Постанова

від 19.10.2020 по справі 640/3428/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року

м. Харків

справа № 640/3428/19-ц

провадження № 22ц/818/4003/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Колосовської А.Р.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , представниця позивачки - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 , представниця відповідача - ОСОБА_4 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 , представниця позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_4,

відповідачка за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , представниця відповідачки за зустрічним позовом - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2020 року в складі судді Чередник В.Є.

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила визнати за нею право власності на легковий автомобіль SUZUKI GRAND VITARA, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію в розмірі 120 190,00 грн та судові витрати в сумі 10 268,40 грн.

У травні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ним: право особистої власності на 64,8% квартири АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ) загальною площею 73,2 кв м; визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 : право особистої власності на 64,8% квартири АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ) загальною площею 73,2 кв м, право особистої власності на торгівельний павільйон № НОМЕР_2 загальною площею 16,00 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на його користь 6614,00 грн; судові витрати покласти на відповідачку.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення доказів, яка мотивована тим, що на ім`я відповідача були відкриті численні рахунки в різних банках, на яких накопичувалися сімейні заощадження.

Зазначила, що для розміщення сімейних коштів за кордоном були відкриті кілька банківських рахунків, у тому числі, рахунки у ТВС ВАNК у Республіці Грузія, в якому було розміщено суму в еквіваленті 25 000,00 доларів США.

Вказала, що після розірвання шлюбу, всі сімейні накопичення відповідач залишив собі та використовував їх на власний розсуд без урахування її інтересів.

Вважала, що відповідач таку інформацію буде заперечувати, тому докази необхідно витребувати безпосередньо в банку. Необхідність забезпечення доказу зумовлена необхідністю визначення обсягу спільного набутого майна подружжя та розміру позовних вимог.

Зазначила, що вона не може самостійно витребувати зазначені вище докази.

Просила поновити строк на подання клопотання, заявлене у межах підготовчого судового розгляду; забезпечити позовну заяву доказом шляхом витребування інформації та розкриття банківської таємниці ТВС BANK , Marjanishyili street 7, Tbilisi,0102, Georgia (Республіка Грузія) щодо наявності відкритих та закритих рахунків, вкладів (депозитів), відкритих на ім`я ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будь-якій валюті, розмір грошових внесків на цих рахунках, історію транзакцій за цими рахунками, дату відкриття та дату закриття цих рахунків, а також внесення та зняття грошових коштів з рахунків за період з 01 жовтня 2015 року по 16 лютого 2016 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та направити справу для подальшого розгляду по суті до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 348 ЦПК України відмовив у задоволенні заяви, оскільки відсутність дати на документах стосовно ОСОБА_3 не може бути підставою для відмови, оскільки закон вимагає від сторони надання такої інформації.

28 вересня 2020 року до суду апеляційної інстанції від представниці відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що судове рішення є законним, а апеляційна скарга - необгрунтоаваною. При цьому вказала, що позивачка двічі зверталася з заявою щодо витребування інформації від ТВС BANK Республіки Грузія. Судовими рішеннями від 02 грудня 2019 року та 24 січня 2020 року заяву щодо витребування інформації від ТВС BANK Республіки Грузія - залишено без задоволення і вони є чинними. Ця заява є ідентичною двом попереднім заявам про забезпечення позову. Також, вказала, що представницею позивачки не надано доказів неможливості отримання позивачкою витребуваної інформації самостійно. Вважала, що приведені обставини свідчать про зловживання стороною позивачки процесуальними правами.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали оскарження ухвали, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу суду - скасувати.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки заяву подано з пропуском встановленого строку, позивачем не обгрунтовано неможливість подання даного клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, будь - яких нових даних, які б не були взяті до уваги судом при вирішенні аналогічної заяви, не надано, документ, який складено іноземною мовою, не містить будь - яких дат, що унеможливлює вирішити питання щодо їх причетності до спільного майна подружжя, вона задоволенню не підлягає.

Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що в провадженні суду першої інстанції перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на легковий автомобіль SUZUKI GRAND VITARA, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію в розмірі 120 190,00 грн та судові витрати в сумі 10 268,40 грн.

ОСОБА_3 просив визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ним: право особистої власності на 64,8% квартири АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ) загальною площею 73,2 кв м; визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 : право особистої власності на 64,8% квартири АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ) загальною площею 73,2 кв м, право особистої власності на торгівельний павільйон № НОМЕР_2 загальною площею 16,00 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на його користь 6614,00 грн; судові витрати покласти на відповідачку.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07 червня 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення доказів.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 2 і 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Частиною 2 статті 116 ЦПК України передбачено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі, за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Частина 1 статті 189 ЦПК України передбачає, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

За змістом частини 2 статті 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Стаття 196 ЦПК України передбачає, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження.

Відповідно до частини 2 статті 197 ЦПК України, зокрема, у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали у даній справі ухвалою суду від 18 лютого 2019 року призначено підготовче судове засідання та ухвалу про закриття підготовчого засідання не постановлено.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 в ході проведення підготовчого судового засідання звернулась до суду з заявою про забезпечення доказів, просила поновити строк для розгляду цієї заяви.

В суді апеляційної інстанції представниця відповідача зазначила, що позивачка 13 серпня 2019 року та 09 грудня 2019 року зверталася з тотожними заявами, які ухвалами суду від 02 грудня 2019 року та 24 січня 2020 року залишено без задоволення. 31 березня 2020 року вона втретє звернулася з такою заявою, тому вважала, що суд першої інстанції постановив обгрунтовану ухвалу про залишення заяви без розгляду, оскільки пропущено строк на її подачу та не надано доказів необхідності забезпечення позову.

В свою чергу позивачка та її представниця пояснили, що застосування статті 84 ЦПК України в даному випадку недоречне, оскільки позивачка зверталася за заявою про забезпечення позову. Це питання вирішується на стадії підготовчого судового засідання без застосування строку.

Аналізуючи наведені норми права та обставини справи, судова колегія вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції безпідставно залишив заяву без розгляду на підставі пропущення строку її подачі, ненадання доказів для її забезпечення, застосовуючи статтю 84 ЦПК України. При цьому не врахував, що якщо, це питання вже двічі розглядалося і є така процесуальна можливість, то застосовується норма, яка передбачає наслідки звернення з заявами, за якими вже є ухвалені судові рішення, які є чинними. Також, не звернув увагу на те, що всі ці питання вирішуються на стадії підготовчого судового засідання, яке не закрито, і позивач не обмежений строком та кількістю таких заяв, якщо вони не є тотожними.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.376, п. 4 ч. 1 ст.379, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2020 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді А. В. Котелевець

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2020 року.