Ухвала

від 08.10.2020 по справі 922/1359/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1359/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Михайловина Д. В.,

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - не з`явилися,

відповідача 3 - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Бабіна Андрія Олександровича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 (колегія суддів: Істоміна О. А. - головуючий, Барбашова С. В., Пелипенко Н. М.), у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Бабіна Андрія Олександровича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арна", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ Слобожанщина" 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 ,

про визнання недійсними договорів, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2019 року Фізична особа - підприємець Бабін Андрій Олександрович (далі - ФОП Бабін А. О.) звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арна" (далі - ТОВ "Арна"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ Слобожанщина" (далі - ТОВ "ТБ Слобожанщина"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс" (далі - ТОВ "Овіс") про:

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 18.08.2017 № 5676/17/005499, укладеного між відповідачами 1 та 2, автотранспортного засобу: "Тягач сідельний MAN TGX 18.400, 2012 року випуску, червоного кольору, кузов № НОМЕР_1 ";

- визнання недійсним Договору купівлі продажу транспортного засобу від 18.08.2017 № 5676/17/005499, укладеного між відповідачами 1 та 2, автотранспортного засобу: "Тягач сідельний MAN TGX 18.400, 2012 року випуску, червоного кольору, кузов № НОМЕР_2 ";

- визнання недійсним Договору купівлі продажу транспортного засобу від 18.08.2017 № 5676/17/005499, укладеного між відповідачами 1 та 2. автотранспортного засобу: "Напівпричіп - цистерна HUTNIK NCG-46, 2010 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_3 ";

- визнання недійсним Договору купівлі продажу транспортного засобу від 18.08.2017 № 5676/17/005499, укладеного між відповідачами 1 та 2, автотранспортного засобу: "Напівпричіп - цистерна LDS NG 43L, 2005 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_4 " (далі - спірні Договори купівлі-продажу; спірні транспортні засоби);

- витребування на користь позивача з чужого незаконного володіння ТОВ "Овіс" спірних транспортних засобів;

- визнання за позивачем права власності на спірні транспортні засоби.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП Бабін А. О. зазначав, що спірні Договори купівлі-продажу підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки укладені неуповноваженою особою. Крім того, позивач зазначав, що його дружина не надавала згоди на продаж належних ФОП Бабіну А. О. спірних транспортних засобів. При цьому позивачу стало відомо, що спірні транспортні засоби вибули з його власності у власність ТОВ "Арна" на підставі Договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ "Арна" (Покупець) та ТОВ "ТБ Слобожанщина" (Комісіонер). Проте, як стверджував позивач, посилаючись на частину 3 статті 238 Цивільного кодексу України, його представник Ощепков І. С. не міг вчиняти ці правочини від імені довірителя в інтересах іншої особи, представником якої він був одночасно. Пізніше у 2019 році, як зазначав позивач, спірні транспортні засоби на підставі Договорів купівлі-продажу було відчужено від ТОВ "Арна" до ТОВ "Овіс". На думку позивача, оскільки спірні транспортні засоби вибули з власності ФОП Бабіна А. О. і його дружини без їх волі та перебувають у власності недобросовісного набувача ТОВ "Овіс", тому необхідно спірні транспортні засоби витребувати з чужого незаконного володіння на користь позивача на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України та визнати за позивачем право власності на них згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України.

1.3. У січні 2020 року ФОП Бабін А. О подав заяву про зміну підстав позову, в якій зазначав, що ним не укладалися спірні Договори (комісії, купівлі-продажу), а тому ці Договори підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215, 232, 235, 238, 240, 1011, 1012 Цивільного кодексу України, оскільки вони є удаваними. Позивач вважав, що зазначені Договори укладено з метою приховати інший правочин, а саме щодо відчуження спірних транспортних засобів ТОВ "Арна" за участю комісіонера ТОВ "ТБ Слобожанщина" виключно про людське око, щоб приховати правочин щодо набуття права власності заздалегідь відомою особою ТОВ "Арна". Також позивач зазначав, що спірні Договори укладено в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною. Позивач наголошував, що спірні Договори укладено особою ТОВ "ТБ Слобожанщина", яка не мала права на укладення цих договорів, та не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. Тому, на думку позивача, спірні транспортні засоби, що були незаконно відчужені, підлягають витребуванню на користь ФОП Бабіна А. О. з чужого незаконного володіння ТОВ "Овіс". Крім того, обґрунтовуючи уточнені позовні вимоги, позивач виключив з підстав позову факт відсутності згоди його дружини на відчуження спірних транспортних засобів.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.03.2020 у справі № 922/1359/19 позовні вимоги ФОП Бабіна А. О задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним Договір купівлі продажу транспортного засобу від 18.08.2017 № 5676/17/005499, укладений між ТОВ "Арна" та ТОВ "ТБ Слобожанщина", автотранспортного засобу: "Тягач сідельний MAN TGX 18.400, 2012 року випуску, червоного кольору, кузов № НОМЕР_1 ".

