Рішення

від 05.10.2020 по справі 640/9872/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 року м. Київ № 640/9872/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають у відмові прийняти до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 28.12.2018 року №14, яка оформлена квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.01.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18.03.2019 року №0224161207, яким застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна штраф у розмірі 44695, 14 грн.;

- визнати протиправними дії посадової особи Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Вихор Вікторії Юріївни щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2019 року №0224161207;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 24.05.2019 року №23873/6-99-99-11-06-01-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна - без задоволення;

- визнати протиправними дії посадової особи Державної фіскальної служби України Власова Олександра Сергійовича щодо постановлення Рішення про результати розгляду скарги від 24.05.2019 року №23873/6-99-99-11-06-01-25.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що не погоджується з висновками відповідача, оскільки несвоєчасне направлення податкової накладної від 18.01.2019 №18 відбулося за відсутності вини позивача, адже протягом операційного дня контролюючим органом не було направлено Товариству квитанції №1 стосовно податкової накладної та протиправно відмовлено у прийняття податкової накладної із посиланням на підстави, не передбачені законодавством.

Крім того, позивач зазначає, що після отримання відмови у реєстрації податкової накладної від 28.12.2018 №14 позивач звернувся до Головного управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві із заявою про надання підтвердження реєстрації податкової накладної від 28.12.2018 №14, в якій відобразив усі обставини, що стали підставою для повторного направлення податкової накладної, однак ці обставини були проігноровані під час проведення камеральної поведінки та складення акту перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 17.08.2018 року в адміністративній справі №640/9872/19 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими, вказуючи про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки під час проведеної камеральної перевірки встановлено порушення законодавчо встановлених термінів, а саме порушено терміни реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 446951, 43 грн., на підставі чого складено акт від 18.02.2019 року №1668/26-15-12-07-20-20/39933946 та винесено податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 року №0224161207, яким позивачу застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% на загальну суму 44695, 14 грн.

30.09.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що ДФС порушила Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою КМУ від 29.12.2010 року №1246, оскільки квитанція надійшла позивачеві на наступний операцій день, а відповідно до Порядку має надсилатися протягом операційного дня, який триває в робочі дня з 8-ї до 20-ї години. Відмова у прийнятті податкової накладної від 28.12.2018 року №14 є протиправно, а притягнення платника до відповідальності за ст. 120-1 Податкового кодексу України неможливе, оскільки не містить обов`язкової складової - вини позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна за 2017-2018 роки. За результатами вказаної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт № 1668/26-15-12-07-20-20/39933946 від 18.02.2019 року, в якому зазначено про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних за 2017-2018 роки в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: податкової накладної № 18 від 28.12.2018 на суму ПДВ 446951, 43 грн.

18.03.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0224161207 від 18.03.2019 року, яким на підставі п. 201.10 ст. 201 та п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 44695, 14 грн.

Не погоджуючись із повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою, в якій просив податкове повідомлення-рішення скасувати. За результатом розгляду скарги ДФС України прийняла рішення про результати розгляду скарги від 24.05.2019 року №23873/6-99-99-11-06-01-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу- без задоволення.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, вважаючи їх надуманими та передчасними, а податкове повідомленням-рішенням №0224161207 від 18.03.2019 року та рішення ДФС України протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу , а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Види перевірок контролюючого органу передбачені законодавцем в ст. 75 ПК України . Так, відповідно до п. 75.1 вказаної статті контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому, пп. 75.1.1 . п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Як вбачається із матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ ПРОФІ ЛАБ Україна за 2017-2018 роки. За результатами вказаної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт №1668/26-15-12-07-20-20/39933946 від 18.02.2019, в якому зазначено про порушення ТОВ ПРОФІ ЛАБ Україна граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних за 2017-2018 роки в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: податкової накладної № 18 від 28.12.2018 на суму ПДВ 446951, 43 грн.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу , а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України , єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі Порядок №1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі Реєстр) (пункт 1 Порядку №1246).

Відповідно до п. 2 Порядку №1246 операційний день частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації (пункт 2 Порядку).

Згідно п. 3 Порядку №1246 операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Пунктом 4 Порядку №1246 визначено, що до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації. Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки (пункт 12 Порядку №1246).

Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (п. 15 Порядку № 1246).

При цьому, за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної законодавцем передбачені штрафні санкції. Так, відповідно до п. 120-1.1 ст. 120 ПК України , порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу , для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Аналізуючи пункт 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України , суд зазначає, що визначальною умовою для застосування штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних, є порушення строку реєстрації податкової накладної до 15 календарних днів.

Враховуючи аналіз вказаних норм права, встановлені обставини справи та твердження відповідача про те, що датою та часом надання податкової декларації в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, є дата та час, що зафіксовані у квитанції, суд зазначає наступне.

З метою нормативно-правового врегулювання обміну електронними документами з контролюючими органами відповідно до вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису та згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375 , наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557 затверджено Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, який визначає основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами електронного документообігу (далі Порядок).

Відповідно до розділу ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами) (пункт 3 Порядку).

Згідно п. 5 Порядку автор здійснює надсилання електронних документів з урахуванням встановлених законодавством граничних строків для подання таких документів.

Відповідно до п. п. 6, 9 Порядку електронні документи, відправлені автором після закінчення строку, встановленого законодавством для подання аналогічних документів в паперовому вигляді, вважаються поданими з порушенням строків їх подання. Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення

Згідно п. 11 Порядку операційний день - частина дня, протягом якої за наявності технічної можливості здійснюється електронний документообіг; перша квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання. Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі. Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Відповідно до п. 12 Порядку не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та цим Порядком, формується друга квитанція. Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції). На другу квитанцію накладається печатка відповідного контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник другої квитанції зберігається в контролюючому органі (п. 13 Порядку).

Згідно п. 14 Порядку у разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач 15.01.2019 о 14:35:02 відправив для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 28.12.2018 року №14 , тобто до закінчення операційного дня 15.01.2019 (до 20 год.), однак позивачу не було надіслано квитанції про прийняття чи неприйняття, або зупинення реєстрації цієї податкової накладної протягом операційного дня 15.01.2019.

Таким чином, позивач здійснив надсилання податкової накладної від 28.12.2019 №14 до закінчення операційного дня, відповідачем в наступний операційний день 16.01.2019 о 09:35 відправлено квитанцію про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, якою відмовлено у прийняті податкової накладної від 28.12.2018 №14.

Автоматична перевірка податкової накладної та формування квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації цієї податкової накладної, поданої позивачем в останній операційний день, не є підставою для висновків про порушення позивачем термінів її реєстрації.

Крім того, обов`язком позивача, як платника податків, є своєчасне, в операційний день, направлення податкових накладних до ЄРПН, однак платник податку не несе відповідальності за роботу телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем та програм, а несвоєчасна доставка відправлення адресату з будь-яких причин виключає відповідальність платника податків, який свій обов`язок виконав своєчасно.

Отже, незважаючи на те, що позивач 15.01.2019 протягом операційного дня не отримав квитанції про прийняття або неприйняття податкової накладної від 28.12.2018 №14, позивач вважається таким, що вчинив усі залежні від нього дії з метою своєчасної реєстрації податкової накладної, що виключає передбачені нормами Податкового кодексу України підстави для застосування штрафу.

Аналогічна правова позиція вказана у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 806/832/17, від 22.11.2018 у справі № 813/815/18.

Посилання відповідача на положення Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №552, яким визначено, що автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня, відтак контролюючим органом правомірна здійснено автоматизовану перевірку електронного документу не пізніше наступного робочого дня, а саме 16.01.2019 податкової накладної від 28.12.2018 №14 дня не приймається судом до уваги, оскільки автоматизована перевірка податкової накладної, що надійшла на реєстрацію до закінчення операційного дня не виключає право позивача на граничний термін її подання, а саме до 20 год. операційного дня.

За таких обставин суд дійшов висновку визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають у відмові прийняти до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 28.12.2018 року №14, яка оформлена квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.01.2019 та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.03.2019 №0224161207, яким заставано до ТОВ ПРОФІ ЛАБ Україна штраф у розмірі 44 695, 14 грн.

Що стосується позовних в частині визнання протиправними дії посадової особи управління ДФС у м. Києві Вихор В. Ю. щодо складання податкового повідомлення-рішення від 18.03.2019 року №022416121207, суд зазначає наступне.

На підставі Акту перевірки від 18.02.2019 №1668/26-15-12-07-20/39933946 з урахуванням висновків розгляду заперечення №48348/10/26-15-12-07 від 15.03.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 №022416/207, яким встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201, та згідно п. 120.1 ст. 120 ПК України та за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 446951, 43 грн. застосовано штраф до позивача в розмірі 10% у сумі 44695, 14 грн.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до підпункту 14.1.1371 пункту 14.1 статті 14 ПК України - уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Пунктом 20.4 . статті 20 ПК України визначено, що керівник контролюючого органу має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Таким чином, начальник відділу моніторингу камеральних перевірок податкової звітності ГУ ДФС у м. Києві Вихор В. Ю. має повноваження виносити податкові повідомлення-рішення діяла відповідно до повноважень, визначених пунктом 20.4 статті 20 ПК України та з метою виконання основних завдань і функцій Управління, визначених нормами ПК України .

Щодо позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 24.05.2019 року №23873/6-99-99-11-06-01-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу ТОВ ПРОФІ ЛАБ Україна без задоволення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У свою чергу, приписами пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктами 56.2-56.3 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями пункту 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктами 56.8-56.9 статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Оскаржуваним рішенням про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення №022416/207 від 18.03.2019 року.

Рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов`язку, отже само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.

Суд встановив, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про результати розгляду скарги від 24.05.2019 №23873/6-99-99-11-06-01-25 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16(№ К/9901/454/17), вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

В зв`язку із тим, що оскаржуване рішення ДФС України про результати розгляду скарги не породжує само по собі настання юридичних наслідків для позивача (оскільки фіксування порушення вимог законодавства відбулось шляхом винесення податкових повідомлень-рішень та на їх підставі податкової вимоги і рішення про опис майна у податкову заставу), суд вважає, що скасування даного рішення не є належним способом захисту порушеного права.

Що стосується позовних вимог у частині визнання дії посадової особи ДФС України Власова О. С. щодо постановлення рішення про результат розгляду скарги від 24.05.2019 року №23873/6-99-99-11-06-01-25 протиправними, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.1371 пункту 14.1 статті 14 ПК України - уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Пунктом 20.4 . статті 20 ПК України визначено, що керівник контролюючого органу має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Крім того, як зазначалося судом, рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов`язку, отже само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.

Суд встановив, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про результати розгляду скарги від 24.05.2019 №23873/6-99-99-11-06-01-25 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги у частині визнання дії посадової особи ДФС України Власова О. С. щодо постановлення рішення про результат розгляду скарги протиправними задоволенню не підлягають.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842,00грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві

Керуючись ст. ст. 2 , 6 , 8 , 9 , 77 , 243 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна (01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 33, ЄДРПОУ 39933946) до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980) , Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають у відмові прийняти до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 28.12.2018 року №14, яка оформлена квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.01.2019 року;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18.03.2019 року №0224161207, яким застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна штраф у розмірі 44695, 14 грн.;

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна (01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 33, ЄДРПОУ 39933946) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197).

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІ ЛАБ Україна (01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 33, ЄДРПОУ 39933946) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України , набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України , шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.А. Качур