Рішення

від 06.10.2020 по справі 922/2013/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2013/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезім", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

Прокурор - Зливка К.О. (посвідчення № 047938 від 13.09.2017 року);

Позивача - Судаков Д.О. (посвідчення № 3726 від 31.12.2020 року);

Відповідача - Тарасенко Д.Ю. (ордер серія ВІ № 1015652 від 07.07.2020 року)

ВСТАНОВИВ:

24.06.2020 до суду звернувся Керівник Харківської місцевої прокуратури № 3 (надалі - Прокурор), в особі Харківської міської ради (надалі - Позивач) і з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезім" (надалі - Відповідач) в якій просить суд стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 2635590,22грн., а також суму судового збору за подання позову до суду.

Ухвалою суду від 30.06.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, було вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням її на 16.07.2020 р. о 10:30.

Ухвалою суду від 16.07.2020 р. підготовче засідання відкладено на 04.08.2020 р. о 11:15. Ухвалою суду від 04.08.2020 р. підготовче засідання відкладено на 20.08.2020 р. о 12:00. Ухвалою суду від 20.08.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.09.2020 р. о 12:15. Ухвалою суду від 10.09.2020 р. судове засідання відкладено на 24.09.2020 р. о 11:00. Ухвалою суду від 24.09.2020 р. судове засідання відкладено на 06.10.2020 р. о 12:15.

Прокурор та Позивач в судове засідання з`явились, підтримують свої позовні вимоги та просять їх задовольнити.

Представник Відповідача у судове засідання з`явився, 07.07.2020 р. через канцелярію суду за вх. № 2423 надав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає прокурор в своєму позові, головним спеціалистом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено обстеження земельної ділянки, яка розтащована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 277. Обстеження здійснено з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки, кадастровий номер 6310138200:02:004:0011, що розташована за адресою: пр. Московський, 227, загальна площа складає 11,5278 га. За результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки на місцевості встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташована нежитлова будівля літ "Е-1" загальною площею 7089,6 кв.м., площа земельної ділянки, яку в своїй господарській діяльності ТОВ "СЕЗІМ" використовує для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі складає 16627,91 к.в.м

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що нежитлова будівля літ. "Е-1" площею 7089,6 квм. належить на праві власності ТОВ "СЕЗІМ" на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2017 р.

Відповідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.09.2019 р., державну реєстрацію земельної ділянки за № 6310138200:02:004:0011 проведено 23.12.2013 р. на підтсаві проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого ТОВ "Геокомплекс".

Прокурор вказує на те, що ТОВ "СЕЗІМ" з часу набуття права власності на нерухоме майно та по теперішній час використовує частину земельної ділянки площею 16627,91 кв.м. (1,6628 га) без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та відповідно не сплачує платежів за її використання згідно з встановеним законодавчими актами розміром, у зв`язку з чим Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження та складено акт від 27.02.2020 р., яким встановлено, що ТОВ "СЕЗІМ" використовує дляч експлуатації та обслеговування нежитлової будівлі літ. "Е-1" частину земельної ділянки площею 16627,91 кв.м. та на підставі даних документів здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за використання ТОВ "СЕЗІМ" земельної ділянки без правовстановлюючих документів, який складає 2635590,22 грн. за період з 01.07.2017 р. по 31.12.2019 р.

На думку прокурора, Відповідач не є ані власником, ані постійним землекориствачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку та єдина можлива форма здійснення плати за землю для них як землекористувачів є орендна плата та товариство володіє лише нежитловою будівлею, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права користування за вказане нерухоме майно у ТОВ "СЕЗІМ" виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктом нерухомості.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлі або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Так, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Так, Позивач має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі Харківською міською радою цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренди землі" в зазначений період, а також обгрунтованість розрахунку стягуваної суми. В даному випадку земельна ділянка не є сформованим об`єктом цивільних прав, беручи до уваги, що технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблялась та відомості щодо неї до Державного земельного кадастру не внесені.

Відповідно до висновків, викладених в рішеннях Верховного суду (в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 р. у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 р. у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 р. у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 р. у справі № 922/3607/18), відсутність технічної документації на спірну земельну ділянку та витягу про нормативну грошову оцінку землі є підставою для відмови в позові через недоведеність позовних вимог.

Так, прокуратурою в позовній заяві зазначається, що площа земельної ділянки, яку у своїй господарській діяльності ТОВ "СЕЗІМ" використовує для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі складає 16627,91 кв.м. (1,6628 га). На підтвердження цієї обставини надано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки щодо ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 площею 115278 кв.м. (11,5278 га), а також акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, пр. Московський, 277. В акті зазначено, що головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель департаменту територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки за зазначеною адресою та встановлено, що 7 суб`єктів господарювання, серед яких є і ТОВ "СЕЗІМ" використовують земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 площею 115278 кв.м. (11,5278 га), при цьому площа земельної ділянки, яку використовує сам ТОВ "СЕЗІМ" в акті не зазначена. Жодних доказів, які б підтверджували використання земельної ділянки площею 1,6628 га матеріали справи не містять. Але саме цю площу Харківська місцева прокуратура № 3 використовує для розрахунку ціни позову.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Із наведених вище норм чинного законодавства не вбачається можливість зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Визначення позивачем розміру орендної плати самостійно шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі є безпідставним.

Ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наданий Харківською міською прокуратурою № 3 розрахунок не є допустим доказом суми недоотриманої орендної плати, допустимого доказу до суду не надано.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у справі № 922/1276/18 від 08.08.2019 р.

Також обстеження земельної ділянки здійснювалось в лютому 2020 р., тоді як вимога про стягнення орендної плати заявлена з 01.07.2017 р.

Ст. 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не сосуються предмета доказування.

Належним доказом нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки був би витяг з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки на дату, що передує періоду, за який здійснюється розрахунок. Проте, такий витяг щодо спірної земельної ділянки відсутній.

Наданий Харківською місцевою прокуратурою витяг не лише стосується іншої земельної ділянки, він ще й датований 06.06.2019 р., хоча Харківська місцева прокуратура № 3 просить стягнути з відповідача орендну плату за період з 01.07.2017 р.

Неможливість використання в даному спорі витягу про нормативну грошову оцінку іншої земельної ділянки, на якій розташована спірна земельна ділянка, підтверджується судовою практикою - аналогічним є спір, остаточне рішення по якому винесено Верховним Судом від 06.11.2019 р. по справі № 922/3607/18. Отже, наданий до суду Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номер 6310138200:02:004:0011 є неналежним доказом та не може братись судом до уваги.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої витрати зі сплати судового збору у даному разі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Повне рішення складено "13" жовтня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя (підпис) І.П. Жигалкін

виготовлено з автоматизованої системи

документообігу суду

помічник судді Яновська А.С.

16.10.2020

Судове рішення не набрало законної сили