Рішення

від 12.10.2020 по справі 161/21349/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/21349/19

Провадження № 2/161/943/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Ярмолюк В.С.

за участі:

представника позивачів - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення частки доходу від використання спільного нерухомого майна отриманого у спадщину

В С Т А Н О В И В:

26.12.2019 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 через свого представника звернулися до суду з вищевказаною позовною заявою. В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , після смерті якого залишилося троє спадкоємців: син померлого - ОСОБА_3 , донька померлого - ОСОБА_4 та дружина померлого - ОСОБА_5 . Так, у спільну часткову власність спадкоємців перейшла частина спадкового майна а саме: незавершений будівництвом критий торговий центр зі стоянкою автомобілів готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Торговий центр). Постановою Апеляційного суду Волинської області від 29.05.2018 року у справі № 161/10523/17, за позивачами було визнано право власності на 1/6 частку у Торговому центрі за кожним. Дане судове рішення вмотивоване тим, що не зважаючи на те, що спадкове майно використовувалося спадкодавцем у господарській діяльності, на нього розповсюджується презумпція спільності майна подружжя а отже, 1/2 частка у цьому майні була законно отримана його дружиною - ОСОБА_5 . Крім того, до спадкової маси входить право спадкодавця оренди земельних ділянок, яке залишилося без розподілу: земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгових рядів по АДРЕСА_2 , площею 340 кв.м. (далі - Земельна ділянка № 1); земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгових рядів та денної парковки автотранспорту по АДРЕСА_2 , площею 3340 кв.м. (далі - Земельна ділянка № 2); земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгового центру, площею 0,1148 га, за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Земельна ділянка в„– 3) ; земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгового центру, площею 0,1750 га, за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Земельна ділянка № 4). (далі - Земельна ділянка № 1). За наведених обставин та виходячи з розміру ідеальних часток співвласників (співкористувачів) майна отриманого у спадщину, а саме: Земельні ділянки № 1 та в„– 2 , право користування якими належить кожному зі співвласників в рівних частинах по 1/3 кожному; незавершений будівництвом Торговий центр розміщений на Земельних ділянках № 3 та № 4 , який на праві спільної часткової власності належить 2/3 - відповідачці та по 1/6 кожному з позивачів, загальний прибуток від використання вище переліченого майна у господарській діяльності повинен ділитися між його співвласниками (співкористувачами) пропорційно їх сукупним ідеальним часткам, а саме: позивачам по 1/4, а відповідачу - 1/2 прибутку. Враховуючи наведене, просять суд стягнути з відповідачки частину прибутку, отриманого нею у 2019 році з використання ФОП ОСОБА_5 спадкового майна у підприємницькій діяльності за 2019 рік, в розмірі 169853,50 грн. в користь кожного з позивачів.

17.02.2020 року відповідачкою було подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі виходячи з наступного. Зазначає, що позивачі просять стягнути з неї на свою користь 339707 грн. неотриманого прибутку з використання нею, як ФОП, спадкового майна у підприємницькій діяльності за 2019 рік, однак обґрунтовують розмір свої позовних вимог даними про отриманий мною дохід за 2018 рік. Тобто предмет позову не відповідає підставам позову, завідомо неправильно визначивши ціну позову, скільки використали дані для розрахунку за абсолютно інший період. Разом з тим, на її переконання, позивачі нечітко формулюють підстави своїх вимог, вживають формулювання, які характерні для різних інститутів цивільного права, які не можуть бути застосовані одночасно. За наведених обставин, сторона позивачів повинна уточнити зміст своїх вимог та чітко вказати в якості чого вони хочуть стягнути з неї грошові кошти - як доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності чи як відшкодування шкоди в формі неотриманого прибутку або упущеної вигоди. Крім того, позивачам необхідно також визначитися, що саме вони мають на увазі і що просять стягнути - частину доходу чи частину прибутку. При цьому, їй не зрозуміло, на основі яких норм закону позивачі прийшли до висновку, що вони вправі виводити середнє арифметичне щодо часток в користуванні земельними ділянками (а.с. 51-52).

22.04.2020 року представником позивачів було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як співвласники 1/3 частини торгового центру із стоянкою автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується відповідачкою одноособово з дати смерті спадкодавця, просять стягнути на свою користь частину доходу з використання автомобільної стоянки за 2017, 2018, 2019 роки в розмірі 87697,16 грн. в користь кожного (а.с. 113).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.10.2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення частки доходу від використання спільного нерухомого майна отриманого у спадщину в частині вимог про стягнення доходу за 2017, 2018 рік, отриманого від використання у підприємницькій діяльності стоянки автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 , - залишити без розгляду (а.с. 160-161).

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, які викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що Земельні ділянки № 3 та № 4 , на яких розташований незавершений будівництвом критий торговий центр зі стоянкою автомобілів готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1 , попри відсутність будь-якої відповідної технічної документації, фактично використовуються ОСОБА_5 як автомобільна стоянка на 46 парко-місць. Зазначив, що від діяльності даної парковки для транспортних засобів відповідачка отримує дохід, розмір якого невідомий, оскільки розрахункові документи про оплату стоянки власникам автомобілів не видаються. Крім того, як йому відомо, ОСОБА_5 використовує й інші об`єкти у своїй підприємницькій діяльності, які знаходяться в районі ТЦ Варшавський .

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заявлених позовних вимог, посилаючи на їх безпідставність, в задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 29.08.2016 року Луцьким МВ ДРАЦС ГТУЮ у Волинській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (а.с. 10).

Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги спадкування після смерті ОСОБА_6 є його діти - син ОСОБА_3 , донька - ОСОБА_4 та дружина - ОСОБА_5 .

До складу спадщини, після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 увійшов, зокрема, незавершений будівництвом критий торговий центр зі стоянкою автомобілів готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, частина спадкового майна, а саме: незавершений будівництвом критий торговий центр зі стоянкою автомобілів готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1 , перейшла у спільну часткову власність спадкоємців - позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_5

06.04.2017 року державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори, в.о. завідувача Другої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н.В. ОСОБА_5 , як пережившій дружині ОСОБА_6 , було видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, а саме: на 1/2 частку незавершеного будівництвом критого торгового центру зі стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 497497207101), зареєстроване в державному реєстрі за № 4-241.

Крім того, 06.04.2017 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори, в.о. завідувача Другої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н.В. було видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частку незавершеного будівництвом критого торгового центру зі стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 497497207101), зареєстроване в державному реєстрі за № 4-243.

Постановою державного нотаріуса Першої Луцької державної нотаріальної контори, в.о. завідувача Другої Луцької державної нотаріальної контори Пастухової Н.В. від 18.05.2017 року відмовлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на незавершене будівництво критого торгового центру зі стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно (а.с. 27-28).

Разом з тим, постановою Апеляційного суду Волинської області від 29.05.2018 року в цивільній справі № 161/10523/17, за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було визнано право власності на 1/6 частку незавершеного будівництвом критого торгового центру зі стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1 , за кожним з них.

Рішення суду мотивоване тим, що не зважаючи на те, що спадкове майно використовувалося спадкодавцем у господарській діяльності, на нього розповсюджується презумпція спільності майна подружжя а отже, 1/2 частка у цьому майні була законно отримана його дружиною - Відповідачем у цій справі.

Вищевказані обставини були встановлені судом апеляційної інстанції при розгляді цивільної справи № 161/10523/17, а тому, в силу положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, мають преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Судом також встановлено, що незавершений будівництвом критий торговий центр зі стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на наступних земельних ділянках:

1) для будівництва та обслуговування торгового центру, кадастровий номер 0710100000:22:051:0036, площею 0,1148 га, за адресою: АДРЕСА_1 , набуте спадкодавцем ОСОБА_6 на підставі договору оренди землі б/н від 03.02.2005 року, укладеного з Луцькою міською радою, зареєстрованого в книзі реєстрації договорів оренди 03.02.2005 року за № 271 та поновленого Додатковою угодою про поновлення договору оренди землі б/н від 12.06.2015 року на 10 років:

2) для будівництва та обслуговування торгового центру, кадастровий номер 0710100000:22:051:0037, площею 0,1750 га, за адресою: АДРЕСА_1 , набуте спадкодавцем на підставі договору оренди землі б/н від 03.02.2005 року, укладеного з Луцькою міською радою, зареєстрованого в книзі реєстрації договорів оренди 03.02.2005 року за № 270 та поновленого Додатковою угодою про поновлення договору оренди землі б/н від 12.06.2015 року на 10 років (а.с. 12-21).

Відповідно до ч. 1 ст. 781 ЦК України, договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставами припинення договору оренди землі, що визначені ст. 31 ЗУ Про оренду землі , є: - закінчення строку, на який його було укладено; - викуп земельної ділянки для суспільних потреб та примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; - поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; - смерть фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмова осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; - ліквідація юридичної особи-орендаря; - відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; - набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 7 ЗУ Про оренду землі , право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону. До особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, смерть фізичної особи-наймача земельної ділянки не є підставою для припинення договору, оскільки законом передбачено передачу права оренди земельної ділянки його спадкоємцям, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі за № 6-375цс15, за змістом ч. 1 ст. 7 ЗУ Про оренду землі право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря у разі, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців. У випадку їх відмови чи відсутності таких спадкоємців право оренди переходить до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та вищевказаного Закону.

Як встановлено судом, Договори оренди земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1148 га та площею 0,1750 га, не містять прямої заборони на перехід права оренди до спадкоємців орендаря.

Свої позовні вимоги сторона позивачів обґрунтовує тим, що спадкове майно, у вигляді вищевказаних земельних ділянок, використовуються ОСОБА_5 в її підприємницькій діяльності як стоянка для автомобілів, що приносить їй певний прибуток, який, на їх переконання, підлягає поділу відповідно до належних у власності кожного часток.

При цьому, внаслідок подачі 22.04.2020 року представником позивачів заяви про зменшення позовних вимог, з урахуванням ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.10.2020 року про залишення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення частки доходу від використання спільного нерухомого майна отриманого у спадщину в частині вимог про стягнення доходу за 2017, 2018 рік, отриманого від використання у підприємницькій діяльності, предметом даного позову є стягнення з відповідачки на користь позивачів частини прибутку, отриманого нею у 2019 році з використання у підприємницькій діяльності стоянки для автомобілів, яка знаходиться на земельних ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1148 га та площею 0,1750 га.

Відповідно до ст. 359 ЦК України, - плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вказане положення матеріального закону кореспондується з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с. 31).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, сторона позивачів, як на факт отримання ОСОБА_5 доходу від використання спільного нерухомого майна отриманого у спадщину, посилається на довідку Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області № 14319/10/03-20-55-13 від 02.05.2019 року відповідно до якої ФОП ОСОБА_5 у 2018 році, отримала дохід в розмірі 679414,00 грн. (а.с. 34), а також на розрахунок позовних вимог з якого слідує, що на користь кожного з позивачів підлягає стягненню по 87697,16 грн. отриманого відповідачем доходу з використання автомобільної стоянки, що перебуває у спільній частковій власності (а.с. 115).

При цьому, із вищевказаного розрахунку позовних вимог слідує, що представник позивача при визначені доходу за 2017 - 2019 роки, який на його думку приносить ОСОБА_5 автостоянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , , взяв за основу середні споживчі ціни на послуги автостоянок по Волинській області та кількість парковочних місць.

Однак, вищевказаний розрахунок позовних вимог є припущенням сторони позивачів щодо отриманого ОСОБА_5 доходу, оскільки факт отримання будь-яких коштів від використання майна, що є у спільній частковій власності, належними, допустимим, достатніми та достовірними доказами не доведений.

Разом з тим, на переконання суду, довідка Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області № 14319/10/03-20-55-13 від 02.05.2019 року жодним чином не свідчить про розмір отриманого доходу ОСОБА_5 від використання стоянки для автомобілів, яка знаходиться на земельних ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , у 2019 році.

В свою чергу, представник позивача під час розгляду даної справи особисто підтвердив ту обставину, що відповідач ОСОБА_5 , у своїй підприємницькій діяльності, використовує й інші об`єкти, які знаходяться в районі ТЦ Варшавський , а тому підстави стверджувати про факт отримання останньою прибутку в 2018 році з використання земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1148 га та площею 0,1750 га, в тому чи іншому розмірі у даному випадку відсутні.

Крім того, стороною позивача не надано жодних доказів того, що ОСОБА_5 , як ФОП, отримує будь-який дохід від використання у підприємницькій діяльності земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1148 га та площею 0,1750 га, на яких розташований незавершений будівництвом критий торговий центр зі стоянкою автомобілів з готовністю 24%.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення частки доходу від використання спільного нерухомого майна отриманого у спадщину.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи вищезазначену норму чинного законодавства, судові витрати по справі, у зв`язку з відмовою в позові, суд вважає за необхідне залишити за позивачами.

На підставі ст.ст. 15, 16, 22, 359 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення частки доходу від використання спільного нерухомого майна отриманого у спадщину - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 20 жовтня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська