Постанова

від 12.01.2021 по справі 922/2013/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2021 р. Справа № 922/2013/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря судового засідання Пронози А.П.,

за участі:

прокурора відділу Харківської обласної прокуратури - Горгуль Н.В., що діє на підставі службового посвідчення № 057317 від 09.10.2020;

та представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - адвокат Тарасенко Д.Ю., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2137 від 18.04.2018 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серія ВІ № 1028233 від 24.12.2020;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх. № 3120Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2020 року (повний текст складено 13.10.2020) у справі № 922/2013/20

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезім", м. Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2020 року Керівник Харківської місцевої прокуратури № 3 в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Сезім" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання частини земельної ділянки, розташованої за адресою: пр. Московський, 227, у м. Харкові, в сумі 2635590,22 грн, а також просить відшкодувати судовий збір за подання позову.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ "СЕЗІМ" на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2017 набуло у власність нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. "Е-1", площею 7089,6 кв м, яка знаходиться на земельній ділянці, розташованій за адресою: пр. Московський, 227, у м. Харкові, належним чином у встановленому законом порядку не оформило правовідносини щодо користування земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки не уклало та не сплачує платежів за її використання згідно з встановленим законодавчими актами розміром, тому зобов`язане сплатити на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за використання вказаної земельної ділянки на підставі ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України. Зазначає, що Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 6310138200:02:004:0011, яка розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 277, загальною площею 11,5278 га, за результатами якого складено Акт обстеження земельної ділянки від 27.02.2020. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.09.2019, державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим № 6310138200:02:004:0011 загальною площею 11,5278 га проведено 23.12.2013. Прокурор в позовній заяві посилається на те, що ТОВ "СЕЗІМ" використовує частину зазначеної земельної ділянки площею 16627,91 кв. м (1,6628 га) в своїй господарській діяльності для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Е-1" по пр. Московському, 277, у м. Харкові, у зв`язку з чим позивачем здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за використання ТОВ "СЕЗІМ" земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 01.07.2017 по 31.12.2019, який складає 2635590,22 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 у справі № 922/2013/20 (суддя Жигалкін І.П.) у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, що земельна ділянка площею 16627,91 кв. м (1,6628 га), розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 277, була сформована, технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблялась, відомості щодо неї до Державного земельного кадастру не внесені. Прокуратурою не доведено належними доказами використання відповідачем земельної ділянки площею 16627,91 кв. м (1,6628 га) протягом спірного періоду з 01.07.2017 по 31.12.2019. Так, прокуратурою в позовній заяві зазначається, що площа земельної ділянки, яку у своїй господарській діяльності використовує ТОВ "СЕЗІМ" для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі складає 16627,91 кв. м (1,6628 га). На підтвердження цієї обставини надано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який стосується земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 площею 115278 кв. м (11,5278 га) по пр. Московському, 277, у м. Харкові, яка не є предметом спору, а також Акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, пр. Московський, 277, від 27.02.2020, в якому зазначено, що головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель департаменту територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки за зазначеною адресою та встановлено, що 7 суб`єктів господарювання, серед яких є і ТОВ "СЕЗІМ" використовують земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 площею 115278 кв. м (11,5278 га), при цьому площа земельної ділянки, яку використовує сам ТОВ "СЕЗІМ" в акті не зазначена. Жодних доказів, які б підтверджували використання земельної ділянки площею 1,6628 га матеріали справи не містять, але саме цю площу Харківська місцева прокуратура № 3 використовує для розрахунку ціни позову.

Повний текст зазначеного рішення складено 13.10.2020.

Харківська обласна прокуратура 09.11.2020 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, скасувати рішення місцевого господарського суду від 06.10.2020 у справі № 922/2013/20 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, а також відшкодувати судовий збір за подання апеляційної скарги.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.09.2019, державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим № 6310138200:02:004:0011 загальною площею 11,5278 га проведено 23.12.2013. Зазначає, що за результатами проведеного позивачем 27.02.2020 обстеження земельної ділянки кадастровий номер 6310138200:02:004:0011, загальною площею 11,5278 га, по пр. Московському, 277, у м. Харкові, з урахуванням звіту геодезичної зйомки вказаної земельної ділянки встановлено, що на сформованій земельній ділянці кадастровий номер 6310138200:02:004:0011 загальною площею 11,5278 га знаходиться нежитлова будівля літ. "Е-1", загальною площею 7089,6 кв м, що належить на праві приватної власності ТОВ "СЕЗІМ" з 31.05.2017. Як вважає прокурор, Харківською міською радою разом із фахівцями у галузі геодезії та землевпорядних робіт за допомогою сертифікованого обладнання встановлені межі, площа та конфігурація земельної ділянки по пр. Московському, 277, у м. Харкові, яку фактично використовує ТОВ "СЕЗІМ" у своїй господарській діяльності для експлуатації та обслуговування зазначеної нежитлової будівлі. Площа зазначеної земельної ділянки визначена розрахунковим шляхом та складає 16627,91 кв. м (1,6628 га). Позивачем здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 16627,91 кв. м (1,6628 га) за період з 01.07.2017 по 31.12.2019, який складає 2635590,22 грн. Посилається на відсутність контррозрахунку розміру безпідставно збережених коштів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 922/2013/20 у зв`язку з ненаданням прокурором до апеляційної скарги доказів сплати судового збору зазначену апеляційну скаргу залишено без руху на підставі п. 2 ч. 3 ст. 258, чч. 2, 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення прокурором недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського від 30.11.2020 у справі № 922/2013/20 поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора, встановлено строк до 25.12.2020 для подання відзиву, заяв та клопотань по апеляційній скарзі, розгляд справи призначено на 12.01.2021 о 10:30 год.

ТОВ "СЕЗІМ" (відповідач) на виконання зазначеної ухвали 24.12.2020 за вх. № 12975 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами прокурора, викладеним в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що позовні вимоги прокурора документально не доведені, прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження займаної відповідачем площі земельної ділянки. Зазначає, що земельна ділянка площею 1,6628 га не сформована як об`єкт цивільних прав у порядку, встановленому ст. 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за таку земельну ділянку. Не погоджується з розрахунком суми позовних вимог, оскільки він ґрунтується на припущеннях, будь-які докази, які б свідчили про те, що площа спірної земельної ділянки складає 1,6628 га, відсутні. Посилання прокурора на Акт обстеження земельної ділянки від 27.02.2020 є безпідставним, оскільки зазначеним актом встановлено лише факт користування ТОВ "СЕЗІМ" разом із іншими власниками будівель земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 по пр. Московському, 277, у м. Харкові, але не визначено площу земельної ділянки, яку займає ТОВ "СЕЗІМ". Зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 - це інша земельна ділянка, її загальна площа складає 11,5278 га. Жодними документами в матеріалах справи не зафіксований розмір земельної ділянки 1,6628 га, яку займає відповідач, проте сума позовних вимог розрахована саме на площу 1,6628 га без документального підтвердження.

Прокурор відділу Харківської обласної прокуратури в судовому засіданні 12.01.2021 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача - ТОВ "СЕЗІМ" в судовому засіданні 12.01.2021 підтримав відзив на апеляційну скаргу.

Харківська міська рада (позивач) відзив на апеляційну скаргу не надала, свого представника в судове засідання 12.01.2021 не направила, про місце, день і час розгляду справи була належно повідомлена, що підтверджується наявним у справі поштовим зворотним рекомендованим повідомленням № 6102253814798.

У відповідності до ч. 1 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи та доводи учасників справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, вислухавши в судовому засіданні пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування рішення місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач - ТОВ "СЕЗІМ" на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2017 № 2181, укладеного з ПФ "Світ" (продавцем), є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "Е-1", площею 7089,6 кв м, за адресою: пр. Московський, 227, у м. Харкові (а.с. 33-36).

Державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно проведено 31.05.2017, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.05.2020 № 210186976 (а.с. 28).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.09.2019 (а.с. 30), 23.12.2013 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером № 6310138200:02:004:0011, за адресою: пр. Московський, 227, на якій знаходиться належна відповідачу нежитлова будівля літ. "Е-1" площею 7089,6 кв м. Загальна площа земельної ділянки з кадастровим номером № 6310138200:02:004:0011 складає 11,5278 га.

Як вбачається, з Акту обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, пр. Московський, 277 (кадастровий номер № 6310138200:02:004:0011) від 27.02.2020 (а.с 24-27), складеного Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, обстеженням на місцевості встановлено, зокрема що:

- на сформованій земельній ділянці кадастровий номер 6310138200:02:004:0011 загальною площею 11,5278 га по пр. Московському, 277, у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі: літ. "Е-1" (площею 7089,6 кв. м, яка на праві власності належить відповідачу - ТОВ "СЕЗІМ"), а також літ. О-12; літ. 2Ч-2 ; літ. 2Н-1-2 ; лвт. 2О-1-2 ; літ. 2Ф-1 , 2Х-1 , 2П-1 , 2Щ-1 , 2Л-1-2 , 2С-1 ; літ. 2И-1-2 ; літ. Я-4 ; літ. 2Б-1-2 ; літ. Ю-2 ; літ. Б-1 ;

- земельна ділянка кадастровий номер 6310138200:02:004:0011 загальною площею 11,5278 га по пр. Московському, 277, у м. Харкові, використовують 7 різних власників нежитлових будівель, розташованих на зазначеній земельній ділянці, а саме: ТОВ "СЕЗІМ" (відповідач); АТ "ХАРВЕРСТ"; ТОВ "УКРАЇНСЬКА ЛИВАРНА КОМПАНІЯ"; ТОВ "МРІЯ 2017"; ТОВ "УСПІХ 2017"; ТОВ "СВ ОПТТОРГ" та ТОВ "ВП СОЛОДКА МАЙСТЕРНЯ", для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

В Акті обстеження земельної ділянки від 27.02.2020 не міститься інформації щодо площі земельних ділянок, які використовуються під нежитловими будівлями.

В позовній заяві зазначено, що ТОВ "СЕЗІМ" (відповідач) використовує земельну ділянку площею 16627,91 кв. м (1,6628 га), яка є частиною земельної ділянки кадастровий номер 6310138200:02:004:0011 загальною площею 11,5278 га, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Е-1" по пр. Московському, 277, у м. Харкові, площею 7089,6 кв м, без оформлення права власності/користування на земельну ділянку та без державної реєстрації цих прав, орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачує. Але жодного доказу використання ТОВ "СЕЗІМ" саме земельної ділянки площею 16627,91 кв. м (1,6628 га) до матеріалів справи не надано.

Актом обстеження земельної ділянки від 27.02.2020 встановлено лише факт користування ТОВ "СЕЗІМ" разом із іншими власниками будівель земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 по пр. Московському, 277, у м. Харкові, але не визначено площу земельної ділянки, якою користується саме ТОВ "СЕЗІМ".

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Предметом спору по цій справі є стягнення з ТОВ "СЕЗІМ" - власника об`єкта нерухомого майна (нежитлової будівлі літ. "Е-1" площею 7089,6 кв м по пр. Московському, 277, у м. Харкові) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 16627,91 кв. м (1,6628 га), на якій цей об`єкт розміщений.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач - ТОВ "СЕЗІМ" на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2017 № 2181, укладеного з ПФ "Світ" (продавцем), є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "Е-1", площею 7089,6 кв м, за адресою: пр. Московський, 277, у м. Харкові. В матеріалах справи відсутні докази визначення меж та площі спірної земельної ділянки на час укладення договору купівлі- продажу.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

За змістом ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відтак, з моменту отримання у власність об`єкта нерухомого майна до моменту оформлення його власником права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, тому до них мають бути застосовані положення глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц та постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 917/32/17, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18.

Згідно з ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору щодо набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі", об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

З огляду на викладене, предметом доказування в даній справі є, зокрема обставини щодо земельної ділянки: пр. Московський, 277, у м. Харкові, її площі, меж та кадастрового номеру, на якій знаходиться об`єкт нерухомості - нежитлова будівля літ. "Е-1" площею 7089,6 кв м, власником якої є відповідач по справі - ТОВ "СЕЗІМ".

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17.

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.09.2019 (а.с. 30) вбачається, що 23.12.2013 проведено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: пр. Московський, 277, з кадастровим номером № 6310138200:02:004:0011 загальною площею 11,5278 га, яка не є предметом розгляду справи.

Відповідач - ТОВ "СЕЗІМ" разом з шістьома іншими суб`єктами господарювання, зокрема: АТ "ХАРВЕРСТ", ТОВ "УКРАЇНСЬКА ЛИВАРНА КОМПАНІЯ", ТОВ "МРІЯ 2017", ТОВ "УСПІХ 2017", ТОВ "СВ ОПТТОРГ" та ТОВ "ВП СОЛОДКА МАЙСТЕРНЯ" використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 загальною площею 11,5278 га по пр. Московському, 277, у м. Харкові, для експлуатації та обслуговування належних їм на праві власності нежитлових будівель, що підтверджується Актом обстеження земельної ділянки від 27.02.2020.

У матеріалах справи відсутні відомості щодо спірної земельної ділянки (з орієнтовним розрахунком площі 16627,91 кв. м (1,6628 га) по пр. Московському, 227, у м. Харкові, який здійснено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради розрахунковим методом без встановлення меж в натурі).

До позовної заяви не надано доказів, що земельна ділянка площею 16627,91 кв. м (1,6628 га) по пр. Московському, 277, у м. Харкові була сформована та існувала як об`єкт цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України (площа, межі та кадастровий номер земельної ділянки) протягом спірного періоду з 01.07.2017 по 31.12.2019, зокрема не надано доказів, того, що зазначеній ділянці було присвоєно кадастровий номер та зареєстровано її в Державному земельному кадастрі, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав. Обгрунтованого розрахунку стягуваної суми збереженого відповідачем майна (коштів) за рахунок позивача до позовної заяви також не надано, оскільки позивачем не доведено складової частини розрахунку - площі земельної ділянки.

Крім того, не надано доказів поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 загальною площею 11,5278 га на різні 7 частин, про які йдеться в Акті обстеження земельної ділянки від 27.02.2020, та якими крім ТОВ "СЕЗІМ" (відповідача) користуються ще 6 інших суб`єктів господарювання, зокрема: АТ "ХАРВЕРСТ", ТОВ "УКРАЇНСЬКА ЛИВАРНА КОМПАНІЯ", ТОВ "МРІЯ 2017", ТОВ "УСПІХ 2017", ТОВ "СВ ОПТТОРГ" та ТОВ "ВП СОЛОДКА МАЙСТЕРНЯ", для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 загальною площею 11,5278 га по пр. Московському, 277, у м. Харкові.

Надані до позовної заяви докази на підтвердження займаної відповідачем площі земельної ділянки - ситуаційна схема розміщення земельної ділянки та акт обстеження земельної ділянки, є недопустимими доказами, оскільки чинним законодавством не передбачено формування земельних ділянок на підставі таких документів, які не є документацією з землеустрою.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ані вказаною Інструкцією, ані Земельним кодексом України не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно геодезичної зйомки земельної ділянки, тому вона не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження розміру площі земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач.

Враховуючи відсутність доказів того, що станом на 01.07.2017-31.12.2019 були визначені межі спірної земельної ділянки по пр. Московському, 277, у м. Харкові, та земельну ділянку сформовано як об`єкт цивільних прав, обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на спірну земельну ділянку є неможливим.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі № 922/96/19, від 29.05.2018 у справі № 922/955/18 та від 06.08.2019 у справі № 922/3560/18.

Зважаючи на викладене, розрахунок заявлених до стягнення з відповідача позовних вимог є недоведеним, оскільки він ґрунтується на припущеннях. Судова колегія відхиляє посилання на ненадання відповідачем контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів, оскільки надання контррозрахунку є правом, а не обов`язком відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують позицію суду першої інстанції, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, рішення суду першої інстанції залишається без змін.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права, рішення прийняте при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, наведені прокурором в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування або зміни зазначеного рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства. Тому судова колегія відмовляє в задоволенні апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури та залишає без змін рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 у справі № 922/2013/20.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на те, що судовою колегією відмовлено в задоволенні апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури, у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, понесені прокуратурою у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2020 року по справі № 922/2013/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2020 року по справі № 922/2013/20 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.01.2021.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна