Рішення

від 16.10.2020 по справі 378/1171/19

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/1171/19

Провадження № 2/378/6/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2020 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.

за участю секретаря: Соколової О.А.,

представника позивача: Мохонька К.М.,

представників відповідача: Юхименка І.М., Мерзлюка Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства „Фламінго", третя особа: Ставищенська районна державна адміністрація, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаною позовною заявою звернувся ОСОБА_1 посилаючись на те, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 321007 від 29.12.2012 року, є власником земельної ділянки площею 2,8985 га, цільове призначення - ведення фермерського господарства, кадастровий номер 3224282400:01:009:0003, яка розташована на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, яка до видачі вказаного державного акта на право власності на земельну ділянку належала йому на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 184984 від 06.07.2006 року. Відповідно до договору оренди землі від 01.02.2016 року, який набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, вказана земельна ділянка передана в оренду СФГ „Фламінго" строком на 49 років. 3 лютого 2016 року державним реєстратором Ставищенської РДА Кучмою Ю.С. зареєстровано право оренди вищезазначеної земельної ділянки, індексний номер 32578550, номер запису про інше речове право 17662976. Проте, він будь-яких договорів оренди землі з відповідачем не укладав, не підписував та не схвалював його підписання іншою особою, оскільки не мав наміру передавати в оренду земельну ділянку, так як бажав обробляти її особисто. Про факт укладення між ним та відповідачем вищевказаного договору оренди землі йому стало відомо у вересні 2018 року, в зв`язку з чим, 10 жовтня 2018 року він звернувся до Ставищенського ВП з заявою про вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, відомості за якою були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110280000189. 11 жовтня 2018 року постановою про об`єднання матеріалів досудових розслідувань, матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018110280000169 від 05.09.2018 року та кримінальне провадження № 12018110280000189 від 10.10.2018 року об`єднано в одне провадження та зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12018110280000189 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 14 березня 2019 року у справі № 378/219/19, провадження № 1-кп/378/15/19 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 1,4 ст. 358 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.

Позивач просить суд визнати недійсним договір оренди вищевказаної земельної ділянки від 1 лютого 2016 року, укладений між ним та СФГ „Фламінго" та скасувати державну реєстрацію права оренди даної земельної ділянки, яке виникло на підставі вказаного договору оренди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 17662976.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, підтвердили обставини, на які посилається позивач в позовній заяві. Представник позивача направив до суду відповідь на відзив (а.с. 68-69), де зазначив, що доводи відповідача у відзиві зводяться лише до неправомірності, на його думку, отримання позивачем вищевказаної земельної ділянки. До предмета доказування у даній справі входять обставини щодо підписання чи не підписання договору оренди землі і, як наслідок, наявність чи відсутність підстав для визнання договору недійсними у зв`язку з недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимоги, встановленої ч. 3 ст. 203 ЦК України. В даній справі доказуванню підлягає факт відсутності волевиявлення позивача на укладення договору оренди землі із відповідачем. Обставини, за яких позивач отримав у власність спірну земельну ділянку, не мають жодного значення для розгляду даної справи і не спростовують обставин, на які посилається позивач у позовній заяві. Представник позивача в судовому засіданні доповнив, що оскільки він підтримує позицію позивача, тому просить визнати недійсним даний договір оренди та скасувати державну реєстрацію враховуючи позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 вересня 2020 року у справі № 478/777/17.

Допитаний за ухвалою суду відповідно до ст. 92 ЦПК України в якості свідка за його згодою позивач суду показав, що він має у власності земельну ділянку площею 2,8985 га, цільове призначення - ведення фермерського господарства. В березні 2017 року в своєму електронному кабінеті він побачив відомості із податкової про отримання від СФГ Фламінго коштів за оренду майна. Щоб уникнути непорозуміння під час перевірки, і оскільки це було для нього несуттєво, він при заповнені декларації за 2016 рік вніс неправдиві відомості, зазначивши, що отримав доходи від СФГ Фламінго за оренду даної земельної ділянки, хоч фактично ніяких доходів від СФГ Фламінго за оренду землі не отримував. Восени 2018 року йому стало відомо, що його земельна ділянка обтяжена на 49 років і це його обурило, оскільки він ніякого договору оренди землі особисто не підписував. В подальшому, про вказаний факт він написав заяву до правоохоронних органів, де, під час відібрання у нього слідчим зразків підпису, ознайомився з умовами вищевказаного договору оренди землі. Протягом 2016 - 2018 років від СФГ Фламінго орендної плати в будь-якому вигляді він не отримував. Яким чином у ОСОБА_2 появилися копії його документів йому не відомо.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали. ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовні вимоги (а. с. 41-43), в яких зазначив, що позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги не вказав, що 11 квітня 1997 року на підставі рішення Ставищенського районного суду Київської області №2-194,1996 від 29 листопада 1996 року, Ставищенською районною радою ОСОБА_2 було видано державний акт на право постійного користування землею на банку серія КВ №00015, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №00015, яким останньому надана у постійне користування земельна ділянка площею 32,6 гектарів (в т.ч. ріллі - 31.9га) на території Гейсиської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Розпорядженням голови Ставищенської РДА за №162 від 21 травня 1997 року було зареєстровано СФГ Фламінго , засновником та головою якого у відповідності до статуту СФГ Фламінго , є ОСОБА_2 11 березня 2005 року ОСОБА_2 в інтересах свого двоюрідного брата - позивача ОСОБА_1 , який не об`єднувався для спільного ведення фермерського господарства та не писав заяви про вступ до нього, вніс зміни до статуту ФГ Фламінго , помилково включивши останнього в склад членів господарства. 14 березня 2005 року вказані зміни до статуту Селянського (фермерського) господарства Фламінго були зареєстровані Ставищенською РДА за реєстраційним №1347105000173 . Розпорядженням Ставищенської РДА № 522 від 15 листопада 2005 року позивачу, який зазначений під номером 12 у переліку осіб, яким було передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки членам ФГ Фламінго , було надано безоплатно у приватну власність земельну ділянку у розмірі 2,8980 га, та дозволено видати державний акт на право власності на землю для ведення фермерського господарства. Саме внаслідок приватизації земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв), які перебували у постійному користуванні СФГ Фламінго , ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 184984 від 06.07.2006 року.

Голова СФГ Фламінго Мерзлюк Г.М. подав до суду заперечення (а. с. 97-99), в яких просив в задоволенні позову відмовити у зв`язку із закінченням строку позовної давності, посилаючись на те, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3224282400:01:009:0003 виникло у позивача з моменту отримання правовстановлюючого документу - державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я останнього, розміром 2,8985 га в межах Гейсиської сільської ради, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, на бланку серії ЯГ № 184984, виданого на підставі розпорядження Ставищенської РДА № 522 від 15 листопада 2005 року та його державної реєстрації в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010634901621, тобто з 6 липня 2006 року. 29 грудня 2012 року ОСОБА_1 отримав в управлінні Держкомзему в Ставищенському районі Київської області оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 розміром 2,8985 га в межах Гейсиської сільської ради цільове призначення - для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 3224282400:01:009:0003. Підставою видачі вказаного документа, замість розпорядження Ставищенської РДА № 522 від 15 листопада 2005 року, вказане розпорядження № 824 від 28 грудня 2011 року, яке не є підставою виникнення права . Окрім того, документ не містить запису (штампу) Дублікат. Видано замість №184982 серія ЯГ . Тобто державний акт на право власності на земельну ділянку на бланку ЯЙ №321007 отриманий не в порядку і не в спосіб, передбачений чинним на той час законодавством. А отже, ОСОБА_1 було відомо про наявність у нього права власності на вищевказану земельну ділянку, і наявність обов`язку використовувати її за цільовим призначенням - для ведення фермерської діяльності (підприємницької діяльності щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках). 3 лютого 2016 року було зареєстроване право оренди земельної ділянки і саме з цього часу у позивача виникло право на позов. У подальшому, відділом державної реєстрації Ставищенської РДА у Київській області 23 листопада 2016 року за індексним номером 17662963 здійснено запис про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства площею 2,8985 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку на бланку ЯГ № 184984, виданого 6 липня 2006 року. Жодних об`єктивних, непереборних труднощів у ОСОБА_1 в отриманні інформації про стан його майнових прав чи їх порушення не було, останній міг дізнатися про порушення цивільного права. Жодні відомості щодо його прав від ОСОБА_1 не приховувалися. Твердження позивача про те, що він лише у вересні 2018 року дізнався про укладений 1 лютого 2016 року між ним та СФГ Фламінго договір оренди землі є неправдивими та спростовуються: декларацією ОСОБА_1 , поданою ним за 2016 рік, яка міститься в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та містить запис про отримання ним в 2016 році доходу в розмірі 2889 гривень від СФГ Фламінго від надання в оренду майна; довідкою про сплату податку за отримання в 2016 році ОСОБА_1 орендної плати (доходу) в розмірі 2889 гривень від СФГ Фламінго від надання в оренду майна, копією платіжного доручення та звіту, поданого до податкової служби; довідкою СФГ Фламінго від 03.12.2019 року про виплату 04.09.2016 року орендної плати ОСОБА_1 по договору оренди від 01.02.2016 року. Дані про отримання доходу від оренди містяться і в деклараціях ОСОБА_1 за 2017 та 2018 роки, що свідчить про схвалення позивачем договору оренди і прийняття договору до виконання.

