Рішення

від 06.10.2020 по справі 715/2081/18

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 715/2081/18

Провадження № 2/715/15/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року смт. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.,

секретар судового засідання Затолошна Р.В.,

за участі

представника позивача Левчук І.М.

представника відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ Українська залізниця в особі її регіональної філії Львівська залізниця до Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2 та третьої особи: Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконним рішення Глибоцької селищної ради, недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

АТ Українська залізниця , звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що приватне підприємство Ріга виготовило Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДТГО Львівська залізниця під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Чернівці - Вадул-Сирет в адміністративних межах Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області. В результаті проведення інвентаризації було встановлено, що земельна ділянка від 299км+823м до 299км+866м, площею 0,079 га. накладається на смугу відведення залізниці. Земельна ділянка, яка накладається на смугу відведення залізниці, площею 0,079 га. зареєстрована в державному земельному кадастрі № 7321055100:01:004:0125. Посилається на те, що на даний час власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 .

Просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Глибоцької селищної ради від 31.07.2015 року №424-50/15 про продаж земельної ділянки ОСОБА_2 , що знаходиться по АДРЕСА_1 площею 0,079 га. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,079 га., що знаходиться по АДРЕСА_1 від 14.08.2015 року укладений між Глибоцькою селищною радою та ОСОБА_2 і скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7321055100:01:004:0125 у державному реєстрі права. Крім того, просить суд скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 7321055100:01:004:0125, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Представник відповідача Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, посилався на те, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДТГО Львівська залізниця є неналежним доказом у справі та не може встановлювати факт накладення земельних ділянок на землі залізниці. Крім того, посилається на те, що позивач надав недостовірні дані, вказавши невідповідні відрізки лінії залізної дороги, так як по всьому залізнодорожному шляху встановлено відповіді пікети та представникам залізниці достовірно відомо місцезнаходження земельних ділянок. Крім того, просить суд застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що залізниця дізналася про порушене право ще 27 серпня 2013 року.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив обставини викладені в позовній заяві, просив суд позов задовольнити в повному обсязі, також вказував на те, що відбулися зміни в законодавстві, тому скасовувати записи в Поземельній книзі не потрібно, тому в цій частині не підтримав позовні вимоги.

Представник відповідачки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти обставин викладених в позовній заяві, просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Також подав заяву про застосування строку позовної давності.

Представник Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає, що справу можна розглянути в його відсутність.

Представник третьої особи відділу Держгеокадастру у Глибоцькому районі Чернівецької області в судове засідання не з`явився, проте направив до суду пояснення та заяву, в яких просить суд справу розглядати без їх участі та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині скасування запису в Поземельній книзі, посилаючись на те, що скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі за рішенням суду не передбачено чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що рішенням Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області від 31 липня 2015 року №424-50/15 ОСОБА_2 продано земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0790 га, розташовану по АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення укладено договір купівлі продажу земельної ділянки від 14 серпня 2015 року, який внесено до реєстру речових прав, земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі № 7321055100:01:004:0125.

На замовлення позивача приватним підприємством Ріга проведено роботи з інвентаризації земель ДТГО Львівська залізниця в адміністративних межах Глибоцької селищної ради об`єднаної територіальної громади Чернівецької області, за наслідками яких було виявлено, що земельна ділянка площею 0,079 га., яка входить до складу земельної ділянки, проданої ОСОБА_2 , повністю розташована в смузі відведення залізниці від 299км+823м до 299км + 866м і відносяться до земель транспорту.

Планом смуги відведення перегону Адинката-Берегомет Львівської залізниці в адміністративних межах Глибоцького району Чернівецької області 1959 року встановлено, що ширина смуги відведення на вказаній ділянці перегону становить 60 м від осі колії.

Основними нормативними актами, що регулюють правовий режим земель залізничного транспорту, зокрема є Земельний кодекс України, Закон України Про транспорт , Закон України Про залізничний транспорт , п. п. 54, 55 Загальних засад землекористування і землеустрою, затверджені ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року, Правила технічної експлуатації залізниць України, затверджені наказом Мінтрансу від 20 грудня 1996 р. № 411, Інструкція про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затверджена Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 р., та Норми відведення земель для залізниці 468 -74, затверджені постановою Держбуду СРСР від 19 грудня 1974 року №247.

Відповідно до ст. 11 Закону Про транспорт до земель транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно з ЗК України для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку відповідних об`єктів.

Згідно статті 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями та спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, підзахисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Земельні ділянки відводилися залізниці в користування на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 27 січня 1962 року №83, , Інструкції про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 р., та Нормами відведення земель для залізниці 468 -74, затвердженими постановою Держбуду СРСР від 19 грудня 1974 року №247. Указані правові акти не суперечать Конституції і Законам України, тому відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР застосовуються на території України до прийняття відповідних актів законодавства України.

За змістом п. б частини 4 статті 84 ЗК України землі під державними залізницями не можуть передаватися у приватну власність.

ЗК УРСР (ред. від 8 липня 1070 року), п. 5 постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Земельного кодексу України", іншими нормативними актами та будівельними нормами, із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, яким визнано неконституційним п.6 постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року, вимоги до залізниць щодо виготовлення та отримання державних актів на земельні ділянки, що перебувають у її користуванні, не передбачалося. Землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до п.п. 54, 55 Загальних засад землекористування і землеустрою, затверджених ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року.

Наявність чи відсутність у ДТГО Львівська залізниця документів, які посвідчують право на користування спірною земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 3-305гс15, у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 у справі № 909/277/16, від 14 березня 2019 року у справі № 918/1373/16.

У матеріалах справи відсутні докази про вилучення у ПАТ Українська залізниця земельної ділянки, яка віднесена до смуги відведення залізниці та розташована в адміністративних межах Глибоцької селищної ради Чернівецької області.

Згідно пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Судом установлено, що спірна земельна ділянка площею 0,079 га належить до земель залізничного транспорту, яка не може передаватися у приватну власність. Тому Глибоцька селищна рада Чернівецької області не мала законних повноважень розпоряджатися землями даної категорії. Наявність чи відсутність у регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця документів, що посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача Глибоцької селищної ради на те, що з технічна документація є неналежним доказом, оскільки проведена без надання дозволу органу місцевого самоврядування, не погоджена та не затверджена в установленому законом порядку, оскільки рішенням Глибоцької селищної ради №320-36/14 від 29 квітня 2014 року сесія селищної ради надала дозвіл ДТГО Львівська залізниця на проведення інвентаризації земель в межах населеного пункту смт.Глибока Глибоцької селищної ради. Дана документація погоджена відділом Держземагенства у Глибоцькому районі Чернівецької області.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Оскільки спірна земельна ділянка площею 0,079 га належить до земель залізничного транспорту, яка не може передаватися у приватну власність, Глибоцька селищна рада не мала повноважень розпоряджатися землями даної категорії, оспорюваний договір не відповідає вимогам ст. 658 ЦК України, яка передбачає, що право на продаж товару має власник товару.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

Оспорюваним договором купівлі-продажу земельної ділянки порушено право позивача на земельну ділянку смуги відведення залізниці, а тому він підлягає визнанню недійсним.

У спорах стосовно земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршені екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Застосовуючи критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями вказаної статті, необхідно оцінити пропорційність такого втручання.

Суд вважає, що скасування рішення селищної ради про надання у власність земельної ділянки та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка належить до смуги відведення залізниці, не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а тому посилання представника відповідача на те, що задоволення такого позову призведе до порушення права на мирне володіння майном відповідача є безпідставним.

Відповідно до п.п. 60 - 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. а п. 2 частини шостої ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. А тому, суд вважає, що підлягає задоволенню позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на застосування строку позовної давності, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Встановлено, що позивач оспорює рішення Глибоцької селищної ради від 31 липня 2015 року №424-50/15, яке вони отримали лише 19 вересня 2018 року, в результаті неодноразово звернення до селищної ради з проханням надати їм рішення про продаж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , з позовом до суду ПАТ Українська залізниця звернулася 19 вересня 2018 року, тобто в межах трирічного строку.

Не може свідчити також про те, що позивач знав чи міг знати про порушення свого права на спірну земельну ділянку з лютого 2012 року відколи велося будівництво АЗС на очах службових осіб позивача, які працюють на залізничній станції, зокрема, на вказані обставини посилався представник відповідача ОСОБА_1 .

А тому суд відхиляє посилання представника відповідача ОСОБА_2 на застосування строку позовної давності.

Суд вважає також, що також посилання представника відповідача Глибоцької селищної ради, що позивач дізнався про порушення свого права ще 27 серпня 2013 року, при обстеженні земельних ділянок юридичних або фізичних осіб, які частково розташовані в межах смуги відведення ДТГО Львівська залізниця на території Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області безпідставним. Оскільки позивачем оспорюється рішення органу місцевого самоврядування від 31 липня 2015 року та договір купівлі - продажу від 14 серпня 2015 року.

При цьому слід зазначити, що в складі спільної комісії, яка склала вищевказаний акт, перебувало п`ять представників позивача, а також брали участь представники Глибоцької селищної ради. За результатами обстеження комісією виявлено ряд проблемних питань в тому числі що стосується земельної ділянки, яка продана відповідачу ОСОБА_2 у 2015 році, тобто після, виявлених накладок на землі залізниці.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що представник позивача підтримав позовні вимоги частково, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині визнання незаконним та скасування рішення Глибоцької селищної ради Чернівецької області від 31 липня 2015 року №424-50/15 про продаж земельної ділянки ОСОБА_2 , визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7321055100:01:004:0125 у державному реєстрі речових прав, в частині скасування запису в Поземельній книзі слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст.3, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 79, 84, 88, 179, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов акціонерного товариства Українська залізниця , в особі її регіональної філії Львівська залізниця - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Глибоцької селищної ради Чернівецької області від 31 липня 2015 року №424-50/15 про продаж земельної ділянки ОСОБА_2 , що знаходиться по АДРЕСА_1 площею 0,079 га.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,079 га., що знаходиться по АДРЕСА_1 від 14 серпня 2015 року укладений між Глибоцькою селищною радою та ОСОБА_2 і скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7321055100:01:004:0125 у державному реєстрі речових прав.

У задоволенні решти вимог акціонерного товариства Українська залізниця - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2020 року.

Суддя