Рішення від 12.04.2021 по справі 922/429/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р.Справа № 922/429/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретаря Яковенко Ю.В.

розглянувши заяву про розподіл судових витрат по справі

за позовом Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії "Ніка" (62470, Харківська область, смт.Савинці, Балаклійського району, вул. 20-ї Гвардійської дивізії, №32) до 1-ого відповідача Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області( с. Савинці, вул.Соборна,49) , 2-ого відповідача Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юр. осіб, фіз. осіб - підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації ( 64207, Харківської області, м. Балаклія, вул.Жовтнева,18) про визнання недійсним договору та скасування реєстрац за участю представників:

позивача - не з`явився

першого відповідача - не з`явився

другого відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ПП ВТК "Ніка" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 25.09.2018 між ПП ВТК "Ніка" та Савинською селищною радою, площею 1,5307 га, з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, що знаходиться за адресою: провулок 8-го Березня № 2-А, смт. Савинці Балаклійського району Харківської області, який зареєстровано 05.11.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 28789985 (далі - спірний договір); скасувати державну реєстрацію спірного договору, яка здійснена відділом з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації (далі - відділ з питань державної реєстрації).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 позовні вимоги ПП ВТК "Ніка" задоволено повністю. Визнано недійсним спірний договір в повному обсязі. Скасовано державну реєстрацію спірного договору, що здійснена відділом з питань державної реєстрації. Вирішено стягнути з Савинської селищної ради на користь ПП ВТК "Ніка" 2102,00 грн судового збору. Вирішено стягнути з відділу з питань державної реєстрації на користь ПП ВТК "Ніка" 2102,00 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 заяву ПП ВТК "Ніка" про додаткове рішення задоволено. Вирішено стягнути з Савинської селищної ради на користь ПП ВТК "Ніка" 8250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вирішено стягнути з відділу з питань державної реєстрації на користь ПП ВТК "Ніка" 8 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 залишено без змін.

28.10.2020 на виконання рішення суду та додаткового рішення, господарським судом Харківської області (суддя Присяжнюк) були видані накази.

Постановою Верховного суду від 09.02.2021

- касаційне провадження за касаційною скаргою Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області в частині оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2020, відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито.

- касаційну скаргу Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 і постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 задоволено частково.

- додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 в цій частині у справі № 922/429/20 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021, справу було передано до розгляду судді Прохорову С.А.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про прийняття до свого провадження справи №922/429/20 та необхідність призначення до розгляду у судовому засіданні заяви позивача про стягнення з відповідачів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Ухвалою суду від 18.03.2021 було призначено заяву про розподіл витрат на правничу допомогу до розгляду в судовому засіданні на 07.04.2021 з урахуванням розумних строків для повідомлення учасників справи та надання ними пояснень.

Відповідачі в судове засідання своїх представників не направили.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримував заяву про розподіл витрат, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду заяви для надання йому можливості підготовки клопотання про уточнення даних про відповідачів.

Також, позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів понесення витрат на правову допомогу та доказів їх направлення.

Судом було досліджено докази, надані позивачем та звернуто його увагу на те, що належним доказом направлення документів, згідно Правил надання послуг поштового зв`язку, є квитанція або касовий чек, в якому зазначено: найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги; дату; вид послуги; її вартість.

Суд приймає до уваги, що відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод судові справи мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. Водночас, розумний строк - це найкоротший строк розгляду і вирішення господарської справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у господарсько-правових відносинах.

Однак, суд зазначає про те, що, враховуючи подане позивачем клопотання, та необхідність визначення складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти вимог позивача та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду заяви по суті, розгляд заяви в межах процесуального строку, визначеного нормами ГПК України, є неможливим, у зв`язку з виниклою необхідністю відкладення такого розгляду, а тому дійшов висновку про те, що розумним строком проведення засідання буде 12.04.2019, оскільки, такий строк надасть можливість учасникам справи скористатись всіма можливими способами процесуального захисту, а також бути належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання.

Протокольною ухвалою розгляд заяви було відкладено на 12.04.2021.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Щодо повідомлення сторін суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 244 ГПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвали від 18.03.2021 та від 07.04.2021 направлені сторонам за вказаними в матеріалах справи та відомостями в ЄДРПОУ адресами.

Представник позивача про дату на яку було відкладено розгляд заяви був повідомлений також й під розписку.

Відповідно до ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюється законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 3 ст 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участь в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.

16.03.2021 до Господарського суду Харківської області повернулися матеріали справи №922/429/20 після її перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021 справу передано на розгляд судді Прохорову С.А. та ухвалою від 18.03.2021 прийнято до свого провадження та призначено судове засідання в межах розумних строків, з метою належного повідомлення учасників справи про склад суду, надання їм можливості скористатись всіма можливими способами процесуального захисту, а також бути належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи, що строк розгляду заяв про розподіл судових витрат є обмежений, суд вважає, що ужив усіх заходів щодо повідомлення учасників про дату та місце розгляду справи та надав їм достатньо часу в рамках розумного строку (найкоротший строк розгляду і вирішення господарської справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у господарсько-правових відносинах).

Також, до господарського суду Харківської області надійшов лист селищного голови Савинської сільради Ізюмського району про внесення змін до назви відповідача.

Стосовно вказаного листа, суд зазначає, що зазначене питання не може бути вирішено судом, оскільки, до нього не надано доказів що підтверджували б викладені в цьому клопотанні обставини.

При цьому, суд звертає увагу, що заявник не позбавлений права звернутися до суду, в порядку передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, з відповідною заявою про заміну строни її правонаступником.

Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених Відповідачем витрат на правову допомогу суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, наведеною нормою визначено, що суд, який ухвалив рішення у справі, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 123 ГПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У положеннях ГПК України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин 5-7 статті 129 ГПК попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Аналіз положень статей 126-129 ГПК України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до ч. 1 чт. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Перевіряючи доводи касаційної скарги першого відповідача, Верховний Суд у своїй постанові, під час перегляду судових рішень, якими були задоволені вимоги учасника спору про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що у випадку недотримання позивачем вимог щодо належного направлення відповідних копій документів стороні у справі, а також у разі ненадання суду підтвердження факту такого надсилання, суд з огляду на положення статті 80 Господарського процесуального кодексу України не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що докази, які підтверджують розмір витрат відповідача на правову допомогу, разом із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не були надіслані відповідачам у цій справі. Тому Верховний Суд зазначив, що недотримання учасником справи вимог процесуального законодавства щодо надсилання копій відповідних доказів фактично призвело до порушення принципу змагальності, неможливості інших учасників судового розгляду ознайомитися з їхнім змістом, позбавило можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку.

За таких обставин, у випадку недотримання позивачем вимог щодо належного направлення відповідних копій документів відповідачеві, а також у разі ненадання суду підтвердження факту такого надсилання суд з огляду на положення статті 80 ГПК України не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви.

Згідно частини 8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Положеннями частини 11 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до частини 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Тобто до інших видів листів крім листів з оголошеною цінністю опис вкладення не передбачений.

Так, аналіз норм Правил надання послуг поштового зв`язку дає підстави для висновку, що означеними Правилами визначив в окремі категорії поштових відправлень, рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю.

Частиною 2 Правил надання послуг поштового зв`язку зазначено, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Приписами ст. 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" від 04.10.2001 № 2759-III передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Відтак з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що належними доказами надіслання рекомендованого листа є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкт поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати касаційного адміністративного суду в постанові від 20.06.2018 у справі № 820/1186/17.

Про дані обставини та необхідність подання відповідних квитанцій в якості доказу направлення на адреси відповідачів документів було повідомлено представника позивача в судовому засіданні 07.04.2021.

Представником позивача не були надані до суду квитанцій або касових чеків, в якому зазначено найменування оператора та об`єкт поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Крім того, з наданого до суду одного з описів вкладення в поштові відправлення вбачається, що отримувачем за ним є Савинська селищна рада Ізюмського району Харківської області, тоді як учасником справи є Савинська селищна рада Балаклійського району Харківської області. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості щодо заміни судом будь кого з учасників його правонаступником, тощо.

В судове засідання представник позивача не з`явився, пояснень, щодо обставин, викладених в його попередньому клопотанні про відкладення розгляду заяви не надав.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних доказів того, що зазначена вище заява разом з додатками була направлена іншим учасникам справи, що позбавило останніх права на подання заяви про зменшення розміру судових витрат, у зв`язку з чим, суд вказані докази до уваги не приймає.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідачів понесених судових витрат слід відмовити.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 73, 74, 76-79, 80, 86, 126, 129, ст. ст. 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії "Ніка" (вх. № 12811 від 09 червня 2020 року) про стягнення з відповідачів понесених судових витрат - відмовити.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Учасники справи:

Позивач: Приватне підприємство виробничо-торгівельної компанії "Ніка" (62470, Харківська область, смт. Савинці, Балаклійського району, вул. 20-ї Гвардійської дивізії, 32, код 37685782).

Відповідач 1: Савинська селищна рада Балаклійського району Харківської області (Харківська область, Балаклійський район, с. Савинці, вул.Соборна, 49, код 04397106).

Відповідач 2: Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації (64207, Харківської області, м. Балаклія, вул. Жовтнева, 18, код 40318181).

Повне рішення підписано 12.04.2021.

Суддя С.А. Прохоров