Ухвала

від 02.10.2020 по справі 320/10055/18

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 320/10055/18

Провадження № 2-з/937/137/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого судді Гнатик Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю НТФ Промметалресурс , за участі третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_4 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває вищевказана цивільна справа.

30 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 надав заяву про забезпечення позову в якому просить накласти арешт на майновий комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 22386125), яке належить на праві власності ТОВ НТФ ПРОММЕТАЛРЕСУРС (ЄДРПОУ 34247401) вартістю 277770 грн., до вирішення справи по суті, у зв`язку з тим, що неприйняття заходів для забезпечення позову може призвести до неможливості виконання в майбутньому рішення суду у разі задоволення позову.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд вважає, що вимоги заявника про забезпечення позову задоволенню не підлягають за їх безпідставністю.

Приписами ст. 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За вимогами ч.1 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006року Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд має перевірити, чи дійсно надані стороною докази свідчать про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що в заяві відсутнє обґрунтування застосування забезпечення позову, відсутні дані, які б підтверджували наявність ризиків, які призведуть до невиконання або ускладнення виконання рішення суду, оскільки згідно поданої заяви ці дані ґрунтуються на особистому припущені позивача. Також, стороною позивача до заяви про забезпечення позову не долучено жодного доказу на підтвердження наміру відповідача відчужити майно, накладення арешту на яке просить сторона позивача. Заявник не довів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Відповідно до встановленого нормами процесуального права принципу змагальності сторін у цивільному судочинстві кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а за принципом диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін.

Перевіряючи доводи заяви, суд враховує, що посилання позивача на можливе відчуження вищезазначеного майна товариства державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) фактично є припущенням, що будь-якими об`єктивними обставинами не підтверджено та не може бути єдиною підставою для застосування заходів забезпечення позову, а надана суду копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, не є підставою вважати, що майно може бути відчужене. Позивачем не доведено належним чином наявність реальних ризиків невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Ураховуючи, що позивачами не надано переконливих доводів на користь того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та не доведено належними доказами існування ризиків невиконання можливого рішення суду, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 149 , 150 , 151 , 153 , 258 260 Цивільного процесуального кодексу України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволені заяви ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю НТФ Промметалресурс , за участі третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Г.В.Гнатик