Визнано недійсним Договір купівлі продажу транспортного засобу від 18.08.2017 № 5676/17/005500, укладений між ТОВ "Арна" та ТОВ "ТБ Слобожанщина", автотранспортного засобу: "Напівпричіп - цистерна HUTNIK NCG -46, 2010 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_3 ".

Визнано недійсним Договір купівлі продажу транспортного засобу від 18.08.2017 № 5676/17/005497, укладений між ТОВ "Арна" та ТОВ "ТБ Слобожанщина", автотранспортного засобу: "Тягач сідельний MAN TGX 18.400, 2012 року випуску, червоного кольору, кузов № НОМЕР_2 ".

Визнано недійсним Договір купівлі продажу транспортного засобу від 18.08.2017 № 5676/17/005498, укладений між ТОВ "Арна" та ТОВ "ТБ Слобожанщина", автотранспортного засобу: "Напівпричіп - цистерна LDS NG 43L, 2005 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_4 ".

Визнано за Бабіним Андрієм Олександровичем право власності на автотранспортний засіб: тягач сідельний MAN TGX 18.400, 2012 року випуску, червоного кольору, кузов № НОМЕР_1 ; автотранспортний засіб: напівпричіп - цистерна HUTNIK NCG -46, 2010 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_3 ; автотранспортний засіб: тягач сідельний MAN TGX 18.400, 2012 року випуску, червоного кольору, кузов № НОМЕР_2 ; автотранспортний засіб: напівпричіп - цистерна LDS NG 43L, 2005 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_4 ".

Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Овіс" автотранспортний засіб: тягач сідельний MAN TGX 18.400, 2012 року випуску, червоного кольору, кузов № НОМЕР_1 "; автотранспортний засіб: напівпричіп - цистерна HUTNIK NCG -46, 2010 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_3 "; автотранспортний засіб: тягач сідельний MAN TGX 18.400, 2012 року випуску, червоного кольору, кузов № НОМЕР_2 ; автотранспортний засіб: напівпричіп - цистерна LDS NG 43L, 2005 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_4 на користь Бабіна Андрія Олександровича.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що при укладенні спірних Договорів існувала зловмисна домовленість між представником позивача за довіреністю від 15.08.2017 ОСОБА_4 та власниками ТОВ "Арна", ТОВ "ТБ Слобожанщина", ТОВ "Мідас Оіл", що, за висновком суду, є підставою для визнання Договорів купівлі-продажу недійсними відповідно до положень, зокрема, статті 232 Цивільного кодексу України. При цьому, враховуючи встановлені обставини, та беручи до уваги визнання спірних Договорів купівлі-продажу недійсними, з метою захисту та підтвердження права приватної власності позивача на спірні транспортні засоби, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за Бабіним А. О. права власності на спірні транспортні засоби. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спірні транспортні засоби вибули з володіння власника Бабіна А. О. поза його волею, а тому відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України мають бути витребувані з володіння останнього власника - ТОВ "Овіс" на користь позивача.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2020 у справі № 922/1359/19 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

2.4. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що в цьому випадку вибуття спірних транспортних засобів з власності Бабіна А. О. відбулося на підставі його вільного волевиявлення - довіреностей, якими він уповноважив ОСОБА_4 експлуатувати та повністю розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду, укладати Договори застави, позички, попередній Договір тощо) належними йому автотранспортними засобами. Також Бабін А. О. надав ОСОБА_4 повноваження одержувати належні йому за результатами зазначених Договорів грошові суми та представляти його інтереси у підрозділах Міністерства внутрішніх справ України. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, Бабін А. О. 15.08.2017 прямо висловив свою волю щодо продажу спірних транспортних засобів. При цьому апеляційний господарський суд визнав безпідставними висновки суду першої інстанції про наявність дефекту волі позивача при видачі довіреності ОСОБА_4 , оскільки позивач не надав жодних підтверджень того, що довіреності були видані Бабіним А. О. під впливом примусу. Крім того, за висновком апеляційного господарського суду, судом першої інстанції неправильно застосовано положення статті 232 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не посилався на ці обставини як на підставу для задоволення своїх позовних вимог. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, а позивач не був стороною спірних Договорів, та не довів факту злочинної домовленості між представниками сторін. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що правовими наслідками визнання недійсними Договорів на підставі статті 232 Цивільного кодексу України не можуть бути наслідки, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 у справі № 922/1359/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернувся ФОП Бабін А. О. із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020, а рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2020 у справі № 922/1359/19 залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ФОП Бабін А. О. зазначає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку скаржника, апеляційний господарський суд ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 916/371/18, від 17.07.2019 у справі № 310/6076/16-ц, від 21.02.2020 у справі № 182/3593/17.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Овіс" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін. На думку ТОВ "Овіс", постанова апеляційного господарського суду у цій справі ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права. ТОВ "Овіс" наголошує, що наведені скаржником підстави для оскарження постанови суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, оскільки правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосуються інших правовідносин та не є подібними до правовідносин, які склалися у позивача з відповідачами. Крім того, ТОВ "Овіс" просить закрити касаційне провадження, оскільки висновки щодо застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Арна" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін. На думку ТОВ "Арна", твердження ФОП Бабіна А. О. про те, що суд апеляційної інстанції не застосував висновки, викладені у постановах від 18.12.2018 у справі № 916/371/18, від 17.07 2019 у справі № 310/6076/16-ц та від 21.02.2020 у справі № 182/3593/17, є необґрунтованими та помилковими. ТОВ "Арна" зазначає, що правовідносини у справі № 922/1359/19 не є подібними з правовідносинами у справах № 916/371/18, № 310/6076/16-ц, № 182/3593/17, оскільки у цих справах встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання, є різними. Всі ці справи різняться за предметом позову, підставами позову, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах, а тому і виключає скасування законної постанови суду апеляційної інстанції. Крім того, ТОВ "Арна" просить закрити касаційне провадження, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, були визначені помилково.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ФОП Бабін А. О. у 2016 році придбав у власність спірні транспортні засоби шляхом укладення відповідних Договорів купівлі-продажу, а саме:

- Договору купівлі-продажу від 25.08.2016 № 222 на автотранспортний засіб: "Тягач сідельний MAN TGX 18.400, 2012 року випуску, червоного кольору, кузов № НОМЕР_2 "; зареєстрований на ім`я Бабіна Андрія Олександровича ІНФОРМАЦІЯ_1 ; закріплено номерні знаки НОМЕР_5 (довідка РСЦ МВС в Харківській області від 06.03.2019 № 31/20-857 );

- Договору купівлі-продажу від 25.08.2016 № 223 на автотранспортний засіб: "Напівпричіп - цистерна LDS NG 43L, 2005 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_4 "; зареєстрований на ім`я Бабіна Андрія Олександровича ІНФОРМАЦІЯ_2 ; закріплено номерні знаки НОМЕР_6 (довідка РСЦ МВС в Харківській області від 06.03.2019 № 31/20-857);

- Договору купівлі-продажу від 27.09.2016 № 301 на автотранспортний засіб: "Тягач сідельний MAN TGX 18.400, 2012 року випуску, червоного кольору, кузов № НОМЕР_1 "; зареєстрований на ім`я Бабіна Андрія Олександровича ІНФОРМАЦІЯ_3 ; закріплено номерні знаки НОМЕР_7 (довідка РСЦ в Харківській області від 06.03.2019 № 31/20-857);

- Договору купівлі-продажу від 27.09.2016 № 302 на автотранспортний засіб: "Напівпричіп - цистерна HUTNIK NCG -46, 2010 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_3 "; зареєстрований на ім`я Бабіна Андрія Олександровича ІНФОРМАЦІЯ_3 ; закріплено номерні знаки НОМЕР_8 (довідка РСЦ МВС в Харківській області від 06.03.2019 № 31/20-857).

4.2. Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що у подальшому позивач передав спірні транспортні засоби в оренду ТОВ "Мідас-Оіл", що було оформлено відповідними Договорами оренди, а саме: Договором оренди спеціалізованих транспортних засобів від 08.11.2016 № 081116ДО; Договором оренди спеціалізованих транспортних засобів від 19.01.2017 № 190117ДО. Водночас господарськими судами констатовано, що зазначені Договори оренди були предметом судового спору, та визнані Господарським судом Харківської області недійсними (справи № 922/77/18, № 922/77/18).

4.3. 15.08.2017 позивач видав фізичній особі ОСОБА_4 чотири довіреності, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лучніковою Ю. В., якими уповноважив ОСОБА_4 експлуатувати та повністю розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду тощо) належними позивачу транспортними засобами.

4.4. 16.08.2017 ТОВ "Арна" в особі генерального директора видало ОСОБА_4 чотири довіреності на придбання тих самих чотирьох спірних транспортних засобів. При цьому, на час видачі зазначених довіреностей Бабін А. О. був директором ТОВ "Арна", що підтверджується відповідним наказом від 17.08.2017 № 2к про звільнення його з посади директора ТОВ "Арна" та заявою, написаною власноруч Бабіним А. О .

4.5. Також господарські суди попередніх інстанцій установили, що 18.08.2017 між фізичною особою ОСОБА_4 (Комітент), який діяв від імені позивача, та ТОВ "ТБ Слобожанщина", в особі товарознавця ОСОБА_5 (Комісіонер) укладено чотири Договори комісії № 5676/17/005497, № 5676/17/005498, № 5676/17/005499, № 5676/17/005500, згідно з пунктами 1.1 яких Комісіонер зобов`язувався від свого імені за дорученням та за рахунок Комітента за винагороду підшукати та укласти з третіми особами угоди щодо купівлі-продажу транспортних засобів.

4.6. 18.08.2017 ТОВ "Арна" (Покупець) та ТОВ "ТБ "Слобожанщина" (Продавець) уклали спірні Договори купівлі-продажу транспортних засобів з номерами, що аналогічні з номерами Договорів комісії: № 5676/17/005497, № 5676/17/005498, № 5676/17/005499, № 5676/17/005500, які з боку ТОВ "Арна" було укладено ОСОБА_4 на підставі зазначених довіреностей, виданих 16.08.2019 ТОВ "Арна" на придбання тих самих спірних транспортних засобів. Згідно з довідкою РСЦ МВС в Харківській області від 06.03.2019 № 31/20-857, спірні транспортні засоби перереєстровано на ТОВ "Арна" в той же день 18.08.2017. Номерні знаки не змінювались.

4.7. 20.02.2019 між ТОВ "Арна" (Комітент) ТОВ "ТБ Слобожанщина" (Комісіонер) укладено чотири договори комісії № 5676/19/015720, № 5676/19/015724, № 5676/19/015716, № 5676/19/015722, згідно з пунктами 1.1 яких Комісіонер зобов`язувався від свого імені за дорученням та за рахунок Комітента за винагороду підшукати та укласти з третіми особами угоди щодо купівлі-продажу транспортних засобів.

4.8. 20.02.2019 між ТОВ "ТБ Слобожанщина" (Продавець) та ТОВ "Овіс" (Покупець) укладено Договори купівлі-продажу спірних транспортних засобів з такими ж номерами, що і Договори комісії від 20.02.2019. Згідно з довідкою РСЦ МВС в Харківській області від 06.03.2019 № 31/20-857, спірні транспортні засоби перереєстровано на ТОВ "Овіс" в той самий день 20.02.2019 та закріплено нові номерні знаки.

4.9. Таким чином, за висновком господарських судів спірні транспортні засоби вибули з власності ТОВ "Арна" на підставі зазначених Договорів купівлі-продажу до нового кінцевого власника - ТОВ "Овіс". Після цього спірне рухоме майно в якості предмета закладу у володіння третій особі було передано заставодержателю - ОСОБА_2 .

4.10. Наведені обставини стали підставою звернення позивача із позовом про визнання недійсними Договорів купівлі-продажу спірних транспортних засобів від 18.08.2017, визнання за позивачем права власності на спірні транспортні засоби та витребування їх із чужого незаконного володіння ТОВ "ОВІС" на користь ФОП Бабіна А. О .

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Бабіна А. О. необхідно закрити з огляду на таке.

5.2. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 916/371/18, від 17.07.2019 у справі № 310/6076/16-ц, від 21.02.2020 у справі № 182/3593/17.

5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.4. Отже, у разі подання касаційної скарги, зокрема, на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.5. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.7. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.8. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 904/1145/19, від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.

5.9. При цьому, згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.10. Верховний Суд, вивчивши та проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови, установив, що висновки щодо застосування норм права у справах, на які посилається скаржник, та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.

5.11. Щодо постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 916/371/18.

Верховний Суд установив, що у зазначеній постанові (справа про визнання недійсним правочину) викладено висновок про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину. Крім того, Верховним Судом зазначено, що вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Проте, за установленими обставинами у цій справі, правочини які укладалися, а саме: Договори комісії та Договори купівлі-продажу були виконані сторонами. Тобто, за результатами укладення зазначених правочинів, були встановлені правові наслідки, які передбачені законодавством для цих видів правочинів. При цьому, як установив апеляційний господарський суд, вибуття спірних транспортних засобів з власності Бабіна А. О. відбулося на підставі його вільного волевиявлення - довіреностей, якими він уповноважив ОСОБА_4 експлуатувати та повністю розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду, укладати Договори застави, позички, попередній Договір тощо). Наведене свідчить про відмінність установлених фактичних обставин у цих справах, що вказує про неподібність правовідносин.

5.12. Щодо постанови Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 310/6076/16-ц.

Верховний Суд установив, що у зазначеній постанові (справа про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку) викладено висновок про те, що кваліфікація правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює доведення та встановлення судом таких умов: від імені однієї із сторін правочину виступав представник; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; наявність умислу в діях представника щодо зловмисної домовленості; настання несприятливих наслідків для особи, яку представляють; наявність причинного зв`язку між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

Проте, за висновками апеляційного господарського суду, установлені обставини у цій справі, не свідчать про наявність зловмисної домовленості між учасниками правочинів. Водночас у справі, на яку посилається скаржник, установлено, що довіреність на підставі якої було продано частину будинку, була скасована довірителем. Крім того, справа № 310/6076/16-ц відрізняється від справи, яка розглядається, установленими фактичними обставинами, що свідчить про неподібність правовідносин.

5.13. Щодо постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 182/3593/17.

Верховний Суд установив, що у зазначеній постанові (справа про визнання правочину недійсним) викладено висновок про те, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, яку представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому немає значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин, - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

Проте, у цій справі, як установив апеляційний господарський суд, вибуття спірних транспортних засобів із власності Бабіна А. О. відбулося на підставі його вільного волевиявлення - довіреностей, якими він уповноважив ОСОБА_4 експлуатувати та повністю розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду, укладати Договори застави, позички, попередній Договір тощо). Тобто повірений діяв в інтересах особи, яку представляв. При цьому у справі, на яку посилається скаржник, суди установили, що грошові кошти за оспорюваним Договором, передані не були. Крім того, справа № 182/3593/17 відрізняється від справи, яка розглядається, за встановленими фактичними обставинами, що свідчить про неподібність правовідносин.

5.14. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням.

5.13. Під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення не підтвердилися доводи скаржника про застосування апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у справах, на які посилається скаржник. Висновки у справах, на які посилається скаржник, зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справ, що свідчить про неподібність правовідносин у цій справі.

5.14. Ураховуючи викладене, Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Бабіна А. О. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 у справі № 922/1359/19, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Бабіна Андрія Олександровича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 у справі № 922/1359/19, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак