Постанова

від 12.04.2021 по справі 917/1999/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р. Справа № 917/1999/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - Голуб Н.О. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;

від відповідача - Демченко М.М. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інферра Пак , м. Київ вх. № 306 П/З на рішення господарського суду Полтавської області від 06.10.2020 р. у справі № 917/1999/19 (суддя - Семчук О.С., повний текст складено та підписано 16.10.2020 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інферра Пак , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Снек Драйв , м. Полтава

про стягнення 415 032,70 грн.

ВСТАНОВИЛА:

11.11.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Інферра Пак (далі - ТОВ Інферра Пак , позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Снек Драйв (далі - ТОВ Снек Драйв , відповідач) збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 398 000,00 грн. та матеріальних збитків в сумі 17 032,70 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач перерахував не всю суму попередньої оплати та з порушенням строків, визначених договором № 94-2018 на поставку товару від 20.08.2018 р. та специфікацією № 1 до нього, внаслідок чого товар на суму 398 000,00 грн. залишився невикупленим та непоставленим й зберігається третіми особами, у зв`язку з чим позивач несе додаткові витрати на оплату послуг зберігання.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.10.2020 р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що:

- станом на момент звернення позивача з позовом до суду договір є дійсним, тому позивач не може заявляти до стягнення відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі вартості невикупленої частини товару, а має право призупинити відвантаження товару для покупця (п. 8.5 договору) та вимагати від відповідача сплати пені, річних й інфляційних від прострочених сум оплати (п. 8.2 договору) та має право відмовитися від договору зі стягненням з відповідача збитків, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору;

- із жодного поданого позивачем доказу неможливо достовірно встановити, що на зберігання зберігачам передавалися ті товари, які були закуплені у виробника для постачання саме відповідачу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що в чинному цивільному та господарському законодавстві України не міститься жодної правової норми щодо того, що збитки у вигляді упущеної вигоди можуть стягуватися з винної особи лише після припинення дії основного договору.

За доводами апеляційної скарги, спірний товар не є популярним до вжитку на території України (через специфічну форму може використовуватися лише для горіхів), тому такий товар закуповується постачальником у виробника виключно під замовлення покупця і за свої власні кошти, тому щоб забезпечити в подальшому оплату відповідачем всієї партії товару сторони погодили у специфікації (п. 2), що відповідач гарантує викуп усієї партії товару у встановлені строки та у встановлені розміри.

Позивач наголошує, що звертався до інших компаній з пропозицією придбати недопоставлену продукцію, проте безрезультатно, внаслідок чого товар досі перебуває у позивача та зберігається на складі ТОВ Нью Тайм Лоджістік й ТОВ Яр Транс Лоджістік , а позивач змушений сплачувати кошти за його зберігання.

Скаржник вважає, що навіть за умови неприйняття судом першої інстанції частини уточнених актів виконаних робіт та деталізації, договори складського зберігання, звіт руху артикулу, розрахунки, рахунки-фактури, платіжні доручення дозволяють дійти висновку, що факти понесення позивачем витрат на зберігання невикупленої відповідачем партії товару скоріше мали місце, аніж не були.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 р. строк, від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

05.04.2021 р. та 07.04.2021 р. на виконання ухвали суду від 15.03.2021 р. від відповідача надійшли письмові пояснення та копії платіжних доручень на підтвердження часткової оплати поставленого товару, а від позивача - письмові пояснення з актами звірки взаєморозрахунків, повідомленням від 23.06.2021 р. та претензією від 23.08.2019 р.

У наданих поясненнях представником позивача заявлено клопотання про продовження строку для виконання вимог зазначеної ухвали суду.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали суду від 15.03.2021 р. запропоновано сторонам надати в строк до 05.04.2021 р., з урахуванням часу поштового обігу, пояснення та визначені цією ухвалою документи, відтак означений процесуальний строк станом на дату заявлення клопотання про його продовження (відправлено позивачем засобами поштового зв`язку 05.04.2021 р. та отримано судом 07.04.2021 р.) вже сплив, тому не може бути продовжений.

Крім того, посилання позивача на тимчасову непрацездатність його повноважного представника не свідчать про неможливість самопредставництва ТОВ Інферра Пак або про неможливість представляти інтереси позивача іншим представником у розумінні вимог ст. 56 та ст. 58 ГПК України.

Представники сторін з`явилися у судове засідання, проте у зв`язку з тим, що вони не забезпечили наявність технічної можливості чути та бачити їх з їхніх пристроїв, тобто не виконали ухвалу суду від 15.03.2021 р. у відповідній частині, що унеможливило проведення судового засідання 12.04.2021 р. в режимі відеоконференції та підтверджується актом САГС № 12-33/173 від 12.04.2021 р.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2018 між ТОВ Інферра Пак , як постачальником, та ТОВ Снек Драйв , як покупцем, укладено договір на поставку товару № 94-2018, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передавати у зумовлені строки продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язався приймати товар і сплачувати його вартість.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах визначених відповідною специфікацією.

Відповідно до п. 2.4. договору, право власності на поставлений товар, переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатковою накладною.

Згідно з п. 3.1. договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються в специфікаціях та видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору

Пунктом 4.1. договору встановлено, що поставка товару здійснюється за погодженою та підписаною сторонами специфікацією.

За умовами п. 4.2. договору, у специфікації зазначаються: номер специфікації, дата, найменування кожної асортиментної позиції товару; кількість одиниць по кожній асортиментній позиції, ціна товару, умови та графік поставки товару.

Відповідно до п. 4.3. договору, постачальник поставляє товар окремими партіями у строки, визначені у специфікаціях до договору.

Згідно з п. 4.5. договору, товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.2. договору, ціни на товар, що поставляється постачальником, вказуються у специфікаціях, рахунках-фактурах на підставі цих специфікацій, та видаткових накладних постачальника.

Згідно з п. 7.1. договору, покупець здійснює усі розрахунки, передбачені цим договором, відповідно до виставлених рахунків-фактур постачальником на підставі специфікації у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що кошти за поставлений товар повинні бути перераховані покупцем у вигляді попередньої оплати (авансу) у повній сумі на поточний рахунок постачальника протягом строку зазначеному у відповідному рахунку постачальника.

Умовами п. 8.2. договору визначено, що у разі несплати вартості товару у строк, установлений цим договором та специфікаціями до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення платежу, а також відшкодувати постачальнику інфляційні витрати за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

На підставі п. 8.5. договору постачальник, у разі наявності несвоєчасної сплати вартості товару у строк, установлений цим договором та специфікаціями до нього має право призупинити відвантаження товару для покупця.

Згідно з п. 9.4. договору сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за цим договором внаслідок дії форс-мажорних обставин, повинна письмово, невідкладно, але не пізніше 5-ти календарних днів із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов`язань за договором.

Пунктом 10.2. договору сторонами погоджено строк його дії - до 31.12.2018. Закінчення строку договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань. У випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не виявить бажання припинити чи змінити даний договір, то договір вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік на умовах, обумовлених в даному договорі.

В якості додатку № 1 до договору сторонами укладено специфікацію № 1 від 20.08.2018, згідно з якою позивач зобов`язується передати у власність відповідача у зумовлені сторонами строки та графіки товар, а саме:

1) стакан одноразовий місткістю 300 мл Fabri-Kal, артикул FK-КС10, 220 000 штук за ціною 2,70 грн./шт. з ПДВ;

2) кришка купольна з отвором 300 мл Fabri-Kal, артикул АН-ADL600, 220 000 штук за ціною 1,50 грн./шт. з ПДВ.

Відповідно до п. 2 специфікації, відповідач гарантує викуп партії товару в повному обсязі, зазначеному у п. 1 специфікації протягом наступного терміну:

1) жовтень 2018 року: стакан одноразовий місткістю 300 мл Fabri-Kal, артикул FK-КС10, 110 000 штук; кришка купольна з отвором 300 мл Fabri-Kal, артикул АН-ADL600, 110 000 штук;

2) листопад 2018 року: стакан одноразовий місткістю 300 мл Fabri-Kal, артикул FK-КС10, 110 000 штук; кришка купольна з отвором 300 мл Fabri-Kal, артикул АН-ADL600, 110 000 штук.

Пунктом 3 специфікації визначено, що орієнтовний строк поставки товару - протягом 8 тижнів з моменту підписання специфікації.

Договір та специфікація до нього підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками їхніх підприємств.

Таким чином, ціна договору та, відповідно, вартість всієї партії товару становить 924 000,00 грн. ( 220 000 шт. х 2,70 грн. + 220 000 шт. х 1,50 грн. = 924 000,00 грн.), а заперечення відповідача даного висновку не спростовують, оскільки у специфікації сторонами визначено конкретну кількість постачаємого товару - 220 000 штук стаканів та 220 000 штук кришок із встановленою ціною за 1 шт. продукції, тобто одиницею виміру є 1 шт.продукції, а не ящики, як помилково вважає відповідач.

Позивач стверджує, що гарантувавши у специфікації викуп всієї партії товару відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити позивачу 924 000,00 грн. протягом жовтня - листопада 2018 року та прийняти партію всього товару, зазначеного в п. 1 специфікації.

11.10.2018 позивачем направлено відповідачу рахунок № 1776 на загальну суму 462 000,00 грн., строк оплати в якому зазначений до 14.10.2018. Крім цього, 17.12.2018 позивачем направлено відповідачу рахунок № 2134 від 17.12.2018 на загальну суму 462 000,00 грн., строк оплати в якому зазначений до 20.12.2018.

В свою чергу, відповідач відповідними платіжними дорученнями здійснив наступні попередні оплати на рахунок відповідача: 30.10.2018 в сумі 80 000,00 грн., 13.11.2018 на суму 80 000,00 грн., 05.12.2018 на суму 84 000,00 грн., 28.12.2018 на суму 60 000,00 грн., 17.01.2019 на суму 80 000,00 грн., 08.02.2019 на суму 22 000,00 грн., 08.02.2019 на суму 78 000,00 грн., 28.05.2019 в сумі 42 000,00 грн., всього на загальну суму 526 000,00 грн.

Не зважаючи на несвоєчасне внесення відповідачем сум передоплати позивач поставив відповідачу оплачений товар, за наступними видатковими накладними: № 1831 від 31.10.2018 на суму 79 800,00 грн., № 1915 від 14.11.2018 на суму 79 800,00 грн., № 2027 від 05.12.2018 на суму 84 000,00 грн., № 2196 від 28.12.2018 на суму 58 800,00 грн., № 75 від 17.01.2019 на суму 79 800,00 грн., № 247 від 08.02.2019 на суму 21 000,00 грн., № 146 від 29.05.2019 на суму 42 000,00 грн.

Тобто, договір поставки та специфікація до нього виконувалися сторонами хоча і з простроченням, але у визначених цими правочинами порядку, - іншого порядку та строків оплати сторонами не встановлено.

Таким чином, відповідачем не здійснено попередньої оплати на суму 398 000,00 грн., у зв`язку з чим придбано не весь товар, який відповідач гарантував викупити у позивача відповідно до умов специфікації, чим, на думку позивача, порушено умови договору та специфікації до нього.

Позивач зазначає, що відповідач не повідомляв його щодо існування неможливості належним чином виконати свої зобов`язання за договором, як це передбачено п. 9.4. договору.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.08.2019 р. з вимогами здійснити попередню оплату товару в сумі 398 000,00 грн. та отримати товар на суму 399 000,00 грн., попередивши, що у разі невиконання вимог претензії, позивач буде змушений звернутися до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та без виконання.

На стадії апеляційного провадження позивачем надано до матеріалів справи повідомлення від 23.06.2021 р. про призупинення поставки товару у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати, проте даний документ не приймається судовою колегією до уваги, оскільки на підтвердження надсилання його відповідачеві позивачем в якості доказу додано фіскальний чек підприємства зв`язку від 23.06.2019 р., відтак цей документ не свідчить про фактичне надсилання такого повідомлення відповідачеві.

Позивач стверджує, що порушення відповідачем умов договору, яке полягає в невнесенні всієї суми передоплати, та, як наслідок, невикуп ним партії товару, завдали позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди.

Крім цього, позивач зазначає, що після надходження від виробника (США) на підприємство позивача замовленої відповідачем партії товару, позивач на підставі договору № 010317/1 відповідального зберігання та складського обслуговування від 02.03.2017, а в подальшому на підставі договору № СК-9257-01.03.19 відповідального зберігання та складського обслуговування від 01.03.2019 помістив товар на склад Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯрТранс Лоджістік" та ТОВ Нью Тайм Лоджістік (зберігачів), де непридбаний відповідачем товар зберігається з 23.10.2018 до теперішнього часу.

Відповідно до п. 2.8. договору № 010317/1 відповідального зберігання та складського обслуговування від 02.03.2017, укладеного позивачем з ТОВ Нью Тайм Лоджістік , плата за зберігання визначається виходячи з кількості палет, на яких розміщено майно, розміру площі виділеної замовнику для зберігання майна, вагою майна або об`ємом майна відповідно до даних складської квитанції прийому майна за тарифами прописаними в додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з додатковою угодою від 01.09.2018 до договору № 010317/1 відповідального зберігання та складського обслуговування, тариф на послугу відповідального зберігання з 01.09.2018 складатиме 4,50 грн. за палетомісце/доба. Додатковою угодою від 01.03.2019 до договору № СК-9257-01.03.19 відповідального зберігання та складського обслуговування від 01.03.2019, сторони погодили, що з 01.03.2019 тариф на послугу відповідного зберігання складатиме 6,20 грн. з ПДВ за палетомісце/доба.

За договором № СК-9257-01.03.19 відповідального зберігання та складського обслуговування від 01.03.2019, укладеного позивачем з ТОВ "ЯрТранс Лоджістік", виконавець зобов`язується за плату зберігати вантаж, товар, передане замовником та повернути це майно в цілості.

Додатковою угодою від 01.03.2019 р. до договору № СК-9257-01.03.19 від 01.03.2019 встановлено тариф на послугу зберігання у розмірі 6,2 грн. з ПДВ палетомісце/доба.

Позивач зазначає, що внаслідок протиправної поведінки відповідача ним понесено додаткові витрати на зберігання непридбаного відповідачем товару в сумі 17 032,70 грн., а відтак відповідач має відшкодувати позивачу завдані збитки.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За приписами ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникало, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

З огляду на відсутність доказів відмови від договору, а також доказів про повідомлення іншої сторони про припинення договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду договір поставки не припинив свою дію, а був пролонгований у розумінні п. 10.2 договору поставки.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним з правових наслідків порушення зобов`язання (договору).

За приписами ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Відповідно до частини першої статті 142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04 2018 у справі № 921/377/14-г/7).

З огляду на те, що дія договору поставки була пролонгована і на момент звернення позивача з позовом до суду договір був чинним, тому позивач не може вимагати від відповідача відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі вартості не викупленої частини товару, оскільки сторони мали змогу виконати умови договору у повному обсязі.

Таким чином, згідно з умовами п. 8.5 договору постачальник має право призупинити відвантаження товару для покупця та відповідно до умов п. 8.2 договору вимагати від відповідача сплати пені, річних та інфляційних від прострочених сум оплати. Разом з тим, позивач має право відмовитися від договору та стягнути з відповідача збитки, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору.

Крім того, судова колегія зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження викладених в апеляційній скарзі доводів щодо закупівлі спірного товару за власні кошти виключно на підставі замовлення відповідача, а також доказів щодо намагання реалізувати недопоставлений товар іншим покупцям, тобто не доведено належним чином вжиття відповідних заходів для запобігання виникнення заявлених до стягнення збитків.

За наведених обставин, місцевим господарським судом на законних підставах відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 398 000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення реальних збитків за зберігання не викупленого відповідачем товару враховується наступне.

Позивач у позові зазначає, що за зберігання товару, визначеного п. 1 специфікації до договору поставки, за період з 23.10.2018 по 11.10.2019 ним було сплачено на рахунок зберігача 20 158,50 грн., з яких: 7 659,20 грн. - за зберігання кришки купольної з отвором для ст. 300 мл. Fabri-Kal та 12 499,30 грн. - за зберігання стаканів одноразових місткістю 300 мл. Fabri-Kal.

За доводами позивача, у зберігача зберігався не тільки товар, який позивач закупив для продажу відповідачу, а й інший товар позивача, тому зберігачем виставлялися рахунки, які оплачувалися позивачем, за послуги зі зберігання всього товару за договорами зберігання, відтак для вирахування розміру витрат зі зберігання саме спірного товару позивачем надано деталізацію відповідального зберігання товару за період з 23.10.2018 по 11.10.2019.

Проте, позивачем не наведено обґрунтованих розрахунків по відношенню до кожного зберігача - ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» та ТОВ «Нью Тайм Лоджістік» .

Отже, в обґрунтування заявленої позовної вимоги позивачем до матеріалів справи надано копії деталізації відповідального зберігання, звіт руху по артикулу, підписані ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» , які (за його твердженням) містять інформацію про складське зберігання товару закупленого позивачем для відповідача, починаючи з 01.10.2018 по 11.10.2019. При цьому договір із ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» № СК-9257-01.03.19 відповідального зберігання та складського обслуговування позивачем укладено лише 01.03.2019, тобто до 01.03.2019 між позивачем та ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» не існувало відносин щодо складського обслуговування. Акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» також подано за період з 01.10.2018 по 01.11.2019.

Крім того, на підтвердження надання йому послуг зберігання та їх оплати позивачем надано копії акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2018 по 01.11.2019 з ТОВ «Нью Тайм Лоджістік» , актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур та платіжних доручень.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неприйняття в якості належних доказів копій деталізації відповідального зберігання, підписаних ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» за період з 01.10.2018 по 11.10.2019, та акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «ЯрТранс Лоджістік за період з 01.10.2018 по 01.11.2019, оскільки договір із ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» позивачем було укладено лише 01.03.2019.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги надані позивачем докази, які не стосуються договорів зберігання, на які він посилається у позові, зокрема:

- Акт № ОУ-0000435 здачі приймання робіт (надання послуг) по Договору зберігання № СК-9214-26.12.17 від 26.12.17 на суму 41337,00 грн., рахунок-фактуру № СФ-0001066 від 31.10.2018 та платіжне доручення № 1271 від 02.11.2017 до нього;

- Акт № ОУ-0000414 здачі приймання робіт (надання послуг) по Договору зберігання № СК-9214-26.12.17 від 26.12.17 на суму 13584,38 грн., рахунок-фактуру № СФ-0001035 від 31.10.2018 і платіжне доручення № 1272 від 02.11.2017 до нього;

- Акт № ОУ-0000478 здачі приймання робіт (надання послуг) по Договору зберігання № СК-9214-26.12.17 від 26.12.17 на суму 42241,50 грн., рахунок-фактуру № СФ-0001324 від 31.12.2018 і платіжне доручення № 1351 від 10.01.2019 до нього;

- Акт № ОУ-0000485 здачі приймання робіт (надання послуг) по Договору зберігання № СК-9214-26.12.17 від 26.12.17 на суму 12812,36 грн., рахунок-фактуру № СФ-0001343 від 31.12.2018 і платіжне доручення № 1348 від 10.01.2019 до нього.

Крім цього, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-ООООЮ8 на суму 21334,20 грн. та № ОУ-0000111 на суму 5108,42 грн. по договору зберігання № СК-9257-01.03.19 від 01.03.19, які стосуються діяльності ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» , проте підписані від імені ТОВ «Нью Тайм Лоджістік» також не можуть бути визнані достовірними та належними доказами у справі.

Твердження скаржника про те, що ТОВ «Нью Тайм Лоджістік» та ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» є різними компаніями, але з одними і тими ж кінцевими бенефіціарами, одним і тим же керівником, з однаковими видами господарської діяльності та місцем розташування і одним складом не підтверджують фактичного надання послуг зі зберігання товару позивача ТОВ «Нью Тайм Лоджістік» замість ТОВ «ЯрТранс Лоджістік» до моменту укладання договору позивачем з останнім.

Водночас судова колегія звертає увагу, що в апеляційній скарзі позивачем не заявлено доводів щодо порушення місцевим господарським судом вимог процесуального права, зокрема ст. 80 ГПК України, при відхиленні доказів, які додані позивачем до відповіді на відзив.

Інші надані позивачем докази не свідчать про зберігання зберігачами саме спірного товару на суму 398 000,00 грн., а не будь-якого іншого товару позивача.

В оскаржуваному рішенні господарським судом Полтавської області обґрунтовано наголошено, що твердження відповідача стосовно того, що товар, який поставлявся за договором є специфічним та не популярним до вжитку на території України не підтверджено жодними доказами та не свідчить про те, що вказаний товар викупався у виробника лише в обсягах, погоджених сторонами у договорі.

До того ж, у п. 4.2 договору поставки зазначено про надходження товару на склад постачальника відповідними партіями, а не на склад відповідального зберігача (третьої особи).

У зв`язку з тим, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження витрат, понесених ним на складське зберігання не викупленого відповідачем товару, означена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.10.2020 р. у справі № 917/1999/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 13.04.2021 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.В. Стойка