Постанова

від 09.02.2021 по справі 922/429/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 922/429/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Попова В. Ю. (адвоката),

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 (колегія суддів: Лакіза В. В. - головуючий, Бородіна Л. І., Здоровко Л. М.) додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 (Присяжнюк О. О.) і рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 (суддя Присяжнюк О. О.) у справі

за позовом Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії "Ніка"

до 1) Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, 2) Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації

про визнання недійсним договору та скасування реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2020 року Приватне підприємство виробничо-торгівельна компанія "Ніка" (далі - ПП ВТК "Ніка") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 25.09.2018 між ПП ВТК "Ніка" та Савинською селищною радою, площею 1,5307 га, з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, що знаходиться за адресою: провулок 8-го Березня № 2-А, смт. Савинці Балаклійського району Харківської області, який зареєстровано 05.11.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985 (далі - спірний договір); скасувати державну реєстрацію спірного договору, яка здійснена відділом з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації (далі - відділ з питань державної реєстрації).

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Савинська селищна рада уклала спірний договір з порушенням Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", оскільки за рівних умов та обставин Савинська селищна рада надала іншому суб`єкту господарської діяльності земельну ділянку терміном на 49 років з орендною платою 3 %. Окрім того, позивач зазначав, що спірний договір був підписаний із протоколом розбіжностей до нього, в якому ПП ВТК "Ніка" виклало пункти 7 і 8 спірного договору в іншій редакції: щодо терміну договору - 49 років замість 7 років, щодо визначення розміру орендної плати - 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки замість 8 %. Позивач покликався на відсутність волевиявлення орендаря виконувати умови спірного договору, які визначені в односторонньому порядку Савинською селищною радою без урахування протоколу розбіжностей та врегулювання істотних умов договору. ПП ВТК "Ніка" зазначало про самостійне здійснення реєстрації спірного договору Савинською селищною радою на умовах, які порушували права позивача як землекористувача.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 позовні вимоги ПП ВТК "Ніка" задоволено повністю. Визнано недійсним спірний договір в повному обсязі. Скасовано державну реєстрацію спірного договору, що здійснена відділом з питань державної реєстрації. Вирішено стягнути з Савинської селищної ради на користь ПП ВТК "Ніка" 2 102,00 грн судового збору. Вирішено стягнути з відділу з питань державної реєстрації на користь ПП ВТК "Ніка" 2 102,00 грн судового збору.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 заяву ПП ВТК "Ніка" про додаткове рішення задоволено. Вирішено стягнути з Савинської селищної ради на користь ПП ВТК "Ніка" 8 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вирішено стягнути з відділу з питань державної реєстрації на користь ПП ВТК "Ніка" 8 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 залишено без змін.

2.4. Місцевий господарський суд послався на положення Закону України "Про місцеве самоврядування" та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", надав оцінку правомірності рішення Савинської селищної ради від 18.09.2018 № 776-VІІ "Про встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390, і надання її в користування (на умовах оренди)", та дійшов висновку, що під час його прийняття відповідачем-1 допущено суттєве порушення вимог матеріального права. Також місцевий господарський суд, посилаючись на положення статей 202, 203, 207, 215, 638, 792 Цивільного кодексу України, статей 179, 180, 181 Господарського кодексу України, статей 93, 125 Земельного Кодексу України, а також положення Закону України "Про оренду землі", зазначив про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, виходив із того, що сторони не оспорюють факту укладення спірного договору і не заперечують дійсності підписів. Однак з боку орендаря ПП ВТК "Ніка" спірний договір був підписаний з протоколом розбіжностей до нього та виконувався саме на умовах, викладених у цьому протоколі (щодо розміру орендної плати). Укладення спірного договору було обов`язковим для сторін, однак Савинська селищна рада з порушенням вимог частини 7 статті 181 Господарського кодексу України не врегулювала розбіжності щодо окремих істотних умов договору та самостійно провела державну реєстрацію спірного договору без урахування протоколу розбіжностей. Тобто, всупереч волі позивача, у нього виникло право оренди на підставі договору від 25.09.2018 в первісній редакції. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ПП ВТК "Ніка" сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою із розрахунку 2% річних від грошової оцінки земельної ділянки і відповідач-1 не заперечував щодо виконання позивачем зобов`язання зі сплати орендної плати. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виконання сторонами зобов`язань за спірним договором виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Отже, суд апеляційної інстанції, посилаючись на частину 3 статті 203, статтю 215 Цивільного кодексу України, зазначив, що спірний договір є недійсним з підстави відсутності волевиявлення на його укладення у редакції відповідача-1. У частині скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що така вимога є похідною від вимоги про визнання правочину недійсним, та підлягає задоволенню з огляду на висновок суду про законність та обґрунтованість вимог в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, відповідачі будь-яких заперечень стосовно розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу не заявляли, відповідних доказів суду не надали, в порядку, визначеному пунктом 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не зверталися до суду з клопотанням про їх зменшення, а заявлена до стягнення сума є адекватною.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 09.06.2020, додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020, Савинська селищна рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПП ТВК "Ніка" відмовити в повному обсязі.

3.2. Савинська селищна рада, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначила, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, нез`ясування обставин справи стосовно обізнаності позивача про реєстрацію договору оренди земельної ділянки на умовах, які відповідали змісту рішення Савинської селищної ради від 18.09.2018 № 776-УІІ "Про встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 6320255700:00:004:0390) та надання її в користування (на умовах оренди)". Савинська селищна рада зазначає про відсутність висновку щодо застосування статті 203 Цивільного кодексу України до вимог про визнання договору недійсним з підстави відсутності волевиявлення на укладення такого договору у випадку виконання сторонами договору (сплати орендної плати зокрема).

У частині задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то доводи скаржника обґрунтовуються порушенням судами частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Савинська селищна рада зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо можливості врахування судом доказів (документів), які підтверджують витрати на правову допомогу у випадку ненадсилання та ненадання їх копій іншим учасникам справи.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПП ВТК "Ніка" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Савинській селищній раді, рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 - залишити без змін. ПП ВТК "Ніка" зазначає, що касаційна скарга не містить посилання на порушення судами норм процесуального права, які є підставою для скасування судових рішень.

4. Обставини, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ПП ВТК "Ніка" на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2011 є власником нежитлового об`єкта загальною площею 66 98,1 м 2 , що знаходиться за адресою: пров. 8 Березня, буд. 2-А, смт. Савинці, Балаклійського району Харківської області (далі - нежитловий об`єкт), та розташований на земельній ділянці площею 1,5307 га, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390.

Суд першої інстанції зазначив, що з метою упорядкування земельних відносин позивач розробив та затвердив проект землеустрою земельної ділянки та звернувся 04.09.2018 до Савинської селищної ради з проханням надати в оренду земельну ділянку.

4.2. Рішенням Савинської селищної ради від 18.09.2018 № 776-VІІ "Про встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390, та надання її в користування (на умовах оренди)" надано ПП ВТК "Ніка" в користування на умовах оренди земельну ділянку терміном на 7 років, встановлено орендну плату за земельну ділянку у розмірі 8 (вісім) %, що становить 144 853,2 грн на рік; доручено Савинському селищному голові укласти та підписати договір оренди з ПП ВТК "Ніка" на земельну ділянку, ПП ВТК "Ніка" - зареєструвати право оренди на земельну ділянку згідно з чинним законодавством та надати до селищної ради ксерокопію з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після винесення вказаного рішення Савинська селищна рада направила ПП ВТК "Ніка" три примірники спірного договору.

4.3. Згідно з пунктами 1, 2 спірного договору Савинська селищна рада (орендодавець) надає, а ПП ВТК "Ніка" (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, загальною площею 1,5307 га, у т. ч. під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: пров. 8 Березня, буд. 2-А, смт Савинці, Балаклійського району Харківської області (далі - земельна ділянка).

Пунктом 7 спірного договору визначено, що договір укладено на 7 років.

Відповідно до пункту 8 спірного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8 (вісім) %, що становить 144 853,20 грн.

4.4. ПП ВТК "Ніка" звернулося до Савинської селищної ради з проханням внести зміни до рішення Савинської селищної ради від 18.09.2018 № 776-УІІ та встановити орендну плату у розмірі 2 % річних від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та термін користування земельною ділянкою до 49 років.

4.5. Суди установили, що спірний договір був підписаний ПП ВТК "Ніка" 18.10.2018 з протоколом розбіжностей до нього.

4.6. Згідно з протоколом розбіжностей до спірного договору, пункт 7 договору викладено ПП ВТК "Ніка" в такій редакції: "Договір укладений на 49 (сорок дев`ять) років"; пункт 8 спірного договору викладено в такій редакції: "Орендна плата вноситься "орендарем" у грошовій формі та розмірі 2% (два відсотки) на рік".

4.7. Суди встановили, що 18.10.2018 ПП ВТК "Ніка" направило на адресу Савинської селищної ради примірник спірного договору та протокол розбіжностей до нього від 18.10.2018, які були отримані Савинською селищною радою, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції за № 968 від 18.10.2018.

4.8. 02.11.2018 рішенням сесії Савинської селищної ради № 795-VІІ відмовлено у внесені змін до рішення Савинської селищної ради від 18.09.2018 № 776-VII.

4.9. 05.11.2018 проведено державну реєстрацію спірного договору, строк дії договору 7 років. Спірний договір відповідач-2 зареєстрував 05.11.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985.

4.10. Савинська селищна рада для реєстрації права оренди надала рішення Савинської селищної ради від 18.09.18 № 776-УІІ "Про встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 6320255700:00:004:0390) та надання її в користування (на умовах оренди)" та спірний договір в редакції Савинської селищної ради.

4.11. Суди установили, що платіжними дорученнями № 521 від 30.07.2019 на суму 24142,20 грн, № 559 від 30.08.2019 на суму 3017,78 грн, № 578 від 17.09.2019 на суму 3017,78 грн, № 605 від 10.10.2019 на суму 3017,78 грн, № 635 від 18.11.2019 на суму 3017,78 грн ,№ 653 від 09.12.2019 на суму 3017,78 грн, № 676 від 29.01.2020 на суму 3017,78 грн, № 692 від 11.02.2020 на суму 3017,78 грн ПП ВТК "Ніка" сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою із розрахунку 2% річних від грошової оцінки земельної ділянки, а відповідач-1 надав у користування позивачу земельну ділянку та не заперечував щодо виконаного позивачем зобов`язання зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, проведеної згідно із зазначеними платіжними дорученнями.

4.12 . Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю підстав для визнання спірного договору недійсним.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Савинської селищної ради в частині оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020, відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити, а касаційна скарга Савинської селищної ради в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 і постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 повинна бути задоволена частково з огляду на таке.

Щодо касаційної скарги Савинської селищної ради в частині оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статті 203 Цивільного кодексу України до вимог про визнання договору недійсним з підстави відсутності волевиявлення на укладення такого договору у випадку виконання сторонами договору (сплати орендної плати зокрема).

5.3. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.4. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.5. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку, не підтвердилися з огляду на наступне.

5.6. Предметом спору у цій справі є матеріально-правові вимоги про визнання недійсним договору та скасування реєстрації.

5.7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання спірного договору недійсним. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторони не оспорюють факту укладення спірного договору і не заперечують дійсності підписів у ньому. З боку ПП ВТК "Ніка" договір оренди земельної ділянки був підписаний з протоколом розбіжностей до нього, відповідно до якого позивач не погодився з істотними умовами договору: строком дії договору та розміром орендної плати. Відповідач, який одержав протокол розбіжностей до договору оренди земельної ділянки, не урегулював розбіжності у 20-ти денний строк та самостійно здійснив державну реєстрацію спірного договору в первісній редакції Савинської селищної ради із зазначенням строку дії договору 7 років та розміром орендної плати 8%. Таким чином, поза волею позивача у нього виникло право оренди земельної ділянки на підставі спірного договору на умовах, визначених відповідачем-1 в односторонньому порядку. Оскільки спірний договір виконувався сторонами, що виключає кваліфікацію договору як неукладеного, і дії сторін свідчать про його фактичне укладення, однак за відсутності волевиявлення позивача щодо розміру орендної плати та строку дії договору, вимога позивача про визнання спірного договору недійсним з підстав частини 3 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України підлягає задоволенню. В частині скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки суд апеляційної інстанції виходив із того, що така вимога є похідною від вимоги про визнання правочину недійсним та підлягає задоволенню з огляду на законність та обґрунтованість вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

5.8. Спірні правовідносини врегульовані нормами Законом України "Про оренду землі" та нормами земельного і цивільного законодавства.

У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" ( тут і надалі - в редакції Закону, що діє з 04.06.2017) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частина 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з вимогами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

5.9. Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Недодержання кожної із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 608/969/13-ц, від 27.11.2019 у справі № 725/2330/14-ц, від 27.03.2019 у справі № 460/3388/13 (предметом спору у зазначених справах є визнання недійсним договору).

5.10. Положеннями статті 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності та волевиявленню сторін, що на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Із урахуванням викладеного недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 908/3326/19, від 10.11.2020 у справі № 910/9305/19, від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18, від 05.04.2018 у справі № 910/8493/17.

5.11. Частиною 1 статті 206 Цивільного кодексу України визначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата відступила від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15, та дійшла висновку, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Водночас у постановах від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 29.10.2019 у справі № 904/3713/18, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19 Верховний Суд зазначив, що виконання сторонами зобов`язань за договором виключає кваліфікацію договору як неукладеного.

5.12. Під час вирішення спору суди врахували висновки, викладені у наведених постановах Верховного Суду, та на підставі наданих сторонами доказів установили, що під час вчинення правочину Савинською селищною радою не було додержано вимог, установлених частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України, однак спірний договір виконувався сторонами: орендодавець передав земельну ділянку та приймав виконання щодо сплати орендної плати у розмірі, визначеному позивачем у протоколі розбіжностей, а орендар сплачував орендну плату, тому суди дійшли висновку про недійсність спірного договору на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

5.13. Зазначені обставини свідчать про відсутність підстав для формування висновку у даній справі щодо питання застосування положень статті 203 Цивільного кодексу України у спорах про визнання недійсними правочинів з підстав відсутності вільного волевиявлення учасника правочину на укладення такого правочину.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.14. За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження. Тому колегія суддів відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 922/429/20 за касаційною скаргою Савинської селищної ради в частині оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020, відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо касаційної скарги Савинської селищної ради в частині оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 і додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.15. Касаційну скаргу в частині оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 і додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 з посиланням на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано також відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо можливості врахування судом доказів (документів), які підтверджують витрати на правову допомогу, у випадку ненадсилання та ненадання їх копій іншим учасникам справи.

Суд апеляційної інстанції установив, що ПП ВТК "Ніка" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просило зокрема, стягнути із Савинської селищної ради та відповідача-2 сплачений ПП ВТК "Ніка" судовий збір у розмірі 4 202, 00 грн солідарно. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 позовні вимоги задоволено повністю.

У судовому засіданні 09.06.2020 до закінчення судових дебатів у справі представник позивача заявив усно про те, що у зв`язку із розглядом справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу. Тотожна заява була подана до суду та зареєстрована в канцелярії суду 09.06.2020.

12.06.2020 ПП ВТК "Ніка" подало до суду заяву про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують витрати на правову допомогу, а саме: детальний розрахунок наданої правової допомоги, акт виконаних робіт. За цією заявою ПП ВТК "Ніка" просило стягнути з позивача вартість послуг, пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги, у розмірі 16 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2020 зазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.06.2020.

24.06.2020 ухвалено оскаржуване додаткове рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача по 8 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5.16. Суд апеляційної інстанції зазначив, що надані позивачем докази про витрати на професійну правничу допомогу підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу, тому є обґрунтованими. Спростовуючи доводи щодо відсутності доказів направлення заяви ПП ВТК "Ніка" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з додатками на адресу відповідача-1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач-1 був достеменно обізнаний про подання такої заяви. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалою місцевого господарського суду від 15.06.2020 зазначена заява була призначена до розгляду у судове засідання на 24.06.2020, в якому брав участь відповідач-1, відповідач-1 не був позбавлений можливості ознайомитися із заявою та доданими до неї документами, а також подати свої заперечення щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сам по собі факт ненаправлення заяви про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати на правову допомогу, від 12.06.2020 з додатками до неї на адресу відповідача-1 не спростовує доведеності факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

5.17. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд установив, що у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 902/844/18 під час перегляду судових рішень, якими були задоволені вимоги учасника спору про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд зазначив, що у випадку недотримання позивачем вимог щодо належного направлення відповідних копій документів стороні у справі, а також у разі ненадання суду підтвердження факту такого надсилання, суд з огляду на положення статті 80 Господарського процесуального кодексу України не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що докази, які підтверджують розмір витрат відповідача на правову допомогу, разом із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не були надіслані відповідачам у цій справі. Тому Верховний Суд вважає, що недотримання учасником справи вимог процесуального законодавства щодо надсилання копій відповідних доказів фактично призвело до порушення принципу змагальності, неможливості інших учасників судового розгляду ознайомитися з їхнім змістом, позбавило можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку.

Оскільки доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо неврахування судами першої та апеляційної інстанцій вимог щодо застосування частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України підтвердилися, тому додаткове рішення місцевого суду та постанову у частині залишення без змін додаткового рішення у справі необхідно скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно із частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.3. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.4. За наведених обставин доводи, викладені у касаційній скарзі Савинської селищної ради в частині оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 і додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020, провадження за якою відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися, тому додаткове рішення та постанову у справі необхідно скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.5. Під час нового розгляду справи у наведеній частині суду першої інстанції слід всебічно, повно та об`єктивно дослідити факт направлення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачеві та розглянути заяву про стягнення таких витрат відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області в частині оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020, відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 і постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 в цій частині задовольнити частково.

3. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 в цій частині у справі № 922/429/20 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак