Рішення

від 06.10.2020 по справі 917/1999/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2020 Справа № 917/1999/19

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФЕРРА ПАК", вул. Старокиївська, 10-Г, корп. Б, офіс 545, м. Київ, 04116

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Драйв", вул. Овочева, 7-А, м. Полтава, 36010

про стягнення грошових коштів.

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Демченко М.М. (адвокат, посвідчення № 4604 від 26.07.11, ордер КС № 329466 від 03.03.2020)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФЕРРА ПАК" (далі - позивач/ ТОВ "ІНФЕРРА ПАК") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з "Снек Драйв" (далі - відповідач/ ТОВ "Снек Драйв") 415032,70 грн., в тому числі 398000,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та 17032,70 грн. матеріальних збитків. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 94-2018 на поставку товару від 20.08.2018 та специфікації № 1 від 20.08.2019 до нього.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.12.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 23.01.2020.

В підготовчому засіданні 23.01.2020 судом було оголошено перерву до 12.02.2020.

Ухвалою від 12.02.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 25.02.2020.

Ухвалою від 25.02.2020 суд відклав підготовче засідання у справі на 04.03.2020.

Ухвалою від 04.03.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.04.2020.

У зв`язку із установленням на всій території України карантину з 12.03.2020 до 03.04.2020 постановою КМУ № 211 від 11.03.2020, суд ухвалою від 19.03.2020 призначив розгляд справи на 08.04.2020.

Ухвалою від 08.04.2020 в зв`язку із продовженням строку дії карантину до 24.04.2020 суд постановив розгляд справи здійснити після закінчення строку дії карантину.

Після послаблення протиепідеміологічних заходів постановою КМУ № 641 від 22.07.2020 суд ухвалою від 12.08.2020 повідомив учасників справи, що розгляд справи по суті відбудеться 10.09.2020.

Ухвалою від 10.09.2020 суд відклав розгляд справи по суті на 06.10.2020.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Позивач у відповіді на відзив наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.

В судове засідання 06.10.2020 позивач не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового розгляду справи по суті, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення. Таким чином, неявка в судове засідання позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 06.10.2020 представник відповідача заперечує позов.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2018 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) укладено договір на поставку товару № 94-2018 (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язався передавати у зумовлені строки продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язався приймати товар і сплачувати його вартість.

Згідно п. 1.2. Договору поставки предметом поставки є Товар узгоджений Сторонами у специфікаціях та зазначений у видаткових накладних, підписаних Постачальником та Покупцем.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах визначених відповідною Специфікацією.

Як вбачається з п. 2.3 Договору, якщо у покупця є обґрунтовані претензії до наданих постачальником документів, він зобов`язаний письмово повідомити про це не пізніше ніж через три календарні дні від моменту отримання товару. Якщо покупець у цей строк не повідомить про відсутність чи неналежність товаросупровідних документів, то вважається, що документи були належно оформлені та надані постачальником у повному обсязі.

Відповідно до п. 2.4. Договору право власності на поставлений товар, переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатковою накладною

Згідно з п. 3.1. Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються в специфікаціях та видаткових накладних, які є невід`ємними частинами Договору

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється за погодженою та підписаною сторонами специфікацією.

Як вбачається з п. 4.2. Договору у специфікації зазначаються: номер специфікації, дата, найменування кожної асортиментної позиції товару; кількість одиниць по кожній асортиментній позиції, ціна товару умови та графік поставки товару.

Відповідно до п. 4.3. Договору постачальник поставляє товар окремими партіями у строки, визначені у специфікаціях до Договору поставки

Згідно з п. 4.5. Договору Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.2. Договору поставки ціни на товар, що поставляється постачальником, вказується у специфікаціях, рахунках-фактурах на підставі цих специфікацій, та видаткових накладних постачальника.

Згідно з п. 7.1. Договору покупець здійснює усі розрахунки, передбачені цим Договором, відповідно до виставлених рахунків-фактур постачальником на підставі специфікації у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що кошти за поставлений товар повинні бути перераховані покупцем у вигляді попередньої оплати (авансу) у повній сумі на поточний рахунок постачальника протягом строку зазначеному у відповідному рахунку постачальника.

Як вбачається з п. 8.2. Договору у разі несплати вартості товару у строк, установлений цим договором та специфікаціями до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення платежу, а також відшкодувати постачальнику інфляційні витрати за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

На підставі п. 8.5. Договору постачальник, у разі наявності несвоєчасної сплати вартості товару у строк, установлений цим Договором та специфікаціями до нього має право призупинити відвантаження товару для покупця.

Згідно з п. 9.4. Договору сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за цим Договором внаслідок дії форс-мажорних обставин, повинна письмово, невідкладно, але не пізніше 5-ти календарних днів із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов`язань за Договором.

Як вбачається з п. 10.2. Договору, він діє до 31.12.2018. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань. У випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не виявить бажання припинити чи змінити даний Договір, то Договір вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік на умовах, обумовлених в даному Договорі.

