Постанова

від 08.10.2020 по справі 922/429/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2020 р. Справа №922/429/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Перікової К.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Попов В.Ю. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 05.11.2019 серії ПТ №3136, ордер від 26.08.2020 серії ПТ №177546),

першого відповідача - Матвієнко Ю.М. (селищний голова, посвідчення від 25.10.2015), Кужелєва С.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 16.01.2017 №000712, ордер від 06.07.2020 серії СА №1003012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Савинської селищної ради Балакпійського району Харківської області (вх.№1688)

на рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020

у справі №922/429/20, ухвалене суддею Присяжнюком О.О. в приміщенні господарського суду Харківської області 09.06.2020 о 12:50 (повний текст рішення складено 16.06.2020)

та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020

у справі №922/429/20, ухвалене суддею Присяжнюком О.О. в приміщенні господарського суду Харківської області 24.06.2020 об 11:07 (повний текст рішення складено 24.06.2020)

за позовом Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії Ніка , Харківська область, смт.Савинці, Балаклійського району,

до першоого відповідача Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, с. Савинці,

другого відповідача Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації, м. Балаклія,

про визнання недійсним договору та скасування реєстрації,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 25.09.2018 площею 1,5307 га укладений між ПП ВТК Ніка та Савинською селищною радою з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, яка належить територіальній громаді смт. Савинці та с. Довгалівка в особі Савинської селищної ради та знаходиться за адресою провулок 8-го Березня № 2-а, смт. Савинці Балаклійського району Харківської області, що зареєстровано 05.11.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985 в повному обсязі.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 1,5307 га з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, яка належить територіальній громаді смт. Савинці та с. Довгалівка в особі Савинської селищної ради та знаходиться за адресою провулок 8-го Березня № 2-а, смт. Савинці Балаклійського району Харківської області, що зареєстровано 05.11.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985, що здійснена відділом з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації.

Стягнуто з Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області на користь Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії Ніка - 2102,00грн судового збору.

Стягнуто з Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації на користь Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії Ніка - 2102,00грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 заяву Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії Ніка про додаткове рішення задоволено.

Стягнуто з Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області на користь Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії Ніка - 8250,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації на користь Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії Ніка - 8250,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Перший відповідач - Савинська селищна рада Балаклійського району Харківської області з рішенням та додатковим рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 у справі №922/429/20 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії Ніка до 1-ого відповідача Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, 2-ого відповідача Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору та скасування реєстрації - відмовити у повному обсязі.

Від другого відповідача - Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації надійшло клопотання (вх.№7613 від 17.08.2020), в якому просить розглянути справу без участі представника відділу, також зазначає, що не заперечує щодо задоволення апеляційної скарги Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 у справі №922/429/20 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 у справі №922/429/20.

Від позивача - Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії Ніка надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7711 від 18.08.2020), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги 1-го відповідача по справі відмовити у повному обсязі, рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 у справі №922/429/20 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 залишити без змін.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 у зв`язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. та судді Гези Т.Д. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Плахова О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 22.09.2020.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 у зв`язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Плахова О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 розгляд справи відкладено до 08.10.2020.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Плахова О.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 08.10.2020 присутні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просили суд її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 у даній справі та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2020, ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позову Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії Ніка до 1-ого відповідача Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, 2-ого відповідача Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору та скасування реєстрації.

Присутній в судовому засіданні представник позивача, заперечуючи проти доводів апелянта з підстав, зазначених у відзиві на неї, зазначивши про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги 1-ого відповідача, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 у даній справі та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 - залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 01.12.2011 Приватне підприємство виробничо-торгівельна компанія Ніка на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2011 є власником нежитлового об`єкта загальною площею 6698,1 кв.м., що знаходиться за адресою: пров.8 Березня, буд. 2-а, смт Савинці, Балаклійського району Харківської області, та розташований на земельній ділянці площею 1,5307 га, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390.

04.09.2018 Приватне підприємство виробничо-торгівельна компанія Ніка (далі по тексту - ПП ВТК Ніка , позивач) звернулось до Сависької селищної ради Балаклійського району Харківської області з листом (вх.№№819) в якому просило надати в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 6320255700:00:004:0390), площею - 1,5307 га, що знаходиться у смт Савинці пров.8 Березня, буд. 2-а, терміном на 5 років з правом пролонгації договору оренди.

Рішенням Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області №776-VІІ від 18 вересня 2018 року Про встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390, та надання її в користування (на умовах оренди) :

- надано ПП ВТК Ніка в користування на умовах оренди земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею - 1,5307 га, що знаходиться у смт Савинці пров.8 Березня, буд. 2-а, терміном на 7 років, кадастровий номер земельної ділянки 6320255700:00:004:0390;

- встановлено орендну плату за земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею - 1,5307 га, що знаходиться у смт.Савинці пров.8 Березня, буд. 2-а, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390, у розмірі 8 %, що становить 144853,2 грн. на рік, згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.08.2018 №97-20-0.23,09-1722/161/18 та розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на 27.08.2018, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 27.08.2018 становить 1810665,03 грн;

- доручено Савинському селищному голові Матвієнку Ю.В. укласти та підписати договір оренди з ПП ВТК Ніка на вищезазначену земельну ділянку;

- ПП ВТК Ніка зареєструвати право оренди на вищезазначену земельну ділянку згідно чинного законодавства та надати до селищної ради ксерокопію з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після винесення вказаного рішення Савинська селищна рада Балаклійського району Харківської області направила на адресу ПП ВТК Ніка три примірники договору оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2018.

Згідно п.п. 1, 2 договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018 Савинська селищна рада Балаклійського району Харківської області (орендодавець) надає, а ПП ВТК Ніка (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, загальною площею 1,5307 га, в т.ч. під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: пров.8 Березня, буд. 2-а, смт Савинці, Балаклійського району Харківської області.

Пунктом 7 договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018 визначено, що договір укладено на 7 років.

Пунктом 8 зазначеного договору оренди земельної ділянки передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 8%, що становить 144853,2 грн.

08.10.2018 ПП ВТК Ніка звернулось до Савинської селищної ради із листом (вх.№959 від 16.10.2018) в якому просило внести зміни до рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області №776-УІІ від 18 вересня 2018 року та встановити орендну плату у розмірі 2% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та терміном на 49 років.

З договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018 вбачається, що зі сторони орендаря - ПП ВТК Ніка - договір був підписаний 18.10.2018 з протоколом розбіжностей до нього.

Зокрема, згідно протоколу розбіжностей до договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018, ПП ВТК Ніка виклало в новій редакції пункти 7 та 8 договору, а саме - п. 7 договору викладено в редакції Договір укладений на 49 років ; п. 8 договору викладено в редакції Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 2% на рік .

18.10.2018 супровідним листом ПП ВТК Ніка направило на адресу Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області примірник договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018 та протокол розбіжностей до нього від 18.10.2018, які того ж дня отримані Савинською селищню радою, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції за №968 від 18.10.2018.

02.11.2018 рішенням сесії Савинської селищної ради №795-VІІ відмовлено у внесені змін до рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області №776-VII від 18 вересня 2018 року.

05.11.2018 було проведено державну реєстрацію Договору оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2018, що знаходиться у смт Савинці пров.8 Березня, буд. 2-а, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390, строк дії договору 7 років. Зазначений договір оренди земельної ділянки другим відповідачем було зареєстровано 05.11.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985.

При подачі документів щодо реєстрації права оренди заявником - Савинською селищною радою Балаклійського району Харківської області було надано рішення XXXVII сесії VII скликання Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області від 18.09.18 №776-УІІ Про становлення розміру орендної плати за земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 6320255700:00:004:0390) та надання її в користування (на умовах оренди) та договір оренди земельної ділянки від 25.09.2018 року, в редакції Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області.

У лютому 2020 року позивач - ПП ВТК Ніка звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 25.09.2018, площею 1,5307 га, з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, укладений між ПП ВТК Ніка та Савинською селищною радою та знаходиться за адресою: провулок 8-го Березня №2-а, смт. Савинці Балаклійського району Харківської області, що зареєстровано 05.11.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 1,5307 та. з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, яка належить територіальній громаді смт. Савинці та с. Довгалівка в особі Савинської селищної ради та знаходиться за адресою провулок 8-го Березня № 2-а, смт. Савинці Балаклійського району Харківської області, що зареєстровано 05.11.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985, здійснена відділом з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації.

09.06.2020 Господарським судом Харківської області ухвалене оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи Закону України Про місцеве самоврядування та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , надав оцінку правомірності рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області №776-VІІ від 18 вересня 2018 року Про встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390, та надання її в користування (на умовах оренди) та дійшов висновку, що під час його прийняття першим відповідачем допущене суттєве порушення вимог матеріального права.

Також, місцевий господарський суд, з посиланням на статті 202, 203, 207, 215, 638, 792 Цивільного кодексу України, статей 179, 180, 181 Господарського кодексу України, статей 93, 125 Земельного Кодексу України, а також положення Закону України Про оренду землі вважав, що сторонами оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018 не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, що свідчить про відсутність волевиявлення учасника правочину на його укладення та є підставою для визнання такого правочину недійсним. В частині скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018 місцевий господарський суд виходив з того, що така вимога є похідною від вимоги про визнання правочину недійсним та підлягає задоволенню з огляду на висновок суду першої інстанції про законність та обґрунтованість вимог в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018.

24.06.2020 Господарським судом Харківської області було ухвалене оскаржуване додаткове рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача по 8250,00грн витрат на професійну правничу допомогу .

Ухвалюючи зазначене додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, відповідачі будь-яких заперечень стосовно розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу не заявляли, відповідних доказів суду не надали, в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не зверталися до суду з клопотанням про їх зменшення, а заявлена до стягнення сума є адекватною.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 перший відповідач посилається на те, що при ухвалені оскаржуваних рішення про задоволення позову та додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що надаючи оцінку рішенню Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області від 18 вересня 2018 року суд першої інстанції здійснив вихід за межі позовних вимог, що прямо суперечить положенням ч. 2 ст. 237 ГПК України, оскільки вимоги про визнання незаконним рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області від 18 вересня 2018 року позивач не пред`являв.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини справи стосовно обізнаності позивача про реєстрацію спірного договору оренди землі та вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що позивач, керуючись ч.7 ст. 181 ГК України, маючи законні підстави вважати що його пропозиції, які закріплені в Протоколі розбіжностей в пункті щодо зменшення орендної плати до розміру 2% річних від нормативно грошової оцінки земельної ділянки прийняті першим відповідачем, в 2019 році розпочав сплачувати орендну плату із розрахунку 2% річних від грошової оцінки земельної ділянки за користування нею на умовах оренди.

Апелянт вказує, що про те, що договір оренди було зареєстровано в редакції, яка відповідала змісту Рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області №776-VІІ від 18 вересня 2018 року Про встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 6320255700:00:004:0390) та надання її в користування (на умовах оренди) позивачу було відомо ще під час розгляду Харківським окружним адміністративним судом справи №610/3450/18 за позовом Директора ПП ВТК Ніка до Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області про визнання незаконними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Позивач почав сплачувати орендну плату за договором від 25.09.2018 вже після винесення ухвали Харківським окружним адміністративним судом від 27.03.2019 про закриття провадження по справі №610/3450/18.

Також, перший відповідач зазначає, що відповідно до судової практики про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вирішуючи спір по суті, на думку апелянта, суд першої інстанції не встановив, чи був оспорений договір укладеним, чи ні, адже за аргументами місцевого суду договір не може бути укладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а також не вказав, з яких підстав оспорений договір є недійсним.

Апелянт вважає, що оскаржуваний договір оренди землі від 25.09.2018 відповідає ст.ст. 631, 632, 792 ЦК України, 93 Земельного кодексу України та ст.ст. 1,6,1З, 15, 21 Закону України Про оренду землі .

Враховуючи заявлений предмет позовних вимог та підстави позову, котрі є виключними повноваженнями позивача по справі, та з огляду на не доведеність матеріалами справи наявності визначених статтею 203 ЦК України підстав для визнання договору недійним, апелянт вважає, що відсутні правові підстави для визнання договору оренди землі недійсним з посиланням на відсутність волевиявлення сторони Орендаря на його укладення, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Стосовно ухваленого місцевим господарським судом додаткового рішення 24.06.2020 апелянт зазначає, що перший відповідач не отримував від позивача ані копії заяви про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують витрати на правову допомогу, ані копій цих документів. До заяви про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують витрати на правову допомогу, на підставі якої було ухвалено додаткове рішення, не було долучено доказів надсилання або надання особою, яка їх подає, іншим учасникам справи цих документів.

Отже, апелянт вважає, що відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України, суд першої інстанції не мав права брати до уваги документи, які підтверджують витрати на правову допомогу, та стягувати на їх підставі суми витрат з відповідачів.

Апелянт також вказує, що відповідно до ч.ч. 1, 3,ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Перший відповідач вважає, що суд першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення не врахував, що позивачем із позовною заявою не подавався попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога ПП ВТК Ніка про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018 площею 1,5307 га з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, яка належить територіальній громаді смт. Савинці та с. Довгалівка в особі Савинської селищної ради, знаходиться за адресою: провулок 8-го Березня № 2-а, смт. Савинці Балаклійського району Харківської області, та скасування його державної реєстрації, здійсненої 05.11.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985 .

За змістом ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем та першим відповідачем, договір оренди земельної ділянки від 25.09.2018 площею 1,5307 га з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390 підписаний сторонами договору, а саме - Савинською селищною радою Балаклійського району Харківської області (орендодавцем) та ПП ВТК Ніка (орендар).

Отже, сторони не оспорюють самого факту укладення правочину і не заперечують дійсності підписів у договорі оренди земельної ділянки від 25.09.2018.

Однак, зі сторони ПП ВТК Ніка (орендар) договір оренди земельної ділянки від 25.09.2018 був підписаний з протоколом розбіжностей до нього.

Згідно протоколу розбіжностей до договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018, ПП ВТК Ніка виклало в новій редакції пункти 7 та 8 договору, а саме - п. 7 договору викладено в редакції Договір укладений на 49 років замість 7 років, як визначено в договорі в редакції першого відповідача; п. 8 договору викладено в редакції Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 2% на рік замість 8%, як визначено в договорі в редакції першого відповідача.

Відповідно до статті 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди на час їх укладення з позивачем були: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата; із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Тобто, позивач - ПП ВТК Ніка не погодився з такими істотними умовами договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018, як строк дії договору та розмір орендної плати, у зв`язку з чим, разом із підписаним примірником договору оренди земельної ділянки, направив на адресу першого відповідача протокол розбіжностей до договору, який отриманий першим відповідачем 18.10.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Частиною 7 ст. 181 ГК України визначено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Відповідно до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності, користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Матеріалами справи підтверджується, що ПП ВТК Ніка є власником нежитлового об`єкту, загальною площею 6698,1 кв.м., що знаходиться за адресою: пров.8 Березня, буд. 2-а, смт. Савинці, Балаклійського району Харківської області, та розташований на земельній ділянці площею 1,5307 га, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390, яка належить територіальній громаді Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області та є предметом спірного договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018.

Отже, укладення договору оренди земельної ділянки площею 1,5307 га, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390 є обов`язковим для сторін, а тому, у відповідності до ч. 7 ст. 181 ГК України, Савинська селищна рада Балаклійського району Харківської області ), яка одержала 18.10.2018 протокол розбіжностей до договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018, зобов`язана була у двадцятиденний строк передати до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими.

Проте, в порушення вимог ч. 7 ст. 181 ГК України перший відповідач, 02.11.2018 рішенням сесії Савинської селищної ради №795-VІІ відмовляє у внесені змін до рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області №776-VII від 18 вересня 2018 року щодо строку договору оренди та розміру орендної плати.

Крім того, 05.11.2018 Савинською селищною радою Балаклійського району Харківської області, в порушення п. 4 рішення Савинської селищної ради №776-VII від 18 вересня 2018 року, не зважаючи на неврегульовані розбіжності щодо окремих істотних умов договору, самостійно проведено державну реєстрацію Договору оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2018, що знаходиться у смт Савинці пров.8 Березня, буд. 2-а, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390, в первісній редакції (редакції 1-го відповідача) із зазначенням строку дії договору 7 років та розміром орендної плати 8%.

Договір оренди земельної ділянки другим відповідачем зареєстровано 05.11.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст.210 ЦК).

Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно із ст.125 ЗК).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абз.1 ч.1 ст.1 закону про реєстрацію нерухомого майна). Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення (ч.1 ст.1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону про реєстрацію нерухомого майна, виникають з моменту такої реєстрації (згідно із ч.ч.1 та 3 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Отже, з моменту реєстрації першим відповідачем договору оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2018, що знаходиться у смт. Савинці пров.8 Березня, буд. 2-а, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390, в первісній редакції зі строком дії договору - 7 років та розміром орендної плати - 8%, у позивача, який заперечував стосовно редакції зазначених пунктів договору та направив першому відповідачу протокол розбіжностей до договору, за відсутності добровільного врегулювання розбіжностей або відповідного судового рішення, тобто попри волі позивача, у останнього виникло право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018 в редакції зареєстрованого договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що платіжними дорученнями №521 від 30.07.2019 на суму 24142,20грн, №559 від 30.08.2019 на суму 3017,78грн, №578 від 17.09.2019 на суму 3017,78грн, №605 від 10.10.2019 на суму 3017,78грн, №635 від 18.11.2019 на суму 3017,78грн ,№653 від 09.12.2019 на суму 3017,78грн, №676 від 29.01.2020 на суму 3017,78грн, №692 від 11.02.2020 на суму 3017,78грн ПП ВТК Ніка сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою із розрахунку 2% річних від грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому, згідно матеріалів справи, перший відповідач надав у користування позивачу земельну ділянку, яка знаходиться у смт. Савинці пров.8 Березня, буд. 2-а, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390, та не заперечував щодо виконаного позивачем зобов`язання зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, проведеної вищезазначеними платіжними дорученнями.

Відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Тобто, не зважаючи на те, з якого часу позивач обізнаний про реєстрацію оспорюваного договору оренди земельної ділянки, надання першим відповідачем позивачу у користування земельної ділянки та виконання позивачем зобов`язань зі сплати орендної плати свідчить про виконання спірного договору його сторонами, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 01.06.2020 у справі №906/355/19.

За змістом статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначеного суб`єкта захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та постанові Верховного суду від 30.07.2019 у справі №907/804/17).

Враховуючи зміст вказаних норм та те, що сторони не оспорюють самого факту укладення правочину, з огляду на те, що у позивача було відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018 в редакції першого відповідача, про що позивач повідомив першого відповідача у відповідності до вимог ч. 4 ст. 181 ГК України, а також на те, що перший відповідач, не дотримавшись приписів ч. 7 ст. 181 ГК України, в порушення п. 4 рішення Савинської селищної ради №776-VII від 18 вересня 2018 року та умов договору, за наявності неврегульованих розбіжностей щодо умов договору самостійно здійснив державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018 у власній редакції, зумовивши в односторонньому порядку, без належних на те повноважень, зобов`язання позивача сплачувати орендну плату в розмірі 8% та встановивши строк оренди 7 років, а також враховуючи виконання спірного договору його сторонами, що виключає кваліфікацію договору як неукладеного, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, а позовна вимога про визнання договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018 недійсним з підстави відсутності волевиявлення на укладення такого договору, визначеної ч. 3 ст. 203, ст. 2015 ЦК України, є законною, обґрунтованою та правомірно була задоволена місцевим господарським судом.

Щодо вимог позивача про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 1,5307 та з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, яка належить територіальній громаді смт. Савинці та с. Довгалівка в особі Савинської селищної ради та знаходиться за адресою провулок 8-го Березня №2-а, смт. Савинці Балаклійського району Харківської області, що зареєстровано 05.11.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985, що здійснена відділом з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Окрім того, відповідно до пункту 13 частини 1 цієї статті господарські суди розглядають також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Отже, позовні вимоги щодо реєстраційних дій, що порушують права на майно (майнові права), підлягає розгляду в господарському суді, якщо такі вимоги є похідними від спору.

У Господарському процесуальному кодексі України відсутнє визнання поняття похідних вимог. Водночас, виходячи з буквального тлумачення вказаних положень пункту 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України такі вимоги мають бути похідними не від заявлених вимог, а спору, що виник. Закріплення названих положень є гарантією забезпечення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, що є завданням господарського судочинства, визначеному у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, для встановлення, чи є позовна вимога щодо реєстраційних дій у цьому спорі похідною, слід з`ясувати щодо яких відносин виник спір у справі та на захист, яких прав та інтересів заявлений позов, а відповідно, чи призведе до повного відновлення порушеного суб`єктивного права особи та ефективного захисту корпоративних прав та законних інтересів позивача задоволення лише основної вимоги без похідної. При цьому, слід брати до уваги те, що задоволення похідної вимоги прямо залежить від задоволення іншої позовної вимоги. Така вимога не може бути самостійною.

З предмета й підстав позову у даній справі, вбачається, що позивач звернулася до суду з позовом на захист порушених прав внаслідок вчинення оспорюваного правочину - договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018, який позивач просив визнати недійсним.

При цьому, вимога про скасування реєстраційної дії, а саме скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 1,5307 та з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, яка належить територіальній громаді смт. Савинці та с. Довгалівка в особі Савинської селищної ради та знаходиться за адресою провулок 8-го Березня №2-а, смт. Савинці Балаклійського району Харківської області, що зареєстровано 05.11.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985, що здійснена відділом з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації є похідною, оскільки при розгляді даної справи судом розглядаються та досліджуються підстави, на яких було внесено відповідні записи.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд законно та обґрунтовано визнав недійсним договір оренди земельної ділянки від 25.09.2018, то позовні вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018, площею 1,5307 та з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, яка належить територіальній громаді смт. Савинці та с. Довгалівка в особі Савинської селищної ради та знаходиться за адресою провулок 8-го Березня № 2-а, смт. Савинці Балаклійського району Харківської області, що зареєстровано 05.11.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985, що здійснена відділом з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації є також законним та обґрунтованими та правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта, що суд першої інстанції, надаючи оцінку рішенню Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області від 18 вересня 2018 року, всупереч положенням ч. 2 ст. 237 ГПК України, вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимоги про визнання незаконним рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області від 18 вересня 2018 року позивач не пред`являв.

Однак враховуючи, що таке порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення спору по суті та у відповідності до ч. 3 ст. 277 ГПК України не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, то зазначене порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду від 09.06.2020 у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Надаючи оцінку твердженням апелянта щодо незаконності та необґрунтованості додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ПП ВТК Ніка звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до 1-ого відповідача Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, 2-ого відповідача Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації , в якій просив:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 25.09.2018, площею 1,5307 га, укладений між ПП ВТК Ніка та Савинською селищною радою з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, яка належить територіальній громаді смт. Савинці та с. Довгалівка в особі Савинської селищної ради та знаходиться за адресою провулок 8-го Березня №2-а, смт. Савинці Балаклійського району Харківської області, який зареєстровано 05.11.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 25.09.2018, площею 1,5307 та. з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, яка належить територіальній громаді смт. Савинці та с. Довгалівка в особі Савинської селищної ради та знаходиться за адресою провулок 8-го Березня №2-а, смт. Савинці Балаклійського району Харківської області, що зареєстровано 05.11.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985, що здійснена відділом з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації;

- стягнути з першого відповідача - Савинської селищної ради та другого відповідача відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації сплачений ПП ВТК Ніка судовий збір у розмірі 4202грн солідарно.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 позовні вимоги задоволено повністю.

У засіданні 09 червня 2020 року, до закінчення судових дебатів у справі, представником позивача заявлена усна заява про те, що у зв`язку із розглядом справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу. Тотожна заява зареєстрована в канцелярії суду 09 червня 2020 року (вх.№12811).

12.06.2020 від представника Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії Ніка (адвоката Попова В.Ю.) надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують витрати на правову допомогу, а саме детальний розрахунок наданої правової допомоги, акт виконаних робіт, за якою останній просить стягнути з позивача вартість послуг, пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги у розмірі 16500,00грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.06.2020 зазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.06.2020.

24.06.2020 ухвалене оскаржуване додаткове рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача по 8250,00грн витрат на професійну правничу допомогу .

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно матеріалів справи, між позивачем (далі за текстом клієнт) та адвокатом Поповим Віталієм Юрійовичем (далі за текстом адвокат) укладено договори про надання правової (правничої) допомоги №01/01 від 09.01.2020, №01/03 від 09.03.2020 за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

До заяви позивачем додано акт виконаних робіт від 12.06.2020, детальний розрахунок наданої правової допомоги ПП ВТК Ніка за договорами про надання правової (правничої) допомоги №01/01 від 09.01.2020, №01/03 від 09.03.2020.

Додатково представник позивача надав суду довідку від 24.06.2020 року про підтвердження факту отримання від ПП ВТК Ніка оплати за фактично надані послуги в розмірі 16500,00грн.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у даній справі

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає надані докази такими, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Дослідивши зміст апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта зводяться до того, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного судового рішення про розподіл судових витрат неправомірно, в порушення ч. 9 ст. 80 ГПК України, прийняв уваги заяву про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують витрати на правову допомогу, та копій відповідних документів, які перший відповідач не отримував від позивача .

Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Згідно матеріалів справи, заява про доручення до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати на правову допомогу від 12.06.2020 з додатками до неї, дійсно не містить доказів направлення зазначеної заяви з додатками на адресу першого відповідача.

Разом з цим, перший відповідач був достеменно обізнаний про подання такої заяви, оскільки ухвалою місцевого господарського суду від 15.06.2020 зазначена заява була призначена до розгляду у судове засідання на 24.06.2020 у якому приймав участь представник першого відповідача, а тому, перший відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з заявою та доданими до неї документами, а також подати свої заперечення щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу. Однак перший відповідач ані в суді першої інстанції, ані під час перегляду справи в апеляційному порядку не заперечував щодо самого розміру заявлених до стягнення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, не подавав відповідних доказів та не клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі усних, - не заявляв.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що сам по собі факт не направлення заяви про доручення до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати на правову допомогу від 12.06.2020 з додатками до неї на адресу першого відповідача, не спростовує доведеності факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, заявлена до стягнення сума витрат на оплату послуг адвоката є співрозмірною складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також значенню справи для сторони, відповідачі будь-яких заперечень стосовно розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу не заявляли, відповідних доказів ні суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надали, в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не зверталися з клопотанням про їх зменшення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми сплачених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 16500,00 грн.

Таким чином, доводи скаржника про наявність підстав для скасування додаткового рішення місцевого господарського суду від 24.06.2020 у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного додаткового рішення, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення місцевого господарського суду від 09.06.2020 та додаткове рішення від 24.06.2020 відповідають вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Савинської селищної ради Балакпійського району Харківської області без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 у справі №922/429/20 - без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну Савинської селищної ради Балакпійського району Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 у справі №922/429/20 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 у справі №922/429/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.10.2020 року.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко