Рішення

від 06.10.2020 по справі 369/12190/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12190/14-ц

Провадження № 2/369/1822/20

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Житар А.А.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Головне Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області, Садівниче товариство Воїн , про визнання недійсним і скасування рішення сільської ради, визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування реєстрації договору купівлі-продажу, скасування реєстрації в базі даних Державного земельного кадастру,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до суду, у якому уточнивши позовні вимоги просив визнати недійсним та скасувати рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28.11.2013 № 2/3; визнати недійсним та скасувати державний акт виданий ОСОБА_5 на право власності серії КВ № 097815; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.05.2006 № 1-1952, а саме в частині передачі в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки (яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1252 га) для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель; визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності серії ЯЕ № 818188, виданий на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 30.05.2006 № 1-1952; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.12.2007 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про купівлі-продаж земельної ділянки; скасувати реєстрацію договору купівлі-продажу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.12.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчук С.В.; визнати недійсним та скасувати Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 4222045, виданий ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3222482000:05:009:0180; скасувати реєстрацію в базі даних Державного земельного кадастру запис на ім`я ОСОБА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням виконкому Гореницької сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 26 вересня 2000 року № 34/1 йому було виділено земельну ділянку площею 0,1186 га за адресою: Гореницька сільська рада, СТ Воїн-3 , кадастровий номер 3222482000:10:002:5009. Для проїзду до своєї земельної ділянки позивачем, як і іншим членами СТ Воїн-3 , використовувалася дорога, яка на карті має назву АДРЕСА_1. Вказана дорога є єдиним можливим під`їздом до земельної ділянки позивача та ділянок інших власників земельних ділянок по АДРЕСА_2 знаходиться на місці свого розташування до моменту надання земельних ділянок у приватну власність громадянам, які нею користуються. На початку жовтня до Ради власників земельних ділянок, яка знаходяться у с. Гореничі, СТ Воїн-3 , надійшов лист-претензія від ОСОБА_1 , в якому він вказав, що є власником земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_1 вказував на те, що частина його земельної ділянки розташована на дорозі - АДРЕСА_1. ОСОБА_1 у своєму листі просить власників земельних ділянок, які знаходяться навпроти його ділянки по АДРЕСА_2 , прибрати зелені насадження, які розташовані між парканами та дорогою, для встановлення огорожі на земельній ділянці. ОСОБА_1 повідомив про те, що його земельна ділянка знаходиться на дорозі загального користування і він має намір встановити огорожу на цій земельній ділянці, закривши таким чином проїзд всім жителям вулиці. Згідно з викопіюванням із генерального плану села Гореничі Києво-Святошинського району в масштабі 1:2000 у частині АДРЕСА_1, земельна ділянка ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482000:05:009:0180, накладається на дорогу загального користування, повністю перекриваючи її, і практично межує із земельними ділянками навпроти. Отже, при наданні права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , не було враховано той факт, що в натурі межі земельної ділянки накладаються на дорогу, якою користуються інші власники земельних ділянок, тобто яка фактично є землею загального користування і належить державі.

Справа розглядалася судами неодноразово і після скасування ухвалених по ній судових рішень, постановою Верховного Суду від 16.05.2018, була передана на новий розгляд до суду І інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не відомо.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві. Подала до суду письмовий відзив у якому спростовувала доводи позивача. Представник відповідача ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування строків позовної давності, мотивуючи її тим, що позивач лише у листопаді 2014 року звернувся до суду за захистом порушеного права, яке відбулося поза межами строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не відомо. Представник відповідача ОСОБА_4 подав до суду письмовий відзив, у якому просив відмовити у позові з підстав необґрунтованості та застосувати строк позовної давності до вимог ОСОБА_3 .

Представник позивача подав до суду письмові заперечення проти заяв про застосування строків позовної давності та вказав, що перебіг позовної давності розпочався з 03.10.2014, а саме із листа претензії ОСОБА_1 .

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Судом установлено, що на підставі рішення виконкому Гореницької сільської ради від 26 вересня 2000 року № 31/4 ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, що розташована на території Гореницької сільської ради, СТ Воїн-3 .

Згідно із описом меж у вказаному державному акті земельна ділянка позивача межує від точки А до Б із землями загального користування, від точки Б до В - із земельною ділянкою ОСОБА_6 , від В до Г - із землями сільської ради, від Г до А - із земельною ділянкою ОСОБА_7 .

Рішенням Гореницької сільської ради від 28 листопада 2003 року (9 сесія 24 скликання) ОСОБА_5 було видано державний акт серії КВ № 097815 на земельну ділянку площею 0,1252 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482000:05:009:0129.

Відповідно до опису меж земельної ділянки, в державному акті, виданому на ім`я ОСОБА_4 , зазначено що земельна ділянка межує від точки А до Б - із землями загального користування (проїзд), від точки Б до В - із землями загального користування ( АДРЕСА_2 , від точки В до А - із землями загального користування (проїзд).

Після смерті ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1252 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482000:05:009:0129.

Відповідно до опису меж земельної ділянки в державному акті, виданому на ім`я ОСОБА_4 , земельна ділянка межує від точки А до Б із землями загального користування (проїзд), від точки Б до В - із землями загального користування ( АДРЕСА_2 , від точки В до А - із землями загального користування (проїзд).

08 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким останній набув у власність земельну ділянку площею 0,1252 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482000:05:009:0129.

03 жовтня 2014 року ОСОБА_1 направлено власникам земельних ділянок 349 (кадастровий номер 3222482000:10:002:5009), 350 (кадастровий номер 3222482000:10:002:5010), 351 (кадастровий номер 3222482001:00:101:0000), лист-претензію з проханням власників земельних ділянок, які знаходяться навпроти його ділянки по АДРЕСА_2 , прибрати зелені насадження, які розташовані між парканами та дорогою, для встановлення огорожі на земельній ділянці.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 19 червня 2015 року № 8253 межі земельної ділянки ОСОБА_1 (кадастровий номер 3222482000:05:009:0129), яка знаходиться по АДРЕСА_1 відповідно до землевпорядної документації із виготовлення правовстановлюючого документа на цю земельну ділянку.

Відповідно до висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи від 25 грудня 2015 року № 8445 при існуючому розташуванні земельних ділянок ОСОБА_1 (кадастровий номер 3222482000:05:009:0129) та ОСОБА_3 (кадастровий номер 3222482000:10:002:5009), можливість у позивача здійснювати проїзд, (прохід) на свою земельну ділянку відсутня. Мінімальна відстань між межами цих земельних ділянок складає 1,53 м.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі Буланов та Купчик проти України від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутій проти Хорватії (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32), визначає, щоКонвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відповідно до статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Стаття 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів визначає, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, у тому числі вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Згідно із статтею 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів та вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ч.4.ст. 267 ЦК України -сплив позовної давності, про застосуванні якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмовленні у позові; п.5 цієї ж статті передбачає, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Велика Палата ВС у постанові по справі № 372/1036/15-ц від 07.11.2018 вказала, що виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Позивач звернувся до суду 26.11.2014 та просить визнати недійсним та скасувати рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28.11.2013 № 2/3; визнати недійсним та скасувати державний акт, виданий ОСОБА_5 на право власності серії КВ № 097815; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.05.2006 № 1-1952, а саме в частині передачі в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки (яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1252 га) для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель; визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності серії ЯЕ № 818188, виданий на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 30.05.2006 № 1-1952; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.12.2007 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про купівлі-продаж земельної ділянки; скасувати реєстрацію договору купівлі-продажу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.12.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчук С.В.; визнати недійсним та скасувати Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 4222045, виданий ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3222482000:05:009:0180; скасувати реєстрацію в базі даних Державного земельного кадастру запис на ім`я ОСОБА_1 .

Із позовних вимог вбачається, що оскаржувані позивачем акти (правочини) виходять за межі встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Таким чином, судом встановлено, що права позивача порушено, зокрема, тим, що відбулося накладення земельної ділянки ОСОБА_1 на дорогу, тобто на вулицю Бігову, має наслідком її звуження до 1,53 м, тоді як вимогами ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень передбачено ширину проїжджої частини з однією смугою руху в 3,5 м.

Отже, матеріали справи мають достатні докази того, що земельна ділянка, що належить відповідачу (кадастровий номер 3222482000:05:009:0180), накладається на дорогу загального користування (АДРЕСА_1), що виключає можливість у ОСОБА_3 здійснювати проїзд та прохід на свою земельну ділянку. Проте, враховуючи пропуск строку позовної давності, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 83, 91 ЗК України, ст. 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів , ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.257, ч. 1 ст. 261, ч.ч.4, 5 ст. 267 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області, Садівниче товариство Воїн , про визнання недійсним і скасування рішення сільської ради, визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування реєстрації договору купівлі-продажу, скасування реєстрації в базі даних Державного земельного кадастру, відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 .

Інформація про відповідача: Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, адреса місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Леніна, 294.

Інформація про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Янтарна, 12.

Інформація про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Садівниче товариство Воїн-3 , адреса місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, Житомирське шосе, 21-й кілометр.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19.10.2020.

Суддя Ковальчук Л.М