Позивач зазначає, що сторони не повідомляли одна одну в порядку передбаченому п. 8.2. Договору про небажання продовжувати договірні стосунки, відтак станом на момент звернення ним з даною позовною заявою Договір є дійсним.

Пунктом 11.1. Договору встановлено, що усі спори, що пов`язані із цим Договором, його укладенням або такі, що виникають у процесі виконання умов цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. В іншому випадку спір вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору, визначеному чинним законодавством України.

Для уточнення та конкретизації умов Договору сторони підписали Специфікацію № 1 від 20.08.2018 (далі - Специфікація).

У Специфікації сторони погодили найменування, кількість, ціну, строки, графіки та умови поставки Товару.

Так в пункті 1 Специфікації сторони погодили, що позивач зобов`язується передати у власність відповідача у зумовлені сторонами строки та графіки товар, а саме:

1) стакан одноразовий місткістю 300 мл Fabri-Kal, артикул FK-КС10, 220000 штук за ціною 2,70 грн./шт. з ПДВ;

2) кришка купольна з отвором 300 мл Fabri-Kal, артикул АН-ADL600, 220000 штук за ціною 1,50 грн./шт. з ПДВ.

Тобто, загальна сума, на яку повинен бути поставлений та оплачений товар складає 924 000 грн. 00 коп. ( 220 000 х 2.7 + 220 000 х 1.5 = 924 000).

Відповідно до п. 2 Специфікації відповідач гарантує викуп партії товару, зазначеного у п. 1 Специфікації в повному обсязі протягом наступного терміну:

1) жовтень 2018 року: стакан одноразовий місткістю 300 мл Fabri-Kal, артикул FK-КС10, 110000 штук; кришка купольна з отвором 300 мл Fabri-Kal, артикул АН-ADL600, 110000 штук;

2) листопад 2018 року: стакан одноразовий місткістю 300 мл Fabri-Kal, артикул FK-КС10, 110000 штук; кришка купольна з отвором 300 мл Fabri-Kal, артикул АН-ADL600, 110000 штук.

Таким чином, відповідач гарантував викуп наступного товару: 220 000 штук стаканів одноразовий місткістю 300 мл Fabri-Kal та 220 000 штук кришок купольних з отвором 300 мл Fabri-Kal, на загальну суму 924 000 грн. 00 коп., протягом двохмісячного терміну, а саме: з жовтня 2018 року по листопад 2018 року.

Позивач зазначає, що гарантувавши у Специфікації викуп всієї партії товару відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити позивачу 924000,00 грн. протягом жовтня - листопада 2018 року та прийняти партію всього товару, зазначеного в п. 1 Специфікації.

11.10.2018 позивачем було направлено відповідачу рахунок № 1776 на загальну суму 462000,00 грн., строк оплати в якому зазначений до 14.10.2018. Крім цього, 17.12.2018 позивачем направлено відповідачу рахунок № 2134 від 17.12.2018 на загальну суму 462000,00 грн., строк оплати в якому зазначений до 20.12.2018 (копії рахунків в матеріалах справи).

В свою чергу відповідач здійснив наступні попередні оплати на рахунок відповідача: 30.10.2018 в сумі 80000,00 грн., 13.11.2018 на суму 80000,00 грн., 05.12.2018 на суму 84000,00 грн., 28.12.2018 на суму 60000,00 грн., 17.01.2019 на суму 80000,00 грн., 08.02.2019 на суму 22000,00 грн., 08.02.2019 на суму 78000,00 грн., 28.05.2019 в сумі 42000,00 грн. Всього за підрахунками позивача відповідач здійснив попередню оплату на суму 525000,00 грн.

Не зважаючи на несвоєчасне внесення відповідачем сум передоплати позивач поставив відповідачу оплачений товар, за наступними видатковими накладними: № 1831 від 31.10.2018 на суму 79800,00 грн., № 1915 від 14.11.2018 на суму 79800,00 грн., № 2027 від 05.12.2018 на суму 84000,00 грн., № 2196 від 28.12.2018 на суму 58800,00 грн., № 75 від 17.01.2019 на суму 79800,00 грн., № 247 від 08.02.2019 на суму 21000,00 грн., № 146 від 29.05.2019 на суму 42000,00 грн. (копії накладних в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що відповідач не повідомляв йому щодо існування неможливості належним чином виконати свої зобов`язання за цим Договором, як це передбачено п. 9.4. Договору. Відповідачем не доплачено позивачу 398000,00 грн. попередньої оплати, в зв`язку з чим викуплено не весь товар, який відповідач гарантував викупити у позивача відповідно до умов Специфікації, чим порушено умови Договору та Специфікації до нього.

Пунктом 8.5. Договору передбачено, що позивач, у разі наявності несвоєчасної сплати вартості товару у строк, установлений цим Договором та специфікаціями до нього, має право призупинити відвантаження товару для відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не в повному обсязі сплачено за поставку товару, позивач призупинив поставку товару відповідачу, про що було повідомлено відповідача.

Позивач стверджує, що порушення відповідачем умов договору, яке полягає в невнесенні всієї суми передоплати, та, як наслідок, невикуп ним партії товару, завдали позивачу реальних збитків, а також збитків у вигляді упущеної вигоди.

Як зазначає позивач, відповідач гарантував викуп всієї партії товару зазначеного в п. 1 Специфікації на суму 924000 грн. протягом жовтня - листопада 2018 року, в зв`язку з цим позивач реально розраховував протягом зазначеного терміну отримати доходи в розмірі 924000 грн., направити ці кошти на покриття витрат спричинених придбанням товару для поставки відповідачу та спрямування коштів для здійснення своєї господарської діяльності і забезпечення інших господарських потреб, що виникають в процесі господарської діяльності позивача. При належному виконанні умов Договору поставки та Специфікації позивач реального та неминуче одержав би дохід у сумі 924000 грн. Однак внаслідок порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань позивач був позбавлений можливості реального отримання прибутку в сумі 398000,00 грн. Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки за переконанням позивача знаходиться у прямому причинному зв`язку з неодержанням позивачем доходу у сумі 398 000 грн. Позивач стверджує, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогами виконати умови Договору поставки та викупити товар доплативши 398 000 грн., однак, всі вимоги позивача відповідач ігнорує. На підтвердження вказаного позивачем надано копію претензії від 23.08.2019, у якій позивач вимагав від відповідача здійснити попередню оплату по Договору в сумі 398000,00 грн. та отримати товар згідно Договору на суму 399000,00 грн., а також копії доказів на підтвердження отримання відповідачем претензії.

Крім цього, позивач зазначає, що після надходження від виробника позивачу замовленої відповідачем партії товару, позивач на підставі Договору № 010317/1 відповідального зберігання та складського обслуговування від 02.03.2017, а в подальшому на підставі Договору № СК-9257-01.03.19 відповідального зберігання та складського обслуговування від 01.03.2019 помістив товар на склад Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯрТранс Лоджістік" (зберігача), де товар зберігався з 23.10.2018 (копії вказаних договорів складського обслуговування - в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.8. Договору № 010317/1 відповідального зберігання та складського обслуговування від 02.03.2017 плата за зберігання визначається виходячи з кількості палет, на яких розміщено майно, розміру площі виділеної замовнику для зберігання майна, вагою майна або об`ємом майна відповідно до даних Складської квитанції прийому майна за тарифами прописаними в Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з Додатковою угодою від 01.09.2018 до Договору № 010317/1 відповідального зберігання та складського обслуговування тариф на послугу відповідального зберігання з 01.09.2018 складатиме 4,50 грн. за палетомісце/доба. Додатковою угодою від 01.03.2019 до Договору № СК-9257-01.03.19 відповідального зберігання та складського обслуговування від 01.03.2019, сторони погодили, що з 01.03.2019 тариф на послугу відповідного зберігання складатиме 6,20 грн. з ПДВ за палетомісце/доба.

Позивач зазначає, що за зберігання Товару зазначеного в п.1 Специфікації за період з 23.10.2018 по 11.10.2019 ним було сплачено на рахунок зберігача 7659,20 грн. за зберігання кришки купольної з отвором для ст. 300 мл. Fabri-Kal та 12499,30 грн. за зберігання стаканів одноразових місткістю 300 мл. Fabri-Kal. Всього на суму 20158,50 грн.

На підтвердження надання йому послуг зберігання та їх оплати позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), деталізації відповідального зберігання товару, рахунків-фактур та платіжних доручень.

Позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому кошти сплачені зберігачу за зберігання товару за період з 21.12.2018 по 11.10.2019 у розмірі 11349,00 грн. за зберігання стаканів одноразових місткістю 300 мл. Fabri-Kal та 5683,70 грн. за зберігання кришки купольної з отвором для ст. 300 мл. Fabri-Kal, а всього 17032,70 грн. На думку позивача зберігання на складі товару з 21.12.2018 по теперішній час відбувається внаслідок протиправної поведінки відповідача, а відтак відповідач має відшкодувати позивачу кошти сплачені останнім за зберігання такого товару у зазначений період.

Вважаючи свої права порушеними позивач просить суд стягнути з відповідача 398000,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та 17032,70 грн. матеріальних збитків (вартість зберігання невикупленого відповідачем товару).

Відповідач у відзиві позов заперечує з наступних підстав.

Так, відповідач зазначає, що згідно п. 3 Специфікації № 1 орієнтовний строк поставки Товару протягом 8 тижнів з моменту підписання специфікації. Тобто увесь товар (усі партії товару), передбачений специфікацією, мав бути поставлений протягом 8 тижнів з моменту підписання специфікації. Оскільки специфікація підписана сторонами 20.08.2018, то строк у 8 тижнів закінчився 15.10.2018. Рахунок на оплату № 1776 було виставлено позивачем 11.10.2018 на суму 462000,00 грн. І, як сам це визнає позивач, відповідно до вказаного рахунку відповідач сплатив позивачу грошові кошти у повному обсязі.

Однак щодо наступної частини товару рахунок на оплату № 2134 на суму 462000,00 грн. позивачем виставлено 17.12.2018, тобто на 17 тиждень після підписання специфікації. Відповідно до пункту 7.1. Договору Покупець здійснює усі розрахунки, передбачені цим Договором, відповідно до виставлених рахунків-фактур Постачальником на підставі специфікації у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відтак, рахунок-фактура має бути виставлений постачальником у повній відповідності із Договором та специфікацією, як невід`ємною частиною Договору, тобто таким чином, щоб допустити можливість своєчасної поставки та оплати товару. Оскільки поставка товару мала бути здійснена орієнтовно протягом 8 тижнів (до 15.10.2018) з моменту підписання специфікації, то і рахунок-фактуру постачальник повинен виставити в межах вказаного строку, таким чином, щоб забезпечити реальну можливість виконання сторонами Договору (специфікації), в т.ч. оплату та поставку товару.

На думку відповідача, порушення постачальником обов`язку щодо своєчасної поставки та своєчасного виставлення рахунку-фактури на оплату (в т.ч., невідповідність змісту рахунку-фактури погодженій специфікації, зокрема строкам поставки та оплати, об`ємам поставки) порушує право покупця на своєчасну поставку товару, що є предметом Договору та унеможливлює виконання ним обов`язку щодо попередньої оплати. Невиставлення постачальником рахунку-фактури протягом вказаного строку свідчить про відсутність у постачальника можливості, намірів та неготовність поставити відповідний товар покупцю у строк, що є порушенням зобов`язання. Відповідач зазначає, що, прострочення позивача почалося з 16.10.2018.

Відповідач стверджує, що порушення строку поставки товару (збільшення строку більш, ніж вдвічі), виставлення рахунку-фактури, що суперечить та не відповідає погодженій сторонами специфікації, несвоєчасне виставлення рахунку-фактури (несвоєчасна, із простроченням, пропозиція викупити товар) позивачем має наслідком втрату інтересу покупця щодо купівлі товару, що в свою чергу має наслідком відмову від прийняття виконання. Оскільки товар, про який ідеться у позовній заяві, відповідачу поставлений не був, то обов`язок його оплати за договором відсутній.

Враховуючи викладене відповідач переконаний, що у позивача відсутні підстави для стягнення упущеної вигоди із відповідача, оскільки у зв`язку з відсутністю у відповідача обов`язку оплати товару, у позивача відсутні підстави стверджувати про можливість реально одержати доходи за звичайних обставин (упущену вигоду) чи обов`язок відшкодувати витрати на складське зберігання товару.

Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що ні Договір, ні специфікація, не містять чіткої та однозначної (такої, що може бути вирахувана) вказівки на ціну/суму договору та кількість товару, що має бути поставлений постачальником та оплачений покупцем. Так, у п. 1 Специфікації зазначено, що постачальник зобов`язується передавати у власність покупця у зумовлені сторонами строки та графіки товар, а саме: стакан одноразовий місткістю 300 мл Fabri-Kal у кількості 220 000 шт. (100 ящиків, комплектність одного ящика - 1000 шт.), за ціною 2,70 грн./шт., та кришка купольна з отвором 300 мл Fabri- Kal у кількості 220 000 шт. (100 ящиків, комплектність одного ящика - 1000 шт.) за ціною 1,50 грн./шт. Пункт 2 специфікації регулює строки оплати, а не обсяги поставки. Однак, у тексті пункту 1 специфікації є взаємовиключні, суперечливі дані, в силу існування яких встановити суму, яку гарантував сплатити покупець постачальнику, також неможливо. Із пункту 2 специфікації встановити суму, яку гарантував сплатити покупець постачальнику, також неможливо, оскільки у цьому пункті відсутня ціна за одиницю товару, а загальна кількість товару суперечить розрахунку кількості товару, що зобов`язався поставити Постачальник, як це викладено в п. 1 Специфікації.

Так для свого розрахунку позивач використовує дані, що загальна кількість стаканів/кришок 220 000 шт. Однак у деталізації видно, що стаканів/кришок буде 10 ящиків по 1000 шт. стаканів/кришок у кожному ящику. Відтак, із розрахунку 1000 шт. (кількість стаканів у одному ящику) х 100 (кількість ящиків) х 2,70 грн./шт. загальна вартість стаканів складає 270 000,00 грн., із розрахунку 1000 шт. (кількість кришок у одному ящику) х 100 (кількість ящиків) х 1,50 грн./шт. загальна вартість кришок складає 150000,00 грн. Загальна сума до сплати за вказаною специфікацією складає 270000,00+150000,00 = 420000,00 грн. а не 924000,00 грн., як про це зазначає позивач.

Відповідач стверджує, що на підставі Специфікації однозначно встановити кількість товару, який постачальник зобов`язався поставити, та суму грошових коштів, яку покупець гарантував сплатити за поставлений товар, встановити неможливо. Відтак, Договір є укладеним виключно щодо того товару, який був фактично поставлений постачальником та фактично прийнятий і оплачений покупцем. Усі інші твердження та вимоги позивача стосовно грошової суми, яку має сплатити відповідач позивачу, є безпідставними та необґрунтованими. Відповідно у позивача відсутні підстави стверджувати про можливість реально одержати доходи за звичайних обставин (упущеної вигоди) та відшкодовувати витрати на складське зберігання.

Крім цього, відповідач у відзиві стверджує, що вимога про відшкодування збитків (упущеної вигоди та витрат на оплату послуг із зберігання товару) є неналежним способом захисту, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 692 ЦК України у разі, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Також відповідач заперечує твердження позивача стосовно того, що товар, номенклатура якого погоджена в специфікації, був закуплений позивачем у виробника спеціально для відповідача, посилаючись на те, що Договір не містить про це жодної вказівки. Відповідач зазначає, що позивач також не повідомив, які саме підстави заважали йому продати товар, який він планував (відповідно до позовної заяви) поставити відповідачу, іншій особі. Таким чином, на думку відповідача, позивач самостійно несе наслідки неодержаних ним доходів та витрат на складське зберігання через свою недбалу поведінку.

Щодо витрат позивача на складське зберігання товару відповідач звертає увагу суду, що Договір № 010317/1 відповідального зберігання та складського обслуговування від 02.03.2017 укладено між позивачем та ТОВ «Нью Тайм Лоджістік» (код ЄДРПОУ 39731526), а Договір № СК-9257-01.03.19 відповідального зберігання та складського обслуговування від 01.03.2019 - між позивачем та ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» (код ЄДРПОУ 34585547). Отже, це дві різні організації та два різні договори.

Позивач до позову додає копії деталізації відповідального зберігання, звіт руху по артикулу, підписані ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» , що нібито містить інформацію про складське зберігання товару закупленого позивачем для відповідача, починаючи з 01.10.2018 по 11.10.2019. При цьому договір із ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» № СК-9257-01.03.19 відповідального зберігання та складського обслуговування позивач підписав лише 01.03.2019. Виходячи із поданих документів, до 01.03.2019 між позивачем та ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» не існувало відносин щодо складського обслуговування. Акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» також подано за період з 01.10.2018 по 01.11.2019.

Також відповідач зазначає, що деякі з поданих позивачем документів стосуються інших договорів, ніж ті, що були подані позивачем разом із позовною заявою. Так, позивачем разом із позовною заявою подано Договір № 010317/1 відповідального зберігання та складського обслуговування від 02.03.2017, укладений між позивачем та ТОВ «Нью Тайм Лоджістік» та Договір № СК-9257-01.03.19 відповідального зберігання та складського обслуговування від 01.03.2019 укладений між позивачем та ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» . Разом з цим позивачем подано:

- Акт № ОУ-0000435 здачі приймання робіт (надання послуг) по Договору зберігання № СК-9214-26.12.17 від 26.12.17 на суму 41337,00 грн., рахунок-фактуру № СФ-0001066 від 31.10.2018 та платіжне доручення № 1271 від 02.11.2017 до нього;

- Акт № ОУ-0000414 здачі приймання робіт (надання послуг) по Договору зберігання № СК-9214-26.12.17 від 26.12.17 на суму 13584,38 грн., рахунок-фактуру № СФ-0001035 від 31.10.2018 і платіжне доручення № 1272 від 02.11.2017 до нього;

- Акт № ОУ-0000478 здачі приймання робіт (надання послуг) по Договору зберігання № СК-9214-26.12.17 від 26.12.17 на суму 42241,50 грн., рахунок-фактуру № СФ-0001324 від 31.12.2018 і платіжне доручення № 1351 від 10.01.2019 до нього;

- Акт № ОУ-0000485 здачі приймання робіт (надання послуг) по Договору зберігання № СК-9214-26.12.17 від 26.12.17 на суму 12812,36 грн., рахунок-фактуру № СФ-0001343 від 31.12.2018 і платіжне доручення № 1348 від 10.01.2019 до нього.

Зазначені документи не стосуються договорів складського зберігання, поданих позивачем разом з позовною заявою.

Крім цього, акти здачі приймання робіт (надання послуг) № ОУ-ООООЮ8 на суму 21334,20 грн. та № ОУ-0000111 на суму 5108,42 грн. по Договору зберігання № СК-9257-01.03.19 від 01.03.19 стосуються діяльності ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» , проте підписані від імені ТОВ «Нью Тайм Лоджістік» .

Таким чином, відповідач вважає докази, подані позивачем на підтвердження своїх витрат на складське зберігання товарів, не достовірними та не належними.

03.02.2020 до суду надійшла відповідь позивача на відзив. Ухвалою від 09.12.2019 суд надав позивачу строк на подання відповіді на відзив - до 10.01.2020.

Відзив на позов був направлений відповідачем позивачу 29.12.2019, про що свідчить наявна в матеріалах справи накладна Укрпошти та відповідний опис вкладення.

В свою чергу позивач направив відповідь на відзив на адресу суду 01.02.2020, про що свідчить штамп поштового відділення на відповідному конверті, адресованому суду.

04.02.2020 на адресу суду надійшло клопотання позивача про продовження строку подачі відповіді на відзив, обґрунтоване тим, що в період з 27.01.2020 по 29.01.2020 представник позивача перебував у відрядженні до м. Ужгород. Вказане клопотання було направлене позивачем до суду 28.01.2020.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд продовжив наданий позивачу строк для подання відповіді на відзив, проте позивачем до відповіді на відзив не було додано доказів направлення її копії відповідачу за належною адресою. В зв`язку з цим, ухвалою від 25.02.2020 суд зобов`язав позивача не пізніше наступного дня після отримання цієї ухвали направити відповідь на відзив за адресою місцезнаходження відповідача по вул. Овочевій, 7-А в м. Полтаві.

Після закриття підготовчого провадження, 19.03.2020 до суду надійшло клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи доказів направлення відповідачу відповіді на відзив з додатками. У вказаному клопотанні позивач просить суд поновити ТОВ "Інферра Пак" строк для подачі до суду доказів поштового направлення ТОВ "Снек Драйв" копії відповіді на відзив з додатками; долучити до матеріалів справи вказані докази.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що позивач направив копію відповіді на відзив на адресу місцезнаходження позивача ще 26.02.2020. Докази на підтвердження цього позивач мав намір подати в судовому засіданні 04.03.2020. Однак, оскільки представник позивача не зміг з`явитися 04.03.2020 до суду, вказані докази суду не були надані.

Згідно доданих до клопотання доказів, позивач дійсно направив відповідачу відповідь на відзив саме 26.02.2020, тобто у встановлений судом строк. Разом з тим, суд не встановлював позивачу конкретного строку для подання доказів такого надіслання. Враховуючи викладене, суд приймає до розгляду відповідь позивача на відзив.

У відповіді на відзив позивач заперечує доводи відповідача викладені у відзиві з наступних підстав.

Так, позивач зазначає, що п. 3 Специфікації сторони погодили орієнтовний строк поставки товару протягом 8 тижнів з моменту підписання Специфікації (до 15.10.2019 р.). Оскільки 8 тижнів - це орієнтовний строк поставки, тому він не може носити виключно обов`язковий характер та дещо коригується п. 2 Специфікації.

Також позивач не погоджується з тим, що специфікацією чітко не визначено кількість та вартість всього товару. Позивач наполягає на тому, що згідно п. п. 1, 2 Специфікації всього за період жовтень-листопад 2018 року відповідач був зобов`язаний внести оплату за весь товар поставлений позивачем від виробника для передачі відповідачу на суму 924000 грн.

Щодо несвоєчасно виставленого рахунку позивач зазначає, що першу оплату за рахунком № 1776 від 11.10.2018 відповідач здійснив лише 30.10.2018 на суму 80000 грн. Тому виставляти новий рахунок на оплату другої партії товару 15.10.2018, при не закритому відповідачем рахунку № 1776 від 11.10.2018 сенсу не було. Лише станом на 08.02.2019 відповідач вніс попередню оплату за першу партію товару, яку зобов`язався викупити не пізніше жовтня місяця 2018 року за рахунком № 1776 від 11.10.2018 в розмірі 462000 грн.

Позивач також заперечує твердження представника відповідача про втрату відповідачем інтересу щодо прийняття виконання Договору, посилаючись на те, що на виконання умов Договору та Специфікації позивач розпочав поставку відповідачу другої партії Товару на підставі часткової оплати рахунку № 2134 від 17.12.2018. Так, за видатковою накладною № 248 від 08.02.2019 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 21000,00 грн., за видаткової накладною № 1146 від 29.05.2019 поставлено товар на загальну суму 42000, 00 грн. Всього - на загальну суму 63000 грн. Відповідач товар прийняв, будь-яких претензій позивачу не заявляв, а також не вказував на будь-які прострочення позивача з приводу поставки відповідачу товару та втрати останнім інтересу щодо прийняття виконання позивачем Договору та Специфікації.

Щодо твердження відповідача про неналежний спосіб захисту обраний позивачем, позивач наполягає на тому, що відповідно до ст. 16 ЦК України ним обрано вірний спосіб захисту своїх прав шляхом відшкодування збитків згідно ст. 224 ГК України, а не ст. 538 ЦК України.

Відносно закупівлі позивачем товару за власні кошти та відсутності умов Договору про попередню закупівлю товару, позивач зазначає, що він не є виробником даного Товару, а є лише дистриб`ютором. Виробником Товару є приватне підприємство Fabri-Kal, що знаходиться в Сполучених Штатах Америки. Зазначений товар не є популярним до вжитку на території України, так як має специфічні форми: вузький стаканчик та кришку з відкритим отвором зверху, такий товар підходить лише під певну продукцію, а саме горіхи, під інші продукти такий посуд через свої специфічні форми не підходить. Тому зазначений товар не є товаром широкого вжитку, в зв`язку з чим попит на нього дуже низький. В зв`язку з цим, позивач довільно не закуповує даний товар для подальших продажів. Товар такого виду закуповується позивачем лише під замовлення покупця і за свої власні кошти. Таке замовлення надійшло позивачу від відповідача, на підставі чого 20.08.2018 сторони уклали Договір. Позивач повідомив відповідача, що зазначений Товар він закуповує під замовлення відповідача за свої власні кошти у виробника Fabri Kal і щоб забезпечити в подальшому оплату відповідачем всієї партії товару сторони погодили в Специфікації пункт 2 про те, що відповідач гарантує викуп усієї партії товару поставленої позивачем відповідачу у встановлені строки та у встановленому розмірі. На поставку позивачем товару від виробника сторони узгодили орієнтовний строк 8 тижнів, що підтверджує те, що даного товару на складі позивача не було і був необхідний певний період часу, щоб позивач його поставив від виробника.

Також позивач стверджує, що він звертався до інших компаній з пропозицією придбати дану продукцію, однак такі спроби закінчилися безуспішно і станом на 29.01.2020 товар досі перебуває у позивача та зберігається на складі ТОВ «Нью Тайм Лоджістік» та ТОВ "Яр Транс Лоджістік", а позивач змушений сплачувати кошти за його зберігання.

Щодо договорів складського зберігання позивач зазначає, що ТОВ "Нью Тайм Лоджістік" та ТОВ "Яр Транс Лоджістік" є різними компаніями, однак з одними і тими ж кінцевими бенефіціарами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та з одним і тим же керівником Яровенком Ярославом Володимировичем з однаковими видами господарської діяльності, одним товарним складом та однаковим місцем розташування.

Вивчивши відзив на позовну заяву позивач звернувся до зазначених компаній щодо уточнення інформації щодо підписання деталізації відповідного зберігання на момент 01.10.2018 ТОВ "Яр Транс Лоджістік", з яким позивач уклав договір лише 01.03.2019. На що позивачу було повідомлено, що при підготовці даних документів ТОВ "Нью Тайм Лоджістік" через однотипність даних компаній та одних і тих же співробітників було допущено технічну помилку і зазначено назву компанії "Яр Транс Лоджістік" замість "Нью Тайм Лоджістік". Така ж ситуація і з Актами № № ОУ-0000435, ОУ-0000414, ОУ-0000478, ОУ-0000485 здачі приймання робіт з посиланням, через технічну помилку, на Договір зберігання № 9214-26.12.17.

Позивач зазначає, що при підготовці позову він не звернув уваги на такі технічні помилки. Разом з цим позивачем додано до відповіді на відзив додаткові документи на підтвердження понесених ним витрат на складське зберігання товару.

Проте, згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, докази по справі мали бути подані позивачем суду разом з позовною заявою, в позовній заяві позивач не посилався на неможливість подання певних доказів; у відповіді на відзив позивач не обґрунтував неможливість подання доданих до неї доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від нього. Крім цього, позивачем не заявлялося клопотання про поновлення пропущеного ним строку для подання доказів по справі. Таким чином, докази, які додані позивачем до відповіді на відзив, при прийнятті рішення судом до уваги не беруться, оскільки вони не подані у встановлені чинним Господарським процесуальним кодексом строки.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 631 ЦК України передбачає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Умовами Договору та Специфікації № 1 передбачена попередня оплата за товар. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не оплатив повну вартість товару, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, а саме упущену вигоду в сумі 398000,00 грн. (вартість невикупленого відповідачем товару) та матеріальні збитки за зберігання невикупленого товару в сумі 17032,70 грн.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

У відповідності із ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За приписами ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Таким чином, за зазначеними вимогами закону, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникало, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 903/333/17.

Як вбачається з п. 10.2. Договору, він діє до 31.12.2018. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань. У випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не виявить бажання припинити чи змінити даний Договір, то Договір вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік на умовах, обумовлених в даному Договорі.

Позивач у позові зазначає, що сторони не повідомляли одна одну в порядку передбаченому п. 8.2. Договору про небажання продовжувати договірні стосунки, відтак станом на момент звернення ним з даною позовною заявою до суду Договір є дійсним.

Отже, оскільки Договір є чинним, у даному випадку позивач не може звертатися з позовом про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі вартості не викупленої частини товару. У даному випадку згідно умов п. 8.5 Договору постачальник має право призупинити відвантаження товару для покупця та відповідно до умов п. 8.2 Договору вимагати від відповідача сплати пені, річних та інфляційних від прострочених сум оплати. Разом з тим, позивач має право відмовитися від Договору та стягнути з відповідача збитки, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов Договору.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 398000,00 грн. В зв`язку з цим, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення реальних збитків за зберігання не викупленого відповідачем товару суд зазначає наступне.

Стаття 225 ГК України передбачає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частина 2 ст. 22 ЦК України визначає, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним збитків на зберігання невикупленого товару, суд встановив наступне.

02.03.2017 між позивачем та ТОВ «Нью Тайм Лоджістік» укладено Договір № 010317/1 відповідального зберігання та складського обслуговування. Також 01.03.2019 між позивачем та ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» укладено Договір № СК-9257-01.03.19 відповідального зберігання та складського обслуговування. Згідно умов вказаних Договорів зберігачі ТОВ «Нью Тайм Лоджістік» та ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» зобов`язувалися надати позивачу послуги відповідального зберігання та складського обслуговування, а позивач зобов`язався оплачувати такі послуги за тарифами, встановленими в Договорах.

Позивач до позову додає копії деталізації відповідального зберігання, звіт руху по артикулу, підписані ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» , що нібито містить інформацію про складське зберігання товару закупленого позивачем для відповідача, починаючи з 01.10.2018 по 11.10.2019. При цьому договір із ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» № СК-9257-01.03.19 відповідального зберігання та складського обслуговування позивач підписав лише 01.03.2019. Виходячи із поданих документів, до 01.03.2019 між позивачем та ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» не існувало відносин щодо складського обслуговування. Акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» також подано за період з 01.10.2018 по 01.11.2019.

Позивач у позові зазначає, що за зберігання Товару зазначеного в п. 1 Специфікації за період з 23.10.2018 по 11.10.2019 ним було сплачено на рахунок зберігача 7659,20 грн. за зберігання кришки купольної з отвором для ст. 300 мл. Fabri-Kal та 12499,30 грн. за зберігання стаканів одноразових місткістю 300 мл. Fabri-Kal. Всього на суму 20158,50 грн. Разом з тим позивачем не вказано суми, які були сплачені кожному із зберігачів.

На підтвердження надання йому послуг зберігання та їх оплати позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), деталізації відповідального зберігання товару, рахунків-фактур та платіжних доручень.

При цьому суд погоджується із запереченнями відповідача щодо наданих позивачем доказів і вважає недостовірними надані позивачем копії деталізації відповідального зберігання, підписані ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» , за період з 01.10.2018 по 11.10.2019, та акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «ЯрТранс Лоджістік за період з 01.10.2018 по 01.11.2019, оскільки договір із ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» позивачем було укладено лише 01.03.2019.

Також судом не приймаються до уваги надані позивачем докази, які не стосуються договорів зберігання, на які він посилається в позові, зокрема:

- Акт № ОУ-0000435 здачі приймання робіт (надання послуг) по Договору зберігання № СК-9214-26.12.17 від 26.12.17 на суму 41337,00 грн., рахунок-фактуру № СФ-0001066 від 31.10.2018 та платіжне доручення № 1271 від 02.11.2017 до нього;

- Акт № ОУ-0000414 здачі приймання робіт (надання послуг) по Договору зберігання № СК-9214-26.12.17 від 26.12.17 на суму 13584,38 грн., рахунок-фактуру № СФ-0001035 від 31.10.2018 і платіжне доручення № 1272 від 02.11.2017 до нього;

- Акт № ОУ-0000478 здачі приймання робіт (надання послуг) по Договору зберігання № СК-9214-26.12.17 від 26.12.17 на суму 42241,50 грн., рахунок-фактуру № СФ-0001324 від 31.12.2018 і платіжне доручення № 1351 від 10.01.2019 до нього;

- Акт № ОУ-0000485 здачі приймання робіт (надання послуг) по Договору зберігання № СК-9214-26.12.17 від 26.12.17 на суму 12812,36 грн., рахунок-фактуру № СФ-0001343 від 31.12.2018 і платіжне доручення № 1348 від 10.01.2019 до нього.

Крім цього, суд погоджується із твердженням відповідача стосовно недостовірності поданих позивачем актів здачі приймання робіт (надання послуг) № ОУ-ООООЮ8 на суму 21334,20 грн. та № ОУ-0000111 на суму 5108,42 грн. по Договору зберігання № СК-9257-01.03.19 від 01.03.19, які стосуються діяльності ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» , проте підписані від імені ТОВ «Нью Тайм Лоджістік» .

Щодо інших поданих позивачем доказів, суд зазначає, що із жодного поданого позивачем доказу не можливо достовірно встановити, що на зберігання зберігачам передавалися ті товари, які були викуплені у виробника для постачання саме відповідачу. Твердження відповідача стосовно того, що товар, який поставлявся по Договору (стакан одноразовий місткістю 300 мл Fabri-Kal та кришка купольна з отвором 300 мл Fabri-Kal) є специфічним та не популярним до вжитку на території України не підтверджується жодними доказами та не свідчить про те, що вказаний товар викупався у виробника лише в обсягах погоджених сторонами в Договорі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження витрат понесених ним на складське зберігання не викупленого відповідачем товару.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не доведено факт понесення ним збитків на складське зберігання не викупленого відповідачем товару, таким чином, склад цивільного правопорушення в даному випадку відсутній.

Отже, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення 17032,70 грн. матеріальних збитків.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача у повному обсязі.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 16.10.2020.

Суддя О.С. Семчук