Ухвала

від 08.10.2020 по справі 568/1368/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

08 жовтня 2020 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12018180210000189 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перенятин, Радивилівського району, Рівненської області, де проживає по АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей, та непрацездатних осіб немає, не депутата, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_8 визнаний винним за засуджений за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Напідставі ст.75КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ч.1ст.76КК Українипокладено на ОСОБА_8 обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем фактичного проживання чи реєстрації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

Також цим вироком ухвалено стягнутиіз ОСОБА_8 на користь:

потерпілого ОСОБА_5 184360 грн. матеріальної шкоди, завданої злочином, 20 000 грн. компенсації моральної шкоди;

Радивилівської районної лікарні (вул. Садова, 4, м. Радивилів, р/р 35411091022485 в ГУ ДКСУ в Рівненській області, МФО 833017- 2815 грн. 02 коп. витрат за перебування потерпілого ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні;

комунального підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради 4061 грн. 04 коп. витрат за перебування потерпілого ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні;

Державної установи «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії» Національної академії медичних наук 766 грн. 82 коп. витрат за перебування потерпілого ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні.

Цим вироком ОСОБА_8 визнаний винним у заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 за таких обставин.

10 червня 2018 року близько 17 год. під час розпивання разом з ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 спиртних напоїв на прилеглій території поблизу ставу, що в с.Перенятин Радивилівського району Рівненської області, між ним та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт, який переріс у сутичку в ході якої останні між собою почали штовхатися та впали на землю, де продовжували боротися. У конфлікт втрутився ОСОБА_9 та розборонив ОСОБА_8 і ОСОБА_5 , пісмля чого вони попрямували до ставу, щоб вмитися.

Перебуваючи поблизу ставу в ОСОБА_8 на фоні попереднього конфлікту, виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_5 та, умисно, застосовуючи при цьому фізичну силу та з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс останньому не менше двох ударів у ділянку голови зліва. Внаслідок цих протиправних дій ОСОБА_5 заподіяно тяжкі тілесні ушкодженн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить суд вказаний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до нього про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

На обґрунтування цих вимог зазначив, що ОСОБА_5 не було доведено, що саме медичні препарати, квитанції про купівлю яких ним долучено, були використані для його лікування або проведення операцій, необхідних для лікування отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, не долучено медичної документації. При цьому, обвинувачений зазначив, що ним було в добровільному порядку відшкодовано витрати на проведення операції потерпілому у Рівненській міській лікарні, оскільки такі витрати були документально підтвердженими.

Обвинувачений вказав на те, що згідно даних, встановлених при обстеженні КТ та МРТ головного мозку ОСОБА_5 , виявлені утвори лівої півкулі головного мозку не могли виникнути внаслідок травми, оскільки такі утвори є вродженим або розвиненим захворюванням, та не можуть відноситись до постравмтичних захворювань. Зазначив, що в епікризі як «Науково-практичного центру ендоваскулярної нейрохірургії м.Київ», так і в епікризі Радивилівської районної лікарні Рівненської області, вказано, що потерпілий був травмований 12.06.2018 р., хоча дані події відбувались 10.06.2018 р.

Також обвинувачений покликався на те, що витрати у сумі 2800 грн. та 506 грн., які згідно квитанцій є благодійним внеском, відшкодуванню не підлягають.

Окрім того, на думку обвинуваченого, потерпілим не доведена моральна шкода.

У запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_5 просив відмовити в апеляційних вимогах обвинуваченого, при цьому висловивши прохання зміни вироку в частині стягнення моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_8 на його користь 100000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник-адвокат ОСОБА_12 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, повторно у судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, думку потерпілого ОСОБА_5 та його представника-адвоката ОСОБА_6 про безпідставність апеляційних вимог, міркування прокурора ОСОБА_4 про законність вироку, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за викладених у вироку обставин, є вірним, відповідає фактичним обставинам даного провадження і підтверджений наявними у справі доказами, що в апеляційній скарзі не оспорюється.

Згідно вимог ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.128 КПК передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому, частини 4, 5 цієї статті визначають, що форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За приписомч.1ст.1177Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК), шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. При цьому, як визначено ч.1 ст.1166 ЦК, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як було встановлено судом першої інстанції та не оспорювалось під час апеляційного розгляду, в результаті неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_5 було спричинено матеріальну шкоду, яка полягала у витратах на його лікування.

Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок нанесення обвинуваченим потерпілому ударів у ділянку голови зліва, у ОСОБА_5 виникли тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, внутрішньо мозкового об`ємного процесу (розцінено як крововилив) лівої півкулі головного мозку, двобічний травматичний злам нижньої щелепи в межах гілки зліва, що стверджується висновком експерта №140 від 16.07.2018 р.

Саме у зв`язку із вказаними тілесними ушкодженнями потерпілий і перебував на стаціонарному лікування та йому було проведено оперативне втручання.

Зважаючи на вказане, потерпілий обґрунтовано заявив позов про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої цим злочином, на обґрунтування якого ним надано чеки (квитанції) на придбання ряду лікарських засобів та лікарські документи щодо них.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду не встановлено, що місцевим судом було стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілого витрати у сумі 2800 грн. та 506 грн., які є добровільним внесками. Зокрема, ОСОБА_5 заявив цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 198 804 грн., проте судом було задоволено його вимоги в цій частині на загальну суму 184360 грн., тобто його документально підтверджені витрати на лікування, придбання лікарських препаратів.

Колегія суддів вважає, що доводи стосовно невідповідності зазначеної в епікризах «Науково-практичного центру ендоваскулярної нейрохірургії м.Київ» та Радивилівської районної лікарні Рівненської області (12.06.2018 р.) дати події правильній - 10.06.2018 р., на обгрунтованість і доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 жодним чином не впливають.

При цьому, як убачається з відповіді головного лікаря комунального закладу «Обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради від 25.07.2018 р. №746 на адвокатський запит, 10.06.2018 р. о 21 год. 02 хв. на Радивилівську підстанцію екстренної (швидкої) медичної допомоги надійшов виклик №335 до ОСОБА_5 , 1964 року народження, жителя с.Перенятин, від дружини. Після огляду хворого виставлений попередній діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, закритий перелом нижньої щелепи, січені рани слизової ротової порожнини. Хворий доставлений в Радивилівську районну лікарню, приймальне відділення.

Таких же діагноз містять вказані епікризи.

Згідно визначення п.2 ч.2 ст.23 ЦК, моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. За роз`ясненнями Верховного Суду України, які містяться у п.3 Постанови Пленуму № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інши осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів цього провадження, судом першої інстанції правильно встановлено, що винними діями обвинуваченого ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_5 було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в моральних переживаннях і стражданнях, що їх зазнав ОСОБА_5 у зв`язку з спричиненням йому тяжкими тілесними ушкодженнями, у зв`язку з якими потерпілий тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, під час якого йому двічі проводилось оперативне втручання, а процес реабілітації триває і на даний час. При цьому, в результаті отриманих тілесних ушкоджень, змінився його хід життя, перебуває у стані стресу, неспокою, а також опинився у скрутному матеріальному становищі.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить переконання, що вирок місцевого суду в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого матеріальної шкоди, завданої злочином, а також компенсації моральної шкоди, є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог як кримінального процесуального закону, так і матеріального закону, що регулює вказані питання, а тому підстав для його зміни та задоволення апеляційних вимог обвинуваченого не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Вирок Дубенськогоміськрайонного суду Рівненської області від 23жовтня 2019року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С у д д і :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3