Рішення

від 05.10.2020 по справі 172/172/18

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/172/18

2/189/10/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.2020 року смт. Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О,В.,

за участю:

секретаря судового засідання Корхової М.Г.,

учасники судового розгляду:

представник позивачки ОСОБА_1 ,

відповідачка ОСОБА_5 ,

представник відповідачки ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , треті особи: Васильківська державна нотаріальна контора, служба у справах дітей Васильківської РДА Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_4 звернулася із цивільним позовом до суду, яким просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 13 березня 2017 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко Іриною Володимирівною, зареєстрований у реєстрі за №659; вирішити питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 2-8, том 1).

Позовні вимоги мотивовані наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9 , рідний дід позивачки. Після смерті ОСОБА_9 позивачці стало відомо, що останнім був складений заповіт незадовго до його смерті, який був посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори - Гордієнко Іриною Володимирівною 13 березня 2017 року та зареєстрований в реєстрі за №659.

Позивачка вважає, що даний заповіт є недійсним, оскільки в заповіті від 13.03.2017р. зазначається, що заповіт складений ОСОБА_9 та власноручно підписано у присутності нотаріуса, у зв`язку з хворобою ОСОБА_9 у нього вдома, за адресою: АДРЕСА_1 , о 13 год. 35 хв. тринадцятого березня дві тисячі сімнадцятого, при цьому у тексті після рядка підпис зазначається: селище Васильківка Дніпропетровської області, України, тринадцятого березня дві тисячі сімнадцятого .

Посилається на ч. 1 ст. 1247 ЦК України, вважає, що у випадку посвідчення заповіту за місцем проживання заповідача місцем складання заповіту є його місце проживання, тобто за місцем, де заповідач здійснив вольове розпорядження на випадок його смерті, де він підпис заповіт у присутності нотаріуса, і де нотаріус його посвідчив - а не у іншому місці. Тоді, як вбачається зі змісту оспорюваного заповіту, він був складений та підписаний за місцем проживання Заповідача (с. Катеринівка), в той же час місце складання що зазначене на початку заповіту та місце посвідчення заповіту нотаріусом зазначається с. Васильківка.

Позивачка вважає, що до заповіту внесена недостовірна інформація щодо місця складання заповіту, що свідчить про порушення вимог щодо форми заповіту та вимог щодо його посвідчення.

Посилається на ч. 1 ст. 1257 ЦК України згідно якої заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Зазначає, що датою виїзду нотаріуса є 13 березня 2017р. (понеділок) то як відповідно до графіку роботи Васильківської державної нотаріальної контори виїзним днем є четвер, а обідня перерва з 13:00 до 13:45, тоді як заповіті вказано, що в 13:35 заповіт прочитано та підписано Заповідачем.

Посилається на п. 2 та 3 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України згідно яких нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу. Якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрах нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (у дома, у лікарні, ; місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями. Запис про вчинення нотаріальної дії поза приміщенням державної нотаріальної конторі державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою приватного нотаріуса, заноситься до Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса з межі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи робочого місця (контори) приватного нотаріуса згідно з додатком 14 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року №3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 2 грудня 2010 року за № 1318/18613 (із змінами).

У заповіті зазначено, що його власноручно підписано у присутності нотаріуса, у зв`язку з хворобою ОСОБА_9 у нього вдома, за адресою: АДРЕСА_1 , о 13 год. 35 хв., а далі у тексті заповіту вказано протилежне, а саме: На моє прохання заповіт виготовлений нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів , а також: Заповіт записаний мною, нотаріусом, зі слів ОСОБА_9 .

Позивачка зазначає, що слова: складено , виготовлено та записано відносно заповіту описують одну дію - виклад волі заповідача на папері, у даному випадку на спеціальному бланку нотаріального документу.

Вважає суперечливими дані, що спочатку вказується, що заповіт написаний заповідачем (рукописно), а вже потім, на зворотній сторінці заповіту, вказано протилежне, що заповіт записаний нотаріусом зі слів заповідача.

Викладене на думку позивачки, свідчіть про внесення до заповіту недостовірної інформації щодо написання заповіту, що є підставою для визнання заповіту недійсним.

Щодо часу підписання заповіту, позивачка наголошує, що в заповіті зазначено: Заповіт складено мною, ОСОБА_9 , та власноручно підписано у присутності нотаріуса, у зв`язку з моєю хворобою у мене вдома, за адресою: АДРЕСА_1 , о 13 год. 35 хв. .

Тоді як на зворотній сторінці вказано інше: Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_9 і власноручно підписаний ним у моїй присутності о 13 годині 55 хвилин .

Проаналізувавши вказані абзаци заповіту ОСОБА_9 , позивач робить висновок, що ОСОБА_9 двічі підписав заповіт з інтервалами між підписами в 20 хв., хоча заповіт містить лише один підпис Заповідача, з чого робить висновок, що неможливо стверджувати, що заповіт підписаний власноруч ОСОБА_9 , а тому такий заповіт необхідно визнати недійсним.

Посилається на ч. 2 ст. 1248 ЦК України згідно якої нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Вважає, що заповідач не прочитав заповіт вголос, що є порушенням, яке тягне за собою визнання заповіту недійсним.

Також стверджує, що заповідач тяжко хворів, через що він навіть не мав сили піднімати рук не те, щоб писати.

Посилається на візуальну невідповідність особистого підпису ОСОБА_9 з нібито його підписом у заповіті.

Зазначає, що в оскаржуваному заповіті вказано, що на випадок своєї смерті, ОСОБА_9 заповідає земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,955 га, розташованої на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Посилається на державний акт на право приватної власності на землю серії ДП № ВСІ 1747, згідно якого земельна ділянка, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,955 га, розташована на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області (кадастровий номер земельної ділянки 1220781100:01:008:0024) належала ОСОБА_10 , дружині ОСОБА_9 та рідній бабусі позивачки.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 померла.

Після її смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина, яка складається з вищевказаної ділянки.

За правом представлення (ст. 1266 ЦК України) спадщина була прийнята ОСОБА_9 на підставі ч. З ст. 1268 ЦК України, так як останній постійно проживав разом із померлою на час відкриття спадщини.

Таким чином, на момент укладання оспорюваного заповіту вищезазначена земельна ділянка фактично знаходилась у спільній частковій власності ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 по 1/3 частці у кожного.

Отже у заповідача не було права заповідати повністю земельну ділянку так як йому належала 1/3 частка, а тому в цій частині заповіт, на думку позивачки, є безспірно недійсним.

Посилається на ч. 2 та 3 ст. 203 ЦК України згідно яких особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 225 ЦК України: правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред`явити її опікун. 3. Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов`язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв`язку із вчиненням такого правочину.

Стверджує, що ОСОБА_9 тяжко хворів через що приймав наступні ліки: німесил, трамадол, димедрол та анальгін. Дані лікарські препарати впливали на стан свідомості та здатність усвідомлювати свої дії.

Відповідно до ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Позивач стверджує, що під час нотаріального посвідчення оспорюваного заповіту була присутня, крім нотаріуса, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Таким чином нотаріусом було допущено до процесу посвідчення заповіту осіб, які не мали права перебувати під час даної нотаріальної дії, а тому нотаріус порушив ст. 8 ЗУ Про нотаріат .

Вважає факт присутності інших осіб під час складання заповіту психологічним тиском на Заповідача (а. с. 2-8 том 1).

Відповідач ОСОБА_7 надав відзив на позовну заяву, якою визнав позов і просив задовольнити позовну заяву ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, мотивуючи свою позицію тим, що ОСОБА_9 є його рідним дідом, останні місяці життя хвороба діда прогресувала, він не міг навіть примати ложку в руках, тому відповідач критично ставиться до того, що 13 березня 2017 року під час нотаріального засвідчення заповіту саме дід підписав заповіт.

Вважає, що підпис у заповіті відрізняється від підпису його діда, а надпис цей заповіт прочитано мною уголос та власноручно підписано мною вважає написаним іншою особою.

На думку відповідача зі змісту заповіту вбачається, що заповідач підписав його двічі - в 13:35 та в 13:55, хоча сам заповіт містить лише один підпис нібито діда.

Крім того, не зрозуміло де складався заповіт та хто викликав нотаріуса до діда для посвідчення заповіту. Вважає, що під час нотаріального посвідчення заповіту були присутні інші особи, а нотаріус виїхав до діда в невиїзний день.

Також зазначає, що земельною ділянкою розміром 7,955 га, розташованої на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області дід не міг розпоряджатись, оскільки йому дана ділянка належала лише частково, а саме 1/3 частки (відзив, а. с. 92-93, том 1). Надав заяву про розгляд справи без його участі (а. с. 21, том 2).

Відповідачка ОСОБА_8 надала суду письмову заяву, в якій зазначила, що є рідною сестрою покійної ОСОБА_10 , чоловіком якої є покійний ОСОБА_9 ; відповідачка завжди підтримувала добрі родинні зв`язки з цими особами, бачилися останній раз у 2012 році, але зв`язок не втрачали до самої їх смерті, зокрема, із ОСОБА_9 спілкувалася до останнього дня його життя. Зазначає, що всі близькі родичі на рахунок заповітів були з боку ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ознайомлені. Справу просила розглядати без її участі, у задоволенні позову відмовити (а. с. 46, том 2).

Третя особа, служба у справах дітей Васильківської РДА Дніпропетровської області, про дату і час судового розгляду повідомлена належним чином, заяв і клопотань не надавала, в судове засідання не з`явилася.

Третя особа, Васильківська державна нотаріальна контора, надала заяву про розгляд справи без її участі, представник третьої особи, державний нотаріус Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. надала пояснення в судовому засіданні.

Згідно розпорядження № 7 Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 31.07.2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , треті особи: Васильківська державна нотаріальна контора, Служба у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним передано на розгляд до Покровського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03.08.2018 року відкрите провадження у справі та справа призначена до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16.08.2018 року задоволена заява про самовідвід головуючого у справі судді Пустовар О.С.

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20.08.2018 року цивільна справа прийнята до провадження суддею Покровського районного суду Дніпропетровської області Чорною О.В., призначене підготовче судове засідання.

Ухвалами суду від 19.09.2018 року, 29.10.2018 року проведення підготовчого судового засідання відкладалося у зв`язку з неявкою сторін та повідомлень, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 27.12.2018 року у Васильківської державної нотаріальної контори витребувано копію спадкової справи №310/17 від 14.06.2017 року, копію спадкової справи №311/17 від 14.06.2017 року, копію журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори за 2017 рік, оригінал заповіту ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 13 березня 2017 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В.

Ухвалою суду від 19.03.2019 року витребувано від КЗ Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Дніпропетровської обласної ради інформацію про всі виклики швидкої допомоги до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: хто викликав швидку, яка бригада виїжджала, дата виклику та виїзду та іншу інформацію, яка зберігається під час виїзду швидкої за період з 01.01.2017 року по 06.04.2017 року; від Васильківської центральної районної лікарні Дніпропетровської обласної ради витребувано належним чином засвідчену копію історії хвороби, а також виписку або довідку із зазначенням, коли і які лікарські засоби були призначені хворому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням інформації в які дати були виписані рецепти на отримання ліків.

Ухвалою суду від 11.04.2019 року витребувано від Комунального некомерційного підприємства Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги Васильківської районної ради Дніпропетровської області належним чином засвідчену копію історії хвороби, а також виписку або довідку із зазначенням, коли і які лікарські засоби були призначені хворому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням інформації в які дати були виписані рецепти на отримання ліків.

Ухвалою суду від 11.04.2019 року від Фермерського господарства Агрофірма Віктор витребувано оригінали договорів оренди, видаткових накладних, відомостей про отримання орендної плати, які містять підпис ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 23.05.2019 року витребувано у Комунального некомерційного підприємства Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги Васильківської районної ради Дніпропетровської області виписку або довідку із зазначенням, коли і які лікарські засоби були призначені хворому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням інформації, в які дати були виписані рецепти на отримання ліків.

Ухвалою суду від 23.05.2019 року у справі призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинене.

Ухвалою суду від 17.07.2019 року відновлене провадження у справі для вирішення клопотання експерта щодо надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

Ухвалою суду від 08.08.2019 року клопотання експерта розглянуте, погоджений строк виконання експертизи та зупинене провадження у справі.

30.09.2019 року від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою суду від 01.10.2019 року у зв`язку з цим поновлене провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.11.2019 року закрите підготовче провадження у справі і справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні із вступним словом виступили представник позивача ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_5 , представник відповідача ОСОБА_3 , надала свої пояснення представник третьої особи, державний нотаріус Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 підтримала позов за підставами, зазначеними у позовній заяві, просила задовольнити та визнати заповіт недійсним.

Пояснила, що місцем складання заповіту є місце проживання особи, ОСОБА_9 проживав у с. Катеринівка, а місце складання зазначене - селище Васильківка; згідно графіку роботи нотаріальної контори виїзний день - четвер, а виїзд до ОСОБА_9 нотаріус здійснила у понеділок; вважає, що ОСОБА_9 двічі підписаний заповіт - о 13-35 і 13-50, отже незрозумілий час складання заповіту; земельна ділянка, яка заповідана ОСОБА_6 , не була у повній власності ОСОБА_9 , оскільки вона перебувала у власності дружини, що померла, і після її смерті окрім нього спадкували онуки, отже, він міг розпоряджатися лише 1/3 цієї земельної ділянки; вважає, що на волевиявлення ОСОБА_9 під час складання та підписання ним заповіту впливали чи могли вплинути ліки, які він вживав внаслідок свої хвороби, а саме, німесіл, трамадол, димедрол, анальгін; вважає, що був здійснений психологічний тиск під час складання та підписання заповіту ОСОБА_9 , оскільки в порушення вимог ст. 8 закону України Про нотаріат у будинку під час посвідчення заповіту перебували сторонні особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_5 заперечила позов, просила залишити його без задоволення.

Представник відповідачки ОСОБА_3 також заперечила позов, пояснивши, що він є необґрунтований, немотивований, що заповіт складений згідно вимог чинного законодавства, підписаний власноруч померлою особою, що доведено і висновком судової почеркознавчої експертизи, під час складання та посвідчення заповіту ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а також будь-які інші особи не були присутні; з усіх лікарських препаратів, які виписані ОСОБА_9 , лише трамадол є наркотиковмісним рецептурним препаратом, але його ОСОБА_9 почав приймати лише 23 березня 2017 року, тобто, вже після складання заповіту. У позові також просила відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи, державний нотаріус Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. пояснила суду, що померлого ОСОБА_9 знала дуже давно, ще до того, як стала працювати нотаріусом.

У березні 2017 року до неї звернувся телефоном ОСОБА_9 , який просив її приїхати до нього додому та посвідчити заповіт, у зв`язку з тим, що він хворий та не може приїхати до нотаріальної контори.

Гордієнко І.В. та ОСОБА_9 оговорили день, нотаріус призначила день і час, до неї 13.03.2017 року, о 10 годині приїхала ОСОБА_5 , яку нотаріус знала як колишню невістку та мати правнуки ОСОБА_9 - ОСОБА_6 і вона їй надала консультацію з приводу заповіту. Другий раз ОСОБА_5 приїхала близько 13 години того ж дня, розписалася в журналі обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, після чого нотаріус виїхала до ОСОБА_9 додому.

В будинку ОСОБА_9 підготувала шаблони заповіту, перевірила його особу та деякий час розмовляла з ОСОБА_9 з тим, щоб встановити його дієздатність, оскільки він був людиною похилого віку, страждав на певне захворювання. Нотаріус абсолютно впевнений, що на час складання заповіту особа була при своєму розумі, чітко розуміла, що хотіла, що робила, кому і що хоче заповісти. ОСОБА_9 рухався та розмовляв адекватно, також пересувався по будинку, зокрема, знайшов подовжувач для ноутбуку третьої особи. Гордієнко І.В. стверджувала, що у розмові з ОСОБА_9 пересвідчилася, що на нього не здійснюється тиск, що його ніхто не примушує вчиняти заповіт і саме стосовно тих осіб, яких він позначив у ньому. Певна, що вчинений заповіт відповідає внутрішній волі самого заповідача.

ОСОБА_9 надав нотаріусу листок, де його власним почерком було зазначено, що, кому він хоче заповісти.

Після складання тексту заповіту ОСОБА_9 уважно його прочитав та власноруч підписав.

Нотаріус також пояснила, що під час посвідчення заповіту в будинку були присутні тільки вона та заповідач, ОСОБА_9 , що під час складання та підписання заповіту вона була з ОСОБА_9 сам на сам, жодних сторонніх осіб, родичів тощо у будинку не було.

Гордієнко І.В. на питання представника позивача пояснила, що вчинення нотаріальної дії відбувається за хронометражем, що ОСОБА_5 розписалася в журналі обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, оскільки сам ОСОБА_9 за станом здоров`я цього не міг зробити і це не суперечить жодним вимогам законодавства; пояснила, що нотаріус може зробити виїзд для проведення нотаріальних дій у будь-який будній день, не допускається лише вчинення ним нотаріальних дій у вихідні та святкові дні, жодних порушень у тому, що згідно режиму роботи нотаріальної контори виїзний день зазначений четвер, а виїзд до ОСОБА_9 був зроблений нею у понеділок немає, оскільки немає жодної заборони на це.

На зауваження представника позивачки ОСОБА_1 , що ОСОБА_9 нібито двічі підписав заповіт і у заповіті зазначений різний час його підписання пояснила, що це така форма заповіту, оскільки процес складання та підписання заповіту відбувався наступним чином: нотаріус у ноутбуці мав шаблон заповіту в електронному вигляді, Гордієнко І.В. підготувала текст заповіту, після чого ОСОБА_9 підписав о 13-35 годині, що заповіт ним складений, після чого заповіт був виготовлений на бланку, видрукований, прочитаний вголос та підписаний ОСОБА_9 о 13 годині 55 хвилин. Тобто, на сам процес складання заповіту, його прочитання та підписання і пішло ці 20 хвилин.

Час реєстрації у заповіті не зазначається, Гордієнко І.В. після посвідчення заповіту повернулася на робоче місце і вже після цього зареєструвала заповіт у Державному реєстрі заповітів.

Гордієнко І.В. пояснила, що на її думку заповіт складений з дотриманням усіх вимог чинного законодавства, а нібито порушення прав малолітньої дитини вважає абсурдом, оскільки значна частка майна заповідана саме дитині.

В судовому засіданні, за клопотанням сторін, були допитані наступні свідки: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_3 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні повідомив, що працює лікарем-онкологом у Міській клінічній лікарні №4 ДОР (м. Дніпро), що взимку 2017 року на стаціонарному лікуванні перебував хворий ОСОБА_9 , подробиць його лікування він не пам`ятає, оскільки у лікарні весь час дуже багато хворих, пояснив, що у відділенні, де він працює лікарем-онкологом, немає наркотичних препаратів, і такі призначення хворим у їх відділенні не робляться. Свідок пояснив, що ОСОБА_9 робилася діагностична операція, а саме, здійснювалася біопсія з тим, щоб встановити морфологічний діагноз. Також пояснив, що в їх лікарні хворі вписуються під нагляд районного онколога і вже районний онколог вирішує питання щодо призначення хворому наркотичних препаратів. Також в судовому засіданні візуально впізнав відповідачку ОСОБА_5 , пояснивши, що пам`ятає її обличчя як родички хворого, але жодних подробиць перебування хворого ОСОБА_9 на лікуванні не пам`ятає.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 показала суду, що доглядала ОСОБА_9 у 2017 році, коли він захворів по черзі з іншими родичами. Так, спочатку з дідом були позивачка та її чоловік, потім сказали, що в них немає більше часу і з початку березня 2017 року до 29 березня 2017 року з ОСОБА_9 у нього в будинку знаходилася саме вона. В кінці березня 2017 року її знову змінили ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_17 , а 02 квітня 2017 року їй зателефонували та повідомили, що ОСОБА_9 помер.

Повідомила, що під час її перебування протягом усього березня 2017 року з ОСОБА_9 , ОСОБА_9 був адекватний, свої думки висловлював чітко. Кожного вечора вони довго спілкувалися з дідусем, він цікавився новинами, читав газети, багато чого їй розповідав про сімейні справи. Зокрема, говорив, що в їх сім`ї було 4 земельних пая, коли померла його донька ОСОБА_23 пай був відписаний ОСОБА_4 , а пай батька - ОСОБА_7 . Тому свій пай, щоб було все по чесному, ОСОБА_9 хотів заповісти правнучці ОСОБА_6 , а пай своєї померлої дружини - ОСОБА_8 , її сестрі, з якою у сім`ї ОСОБА_9 були теплі стосунки. ОСОБА_8 , зі слів покійного, матеріально їм допомагала, надсилала подарунки з Італії, де працювала, надала значну суму коштів на спорудження пам`ятника на могилі померлої доньки ОСОБА_9 - ОСОБА_11 . Також свідок пояснила, що ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) попала в заповіт, бо ОСОБА_9 хотів і просив, щоб коли всі спадкоємці продадуть його будинок, щоб з цих грошей йому та його дружині поставили пам`ятники на могилі, і вважав, що ОСОБА_5 це зробить, а іншим діла не буде .

Після 08 березня 2017 року почав активно вимагати покликати нотаріуса для посвідчення заповіту, і свідок дзвонила і казала про це і позивачці, і відповідачці - ОСОБА_5

13 березня 2017 року свідок ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 своїм автомобілем їздила по нотаріуса, привозила його до хати ОСОБА_9 для посвідчення заповіту, під час посвідчення заповіту свідок і ОСОБА_5 весь цей час перебували на вулиці, що і як там відбувалося у нотаріуса та ОСОБА_9 під час складання заповіту - не бачила і не знає.

Стверджує, що про те, що складений заповіт, знали всі родичі, зокрема, і позивачка, і відповідач ОСОБА_7 , і інші родичі і навіть сусіди.

ОСОБА_9 перестав підводитися з ліжка десь наприкінці березня 2017 року, а до цього ходив, їв, пив за столом, контролював, щоб свідок робила господарські справи - порала курей, качок.

Щодо приймання ліків - ОСОБА_9 приймав знеболююче німесіл, робилися уколи димедрол-анальгін. Також викликалася декілька разів швидка допомога, яка вводила внутрішньовенно уколи для полегшення дихання.

Пізніше ОСОБА_9 виписали трамадол, але він відмовлявся його пити, і почав приймати лише наприкінці березня перед сном.

Також усіляко контролював які уколи йому роблять і намагався довідатися свій діагноз, оскільки родичі не сказали йому, що він хворий на рак легенів.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 показала суду, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її бабуся, ОСОБА_10 , після чого важко захворів дідусь, ОСОБА_9 . Вона разом із своїм чоловіком, ОСОБА_17 , взимку 2017 року по черзі з ОСОБА_5 його доглядали, приїжджали до Катеринівки раз на 3-4 дні, то вона, то її чоловік. Одного разу дідусь сказав їй телефоном, що ОСОБА_5 примушує його скласти заповіт. ОСОБА_8 взагалі казала свідку, що треба за заповітом все заповісти ОСОБА_5 .

В день вчинення заповіту свідок спілкувалася з дідом телефоном, і він їй повідомив, що підписав заповіт.

Стверджує, що на день складання заповіту, 13 березня 2017 року, дід вже не підводився з ліжка. До цього свідок бачила його 08 березня 2017 року і стверджує, що він підводився тільки із сторонньою допомогою.

В день складання заповіту не перебувала разом з дідом, обставин складання та посвідчення заповіту не знає.

ІНФОРМАЦІЯ_2 дід помер у її присутності та присутності її чоловіка, ОСОБА_17 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 показав суду, що не був присутнім при складання заповіту, але вважає цей заповіт недійсним.

Пояснив, що протягом зими-весни 2017 року, до смерті дідуся, приїздив до нього 3 чи 5 разів, на 2-3 години. Під час своїх приїздів бачив там ОСОБА_17 та ОСОБА_3 , останній раз коли він приїхав - дідусь був у геть неадекватному стані. Чи приїзжав останній раз до чи після складання заповіту - згадати не зміг. Стверджує, що за 15-20 днів до смерті дідусь з ліжка не вставав, погано розмовляв.

З ним його дідусь, ОСОБА_9 ніколи не обговорював ані заповіт, ані кому і що він за цим заповітом хоче заповісти.

Стверджує, що про заповіт дізнався лише коли почав приймати спадок, під час смерті діда не був присутній, вважає, що на діда був здійснений психологічний тиск.

Свідок ОСОБА_18 показала суду, що відповідач ОСОБА_7 є її чоловіком, з ОСОБА_9 особисто вона познайомилася взимку 2017 року, після смерті його жінки ОСОБА_10 . Їй відомо, що його дідусь, ОСОБА_9 хворів, і вони відвідували його з чоловіком разів 4-5 за весь час його хвороби у с. Катеринівка. Перебували там десь наприкінці січня, у лютому 2017 року. Останній раз були там 01 квітня 2017 року. Привозили йому їжу, спідню білизну. Під час приїзду бачила у хаті ОСОБА_10 ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , одного разу - ОСОБА_3 з малою дитиною. Вона кілька разів спілкувалася з ОСОБА_9 , він скаржився на стан здоров`я, слабкість, казав, що не хоче вмирати, скаржився, що йому болить.

Про складання та посвідчення заповіту їй нічого невідомо, під час складання заповіту присутня не була.

Свідок ОСОБА_17 показав суду, що він є чоловіком ОСОБА_4 , що добре знав і померлого ОСОБА_9 і його покійну жінку ОСОБА_10 . Від жінки він довідався, що ОСОБА_9 поклали до лікарні №4 у м. Дніпро, там йому зробили якусь операцію. Через якийсь час він дізнався про діагноз - рак 4 стадії. У цей час померла бабуся, жінка ОСОБА_9 , протягом дев`яти днів після поховання всі родичі, у тому числі свідок із жінкою, перебували в с. Катеринівка, де договорилися по черзі доглядати дідуся.

Свідок взяв на роботі відпустку і залишився у Катерінівці , де доглядав за ОСОБА_9 з 22 січня і до початку березня 2017 року, готував йому їжу, порався по господарству, слідкував за його станом здоров`я, колов один раз у добу укол - анальгін з димедролом, кілька разів викликав швидку . Діагноз ОСОБА_9 родичі не повідомляли. Коли їздив у с. Васильківку по господарських справах, то просив тестя підмінити його, щоб не залишати ОСОБА_9 на самоті. У час його перебування в Катерінівці ОСОБА_9 ще пересувався на власних ногах, але частіше лежав у ліжку, хоча їсти вставав і до туалету також ходив сам. Він також впізнавав оточуючих, себе пам`ятав.

З приводу заповіту зі слів ОСОБА_9 йому відомо, що ОСОБА_8 нібито вимагала від ОСОБА_9 , щоб заповіт був складений на її користь та на користь ОСОБА_5 , оскільки вважала, що ОСОБА_4 все марно витратить.

Також повідомив, що на 9 днів після смерті ОСОБА_10 ОСОБА_9 нібито сказав, що заповіт складе на того, хто буде його доглядати, а ОСОБА_17 запропонував йому скласти заповіт на користь онуків. Також повідомив, що ОСОБА_9 нібито взагалі не хотів складати цей заповіт, бо розумів, що родичі посваряться внаслідок цього.

На початку березня 2017 року свідок повернувся до м. Дніпро, а його підмінила у с. Катеринівка на початку березня ОСОБА_3 .

Декілька разів, доки він там був, також приїздили ОСОБА_4 , ОСОБА_7 зі своєю дружиною.

ОСОБА_17 також пояснив, що приїхав наступного разу 01 квітня 2017 року, коли ОСОБА_9 був вже непритомний і ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер у його присутності.

Також показав, що десь у березні 2017 року, дати він точно не пам`ятає, до них додому зателефонувала ОСОБА_45 , яка повідомила, що дідом складений заповіт.

Свідок ОСОБА_20 повідомив суду, що є батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а померлий ОСОБА_9 - його тесть. Повідомив суду, що кілька разів навідувався до ОСОБА_9 , останній раз був там за два тижні до його смерті. Був кілька разів взимку 2017 року, підміняв ОСОБА_17 , коли той одлучався по справах у с. Васильківку, у цей час був біля нього, давав воду, ліки. Коли його доглядала ОСОБА_3 , у березні, то він туди не приходив. ОСОБА_9 його впізнавав, дуже тужив за жінкою і часто про це казав. Про заповіт нічого йому не казав, а свідок нічого не питав. Про заповіт дізнався від дочки, вже після смерті ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_22 повідомив суду, що є настоятелем Свято-Вознесенського храму МПЦ, що ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) та ОСОБА_10 (його жінка) буди добрими прихожанами церкви, знайомі йому давно, років з 10. У третій декаді березня 2017 року (десь у 20-ті числа) його позвали на сповідь. Свідку було відомо, що ОСОБА_9 онкохворий. ОСОБА_9 впізнав свідка, самостійно сів на ліжко, встав з ліжка, вони поспілкувалися, після чого ОСОБА_9 провів свідка до виходу, до сходів.

Візуально він виглядав непогано, розмовляв адекватно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 свідок дізнався, що ОСОБА_9 помер. Про сімейні справи та складений заповіт йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_22 був допитаний з урахуванням вимог ст. 70 ЦПК України, а саме, як священнослужитель не допитувався про жодні відомості, одержані ними на сповіді ОСОБА_9 або будь-яких інших осіб.

Свідок ОСОБА_21 повідомив суду, що померлий ОСОБА_9 - його сусід, якого він знає дуже давно. Від нього ОСОБА_9 та його жінка якось почули, що свідок та його жінка хочуть скласти заповіт по земельних паях і ОСОБА_10 (покійна жінка ОСОБА_9 ) сказала, що треба також зробити.

Після смерті ОСОБА_10 , десь через 40 днів, свідок пішов навістити ОСОБА_9 , який був дуже радий його бачити. ОСОБА_9 дуже переживав смерть своєї жінки і казав, що в нього не має сил і жити не хочеться. Після чого свідок навідувався до ОСОБА_9 1-2 рази на тиждень. Якось ОСОБА_9 сказав свідку, що хоче заповісти свою землю ОСОБА_6 , а землю дружини - ОСОБА_8 , яка знаходиться в Італії ( ОСОБА_8 ).

Через деякий час ОСОБА_9 повідомив свідку, що склав заповіт, по землі, як з покійною дружиною домовлялися, а по хаті - свідок не пам`ятає.

Свідок бачив, що до ОСОБА_9 2 рази приїздив нотаріус. ОСОБА_9 потім пояснив свідку, що нотаріус спочатку до нього приїхала, його опитала, підготувала документи, а вже другий раз приїхала та посвідчила заповіт.

Також бачив, як приїзжав отець ОСОБА_22 (свідок ОСОБА_22 ) його сповідувати.

Коли свідок навіщав ОСОБА_9 , то бачив там неодноразово ОСОБА_3 . За два дні до смерті ОСОБА_9 . ОСОБА_4 повідомила йому, що діда на знеболювальних препаратах і свідка в хату не пустила.

Стверджував, що у час після смерті дружини і до часу і після посвідчення заповіту ОСОБА_9 був при своєму розумі, все розумів, пам`ятав і керував своїми діями.

Суд, заслухавши сторони, третю особу, свідків, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9 (копія свідоцтва про смерть, а. с. 12, том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_10 (копія свідоцтва про смерть, а. с. 13, том 1).

ОСОБА_9 і ОСОБА_10 були батьками ОСОБА_12 (копія свідоцтва про народження, а с. 17, 173 том 1).

Після одруження 16.06.1979 року з ОСОБА_20 ОСОБА_12 змінила прізвище, і після реєстрації розірвання цього шлюбу у 2008 році з ОСОБА_20 залишила прізвище ОСОБА_12 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про шлюб, копія свідоцтва про розірвання шлюбу, видане повторно, а. с. 18, 103, 174 том 1).

ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (копія свідоцтва про смерть, а. с. 19, 172, том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_12 та ОСОБА_20 народилася донька, ОСОБА_4 (копія свідоцтва про народження, а. с. 24, 176 том 1).

ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_17 23.06.2006 року, змінила прізвище після реєстрації шлюбу на ОСОБА_4 (копія свідоцтва про шлюб, а. с. 25, 177 том 1).

Отже, позивачка ОСОБА_4 є рідною онукою померлих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , а також те, що її рідна мати, ОСОБА_12 , померла раніше своїх батьків (бабусі та дідуся позивачки).

ІНФОРМАЦІЯ_8 у ОСОБА_12 та ОСОБА_20 народився син, ОСОБА_7 (копія свідоцтва про народження, а. с. 175, том 1).

ОСОБА_12 також є рідною матір`ю ОСОБА_7 , відповідача у справі, який також є рідним онуком ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та рідним братом позивачки ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_7 та ОСОБА_5 народилася ОСОБА_6 (копія свідоцтва про народження, а. с. 99, том 1). ОСОБА_6 є рідною правнучкою померлого ОСОБА_9 .

На запит суду третьою особою, Васильківською державною нотаріальною конторою, надана копія спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_9 (а. с. 85-108, том 2).

Згідно витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 14.06.2017 року, 14.06.2017 року у Васильківській державній нотаріальній конторі зареєстрована спадкова справа 310/17, спадкодавець ОСОБА_9 (копія, а. с. 91, том 2).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 14.06.2017 року, заповіт ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у Спадковому реєстрі за №60363859, посвідчений 13.03.2017 року, місце посвідчення - Васильківська державна нотаріальна контора, місце зберігання - там же, бланки: НМА 872643, номер в реєстрі нотаріальних дій 659 (а. с. 90, том 2).

14.06.2017 року до Васильківської державної нотаріальної контори подана заява від ОСОБА_4 про прийняття неї спадщини після смерті її діда, ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 85, том 2).

14.06.2017 року до Васильківської державної нотаріальної контори подана заява від ОСОБА_7 про прийняття ним спадщини після смерті його діда, ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 87, том 2).

24.06.2017 року до Васильківської державної нотаріальної контори подана заява від ОСОБА_5 , яка діяла від імені своєї малолітньої доньки, ОСОБА_6 , про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 (а. с. 92, том 2).

28.08.2017 року до Васильківської державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_8 про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і заповів їй майно за заповітом, посвідченим Гордієнко І.В., державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори 13.03.2017 року, реєстровий номер 659 (а. с. 96, том 2).

Згідно заповіту ОСОБА_9 на випадок своєї смерті зробив наступне розпорядження:

- належний йому житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 заповів у рівних частках кожному: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_13 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 ;

- належну йому земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,864 га, розташовану на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, заповів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_15 ;

- земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,955 га, розташовану на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, заповів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. копія заповіту, а. с. 98, том 2).

Заповіт складено та власноручно підписано ОСОБА_9 , у присутності нотаріуса, у зв`язку з його хворобою у нього вдома за адресою: АДРЕСА_1 , о 13 год. 35 хвилин (а. с. 98, том 2).

Надалі у заповіті міститься рукописний напис: цей заповіт прочитано мною УГОЛОС та власноручно підписано , у графі підпис міститься підпис та прізвище та ініціали ОСОБА_9 (а. с. 98, зворот, том 2).

На початку заповіту під назвою документу Заповіт зазначається: селище Васильківка, Дніпропетровської області, Україна, тринадцятого березня дві тисячі сімнадцятого року .

Під графою підпис також зазначається: селище Васильківка, Дніпропетровської області, Україна, тринадцятого березня дві тисячі сімнадцятого року (а. с. 98, зворот, том 2).

Надалі у заповіті зазначено, що заповіт посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори; заповіт записаний зі слів ОСОБА_9 ; заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_9 і власноручно підписаний ним у присутності нотаріуса о 13 годині 55 хвилин. Особу заповідача встановлено, його дієздатність перевірено. У зв`язку з хворобою заповідача заповіт складено та посвідчено за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 98, зворот, том 2).

Згідно Інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів 13.03.2017 року нотаріусом Гордієнко І.В. витрачений бланк, код витрачання бланка 4 (заповіт), серія та номер бланка: НМА 872643 (а. с. 99, том 2).

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Васильківської селищної ради 24.07.2017 року, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно запису у Погосподарській книзі 35 Васильківської селищної ради за №02-0082-1 дійсно був зареєстрований та проживав на день своєї смерті в АДРЕСА_1 один (а. с. 106, 108, том 2).

Згідно журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, під номером 3 13.03.2017 року зазначається, що ОСОБА_5 , м. Синельникове, зробила виклик, о 13-00 годині був здійснений виїзд до ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 для посвідчення заповіту у зв`язку з загальною хворобою, час повернення нотаріуса - 14 год. 15 хвилин 13.03.2017 року (засвідчена копія, а. с. 109-112, том 2).

На запит суду третьою особою, Васильківською державною нотаріальною конторою, також надана копія спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 (а. с. 114-130, том 2).

Згідно витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 14.06.2017 року, 14.06.2017 року у Васильківській державній нотаріальній конторі зареєстрована спадкова справа 311/17, спадкодавець ОСОБА_10 (копія, а. с. 21, том 1).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що після її смерті до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулися її рідні онуки - ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (а. с. 114, 117, том 2).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 14.06.2017 року померла ОСОБА_10 за своє життя заповітів, спадкових договорів не вчиняла (а. с. 119-121, 122 том 2).

Згідно довідки, виданої Васильківською селищною радою 07.06.2017 року, за життя мала склад сім`ї - чоловік, ОСОБА_9 , заповіт у Богданівській сільській раді не посвідчувався (а. с. 130, том 2).

За свого життя ОСОБА_10 була власницею земельної ділянки, розташованої на території Богданівської сільської ради площею 7,955 гектарів, переданої їй у власність на підставі рішення виконкому Богданівської сільської ради народних депутатів №7 від 26 березня 1999 року, що підтверджується державним актом на право приватної власності серія ДП ВС 11747 (копія, а. с. 23, том 1).

У матеріалах справи міститься копія амбулаторної картки хворого ОСОБА_9 1939 р.н. (а. с. 219-229, том 2).

Згідно виписки №1169 від 26 січня 2017 року з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення ОСОБА_9 страждав на онкологічне захворювання, а саме, центральний дрібноклітковий рак нижньої долі лівої легені (копія виписки, а. с. 221, том 2).

Згідно відповіді на запит суду КЗ Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги від 03.06.2019 року ОСОБА_9 , 1939 р.н., с. Катеринівка з 27.01.2017 року заходився на обліку у онколога, були виписані наступні ліки: дексалгін, 30.01.2017 та року - тіотриазолін, кетанол форте, з 22.03.2017 року - сімейним лікарем виписаний рецепт на трамадол (анальгетик центральної дії) (а. с. 245, том 2).

Отже, як вбачається з призначень лікаря, єдиний наркотиковмісний рецептурний препарат виписаний хворому ОСОБА_9 лише 22.03.2017 року, тобто, вже після підписання ним заповіту.

На запит суду від КЗ Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Дніпропетровської обласної ради надійшла інформація щодо викликів та виїзду бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги за період з 01.01.2017 року по 06.04.2017 року до ОСОБА_9 , 1939 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 9а. с. 172-194, том 2).

Згідно наданої інформації такі виклики та виїзди здійснювалися 22.02.2020, 26.02.2020, 10.03.2020, 13.03.2020, 14.03.2020, 15.03.2020, 16.03.2020, 17.03.2020, 30.03.2020, 31.03.2020, 02.04.2017 року.

При цьому у картах виїзду швидкої медичної допомоги за 10.03.2020, 13.03.2020, 14.03.2020, 15.03.2020 зазначається попередній діагноз - онкозахорювання або хвороба легенів та зазначається, що допомога за діагнозом має несрочний, неекстрений характер (а. с. 178, 180, 182, 185, том 2). Які саме медичні маніпуляції проводилися чи не проводилися, у картах не зазначається.

13.09.2019 року на виконання ухвали суду наданий висновок експертів №2739-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі №172/172/18 (а. с. 21-32, том 3).

Згідно висновку експерта рукописні записи Цей заповіт прочитано мною з голос та власноручно підписано , що розташовані на розлінованій частині після слів …виданий заповідачеві , підпис від імені ОСОБА_9 та запис ОСОБА_9 в графі підпис на зворотній стороні заповіту ОСОБА_9 від 13.03.2017, що посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. та зареєстрований в реєстрі за №659 - виконані самим ОСОБА_9 (а. с. 27, том 3).

При цьому у частині ІІ висновку Дослідження експерт зазначає, що збіжні загальні та окремі ознаки почерку стійкі, значні за об`ємом, більшість з них відноситься до високоінформативних та утворюють індивідуальну сукупність, яка достатня для категоричного висновку про виконання досліджуваного підпису ОСОБА_9 .

При порівнянні експерт дійшов висновку, що підпис виконаний ймовірніше за все під впливом збиваючих факторів природного характеру та можуть бути обумовлені особливостями психофізичної організації писемно-рухового навику, наявністю у ОСОБА_9 хронічного захворювання, яке впливає на писемно-руховий навик тощо (а. с. 25, 26, том 3).

Суд, заслухавши сторони, третю особу, свідків, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі письмові докази, висновок експерта, оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст. 1234 ЦК України).

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ст. 1235 ЦК України).

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (ст. 1247 ЦК України).

Згідно ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Стаття 1257 ЦК України передбачає підстави недійсності заповіту, зокрема відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Виходячи зі змісту позову та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач оспорює заповіт як за формальними ознаками (порушення вимог щодо форми та посвідчення заповіту) так і з підстави сумніву щодо вільного волеявивлення заповідача.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

За своєю правовою природою заповіт є одностороннім правочином.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України).

Згідно ст. 13-1 Закону України Про нотаріат нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.

Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно п. 2 глави 1 Місце вчинення нотаріальної дії Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок) нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.

Якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Запис про вчинення нотаріальної дії поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, заноситься до Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи робочого місця (контори) приватного нотаріуса згідно з додатком 14 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за № 1318/18613 (із змінами) (глава 1 Порядку).

Про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі (ст. 52 закону України Про нотаріат ).

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних фізичних осіб, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Як випливає з аналізу наведених норм, нотаріус вчиняє нотаріальні дії у межах свого нотаріального округу. У даному випадку нотаріальним округом державного нотаріуса Гордієнко І.В. є Васильківський район Дніпропетровської області, робоче місце державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори є смт. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, отже, місце посвідчення заповіту зазначене згідно нотаріального округу - с. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області.

Якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Суд наголошує, що у цьому випадку зазначається саме місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо із зазначенням адреси), а не місце посвідчення заповіту і ці два поняття не є тотожніми.

Аналізуючи текст складеного та посвідченого заповіту ОСОБА_9 , суд не вбачає жодних порушень або незрозумілостей щодо зазначення місця посвідчення заповіту: місцем посвідчення заповіту є с. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області (де розташоване приміщення Васильківської державної нотаріальної контори як робоче місце державного нотаріуса Гордієнко І.В.), а місцем вчинення нотаріальної дії - АДРЕСА_1 (за місцем проживання особи, яка підписала заповіт). Отже, нотаріусом виконані вимоги закону і Порядку щодо місця складання заповіту.

Суд відхиляє твердження представника позивача, що незрозумілий час підписання заповіту, оскільки з пояснень нотаріуса цілком зрозуміло, що спочатку заповіт був складений та підписаний ОСОБА_9 о 13-35 годин, а потім виготовлений на бланку та посвідчений нотаріусом о 13 годині 55 хвилин, з інтервалом 20 хвилин, які знадобилися для виготовлення тексту заповіту на нотаріальному бланку.

З матеріалів справи суд також не вбачає, що мали місце якісь інші порушення з боку нотаріуса під час посвідчення ним правочину в частині встановлення особи заповідача, перевірки його дієздатності тощо.

Суд відхиляє твердження позивача, що під час складання та посвідчення заповіту у будинку ОСОБА_9 перебували сторонні особи, оскільки згідно пояснень нотаріуса Гордієнко І.В. , вона перебувала сам на сам із заповідачем ОСОБА_9 , те ж саме свідчила і допитана в якості свідка ОСОБА_3 , а інші допитані свідки взагалі не перебували в той день в с. Катеринівка і не знають обставин складання та посвідчення заповіту, отже, у суду немає жодних підстав вважати, що під час посвідчення заповіту була порушена стаття 8 Закону України Про нотаріат .

