Рішення

від 06.10.2020 по справі 576/234/20

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/234/20

Провадження № 2/576/179/20

РІШЕННЯ

іменем України

06 жовтня 2020 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі

головуючого суддіУсенко Л.М. секретар судового засіданняБірюк О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу№ 576/234/20 за позовомОСОБА_1 відповідачОСОБА_2 проподіл спільного майна подружжя, зобов`язання вчинити певні дії учасники справи та представники: позивачОСОБА_1 представник позивачаОСОБА_3 представник відповідача ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позов мотивований тим, що з 23.07.2011 року по 11 червня 2019 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час подружнього життя у шлюбі вони набули житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 . Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,06 га.

На даний час позивач з дитиною вимушена проживати в будинку своїх батьків, іншого нерухомого майна вона не має, замки відповідач змінив, ключі від спірного будинку не дає.

Спільне майно придбане ними в період шлюбу, належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Тому просить суд здійснити поділ спірного будинку, визнати за нею право власності на Ѕ його частину з усіма складовими, визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,6 га, кадастровий номер 5910300000:01:015:0353, зобов`язати відповідача передати їй ключі від спірного будинку та всіх приміщень, що є спільною власністю, включаючи від вхідних дверей та огорожі.

Відповідач направив відзив, у якому позовні вимоги визнав частково, позаяк Ѕ частину спірного будинку придбав у ОСОБА_5 за договором купівлі - продажу від 04.05.2012 року за належні йому особисто кошти, що надала його матір. На той час сторони не мали сімейних коштів на придбання житла, оскільки позивач не працювала, а його заробітної плати було недостатньо. Придбана частина будинку була у вкрай занедбаному стані, і після її придбання ще 6-7 років приводив будинок до стану, придатного для мешкання, за надані матір`ю та сестрою кошти. Потім у різні час мати надавала кошти, які отримала від двох належних їй автомобілів. З сімейного бюджету кошти на спірне житло також витрачались, але в мізерній кількості. Тому позивач може претендувати на Ѕ частину від тієї суми, яка буде відповідати різниці між теперішньою дійсною вартістю житла і сумами, які були надані особисто йому матір`ю та сестрою на придбання спірного житла та подальшого ремонту. Решту позовних вимог вважав такими, що не ґрунтуються на законі.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що відповідач не надав доказів на підтвердження викладеного у відзиві. Навпаки, надані ним декларації не відображають отримання ним грошових коштів від родичів ні в формі дарунку, ні в формі позики. Відзив не містить жодних розрахунків, вартісних показників, конкретних сум, які отримані відповідачем від матері та сестри.

Заявлені сторонами клопотання вирішені під час підготовчого судового засідання.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, безпосередньо дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

З 23 липня 2011 року по 12 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, про що свідчить рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області (а.с. 7).

За час шлюбу сторони придбали Ѕ частину житлового будинку та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 .

Так, за договором купівлі продажу від 04.05.2012 року (а.с. 119) ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0600 га, кадастровий номер 5910300000:01:015:0353. На земельній ділянці знаходяться: житловий будинок житловою площею 100,9 кв.м, загальною площею 167,9 кв.м - літ. А, з будівлями та спорудами: літ. Г - сарай, літ г - прибудова, літ. У - вбиральня, Пг - погріб, Пг1 - погріб, літ. Д - сарай, літ. Ж - гараж, літ. З - гараж, № 1-6 - огорожа, літ. К - вбиральня.

За домовленістю сторін договору купівлю-продаж будинку було вчинено за 62 000 грн.

Також 04.05.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, за умовами якого позивач купив земельну ділянку площею 0,0600 га, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910300000:01:015:0353. Вказану земельну ділянку відповідач придбав за 10 000 грн. (а.с. 122).

З технічних паспортів, що складені станом на 20.04.2012 та 05.12.2012 (а.с. 38-40, 35-37, 13-15) вбачається, що після придбання ОСОБА_2 спірна частина будинку зазнала певних змін.

Так, порівнюючи технічні паспорти, суд встановив, що у вказаний проміжок часу загальна площа придбаної частини будинку збільшилась з 70,1 кв.м до 98,9 кв.м, житлова площа зменшилась з 47,8 кв.м до 37,2 кв.м, з`явились хол та веранда, відбулися зміни площі частини кімнат.

Інших доказів щодо виду, кількості та вартості внутрішніх робіт сторони не надали.

Оспорюючи поширення правового режиму спільного сумісного майна на спірні будинок та земельну ділянку, відповідач у відзиві зазначив, що частину житлового будинку придбав за власні кошти, які йому надала мати ОСОБА_7 . Кошти на подальший ремонт будинку, що тривав близько 6-7 років, навали його мати та сестра ОСОБА_1 . Спочатку сестра продала належну їй квартиру, а кошти передала йому для ремонту та добудови будинку. Пізніше в різний час мати продала автомобілі Lanos та Chevrolet, а кошти передала відповідачу на такі самі цілі.

У клопотанні про приєднання речових доказів (а.с. 98-100) ОСОБА_2 зазначив, що за життя його батько мав будинок у селі Сліпород, який було розібрано, а будівельні матеріали використано для реконструкції спірного будинку.

В судовому засіданні представник відповідача додатково стверджував, що для придбання будинку відповідач також використав належні йому особисто кошти. Так, до одруження ОСОБА_2 працював та отримував заробітну плату. Кожного місяця він витрачав її частину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатної особи, а решту відкладав. Накопичені в такий спосіб кошти вклав у придбання будинку. Також представник наполягав на тому, що належний батькові відповідача будинок у с. Сліпород після розібрання був повністю використаний для реконструкції спірного будинку, при цьому його вартість для такої реконструкції визначена у звіті про незалежну оцінку майна.

Відповідно до декларацій за 2012-2019 роки (а.с. 49-83) відповідач задекларував: у 2012 році - 38 201 грн. власного доходу та 10 700 грн. доходу членів сім`ї. Також у розділі ІІІ Відомості про нерухоме майно вказав спірні земельну ділянку та Ѕ частину житлового будинку. При цьому загальна площа будинку на кінець 2012 року становить 98,9 кв.м, що відповідає технічному паспорту, складеному станом на 05.12.2012 року.

У 2013 році відповідач придбав за 5 600 грн. автомобіль ВАЗ 21213, про що свідчить відповідна декларація. У 2014 році мав дохід в розмірі 34 230 грн. від відчуження майна.

У 2014 році ОСОБА_2 задекларував загальну площу будинку - 167,9 кв.м., що відповідає розміру загальної площі будинку в цілому на момент продажу, у 2018 - 190,2 кв.м, що відповідає розміру загальної площі будинку в цілому на 05.12.12, а в 2019 - знову 98,8 м.кв.

Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів (а.с. 101) підтверджують, що відповідач отримав у 2007 році - 8 020,22 грн., у 2008 році - 22 735,80 грн., у 2009 році - 21 226,59 грн., у 2010 році - 27 600,12 грн., у 2011 році - 32 374,58 грн.

Позивач не заперечувала, що у вказаний період самостійного заробітку не мала.

З наданих суду копій договорів купівлі - продажу вбачається, що 27.07.2012 ОСОБА_1 продала належну їй квартиру АДРЕСА_2 за 110 000 грн. (а.с. 44). Доказів передання цих коштів відповідачу суду не надано.

26.03.2016 ОСОБА_7 продала автомобіль ЗАЗ Lanos за 24 500 грн. (а.с. 46).

Доказів передання цих коштів відповідачу суду не надано.

01.08.2017 ОСОБА_7 продала автомобіль Chevrolet AVEO за 24 500 грн. (а.с. 47). Доказів передання коштів відповідачу суду не надано.

На підтвердження наявності будинку в с. Сліпород суду надана копія паспорту забудовника з частиною додатків до нього, а саме витягу з рішення сесії Глухівської міської Ради народних депутатів за 07.07.95 про надання в постійне користування ОСОБА_10 земельної ділянки для будівництва одноквартирного житлового будинку в с. Сліпород, плану забудови земельної ділянки, плану будинку та акту виносу в натуру межі земельної ділянки та розбивки будівель (а.с. 104-109).

Згідно довідки виконавчого комітету Глухівської міської ради від 27.05.2020 року вищевказаний житловий будинок у с. Сліпород був побудований, але не зданий в експлуатацію. В подальшому був розібраний (а.с. 147).

За висновком про вартість майна, що зроблений 20.05.2020 року та є невід`ємною частиною звіту про незалежну оцінку майна, вартість належного ОСОБА_10 будинку у с. Сліпород станом на 25.07.2012 року складала 174 650 грн. (а.с. 148-171).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що, як йому відомо, позивач та відповідач ділять будинок на АДРЕСА_1 , до якого возив на прохання ОСОБА_2 будівельні матеріали з дачі його батька в с. Сліпород; коли це було не пам`ятає, але років сім - вісім тому; возив плити та фундаментні частини, кількість не пам`ятає; оплачував відповідач соляркою.

Позивач також не заперечувала того, що у с. Сліпород батько відповідача мав будинок, який був розібраний, а матеріали з нього використані під час реконструкції спірного будинку. Також ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_11 .

Також відповідачем надані копії видаткових накладних, накладних, рахунків, квитанцій, товарних чеків про придбання протягом 2012 - 2013 років будівельних матеріалів (а.с. 184-194). З наданих документів неможливо встановити особу покупця, позаяк він не вказаний або вказаний як ОСОБА_2 . Крім цього самі по собі вони не свідчать про походження коштів на придбання матеріалів та в повній мірі не відображають витрати на ремонтні роботи в будинку.

В свою чергу позивач, не оспорюючи режиму спільної сумісної власності подружжя, стверджувала, що її батьки також давали їм з чоловіком кошти на придбання та подальші ремонт і реконструкцію будинку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив, що є батьком позивача, одразу після весілля молоді жили у них з матір`ю; потім купили будинок, стали робити реконструкцію; 2,5 роки разом з дружиною допомагали ремонтувати цей будинок своїми силами; якусь суму молодим на весілля подарували, також на придбання дітям будинку давав свої гроші - приблизно п`ять тисяч доларів, які виручив за продаж батьківської хати, підтвердити це документами в повній мірі не може, але має розписки колишнього власника про сплату йому коштів; ремонт робили здебільшого самостійно, кликали друзів на допомогу, за щось платив робітникам, будівельні матеріали купляв; зять фактично участі в ремонті не приймав, бо працював; дітям також давав кошти, без будь-яких умов, забирати не збирався, розписок не брав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , яка є матір`ю позивача, повідомила, що на весілля молодим подарили трохи грошей, але на будинок мало, тому ще якусь суму підзбирали, але на будинок не вистачало, тому вони з батьком зібрали всі свої кошти, вийшло десь тисяч п`ять доларів та купили будинок; його діти вибирали та вподобали аварійний; вони з чоловіком робили там ремонт - забори будували, стелю підбивали, фундамент заливали, стіни викладали, на дах наймали бригаду, а діти поки що жили разом з ними, грошей особливо не витрачали, бо збирали на поліпшення будинку, дочка тоді була в декреті, і всі дитячі виплати пішли також туди; гроші на ремонт також давали, машину свою використовували, купили на стіни піноблок, на стелю все нове; коли в Сліпороді розбирали будинок, той цей вже був готовий, звідти взяли плити для підвалу, господарських споруд - чоловік кран приганяв, а решта залишилась лежати; чи давали свати якісь кошти їй невідомо.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що свого часу продав частину спірного будинку по АДРЕСА_1 та земельну ділянку під ним за 16 тис. доларів, але в договорі вказана менша сума; будинок має трьох господарів, розділений на три окремі частини, які не рахуються квартирами; остаточний розрахунок робив ОСОБА_2 , інші особи грошей не давали; пропонували обмін на двокімнатну квартиру, яка належала сестрі ОСОБА_2 , але не підійшла; хто давав завдаток за будинок не пам`ятає; пізніше свідок змінив покази та повідомив, що завдаток 500 доларів йому дав батько ОСОБА_1 , а він розписку писав, хто саме передавав завдаток не пам`ятає, бо сприймав їх як одну сім`ю.

Після допиту свідка ОСОБА_15 , який повідомив, що має розписки щодо авансу ОСОБА_5 , а свідок ОСОБА_5 підтвердив цю обставину, суд за клопотанням позивача приєднав до матеріалів справи їх копії, визнавши причину несвоєчасного подання доказів поважною.

Так, з розписок вбачається, що 14.04.12 та 23.04.12 ОСОБА_5 прийняв по 500 доларів США від ОСОБА_15 в рахунок продажу свого будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 245, 246).

Також допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 повідомив, що у спірному будинку робив ремонт, клеїв шпалери, клав плитку; матеріали купували господарі, а розраховувалась з ним мати відповідача ОСОБА_20 ; вартості виконаних робіт не пам`ятає.

Статтею 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і статті 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частині перша статті 70 СК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18.

Виходячи з принципу диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя покладений на відповідача, як на того з подружжя, що її спростовує.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наданих суду доказів недостатньо для спростування презумпції спільності права власності подружжя.

Так, доказів на підтвердження наявності та розміру заощаджених відповідачем до реєстрації шлюбу коштів, а також витрати їх на придбання спірного майна суду не надано. При цьому сам по собі розмір мінімального прожиткового мінімуму, про який стверджував представник позивача, не свідчить про використання відповідачем саме такої суми щомісяця з 2007 року і до одруження.

Доказів того, що мати відповідача або інші особи надавали йому кошти, та в якому розмірі на придбання спірного майна суду не надані.

Хоча відповідач довів факти продажу своїми матір`ю та сестрою двох легкових автомобілів та квартири відповідно, але не надав жодного доказу на підтвердження передачі виручених від купівлі - продажу коштів в його особисту власність для будь - яких потреб, у тому числі для проведення ремонтних робіт у спірному будинку.

Крім цього, з наданих суду доказів неможливо встановити кількість, якість, вартість та остаточне призначення використаних будівельних матеріалів після розібрання будинку батька відповідача у с. Сліпород. У зв`язку з чим суд критично ставиться і до твердження відповідача та його представника про те, що розібраний будинок був повністю використаний для реконструкції.

Посилання сторін на те, що їх батьки, а також сестра відповідача приймали участь у придбанні та подальшому ремонті спірного будинку, сторони не заперечували. Однак, визначити розмір матеріального вкладу кожного із родичів неможливо, на предмет спору вони також не претендували. Отже, матеріальна допомога не впливає на розмір часток подружжя у спірному майні.

Про витрату своїх особистих коштів на спірну земельну ділянку після її придбання відповідач не вказував.

Згідно з положеннями частини першою статті 81, частини третьої статті 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Наведені висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року № 6-814цс15, постанові Верховного суду від 21.03.2018 у справі № 686/9580/16-ц, постанові Верховного Суду України від 12.08.2020 у справі № 636/4/17.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не спростував презумпції спільності права власності подружжя на спірне майно, іншої домовленістю подружжя не визначило, а шлюбний договір відсутній, слід визнати за позивачем в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,право власності на Ѕ частину спірного майна без виділення його в натурі.

Однак, враховуючи те, що позивач просить визнати за нею право власності на Ѕ частину всього будинку АДРЕСА_1 , а подружжя володіє лише Ѕ частиною цього будинку, цю позовну вимогу слід задовольнити частково, визнавши за позивачем право власності на Ѕ частину Ѕ частини (квартира в„– 1) житлового будинку АДРЕСА_1 .

У зв`язку з визнанням права позивача на половину 1/2 частини придбаного під час шлюбу будинку, поділу підлягає і земельна ділянка під ним з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель и споруд .

Разом з цим, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, враховуючи умови п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за якими державна реєстрація права власності проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, з метою запобігання порушення прав відповідача при виконанні судового рішення, слід визнати таке саме право також за позивачем ОСОБА_2 ..

Щодо позовної вимоги про передачу позивачу ключів від спірного будинку, то ця вимога позивачем необґрунтована, доказів в цій частині позову сторонами не надано, тому в її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 137, 139, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу Українисуд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про поділ спільного майна подружжя та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,право власності на Ѕ частину Ѕ частини (квартира в„– 1) житлового будинку АДРЕСА_1 , що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_2 , з надвірними будівлями та спорудами: житловою прибудовою А' загальною площею 34,4 кв м, гаражем Б загальною площею 26,3 кв м, гаражем В загальною площею 39 кв м, гаражем З загальною площею 21,8 кв м, літньою кухнею М загальною площею 18,3 кв м, погребом ПГ загальною площею 11,5 кв м, погребом ПГ.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,право власності на Ѕ частину Ѕ частини (квартира в„– 1) житлового будинку АДРЕСА_1 , що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_2 , з надвірними будівлями та спорудами: житловою прибудовою А' загальною площею 34,4 кв м, гаражем Б загальною площею 26,3 кв м, гаражем В загальною площею 39 кв м, гаражем З загальною площею 21,8 кв м, літньою кухнею М загальною площею 18,3 кв м, погребом ПГ загальною площею 11,5 кв м, погребом ПГ.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель и споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5910300000:01:015:0353.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель и споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5910300000:01:015:0353.

В задоволенні решти позову відмовити.

Повернути ОСОБА_1 4618,81 грн. переплаченого судового збору (за квитанцією ПриватБанк № 1862-3245-4581-8972 від 06.02.2020 на суму 6305 грн.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 846,19 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду черезГлухівський міськрайонний суд Сумської області суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 15 жовтня 2020 року.

Суддя Л.М. Усенко