягають обов`язковому виконанню замовниками будівництва.

На виконання частини 1 статті 40 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" в м. Харкові, на момент виникнення правовідносин між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" щодо укладення договору про пайову участь за яким виникає грошове зобов`язання, діяв Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09 листопада 2011 року № 804, до якого внесені відповідні зміни рішенням від 22 травня 2013 року № 319.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28 березня 2019 року у справі № 922/3627/18 визнано укладеним між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ - 4" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлових приміщень № 2-1-:-2-13 піджитлові квартири по просп. Московському, 118, к. 38-74 у м. Харкові.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08 липня 2019 року рішення Господарського суду Харківської області від 28 березня 2019 року у справі №922/3627/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12 грудня 2019 року постанову Східного апеляційного господарського суду від 08 липня 2019 року і рішення господарського суду Харківської області від 28 березня 2019 року у справі №922/3627/18 залишено без змін.

Відповідно до пункту 9 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Згідно частини 2 статті 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Також, пунктом 5.1.1 Порядку визначено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Таким чином, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, текст якого наведено у резолютивній частині рішення Господарського суду Харківської області від 28 березня 2019 року з урахуванням постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/3627/18, вважається укладеним 12 грудня 2019 року.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, в цивільно правових відносинах діє презумпція правомірності правочину.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що свідчили б про наявність впливу з боку органу місцевого самоврядування до позивача щодо укладення договору про пайову участь останнього у створені та розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

При цьому, судом враховується обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" приймати участь у створені та розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який передбачений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Оскаржуваний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, текст якого наведено у резолютивній частині рішення Господарського суду Харківської області від 28 березня 2019 року з урахуванням постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/3627/18, вважається укладеним 12 грудня 2019 року.

Умови спірного договору відповідають вимогам закону, в тому числі й частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції на момент визнання договору укладеним)", а саме містять істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, якими є: розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін.

Пунктом 3.1 договору про пайову участь передбачено відповідальність сторін. Так, у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов`язків, передбачених пунктом 2.1. цього договору, замовник сплачує до бюджету м. Харкова штраф у розмірі 25 % від суми не перерахованих коштів у визначений термін.

Дане положення договору про пайову участь відповідає умовам типового договору про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 319 від 22 травня 2013 року.

Положення типового договору відповідають нормам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09 листопада 2011 року № 804 (із змінами згідно рішення від 22 травня 2013 року № 319) та вимогам Цивільного кодексу України. Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Питання щодо законності положень Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова затвердженого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 09 листопада 2011 року № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22 травня 2013 року № 319) вимогам частини 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розглядалося в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом м. Києва.

За результатами розгляду справи № 826/1315/17 прийнято рішення від 12 квітня 2018 року (рішення не оскаржено та набуло законної сили) про відмову у задоволені адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09 листопада 2011 року № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22 травня 2013 року № 319) "Про затвердження Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова".

Крім того, в даному договорі також визначено строк (графік) сплати пайової участі. Так, згідно пункту 2.1.2 договору, відповідач сплачує пайовий внесок в повній сумі єдиним платежем або частинами протягом десяти календарних днів з дня укладання даного договору.

За таких обставин вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" за зустрічним позовом є необґрунтованими, не підтвердженими обставинами справи, заявлені на вільному тлумаченні норм законодавства.

В силу статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне первісний позов задовольнити повністю, у зустрічному позові відмовити повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача за первісним позовом покладається судовий збір у розмірі 16973,89 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" (61068, м. Харків, просп. Московський, 118, код ЄДРПОУ 41114980) до бюджету міста Харкова (код платежу - 24170000, рахунок № UA488999980314181921000020002, код ЄДРПОУ 37999649, банк Казначейство України (ЕАП), одержувач УК у м. Харкові) 905273,97 грн. основного боргу та 226318,50 грн. штрафа.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКОВИЙ-4" ((61068, м. Харків, просп. Московський, 118, код ЄДРПОУ 41114980) на користь Департамента економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 25610834, розрахунковий рахунок UA138201720344270002000033868, Банк ДКСУ м. Київ, МФО банку: 820172) 16973,89 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зустрічному позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "12" жовтня 2020 р.

Суддя П.В. Хотенець