Постанова

від 22.12.2020 по справі 922/1267/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. Справа № 922/1267/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М., суддя Пушай В.І.

секретар судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - Цуварева О.Ф., довіреність №948/0/45-19 від 20.12.2019

відповідача - Шевченко С.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №002307 від 22.01.2019, довіреність №б/н від 27.05.2019,

третьої особи - Цуварева О.Ф., положення про юридичний відділ Харківської міської ради, довіреність №08-21/4294/2-19 від 19.12.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парковий-4» (вх. №2987Х3) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі №922/1267/20 (суддя Хотенець П.В., повний текст рішення підписано 12.10.2020)

за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парковий-4» , м. Харків

про виконання договірних зобов`язань

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парковий-4» , м. Харків

до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Парковий-4» , в якому просить стягнути з відповідача 905.273,97 грн основного боргу та 226.318,50 грн штрафу.

В свою чергу ТОВ «Парковий-4» звернулось до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в якій просить суд визнати недійсним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, визнаний укладеним рішенням Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 по справі №922/3627/18. Зустрічний позов прийнятий господарським судом для розгляду сумісно з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.01.2020 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Парковий-4» (61068, м. Харків, просп. Московський, 118, код ЄДРПОУ 41114980) до бюджету міста Харкова (код платежу - 24170000, рахунок № UA488999980314181921000020002, код ЄДРПОУ 37999649, банк Казначейство України (ЕАП), одержувач УК у м.Харкові) 905.273,97 грн основного боргу та 226.318,50 грн штрафу. Стягнуто з ТОВ «Парковий-4» (61068, м. Харків, просп. Московський, 118, код ЄДРПОУ 41114980) на користь Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 25610834, розрахунковий рахунок UA138201720344270002000033868, Банк ДКСУ м. Київ, МФО банку: 820172) 16.973,89 грн судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Відповідач за первісним позовом, ТОВ «Парковий-4» , з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 по справі №922/1267/20 скасувати повністю. Прийняти нове рішення, яким зустрічну заяву ТОВ «Парковий-4» задовольнити в повному обсязі, а первісний позов Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - залишити без задоволення. Стягнути з позивача судові витрати понесені відповідачем. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, приймаючи рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а саме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , ст. 180 ГК України, ст. ст. 509, 526, 626. 628, 639 ЦК України та норм процесуального права, а саме ст. ст. 234, 236, 238 ГПК України.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ «Парковий-4» залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі. Але, 26.11.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ «Парковий-4» надійшло платіжне доручення №231 від 26.11.2020 про сплату судового збору у належному розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Парковий-4» та призначено її до розгляду 22.12.2020. Сторонам по справі надано строк для подачі письмові пояснень, заперечень, відзивів на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).

17.12.2020 за вх. №12723 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом просить апеляційну скаргу ТОВ Парковий-4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 22.12.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача та третьої особи по первісному позову в ході судового засідання 22.12.2020 підтримав доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, в 2019 році Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Парковий-4" про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова в редакції, викладеній у позовній заяві. На підтвердження вимог позивач посилався на невиконання відповідачем, як замовником реконструкції нежитлових будівель по просп. Московському 118, к.38-74 у м.Харкові, обов`язку, що передбачений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 по справі №922/3627/18 визнано укладеним між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Парковий-4" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлових приміщень № 2-1-:-2-13 під житлові квартири по просп. Московському, 118, к. 38-74 у м. Харкові. Текст договору наведено у резолютивній частині рішення суду.

Зазначене рішення оскаржувалось відповідачем - ТОВ Парковий-4 в апеляційному та касаційному порядках, проте було залишено без змін обома інстанціями, що відображено у відповідних постановах Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 та Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.12.2019.

При цьому, в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.12.2019 по справі №922/3627/18 зазначено, що постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає, тобто договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, текст якого наведено у резолютивній частині рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 вважається укладеним з 12.12.2019.

Так, розділом 2 договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова, визначено обов`язки сторін, зокрема загальна сума пайового внеску, що підлягає перерахуванню ТОВ Парковий-4 до бюджету м. Харкова складає 905.273,97 грн (п. 2.1.1.). При цьому, ТОВ Парковий-4 , як замовник, сплачує пайовий внесок в повній сумі єдиним платежем або частинами протягом десяти календарних днів з дня укладання даного договору (п.2.1.2).

ТОВ Парковий-4 не перерахувало до бюджету м. Харкова пайовий внесок y визначений договором строк, що підтверджується інформацією Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради №8-07/80 від 15.04.2020.

Відповідальність сторін визначена у розділі 3-му договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова. Так, у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов`язків, передбачених пунктом 2.1. цього договору, замовник сплачує до бюджету м.Харкова штраф у розмірі 25% від суми не перерахованих коштів у визначений термін (п. 3.1.).

Зважаючи на те, що ТОВ Парковий-4 не перерахував до бюджету м.Харкова кошти пайової участі, йому, як замовнику за договором, нараховано штраф у розмірі 226.318,50 грн, що дорівнює 25% від суми у 905.273,97 грн не перерахованих коштів у визначений термін.

Невиконання замовником своїх зобов`язань за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова по оплаті пайового внеску в сумі 905.273,97 грн та штрафу в розмірі 226.318,50 грн стало підставою для звернення Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з ТОВ Парковий-4 суми по договірним зобов`язанням в загальному розмірі 1.131.592,47 грн.

Водночас ТОВ Парковий-4 , не погоджуючись із договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова, звернувся до Господарського суду Харківської області із зустрічними позовними вимогами щодо визнання його недійсним посилаючись на те, що зміст договору, укладеного на підставі судового рішення, не відповідає вимогам законодавства України, а саме: ст. ст. 626, 628, 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України з огляду на те, що зазначений договір не містить жодного господарського зобов`язання, яке має виконати Департамент, а також відсутній предмет договору.

Господарський суд, визнав первісні вимоги про стягнення з ТОВ Парковий-4 905.273,97 грн основного боргу та 226.318,50 грн штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на те, що діями ТОВ "Парковий-4" щодо невиконання договірних зобов`язань визначених у договорі про пайову участь порушуються права позивача на отримання коштів пайової участі до бюджету м.Харкова, які мають бути використані на розвиток інфраструктури м. Харкова. Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ТОВ Парковий-4 до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, господарський суд зазначив про їх необґрунтованість з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що свідчили б про наявність впливу з боку органу місцевого самоврядування на відповідача за первісним позовом щодо укладення договору про пайову участь останнього у створені та розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова. Крім того, Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №804 від 09.11.2011, на підставі якого укладено спірний договір, в порядку адміністративного судочинства визнано таким, що відповідає чинному законодавству.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача за первісним позовом не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо первісних позовних вимог Департаменту про стягнення з ТОВ Парковий-4 суми основного боргу, що утворився в наслідок невиконання замовником своїх зобов`язань по сплаті пайового внеску до бюджету м.Харкова за спірним договором, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про їх обґрунтованість з огляду на таке.

Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та діючими законами України, як це визначено ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , яка діяла на момент виникнення правовідносин, встановлено, що замовник об`єкта будівництва зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об`єкта містобудування в експлуатацію.

Приписи вказаного закону, зокрема статті 40, є імперативними та підлягають обов`язковому виконанню замовниками будівництва. Отже, ухилення замовника від укладення договору пайової участі до прийняття об`єкту нерухомого майна до експлуатації, є порушенням зобов`язань та вимог, які прямо передбачені вказаним Законом.

На момент виникнення правовідносин діяв Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №804 від 09.11.2011 (зі змінами, внесеними рішенням №319 від 22.05.2013).

Через невиконання ТОВ Парковий-4 вимог вищезазначених Закону та Порядку, між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ Парковий-4 було укладено договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлових приміщень № 2-1-:-2-13 під житлові квартири по просп. Московському, 118, к. 38-74 у м. Харкові в судовому порядку. Текст договору наведено у резолютивній частині рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 по справі №922/3627/18.

Як вже було зазначено, постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.12.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 у справі №922/3627/18 - залишено без змін.

Згідно пункту 9 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Відповідно до частини 2 статті 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору , якщо рішенням суду не визначено інше. Такі ж положення закріплені і в пункті 5.1.1 Порядку №804.

Постанова Верховного Суду від 12.12.2019 по справі №922/3627/18 набирає законної сили з моменту її прийняття, тож договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова вважається укладеним 12.12.2019.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Згідно приписів статей 627 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей трок (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк. встановлений договором або законом (пункту 1 статті 612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частин 1, 2 статті 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ Парковий-4 не перерахувало до бюджету м.Харкова пайовий внесок у визначений договором строк, що підтверджується інформацією Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради від 15.04.2020 №8- 07/80.

ТОВ Парковий-4 не спростовані ці обставини ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції та не надані докази сплати пайового внеску до бюджету м. Харкова.

Колегія суддів, у сукупності оцінивши надані сторонами докази, вважає що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заявлених первісних позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 905.273,97 грн основного боргу та 226.318,50 грн штрафу, з огляду на те, що рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 по справі №922/3627/18 для ТОВ Парковий-4 підлягає обов`язковому виконанню.

Стосовно зустрічних позовних вимог ТОВ Парковий-4 до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова від 12.12.2019, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про їх необґрунтованість з огляду на таке.

Статтею 8 Господарського кодексу України визначено порядок участі держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в господарській діяльності згідно положень якої держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання.

Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.

Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 23 Господарського кодексу України, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб`єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Відносини органів місцевого самоврядування з суб`єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах.

У відповідності зі ст. ст. 173, 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.З ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №804 від 09.11.2011 затверджено Порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова, яким, зокрема, передбачено механізм залучення замовників до пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова.

Рішенням Харківської міської ради №319 від 22.05.2013 внесено зміни до вищевказаного рішення та викладено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова у новій редакції.

Згідно зі ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій приймають рішення, які є обов`язковими для виконання на відповідній території.

Питання законності положень Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова затвердженого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради №804 від 09.11.2011 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням №319 від 22.05.2013) вимогам ч.5 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності» розглядалося в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом м.Києва.

За результатами розгляду справи №826/1315/17 прийнято рішення від 12.04.2018 (рішення не оскаржено та набуло законної сили) про відмову у задоволені адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №804 від 09.11.2011 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням №319 від 22.05.2013) «Про затвердження Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова» .

Отже, вказаний Порядок є чинним та у встановленому порядку не скасований, а тому підлягає обов`язковому виконанню на території міста Харкова.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, обов`язок відповідача приймати участь у створені та розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, передбачений безпосередньо Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова №804, що діяв на момент виникнення правовідносин між сторонами по справі, відповідно до яких відбулося укладення договору про пайову участь останнього у створені та розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова в судовому порядку. З урахуванням зазначеного колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова від 12.12.2019 та задоволення зустрічних позовних вимог.

Висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України закріпляє обов`язок доказування і подання доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга відповідача за первісним позовом не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парковий-4» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі №922/1267/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24.12.2020

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя В.І. Пушай