Представник третьої особи Ставищенської РДА в судове засідання не прибув, Ставищенська РДА направила до суду лист, в якому просить справу розглядати без участі представника (а. с. 96).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників справи, допитавши за ухвалою суду відповідно до ст. 92 ЦПК України в якості свідка за його згодою позивача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи із наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

11 квітня 1997 року на підставі рішення Ставищенського районного суду Київської області №2-194,1996 від 29 листопада 1996 року, Ставищенською районною радою ОСОБА_2 було видано державний акт на право постійного користування землею на банку серія КВ №00015, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №00015, яким останньому надана у постійне користування земельна ділянка площею 32,6 гектарів (в т.ч. ріллі - 31.9га) на території Гейсиської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 44).

Із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громад формувань (а. с. 45-46), встановлено, що 21 травня 1997 року було зареєстровано СФГ Фламінго , засновником та головою якого у відповідності до статуту СФГ Фламінго , є ОСОБА_2

11 березня 2005 року було внесено зміни № 2 до Статуту СФГ Фламінго , зареєстровані 14 березня 2005 року Ставищенською РДА за реєстраційним №1347105000173 (а.с. 47), де під № 11 зазначений членом вказаного господарства позивач .

Розпорядженням Ставищенської РДА № 522 від 15 листопада 2005 року Про передачу у приватну власність земельних ділянок членам фермерського господарства Фламінго на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району (а.с. 48) передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки членам фермерського господарства Фламінго та дозволено видати державні акти на право власності на землю для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Гейсиської сільської ради, в тому числі і ОСОБА_1 , площею 2,8985 га.

ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 184984, виданого 6 липня 2006 року на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації від 15 листопада 2005 року № 522 (а.с. 100), на праві власності належить земельна ділянка площею 2,8985 га, кадастровий номер 3224282400:01:009:0003, яка розташована на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, цільове призначення - ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Ставищенської РДА від 28 грудня 2011 року за № 824, яке є чинне (а. с. 102), визнано недійсним втрачений державний акт серії ЯГ № 184984, зареєстрований та виданий на ім`я ОСОБА_1 6 липня 2006 № 010634901621 для ведення фермерського господарства на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області; надано дозвіл на виготовлення нового державного акту, взамін втраченого на ім`я ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області,.

29 грудня 2012 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 321007 (а. с. 9), відповідно до якого позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 2,8985 га, кадастровий номер 3224282400:01:009:0003, яка розташована на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, цільове призначення - ведення фермерського господарства.

Відповідно до копії договору оренди землі від 1 лютого 2016 року вказана земельна ділянка передана в оренду СФГ „Фламінго" строком на 49 років (а. с. 10-11).

23 листопада 2016 року державним реєстратором Ставищенської РДА Кучма Ю.С. зареєстровано право оренди вищезазначеної земельної ділянки, індексний номер 32578550, номер запису про інше речове право 17662976, що підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а. с. 14).

З приводу підроблення ОСОБА_2 підпису ОСОБА_5 на вищевказаному договорі оренди від 1 лютого 2016 року та подачі на реєстрацію до реєстраційної служби Ставищенського району 5 вересня 2018 року було порушено кримінальне провадження № 12018110280000169 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (а. с. 12-13).

Ухвалою Ставищенського районного суду від 14 березня 2019 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 1,4 ст. 358 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито (а.с. 16).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Предметом спору у цій справі є визнання недійсними договору оренди землі і державної реєстрації та скасування державної реєстрації.

