Постанова

від 08.10.2020 по справі 359/2960/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 359/2960/20

провадження номер: 22-ц/824/9248/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Фінспот на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2020 року у складі судді Журавського В.В., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінспот до товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Арсенал (Київ) , товариства з обмеженою відповідальністю Голас , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, ОСОБА_3 , про визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки нерухомого майна недійсними, скасування записів про державну реєстрацію прав,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа №359/2960/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінспот (далі - ТОВ Фінспот ) до товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Арсенал (Київ) (далі - ТОВ ФК Арсенал (Київ) ), товариства з обмеженою відповідальністю Голас (далі - ТОВ Голас ), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін М.А., ОСОБА_3 , у якому ТОВ Фінспот просить визнати недійсним договір іпотеки від 21 січня 2020 року, укладений між ТОВ ФК Арсенал (Київ) та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуЮдіним М.А. та зареєстрований в реєстрі за №47; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Голас , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. та зареєстрований в реєстрі за №211; визнати недійсним договір іпотеки від 24 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Голас , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. та зареєстрований в реєстрі за №254.

У травні 2020 року ТОВ Фінспот подало до суду заяву про забезпечення вказаного вище позову, в якій просило заборонити вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, яке належить на праві власності ТОВ Голас , а саме: квартири НОМЕР_1 -НОМЕР_2 , НОМЕР_3-НОМЕР_4 , НОМЕР_5-НОМЕР_6, які розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1 , а також нежитлові приміщення НОМЕР_7, НОМЕР_8-НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, які знаходяться у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що ТОВ ФК Арсенал (Київ) має заборгованість перед ТОВ Фінспот з 29 січня 2020 року у зв`язку з тим, що ТОВ Фінспот , будучи майновим поручителем за кредитним договором, який укладений між ПАТ Банк Восток та ТОВ ФК Арсенал (Київ) , погасило заборгованість за цим кредитним договором, яка виникла у ТОВ ФК Арсенал (Київ) . Вказував, що ТОВ ФК Арсенал (Київ) з метою ухилення від погашення заборгованості перед ТОВ Фінспот 21 січня 2020 року передало в іпотеку ОСОБА_1 нерухоме майно, яке було набуте ТОВ ФК Арсенал (Київ) за рахунок отриманого кредиту, в тому числі, вказані вище квартири та нежитлові приміщення, які знаходяться у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Зазначав, що у подальшому 16 березня 2020 року ОСОБА_1 відчужив квартири НОМЕР_1 -НОМЕР_2 , НОМЕР_3-НОМЕР_4 , НОМЕР_5-НОМЕР_6 та нежитлові приміщення НОМЕР_7, НОМЕР_8-НОМЕР_9, НОМЕР_10 , НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, які знаходяться у житловому будинку АДРЕСА_1 на користь ТОВ Голас , яке є власником вказаного нерухомого майна. Вказував, що 24 березня 2020 року директор ТОВ ФК Арсенал (Київ) ОСОБА_3 отримав позику у ОСОБА_2 , за виконання зобов`язань якого виступило майновим поручителем ТОВ Голас , яке передало в іпотеку ОСОБА_2 квартири НОМЕР_1 -НОМЕР_2 , НОМЕР_3-НОМЕР_4 , що знаходяться у житловому будинку АДРЕСА_1 . Зазначав, що ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості може звернути стягнення на вказані квартири, які є предметом іпотеки, з метою здійснення переходу права власності або відчужити їх відповідно до вимог Закону України Про іпотеку . Тому ТОВ Фінспот вважало, що наведені обставини свідчать про наявність обгрунтованих підстав про можливість відчуження вказаного нерухомого майна на користь третіх осіб, що у свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспрорюваних прав та інтересів позивача.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2020 року у задоволенні заяви ТОВ Фінспот про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ Фінспот подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його заяви, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у заяві про забезпечення позову заявником описано детальну схему відчуження спірного нерухомого майна. Також суд не врахував, що поведінка відповідачів свідчить про те, що існує реальний ризик щодо подальшого продажу чи іншого відчуження нерухомого майна.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що забезпечення позову у немайнових спорах про визнання недійсними договорів без скасування реєстраційного запису в реєстрі щодо нерухомого майна неможливе, оскільки суд не звернув уваги на те, що у разі продажу ТОВ Голас нерухомого майна, яке є предметом оспорюваних договорів, будь-яким третім особам, позовні вимоги ТОВ Фінспот позбавлені будь-якого подальшого сенсу, так як витребування майна у добросовісного набувача можливе лише шляхом віндикації, яка можлива тільки для власника нерухомого майна, яке не перебувало у власності заявника. Тому ТОВ Фінспот буде позбавлене можливості захистити в подальшому свої права щодо повернення боргу від ТОВ ФК Арсенал (Київ) .

Вказує, що є помилковим висновок суду про неспівмірність заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, оскількиобраний позивачем вид забезпечення позову призведе до неможливості ТОВ Голас продати чи іншим способом відчужити належне йому нерухоме майно. При цьому ТОВ Голас може користуватись майном, використовувати його за призначенням, отримувати кошти від передачі його в оренду тощо. Зазначає, що незадоволення заяви про забезпечення позову може призвести до позбавлення можливості позивача відновити в подальшому свої порушені права про стягнення заборгованості з ТОВ ФК Арсенал (Київ) та можливості відновити своє матеріальне становище.

Крім того, зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що 16 квітня 2020 року судом вже розглянуто подібну заяву позивача про забезпечення позову, у задоволенні якої судом відмовлено, є помилковими, оскільки суд не врахував, що на відміну від заяви про забезпечення позову, подану позивачем у квітні 2020 року, у цій заяві про забезпечення позову позивачем зазначено нові обставини та деталізовано події, які відбулися.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено обставин того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки у заяві про забезпечення позову відсутні докази, які дають підстави вважати обґрунтованим припущення про те, що ТОВ Голас має намір або здійснює дії, спрямовані на відчуження належного йому нерухомого майна. Тобто подана заява не містить достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення пред`явленого позову.

Також суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб може ускладнити ефективний захист прав позивача чи унеможливити виконання рішення суду, виходячи із предмету спору, оскільки у разі задоволення судом позову рішення суду не підлягає примусовому виконанню. Крім того, суд зазначив, що позивачем не надано доказів співмірності вжиття такого заходу із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

У постанові від 05 лютого 2020 року справі № 490/3925/19 (провадження № 61-13546св19) Верховний Суд дійшов висновків, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Також Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (провадження № 61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Фінспот звернулось до суду першої інстанції з позовом до ТОВ ФК Арсенал (Київ) , ТОВ Голас , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін М.А., ОСОБА_3 , у якому просить визнати недійсним договір іпотеки від 21 січня 2020 року, укладений між ТОВ ФК Арсенал (Київ) та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. та зареєстрований в реєстрі за №47; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Голас , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуЮдіним М.А. та зареєстрований в реєстрі за №211; визнати недійсним договір іпотеки від 24 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Голас , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. та зареєстрований в реєстрі за №254.

Тобто, позивач просить визнати недійсними вказані вище правочини, предметом яких є квартири НОМЕР_1 -НОМЕР_2 , НОМЕР_3-НОМЕР_4 , НОМЕР_5-НОМЕР_6 , а також нежитлові приміщення НОМЕР_7, НОМЕР_8-НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, що знаходяться у житловому будинку АДРЕСА_1 та належать на праві власності ТОВ Голас , що підтверджується доданими до заяви про забезпечення позову інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

У заяві про забезпечення позову ТОВ Фінспот просило заборонити вчинення реєстраційних дій щодо вказаного вище нерухомого майна, посилаючись на те, що ТОВ ФК Арсенал (Київ) має заборгованість перед ТОВ Фінспот з 29 січня 2020 року, однак з метою ухилення від погашення заборгованості ТОВ ФК Арсенал (Київ) передало в іпотеку вказане вище нерухоме майно ОСОБА_1 , який в подальшому його відчужив ТОВ Голас , а ТОВ Голас передало сім квартир в іпотеку ОСОБА_2 . Тому ТОВ Фінспот вважало, що вказані обставини свідчать про наявність обгрунтованих підстав про можливість відчуження вказаного вище нерухомого майна на користь третіх осіб, що у свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспрорюваних прав та інтересів позивача.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ Фінспот про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що заява не містить обґрунтування того, що обраний позивачем вид забезпечення позову спроможній забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а також, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист прав позивача чи унеможливити виконання рішення суду, виходячи із предмету спору, оскільки рішення суду у даній справі у випадку задоволення позову не передбачає його примусового виконання.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у заяві про забезпечення позову ТОВ Фінспот посилається лише на диспозицію норми ст.149 ЦПК України про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Однак у заяві відсутні докази, які дають підстави вважати обґрунтованим припущення про те, що ТОВ Голас має намір або здійснює дії, спрямовані на відчуження належного йому нерухомого майна.

Також колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку, що забезпечення позову повинно застосовуватися з урахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав ТОВ Фінспот не встановлений, що узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (провадження № 61-7314св19).

Отже, оцінюючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову та доказів, наданих ним в обґрунтування таких доводів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що поведінка відповідачів свідчить про те, що існує реальний ризик подальшого продажу чи іншого відчуження нерухомого майна, є припущеннями заявника, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно до положень ст. 81 ЦПК України. Інший за змістом висновок буде суперечити правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18) про те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як зазначалось вище, у заяві відсутні дані про те, що ТОВ Голас вчиняє дії що реалізації належного йому на праві власності спірного нерухомого майна чи підготовчі дії до його реалізації і таких доказів заявник суду не надав.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фінспот залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: