Рішення

від 30.09.2020 по справі 911/1453/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1453/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Грівас-Україна (16600, Чернігівська обл., місто Ніжин, вулиця Носівський шлях, будинок 52, код 41135424)

до

товариства з обмеженою відповідальністю Маг Констракшн (07400, Київська обл., місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 53, офіс 307, код 42066823)

про стягнення 1092417,70 гривень

за участю представників учасників справи:

від позивача: Жуков Д.О.;

від відповідача: Євсєєв М.В.;

19.05.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Грівас-Україна (надалі по тексту - ТОВ Грівас-Україна /позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Маг Констракшн (надалі по тексту - ТОВ Маг Констракшн /відповідач) заборгованості за договором на виготовлення та поставку обладнання від 04.06.2019 № 35/04-19 в розмірі 1092417,70 гривень, з яких: 809838,76 гривень основний борг, 151163,54 гривень пеня, 16734,50 гривень інфляційні втрати, 1146680,90 гривень 20 процентів річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору та у відповідності до специфікації № 1 до договору ним було поставлено відповідачу обладнання, за яке останній розрахувався частково, а у відповідності до специфікації № 2 до договору позивачем було виготовлено обладнання, проте, не було поставлено відповідачу, оскільки відповідач відступив від умов договору в частині своєчасної оплати, тож позивач скористався правом притримання товару, у відповідності до умов пункту 5.2. договору та ст. 594 Цивільного кодексу України. Внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 809838,76 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 20% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1453/20, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.06.2020.

15.07.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач пред`явлені позовні вимоги заперечує та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог. Аргументуючи свої заперечення відповідач посилається на те, що оскільки позивачем було порушено умови договору, відповідач був позбавлений можливості використовувати в своїй підприємницькій діяльності обладнання та устаткування. Також відповідач вказує на те, що між позивачем та відповідачем було укладено ряд договорів, зокрема, від 10.07.2018 №№ 11/05-18, 11/05-18/1, за якими мало місце порушення позивачем взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого відповідач зазнав збитків, про що позивача було повідомлено претензіями з боку відповідача від 12.05.2020 № 1, від 18.05.2020 № 2, від 19.05.2020 № 3, від 22.05.2020 № 4, від 03.06.2020 № 5.

Також 15.07.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про об`єднання справ №№ 911/1767/20 та 911/1453/20 в одне провадження.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилався на те, що в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1767/20 в межах якої будуть розглядатися взаємовідносини тих же сторін щодо виконання умов іншого договору на виготовлення та поставку обладнання № 11/05-18, який є частиною загального правочину щодо виготовлення, поставки та налагодження позивачем устаткування та обладнання для запуску відповідачем лінії виробництва з виготовлення блоків з пінобетону на території м. Бровари Київської області.

За результатом розгляду вказаного клопотання судом було відмовлено в його задоволенні з мотивів викладених в ухвалі суду від 15.07.2020.

23.07.2020 на адресу суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву, в яких відповідач додатково вказує на те, що позивачем не було поставлено обладнання визначеного специфікацією № 2 до договору. Також, відповідач зауважує, що матеріали справи не містять доказів виготовлення обладнання визначеного цією специфікацією, з огляду на що безпідставними є доводи позивача щодо притримання виготовленого обладнання без надання підтверджуючих доказів його виготовлення. А відтак, на переконання відповідача, і нарахування штрафних санкцій на суму визначену у специфікації № 2 є необґрунтованими.

Крім того, на думку відповідача, у позивача не було підстав для початку виготовлення обладнання, адже умовами договору визначено, що виготовлення обладнання має місце з моменту внесення передоплати відповідачем, при цьому відповідач не здійснював передоплату за специфікацією № 2, а тому у позивача не було підстав виготовляти обладнання згідно специфікації. В зв`язку з чим, відповідач вказує, що у цього відсутній обов`язок по оплаті товару згідно зі специфікацією № 2.

У відповіді на відзив позивач заперечив відносно доводів відповідача викладених у відзиві та доповненнях до відзиву, та зазначив, що обов`язок відповідача оплатити поставлений товар жодним чином не залежить від того користується він цим товаром чи не користується, чи взагалі перепродав його третім особам. Крім того, позивач вказує, що ним 11.12.2019 на адресу відповідача направлено лист № 41, в якому він повідомив останнього про те, що скористався своїм правом на притримання Товару за Специфікацією № 2 та вимагав негайно сплатити заборгованість. Також, позивач зазначає, що задля належного виконання своїх обов`язків покладених на нього умовами договору, ним розпочато процедуру закупівлі комплектуючого товару для виробництва обладнання зазначеного у специфікації № 2.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що початок виробництва обладнання за специфікацією № 2 у позивача виникає з моменту здійснення відповідачем передоплати, яка ним здійснена не була в зв`язку із технічними дефектами обладнання поставленого за специфікацією № 1.

Розгляд справи у підготовчому засіданні неодноразово відкладався. Ухвалою суду від 09.09.2020, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 30.09.2020.

В судове засідання 30.09.2020 з`явились представники позивача та відповідача. Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.06.2019 ТОВ Грівас-Україна (постачальник) та ТОВ МАГ Констракшн (покупець) укладено договір на виготовлення та поставку обладнання № 35/04-19 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити технологічне обладнання для виготовлення легких блоків з пінобетону, що іменується в подальшому Товар/Технологічне обладнання, в асортименті, кількості та відповідно до інших вимог, наведених у Специфікаціях (додаток № 1 та додаток № 2 до Договору). Технологічне обладнання, яке постачається за даним договором не є стандартним виготовляється за індивідуальним замовленням покупця (пункти 1.1., 1.2. договору).

Загальна сума договору (загальна вартість товару) складає 889838,76 грн (вісімсот вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот тридцять вісім грн 76 коп.), в тому числі ПДВ 148306 грн 46 коп. (сто сорок вісім тисяч триста шість грн 46 коп.). Ціна відповідної одиниці товару наводиться у Специфікаціях. Загальна вартість товару (ціна договору) дорівнює сумі цін товару відповідно до Специфікації. Вартість товару окрім іншого, включає в себе вартість матеріалу, використаного при його виготовленні, тару, упаковку, витрати з його навантаження під час передачі товару покупцю, а також вартість робіт з його виготовлення (пункти 3.2., 3.3. договору).

Згідно умов пункту 4.1. договору оплата товару покупцем здійснюється в наступному порядку: 80000,00 грн (вісімдесят тисяч грн), в тому числі ПДВ 13333,33 грн (тринадцять тисяч триста тридцять три грн 33 коп.), згідно Специфікації № 1 , сплачується покупцем на рахунок постачальника в установі банку, реквізити якого вказані в рахунку-фактурі, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дня укладення даного договору (пп. 4.1.1.); 178000,00 грн (сто сімдесят вісім тисяч грн), в тому числі ПДВ 29666,67 грн (двадцять дев`ять тисяч шістсот шістдесят шість грн 67 коп.) згідно Специфікації № 2 , сплачується покупцем на рахунок постачальника в установі банку, реквізити якого вказані в рахунку-фактурі, до моменту відвантаження товару зі складу постачальника (пп. 4.1.2.); 631838,76 грн (шістсот тридцять одна тисяча вісімсот тридцять вісім грн 76 коп.), в тому числі ПДВ 105306,46 грн (сто п`ять тисяч триста шість грн 46 коп.), згідно Специфікації № 1 та Специфікації № 2 , сплачується покупцем на рахунок постачальника в установі банку у строк не пізніше 90 (дев`яносто) календарних днів з дня поставки товару (пп. 4.1.3.).

Відповідно до п. 5.2. договору строк поставки товару: за Специфікацією № 1, 10 (десять) календарних днів з дня здійснення покупцем оплати товару відповідно до пункту 4.1.1. даного договору, за Специфікацією № 2, 40 (сорок) календарних днів, з дня здійснення покупцем передплати товару відповідно до пункту 4.1.2. даного договору . У разі невиконання покупцем умов про оплату Товару (не здійснення будь-якого з платежів) постачальник має право на притримання товару, що не є порушенням строків поставки, і строк поставки збільшується на кількість днів прострочення оплати.

Про готовність товару до відвантаження постачальник повідомляє покупця в термін не пізніше п`яти календарних днів до передбачуваної дати поставки в письмовому вигляді шляхом направлення відповідного повідомлення з використанням засобів електронного обміну даними або засобів факсимільного зв`язку із зазначенням дати і місця передачі товару (пункт 5.7 договору).

Згідно п. 6.1. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент його передачі.

Специфікацією № 1 до договору сторони узгодили перелік товару та його вартість, а саме - повздовжній електромеханічний штовхач з щитом управління; од. виміру - компл., кількість - 4, сума в грн з ПДВ - 382877,76.

Специфікацією № 2 до договору сторони узгодили перелік товару та його вартість, а саме - бункер накопичувач для піску (V-6,5 m3), 1 шт., сума в грн з ПДВ - 64962,00; стрічковий транспортер (L-20m), 1 шт., сума в грн з ПДВ - 155913,00; стрічковий транспортер (L-17m), 2 шт., сума в грн з ПДВ - 265044,00; датчик рівня завантаження бункера, 3 шт., сума в грн з ПДВ - 21042,00.

Позивач стверджує, що відповідачем, у відповідності до умов пп. 4.1.1. договору 05.06.2019 здійснено часткову оплату товару за Специфікацією № 1 у розмірі 80000,00 гривень , що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою по рахунку позивача.

Згідно долученої до матеріалів справи видаткової накладної від 18.06.2019 № ГУ-0000015, яка підписана обома сторонами, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обумовлений Специфікацією № 1 товар - повздовжній електромеханічний штовхач з щитом управління, на суму 382877,76 гривень (в тому числі ПДВ).

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, стало неналежне виконання відповідачем свого обов`язку з оплати отриманого товару згідно Специфікації № 1, а також виготовленого позивачем, але не поставленого відповідачу обладнання за Специфікацією № 2. Щодо виготовленого за Специфікацією № 2 обладнання позивач вказує на те, що у відповідності до умов п. 5.2. договору та ст. 594 Цивільного кодексу України скористався правом притримання товару, в зв`язку із тим, що поставлений товар згідно Специфікації № 1 не був оплачений покупцем, про що останнього було повідомлено листом від 11.12.2019 № 41.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині оплати поставленого та виготовленого позивачем обладнання стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою про стягнення з відповідача боргу в розмірі 809838,76 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази судом встановлено, що на виконання умов договору, зокрема пп. 4.1.1. договору, відповідачем було здійснено попередню оплату вартості товару обумовленого Специфікацією № 1, а саме - 05.06.2019 відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 80000,00 гривень.

Позивач, своєю чергою, у відповідності до умов п. 5.2. договору, яким визначено, що строк поставки товару за Специфікацією № 1 становить 10 (десять) календарних днів з дня здійснення покупцем оплати товару відповідно до пункту 4.1.1. даного договору, поставив відповідачу товар за Специфікацією № 1 на суму 382877,76 гривень, який покупцем прийнято без заперечень та зауважень, що підтверджується видатковою накладною від 18.06.2019 № ГУ-0000015, яка підписана представниками обох сторін.

Отже, остаточний розрахунок за отриманий товар за вказаною видатковою накладною у відповідності до умов пп. 4.1.3. договору, відповідач мав здійснити у строк не пізніше 90 (дев`яносто) календарних днів з дня поставки товару, тобто розрахунок за отриманий товар за Специфікацією № 1 відповідачем мав бути здійснений до 15.09.2019, а прострочення настало з 16.09.2019.

В перебігу розгляду справи, відповідач не заперечував щодо факту отримання товару згідно вказаної видаткової накладної на суму на суму 382877,76 гривень, при цьому доказів сплати коштів за отриманий товар у повному обсязі не надав, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості за отриманий товар за Специфікацією № 1 не спростував.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, суд встановив, що матеріалами справи підтверджується поставка товару відповідачу за Специфікацією № 1 до договору на загальну суму 382877,76 гривень.

Та враховуючи, що 05.06.2019 відповідачем було здійснено попередню оплату товару у розмірі 80000,00 гривень, обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 302877,76 гривень за отриманий товар визначений Специфікацією № 1 до договору.

Щодо обв`язку у відповідача оплатити виготовлений позивачем товар за Специфікацією № 2 у розмірі 506961,00 гривень, суд дійшов наступних висновків.

Позивач обґрунтовуючи вимоги щодо обов`язку у відповідача оплатити виготовлений ним, але не поставлений відповідачу товар на суму 506961,00 гривень обумовлений Специфікацією № 2 до договору, вказує на те, що у відповідності до умов п. 5.2. договору та ст. 594 Цивільного кодексу України скористався правом притримання товару, за вказаною специфікацією, до повного виконання відповідачем обов`язку з оплати товару отриманого згідно Специфікації № 1.

Між тим, відповідач заперечував щодо виникнення у нього обов`язку з оплати обладнання у сумі 506961,00 гривень за Специфікацією № 2, адже ним не було сплачено, у відповідності до умов пп. 4.1.2. договору, попередню оплату, що не породжувало у позивача обов`язку розпочинати виготовлення обладнання визначеного у Специфікації № 2. Крім того, відповідач вказував на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 595 Цивільного кодексу України продавець не повідомив покупця про факт притримання виготовленого обладнання.

Як вже встановлено судом за умовами пп. 4.1.2. договору 178000,00 гривень згідно Специфікації № 2 сплачуються покупцем на рахунок постачальника до моменту відвантаження товару зі складу постачальника .

При цьому пунктом 5.2. договору встановлено, що строк поставки товару за Специфікацією № 2 становить 40 (сорок) календарних днів, з дня здійснення покупцем передплати товару відповідно до пункту 4.1.2 даного Договору . У разі невиконання покупцем умов про оплату товару (не здійснення будь-якого з платежів) постачальник має право на притримання товару, що не є порушенням строків поставки, і строк поставки збільшується на кількість днів прострочення оплати.

Таким чином, сторони умовами договору визначили зустрічне виконання зобов`язання.

Правилами виконання зустрічного зобов`язання, встановленими статтею 538 Цивільного кодексу України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

Частиною 3 названої статті визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов`язання.

Таким чином, обов`язок покупця з оплати товару пов`язаний з обов`язком продавця передати товар.

Статтею 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Оскільки сторони пп. 4.1.2. договору узгодили, що оплата товару здійснюється у формі попередньої оплати, тому заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 178000,00 гривень є саме попередньою оплатою за товар визначений Специфікацією № 2, і ця оплата мала б бути здійснена до прийняття товару покупцем, а інша частина в сумі 328961,00 гривень після прийняття такого товару відповідачем.

При цьому, як встановлено судом та не заперечувалось сторонами в перебігу розгляду справи, факт передачі продавцем товару визначеного Специфікацією № 2 покупцю та перехід (набуття) права власності на товар, на умовах визначених договором, не відбувся.

Отже за зазначеними вимогами закону (ст. 538 Цивільного кодексу України), у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19).

Тобто позивач, як продавець товару, у разі невиконання покупцем зобов`язання з попередньої оплати товару не був позбавлений права як відмовитися від виконання свого зобов`язання з поставки товару, так і вжити заходів для здійснення вказаної поставки, зокрема, шляхом направлення покупцеві письмових повідомлень про необхідність прибуття для прийняття товару, і після здійснення поставки вимагати оплати за товар.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у зв`язку з відсутністю попередньої оплати покупцем вартості товару згідно Специфікації № 2, стягнення вартості такого товару з відповідача можливе лише у разі фактичної його поставки продавцем.

Позивач у своїх заявах по суті справи неодноразово наголошував на тому, що у нього виникло право притримання виготовленого ним товару за Специфікацією № 2, про що листом від 11.12.2019 № 41 було повідомлено відповідача.

Щодо вказаного доводу, суд зазначає, що за умовами п. 5.7 договору про готовність товару до відвантаження постачальник повідомляє покупця в термін не пізніше п`яти календарних днів до передбачуваної дати поставки в письмовому вигляді шляхом направлення відповідного повідомлення з використанням засобів електронного обміну даними або засобів факсимільного зв`язку із зазначенням дати і місця передачі товару.

Зі змісту наданого позивачем листа від 11.12.2019 № 41, яким, як зазначає позивач, було повідомлено відповідача про готовність до відвантаження товару та його притримання продавцем не вбачається, що позивач повідомляв відповідача про те, що виготовлене згідно Специфікації № 2 обладнання готове до відвантаження, адже у вказаному листі вказано про те, що ТОВ Грівас-Україна притримано товар згідно Специфікації № 2 до договору від 10.07.2018 № 11/05-18 , коли як спір у справі виник на підставі договору від 04.06.2019 № 35/04-19.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про інформування позивачем відповідача про готовність до відвантаження товару за договором від 04.06.2019 № 35/04-19 матеріали справи не містять.

Також суд зауважує, що посилання позивача на те, що ним було виготовлено товар безпосередньо для відповідача, та що взагалі таке обладнання було виготовлено не підтверджено жодними доказами в розумінні ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, а розроблення позивачем технічної документації на обладнання не є свідченням фактичного виготовлення такого обладнання.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що право позивача в частині стягнення з відповідача 506961,00 гривень за виготовлений позивачем, але не поставлений відповідачу товар згідно Специфікації № 2 до договору не порушено, що зумовлює висновки суду про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Принаймні, суд не вбачає достатніх підстав для стягнення з відповідача саме вартості товару, визначеного Специфікацією № 2, адже в контексті змісту договору, укладеного сторонами, та положень законодавства, що викладено вище, нездійснення відповідачем попередньої оплати товару мало своїми наслідками не настання у позивача обов`язку виготовляти товар, визначений Специфікацією № 2, та, відповідно, поставляти його на користь відповідача, у якого, відповідно, не виникло обов`язку щодо прийняття такого товару та його оплати.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, 20% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 151163,54 гривень пені, 114680,90 гривень 20% річних розрахованих за загальний період з 27.06.2019 по 13.05.2020 на загальну суму 809838,76 гривень та 16734,50 гривень інфляційних втрат розрахованих за період з липня 2019 року по квітень 2020 року.

Як вже встановлено судом підставною є вимога про стягнення з відповідача лише 302877,76 гривень за отриманий відповідачем товар за видатковою накладною від 18.06.2019 № ГУ-0000015 за якою остаточний розрахунок мав бути здійснений до 15.09.2019, а прострочення настало з 16.09.2019, тож базою для нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат є саме сума у розмірі 302877,76 гривень.

За умовами пунктів 8.10., 8.11. договору за порушення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України та діючої в період прострочення, від суми заборгованості, та двадцять процентів річних від простроченої суми по день сплати суми боргу. Сторони домовилися встановити строк позовної давності до вимог про стягнення пені в три роки, а також про те, що нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання припиняється через три роки з дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Положення п.п. 8.10., 8.11. цілком узгоджуються із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

А щодо строку та періоду нарахування пені положення договору узгоджуються зі змістом ст. 253 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, з урахуванням встановлених судом обставин та вірно визначивши період нарахування, а саме з 16.09.2019 по 13.05.2020 та з урахуванням того, що сторонами продовжено строк нарахування пені, судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача пені становить 51508,35 гривень.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 151163,54 гривень пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 51508,35 гривень.

Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів встановлено у пункті 8.10. договору, за змістом якого за порушення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику двадцять процентів річних від простроченої суми по день сплати суми боргу.

Перевіривши розрахунок позивача 20% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача 20% річних та інфляційних втрат становить 39935,70 гривень та 6397,67 гривень відповідно, відтак заявлені позивача вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведення матеріалами справи наявності у ТОВ МАГ Констракшн заборгованості перед ТОВ Грівас-Україна у розмірі 302877,76 гривень, відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 809838,76 гривень підлягають частковому задоволенню, та, відповідно, вимоги про стягнення з відповідача 151163,54 гривень пені, 16734,50 гривень інфляційних втрат та 1146680,90 гривень 20% річних також підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю МАГ Констракшн на користь товариства з обмеженою відповідальністю Грівас-Україна 302877,76 гривень основного боргу, 51508,35 гривень пені, 39935,70 гривень 20% річних та 6397,67 гривень інфляційних втрат.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 6010,79 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Грівас-Україна задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Маг Констракшн (07400, Київська обл., місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 53, офіс 307, код 42066823) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Грівас-Україна (16600, Чернігівська обл., місто Ніжин, вулиця Носівський шлях, будинок 52, код 41135424) 302877,76 гривень основного боргу, 51508,35 гривень пені, 39935,70 гривень 20% річних, 6397,67 гривень інфляційних втрат та 6010,79 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача та відповідача призначити на 13.10.2020 на 15 год. 00 хв.

Встановити відповідачу строк для подання доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат - протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення .

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2020.

Суддя Р.М. Колесник