Щодо позовних вимог про визнання договору оренди землі недійсним.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 , як на підставу для його задоволення, посилався на те, що він не мав волевиявлення на укладення оспорюваного ним договору оренди землі та не підписував його.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони,яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону України Про оренду землі ).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір не підписував, умови його не погоджував.

Належним доказом непідписання позивачем договору оренди землі від 1 лютого 2016 року є обставини, встановлені ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 14 березня 2019 року у справі № 378/219/19, провадження 1-кп/378/15/19 про звільнення від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 358 КК України, частиною четвертою статті 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, якою встановлено, що ОСОБА_2 , являючись головою СФГ Фламінго умисно з особистих мотивів, в інтересах СФГ „Фламінго", з метою отримання даним суб`єктом господарювання права користування земельною ділянкою підробив підпис від імені ОСОБА_1 у графі „орендодавець" у договорі оренди від 1 лютого 2016 року, на підставі якого, державним реєстратором зареєстровано право оренди земельної ділянки за СФГ „Фламінго" на користування земельної ділянки ОСОБА_1 , для ведення фермерського господарства, що знаходиться в адміністративних межах Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області терміном на 49 років, про що в Державному реєстрі прав зроблено запис № 28182578 від 11 лютого 2016 року.

У силу положень частини шостої статті 82 ЦПК України вказана ухвала має преюдиційне значення.

На підтвердження непідписання ОСОБА_1 договору оренди землі від 1 лютого 2016 року належним доказом в розумінні положень статей 77-79 ЦПК України, суд вважає висновок експерта № 8-4/48 від 18 січня 2019 року, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_1 у графі „орендодавець" виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, так як він є однозначним і категоричним, достатньо обґрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи, а тому не викликає сумнівів у його правильності. Жодного висновку почеркознавчої експертизи, який би підтвердив факт підписання спірного договору позивачем, матеріали справи не містять. Стороною відповідача також не спростовано саме факт непідписання позивачем оспорених ним договорів оренди.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

За викладених обставин позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі не підлягають задоволенню з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання недійсною державної реєстрації договору оренди та її скасування.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_1 та СФГ Фламінго спору про право оренди на вказану вище земельну ділянку, оскільки, орендодавцем ОСОБА_1 договір оренди не підписувався, тому він є неукладеним, а державна реєстрація таких правочинів порушує права власника майна на користування та розпорядження власністю. Вказана вимога свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин, тому ця позовна вимога правильно заявлена в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено в судовому засіданні, оспорений договір оренди землі зареєстрований в установленому законом порядку.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що підставою видачі вказаного державного акта на право власності на земельну ділянку від 29 грудня 2012 року серії ЯЙ №321007, замість розпорядження Ставищенської РДА № 522 від 15 листопада 2005 року, вказане розпорядження № 824 від 28 грудня 2011 року, яке не є підставою виникнення права. Окрім того, документ не містить запису (штампу) Дублікат. Видано замість №184982 серія ЯГ . Тобто державний акт на право власності на земельну ділянку на бланку ЯЙ №321007 отриманий не в порядку і не в спосіб, передбачений чинним на той час законодавством. Проте, державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 грудня 2012 року серії ЯЙ №321007, виданий на підставі розпорядження № 824 від 28 грудня 2011 року, яке на даний час ніким не скасоване, а тому власником спірної земельної ділянки кадастровий номер 3224282400:01:009:0003 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією даного державного акта на право власності на земельну ділянку від 29 грудня 2012 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим, реєстрація неукладених між сторонами договорів оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою загальною площею 2,8985 га, яка розташована на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області з цільовим призначенням - ведення фермерського господарства.

Отже, реєстрація права оренди СФГ Фламінго на вищевказану земельну ділянку за неукладеними договорами не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає що позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постанові від 9 вересня 2020 року у справі № 478/777/17, який суд відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 207, 205, 210 , 215, 391 ЦК України, ст. ст. 3, 6, 14, 15, 18 Закону України Про оренду землі , ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ст. ст. 4, 12, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі договору оренди землі від 1 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Селянським фермерським господарством „Фламінго", предметом якого є земельна ділянка загальною площею 2,8985 га, кадастровий номер 3224282400:01:009:0003, призначена для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 17662976.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Селянського фермерського господарства „Фламінго", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24883062, на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне рішення складено 20 жовтня 2020 року.

Суддя Т. Н. Скороход