Суд не вбачає жодних порушень з боку нотаріуса в тому, що посвідчення заповіту поза межами нотаріальної контори відбулося 13 березня 2017 року у понеділок, тоді як виїзний день згідно розкладу роботи Васильківської нотаріальної контори - четвер, оскільки жодним нормативним актом не забороняється вчинення нотаріальної дії поза межами нотаріальної контори, якщо воно відбувалося у робочий день.

Суд також відхиляє твердження позивачки, що на момент укладання оспорюваного заповіту вищезазначена земельна ділянка фактично знаходилась у спільній частковій власності ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 по 1/3 частці у кожного, отже, у заповідача не було права заповідати повністю земельну ділянку так як йому належала 1/3 частка, а тому в цій частині заповіт, на думку позивачки, є безспірно недійсним, оскільки при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається (ст. 56 закону України Про нотаріат ).

Отже, суд вважає, що при посвідченні заповіту нотаріусом були дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, заповіт складений уповноваженою особою, яка встановила особу заповідача, перевірила його дієздатність.

Заповіт внесений в Спадковий реєстр за №659 у день його посвідчення, 13.03.2017 року, всі відповідні записи про виїзд нотаріуса за місцем проживання ОСОБА_9 до Журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори зроблені.

Відповідно до вимог статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Як роз`яснено в п. 16 постанови Пленум Верховного Суду України від 06 листопада 2011 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року N 6-9цс12, ухваленої у порядку перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2011 року, виходячи з вимог норми ч. 1ст. 225 ЦК України, підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ст. 225 ЦК може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

В суду немає жодних підстав вважати, що ОСОБА_9 на день вчинення заповіту, 13 березня 2017 року, був неспроможний розуміти значення своїх дій та/або керувати ними. Так, свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , які не є родичами чи іншими заінтересованими особами у справі, однозначно стверджували, що ОСОБА_9 у період з лютого і до двадцятих чисел березня 2017 року був при тверезому розумі, повністю усвідомлював свої дії та керував своїми діями, не дивлячись на важке захворювання.

Нотаріус Гордієнко І.В. в судовому засіданні надала детальні та вичерпні пояснення з обставини посвідчення нею заповіту, у тому числі, пояснення щодо фізичного та психічного стану ОСОБА_9 , пояснила, що встановила його дієздатність і перед посвідченням заповіту достеменно переконалася у тому, що ОСОБА_9 вірно сприймає реальність, усвідомлює свої дії та здатний ними керувати.

Суд приймає як належні та допустимі докази пояснення третьої особи та зазначених свідків.

Суд відхиляє показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17. , ОСОБА_7. у тій частині, що ОСОБА_9 на час складання та підписання ним заповіту не був спроможній усвідомлювати свої дії та керувати ними, оскільки на час складання заповіту всі зазначені свідки буди відсутні у с. Катеринівка, у якому фізичному та психологічному стані перебував ОСОБА_9 на власні очі не бачили, а твердження, що ОСОБА_9 не був спроможній усвідомлювати свої дії та керувати ними на час складання заповіту, які і твердження, що на нього вчинявся моральний тиск з боку ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 є голослівними і не підтверджується жодними іншими доказами у справі.

Суд також відхиляє твердження сторони позивача, що на волю та здатність тверезо мислити ОСОБА_9 вплинули чи могли вплинути лікарські препарати, які він приймав, оскільки з медичної документації, наданої за запитом суду, випливає, що у лютому-березні 2017 року ОСОБА_9 приймав препарати, які симптоматично знімали болеві відчуття і тільки один з цих препаратів є рецептурним наркотиковмісним - трамадол, який був виписаний хворому лише 22 березня 2017 року, вже після посвідчення заповіту, отже, в суду немає необхідності досліджувати питання, чи міг цей препарат вплинути на розумові здібності і волю особи.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України .

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Як зазначалося вище, згідно висновку експертів №2739-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі №172/172/18 рукописні записи Цей заповіт прочитано мною з голос та власноручно підписано , що розташовані на розлінованій частині після слів …виданий заповідачеві , підпис від імені ОСОБА_9 та запис ОСОБА_9 в графі підпис на зворотній стороні заповіту ОСОБА_9 від 13.03.2017, що посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. та зареєстрований в реєстрі за №659 - виконані самим ОСОБА_9 (а. с. 27, том 3).

При цьому у досліджуваній частині висновку експерт зазначив, що почерк ОСОБА_9 має певні особливості, які можуть бути обумовлені тяжкою хворобою.

Суд приймає висновок експерта як належний і допустимий доказ і відхиляє заперечення представника позивачки ОСОБА_1 , висловлені нею у судовому засіданні щодо того, що у висновку експерта не зазначена категорія експертизи, в якій упаковці надійшли матеріали для проведення експертизи, не зазначені відомості щодо стану об`єктів дослідження тощо, як такі, що жодним чином не впливають на висновок експерта.

Окрім того, в судовому засіданні представнику позивача було запропоновано надати клопотання про проведення повторної, додаткової або комісійної експертизи, від чого вона відмовилася, і її відмова внесена до протоколу судових засідань.

Таким чином, судом встановлено, що заповіт ОСОБА_9 відповідає його внутрішній волі, підписаний ним власноручно, отже, підстав для визнання заповіту недійсним з тих підстав, що особа його не підписувала або з тих підстав, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі, немає.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що заявлений позов не є обґрунтованим, оскільки ті фактичні обставини та доводи, на які посилався позивач як на підставу своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, судові витрати слід покласти на позивача, а саме, сплачений ним судовий збір у розмірі 704,80 грн. та вартість судової почеркознавчої експертизи у розмірі 9043,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 353,354 ЦПК України, ст. ст.202, 203, 205, 1241, 1307, 1247, 1233, 1251,1252,1257 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , треті особи: Васильківська державна нотаріальна контора, служба у справах дітей Васильківської РДА Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Судові витрати із сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. та вартості судової почеркознавчої експертизи у розмірі 9043,20 грн. покласти на позивача, ОСОБА_4 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті Голос України та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_5 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач 2: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач 3: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач 4: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , зареєстрована: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: Васильківська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Соборна, 52, код ЄДРПОУ 02891144.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-1: служба у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, місцезнаходження: 52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Партизанська, 150, код ЄДРПОУ 35213939.

Повний текст рішення виготовлений 15 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Чорна