Рішення

від 07.10.2020 по справі 357/4441/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/4441/20

2/357/2188/20

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ Альфа-Банк , треті особи: ТОВ Компанія з управління активами Будівельні проекти , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Наталія Петрівна про визнання правочинів недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи тим, що 16.04.2020 року він дізнався від представника ТОВ Компанія з управління активами Будівельні проекти про укладений 11.04.2020 року Договір купівлі-продажу нерухомого майна між АТ Альфа-Банк та ТОВ Будівельні проекти , посвідчений та належно зареєстрований приватним нотаріусом КМНО Кравченко Н.П. Право продажу нежитлової будівлі літера А-3 , загальною площею 682,0 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить банку на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 19.10.2017 року у справі № 357/4033/15-ц. Між тими ж сторонами, також, укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, від 11.04.2020 року, зареєстровано в реєстрі за № 138. Вважає, що договори укладено між банком та ТОВ Будівельні проекти неправомірно, без дотримання вимог чинного законодавства України. Оскільки 19.10.2017 року рішенням Апеляційного суду Київської області в рахунок погашення заборгованості у розмірі 9 728 873,15 грн. за кредитним договором №385/14/08-Пі від 11.02.2008 року, було звернуто стягнення на предмети іпотеки: нежитлову будівлю, літера А-3 , загальною площею 682,0 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0460 га, кадастровий номер 3210300000:04:019:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом їх продажу ПАТ Укрсоцбанк відповідно до п. 1.3 іпотечного договору № 09/1-20 від 11.02.2008 року, укладеного між АК банком соціального розвитку Укрсоцбанк та ОСОБА_1 . На виконання зазначеного рішення Апеляційного суду Київської області приватним виконавцем Трофименком М.М. 11.04.2018 року було відкрито виконавче провадження №56161945., в рамках якого було здійснені виконавчі дії з реалізації нежитлової будівлі, втім торги не відбулись. На підставі постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 27.08.2018 року та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу приватного виконавця Трофименка М.М., приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Тетяною Анатоліївною було посвідчено, що АТ Укрсоцбанк належить на праві власності спірне майно, та приватним нотаріусом Губенко Т.А. було проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю. 08.04.2020 року право власності на нежитлову будівлю за АТ Укрсоцбанк було припинено та змінено власника нежитлової будівлі з АТ Укрсоцбанк на ОСОБА_1 , на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №357/10899/17, виданого 28.11.2018 року та рішення Київського апеляційного суду №357/10899/17, виданого 29.10.2019 року, однак, судовими рішеннями не було передбачено таких дій та позивача не було повідомлено про прийняття Рішення щодо проведення реєстраційної дії. 11.04.2020 року АТ Альфа-Банк за договором купівлі-продажу нерухомого майна було відчужено нежитлову будівлю та земельну ділянку на користь ТОВ Будівельні проекти , але, продаючи на підставі судового рішення від свого імені предмет іпотеки ТОВ Будівельні проекти , відповідачем не було дотримано норм матеріального законодавства. Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.04.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 137, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кравченко Н.П. та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 138, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кравченко Н.П., які укладені між АТ Альфа-Банк та ТОВ Компанія з управління активами Будівельні проекти і стягнути з АТ Альфа-Банк на користь позивача понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Федоренко В.С. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача АТ Альфа банк позов не визнав, надав пояснення по справі.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду даної справи були повідомлені належно, письмових пояснень, заяв чи будь-яких клопотань до суду не направили.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 11.04.2020 року було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна між АТ Альфа-Банк та ТОВ Компанія з управління активами Будівельні проекти , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Наталією Петрівною, зареєстровано в реєстрі за № 137 (а.с. 8-13).

Відповідно до умов цього договору, продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність нерухоме майно: нежитлову будівлю, літера А-3 , салон-магазин, загальною площею 682,0 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і сплачує за нього ціну, визначену цим договором. З реєстру слідує, що майно належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/10899/17 від 28.11.2018 року та рішення Київського апеляційного суду по справі №357/10899/17 від 29.10.2019 року.

Встановлено, що право продажу вищевказаного майна від свого імені належить продавцю - АТ Альфа-Банк на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 19.10.2017 року у справі № 357/4033/15-ц, яке набрало законної сили, згідно якого у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту ОСОБА_1 за кредитним договором №385/14/08-Пі від 11.02.2008 року у розмірі 9728873 (дев`ять мільйонів сімсот двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят три) грн.., 15 коп., було звернуто стягнення на предмети іпотеки нежитлову будівлю, літера А-3 , загальною площею 682,0 квадратних метрів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0460 га, кадастровий номер 3210300000:04:019:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням розміщення салону-магазину по продажу промислових товарів та косметичного кабінету, шляхом їх продажу Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк від свого імені будь-якій особі-покупцеві з початковою ціною предметів іпотеки: нежитлової будівлі на рівні не нижче за 3759870 (три мільйони сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 00 коп., а земельної ділянки на рівні не нижче за 114434 (сто чотирнадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 20 коп. відповідно до п.1.3 іпотечного договору № 09/1-20 від 11 лютого 2008 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк та ОСОБА_1 , що також підтверджується копією рішення Апеляційного суду Київської області від 19.10.2017 року (а.с. 17-19).

Також, встановлено, що 11.04.2020 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки між АТ Альфа-Банк та ТОВ Компанія з управління активами Будівельні проекти , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстровано в реєстрі за № 138 (а.с. 95-98), що також підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 23-26).

Відповідно до умов цього договору, продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,0460 га, кадастровий номер 3210300000:04:019:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, під розміщення салону-магазину по продажу промислових товарів та косметичного кабінету, і сплачує за нього ціну, визначену цим договором.

Встановленим є, що на підставі постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, яка винесена приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. 27.08.2018 року ВП №56161945 та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складеним Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. 27.08.2018 року, приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т.А. посвідчено, що Акціонерному товариству Укрсоцбанк належить на праві власності майно, що складається з: нежитлової будівлі, літ. А-3 , площею 682,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки майно не реалізовано, торги не відбулися і стягувач АТ Укрсоцбанк виявило бажання залишити за собою нереалізоване майно, що раніше належало ОСОБА_1 . Наведене підтверджується копією свідоцтва від 26.10.2018 року за № 3102 (а.с. 22).

Представник позивача суду пояснив, що АТ Укрсоцбанк провів державну реєстрацію нерухомого майна 26.10.2018 року, а потім застосував невідому схему та безпідставно 08.04.2020 року право власності банку на нерухоме майно було припинено на користь позивача. Позивача не було поставлено до відома про реєстрацію за ним майна. Крім того, банком порушено право позивача на першочерговість викупу. Позивач пропонував більшу суму за майно, ніж ту за яку було фактично продано. Позивач пропонував відповідачу 5 млн. грн., а продаж майна здійснено за 4 718 599,44 грн. На момент укладення договору між відповідачем і ТОВ Компанія з управління активами Будівельні проекти , право власності на майно було зареєстровано за позивачем, хоча свідоцтво про передачу майна відповідачу, як стягувачу в рахунок погашення боргу, недійсним не визнавалося. Банк застосував невідому схему.

Представник відповідача, заперечуючи позовні вимоги суду пояснив, що відповідно до пункту 26 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, сторонами спірного правочину є: Акціонерне товариство Альфа-Банк та Товариство з обмеженою відповідальності Компанія з управління активами Будівельні проекти , тобто належним заявником в цивільному процесі є особа, якій належить право вимоги у спірних правовідносинах. Порушення або оспорювання прав та інтересів, є обов`язковою передумовою звернення особи до суду за захистом своїх прав, при цьому обов`язком позивача, відповідно до ст. 81 ЦПК України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів. Тому, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов`язків із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим позовом. Так, згідно п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. У силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Представник відповідача зазначив, що укладенням правочинів між відповідачем та третьою особою ніяким чином не порушено право позивача. При визнанні оспорюваних правочинів недійсними право власності на майно повернеться відповідачу, а не позивачу. Представник відповідача не заперечив наявність пропозиції позивача на придбання майна, але пропозиція це не дія. Представнику відповідача невідомо, чому перемови не увінчалися успіхом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 15 ЦК Україні! передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації', право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме манно та їх обтяжень відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

У силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

У розумінні приписів ст. 203, 215 ЦК України оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації' заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

У відповідності до пункту 26 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

В даному випадку, сторонами спірних правочинів є Акціонерне товариство Альфа-Банк та Товариство з обмеженою відповідальності Компанія з управління активами Будівельні проекти . Позивач, вказуючи на протиправні схеми реєстрації майна, оспорює, швидше, спосіб (процес) реєстрації правочину, а не сам правочин. При цьому, позивачем надано суду Наказ №2012/5 від 16.06.2020р. про задоволення його скарги та скасування рішення від 10.04.2020 № 51946746, прийняте державним реєстратором Гостомельської селищної ради Кириловою Н.М. (а.с.63).

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, належним заявником в цивільному процесі є особа, якій належить право вимоги у спірних правовідносинах.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 зобов`язаний довести, яким чином укладення оспорюваного договору зачіпають його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів, є обов`язковою передумовою звернення особи до суду за захистом своїх прав; при цьому обов`язком позивача, відповідно до ст. 81 ЦПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Позивач не оскаржує Свідоцтво про право власності АТ Украсоцбанк на нежитлові будівлі від 26.10.2018р. Тобто, право власності відповідача на майно, яке було ним продано третій особі, не оскаржується.

Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення.

Як було встановлено судом, позивач, як заінтересована особа бажає визнати правочини недійсними, щоб привести сторони недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес позивача полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності банку, оскільки від цього залежить подальша можливість реалізації майна в інший спосіб.

Позивач вказує, що відповідач порушив його переважне право на придбання майна, яке було предметом іпотеки.

При цьому, судом було встановлено, що позивач направив банку повідомлення про наявність покупця нежитлової будівлі в травні 2018року (а.с.20). Однак, відсутні докази відмови відповідача продати майно за 5 000 000 грн. Натомість, є доказ, що відповідач повідомив ОСОБА_1 в серпні 2018 року про прийнятність його пропозиції (а.с.21). Суду не надано доказів, що з серпня 2018 року по квітень 2020 року відбувалися перемови, чи вчинялися позивачем будь-які інші дії спрямовані на придбання ним майна чи іншим покупцем, якого пропонував позивач. Отже, позивач не довів порушення свого права чи інтересу, що є обов`язковою передумовою звернення особи до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч. 1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 9 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову, суд враховує, що у задоволенні позову, в межах якого вживались заходи забезпечення, відмовлено, а відповідно до ч. 10 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду, а тому суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Ярмоли О.Я. від 20.05.2020 року та ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Ярмоли О.Я. від 21.08.2020 року

Враховуючи наведене, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258-265, 354, 355 ЦПК України, ст. 3,15,16,203,204,215,627,629,640, 655 ЦК України, -

У Х В А Л И В :

В задовленні позову ОСОБА_1 до АТ Альфа-Банк , треті особи : ТОВ Компанія з управління активами Будівельні проекти , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Наталія Петрівна про визнання правочинів недійсними - відмовити.

Скасувати ухвалу судді Білоцерківського міськрайонного суду Ярмоли О.Я. від 20.05.2020 року про накладення арешту на нежитлову будівлю, літера А-3 , загальною площею 682,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1677380532103 та земельну ділянку, площею 0,046 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1677411132103.

Скасувати ухвалу судді Білоцерківського міськрайонного суду Ярмоли О.Я. від 21.08.2020 року про накладення арешту на нежитлове приміщення, літера А-3 , загальною площею 134,1 кв.м. - група нежитлових приміщень №2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118040032103, нежитлове приміщення, літера А-3 , загальною площею 547,9 кв.м. - група нежитлових приміщень №1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118011432103, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,046 га, кадастровий номер № 3210300000:04:019:0009, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 16.10.2020 року.

Суддя Ярмола О.Я.