Рішення
від 07.09.2020 по справі 160/6978/20
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Справа № 160/6978/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ :

26 червня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН» до Київської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000016/2 від 14.01.2020р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби № UA100070/2020/00014 від 14.01.2020 р.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

18.08.2020 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Київської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, у якому митний орган заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає зокрема, що при проведені митного оформлення АСАУР (Автоматизована система аналізу управління ризиками) сформовано декілька критеріїв ризику по даній МД за кодами, зокрема: 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; 117-2 Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості. Це стало підставою для більш ретельного та поглибленого вивчення поданих декларантом документів. Відповідно до положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (із змінами і доповненнями) від 13.03.2012 № 4495-VI та за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією №100000/2020/000016/2 від 14.01.2020 документів встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідно до інвойсу від 31.05.2019 № 19-0А, товари поставляються в Україну на умовах поставки FOB- QINGDAO. Відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України (далі-Кодекс), до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територій: України; витрати на страхування цих товарів. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортно-(перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортне експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідач стверджує, відповідно до статті 9 Закону України від 01.01.2004 №1955-IV Про транспортно-експедиторську діяльність договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Для підтвердження витрат на транспортування надана довідка перевізника ТОВ ТАНІТ ГРУП від 12.12.2019 №01-12122019. Інших документів які б підтверджували витрати на транспортування, з страхування та інші витрати пов`язані з переміщенням товару до кордону України декларантом не надано.

Також відповідач зазначає, що декларантом на запит митного органу наданий рахунок від 12.12.2019 №3427 ТОВ ТАНІТ ГРУП , та договір транспортного експедирування від 29.11.2019 №29.11.2019/4930Д. Відповідно п. 1.3 договору від 29.11.2019 №29.11.2019/493ОД перелік конкретних транспортно-експедиторських послуг, розмір плати Експедитора регулюються Заявкою, п. 3.1 визначено що клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3 календарних днів з дати їх виставлення, п. 3.5 визначено що клієнт зобов`язаний протягом двох робочих днів підписати акт надання послуг. Однак декларантом заявка, банківські платіжні документи на оплату транспортних витрат та акт надання послуг не надані, тобто документально не підтверджена вартість яка сплачена за транспортні витрати. Надана декларантом до митного оформлення декларація країни відправлення від 24.10.2019 №520120190912115968 без перекладу на українську мову. Відсутність перекладу в порушення вимог статті 254 Кодексу не дозволяє митниці здійснити перевірку достовірності наведених у документі відомостей, таких як відправник вантажу, одержувач, опис товару та інш. Наданий висновок експерта ТПП від 13.12.2019 №ГО-3002 містить інформацію лише стосовно ціни оцінюваного товару та носить консультативний характер за відсутності в ньому обґрунтування ціни товару з урахуванням якості товару, умов оплати, розміру партії, не врахована кон`юнктура ринку та біржові котирування вартості сировини, яка є основною складовою при виробництві товару. В наданому платіжному дорученні від 27.11.2019 №17 зазначені інші банківські реквізити платника ніж ті, що зазначені в контракті від 31.05.2019 №19-0А. Надана комерційна пропозиція компанії SHANGHAI TOWN & BROTHERS INTERNATIONAL CO., LTD містить тільки перелік товарів відповідно до інвойсу від 31.05.2019 №19-0А таким чином не надає аналіз щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, що суперечить поняттю дійсної вартості у розумінні положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, тому прийнята до уваги, однак не є визначальна для визначення митної вартості. Декларант повідомив про надання всіх запрошених митним органом додаткових документів, про що повідомив митний орган листом від 14.01.2020 №14-01/2.

31.08.2020 року від товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН» до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Так, в означеній відповіді позивач зазначив, що спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, яку відповідач використав для визначення форми та обсягу митного контролю відповідно до вимог частини 2 статті 361 Митного кодексу України, ще не свідчить про наявність порушення, а лише про необхідність додаткової перевірки для підтвердження або спростування такої можливості. Таким чином, сприйняття даної системи як інструменту припинення чи заборони ризикових транзакцій не відповідає цілям її застосування, визначеним частиною третьою статті 361 Митного кодексу. Позивачем надано усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові, і без порушення термінів, передбачених ч.2. 3 ст.53 МКУ. Крім цього, декларантом подавались відповідачу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, в порядку передбаченому частиною 8 статті 55 Митного кодексу України, що підтверджується листом №19/02 від 19.02.2020р., зокрема: додаткова угода №1 від 03.06.2019, до контракту 19-0А; митна декларація по експорту з Китайської Народної Республіки №520120190912115968 від 24.10.2019, в перекладі на українську мову; договір транспортного експедирування №01.06.2019/4929Д від 01.06.2019 року; заявка №1 від 09.09.2019р. на надання транспортно-експедиторських послуг; рахунок №3678 від 16.12.2019; акт №3427 надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2019; акт №3678 надання транспортно-експедиційних послуг від 17.12.2019; платіжне доручення № 1874 від 24.12.2019. Але, відповідач, з невідомих позивачу мотивів, не тільки залишає поза своєю увагою наявні відомості зазначені у додаткових документах, а й навіть у відзиві умисно не повідомляє суд про подання позивачем додаткових документів. При цьому, у поданих позивачем документах відсутні будь-які розбіжності, ознаки підробки або відомості, які б не підтверджували числові значення складових митної вартості товарів. Отже, позивач в повному обсязі виконав приписи не тільки ст.53 Митного кодексу України, а й скористався правом передбаченим ч.8 ст.55 Митного кодексу України, і надав Відповідачу достовірні відомості про визначення митної вартості, які ґрунтуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Позивач стверджує, що позовною заявою (зокрема, відповідним скріншотом). Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості (ДМВ), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012р. за №984/21296, у гр.20 підлягають відображенню витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України -тільки якщо ці витрати (транспортування) відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Відповідно до даних гр.20 поданої Декларацій митної вартості до ЕМД витрати на транспортування до пункту пропуску Одеський морський торговельний порт №1 дорівнюють 59 850,00 грн. Отже, наявність даних у гр.20 додатково свідчить про те, що відповідні витрати на транспортування були понесені позивачем додатково, і митному органу були надані підтверджуючі документи. Окрім цього, позивачем надавалась відповідачу, в порядку передбаченому частиною 8 статті 55 Митного кодексу України, Митна декларація по експорту з Китайської Народної Республіки №520120190912115968, в перекладі на українську мову, що підтверджується листом позивача за №19/02 від 19.02.2020р., який доданий до позовної заяви та знаходиться в матеріалах справи, а також листом Київської митниці Держмитслужби за №7.8-1/15/11/3990 від 27 лютого 2020 року, який також доданий до позовної заяви та знаходиться в матеріалах справи. До того ж, наявний висновок експерта Дніпропетровської Торгово-промислової палати Україні є достовірним, беззаперечним та достатнім доказом того, що дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки, погоджених Сторонами зовнішньоекономічного Контракту у інвойсі. Надане митному органу платіжне доручення, в даному випадку є доказом, достатнім для доведення митної вартості зазначеної поставки, а розбіжність в банківських реквізитах не стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом. Позивачем надавалась відповідачу, в порядку передбаченому частиною 8 статті 55 Митного кодексу України, додаткова угода №1 до Контракту від 31.05.2019 №19-0А, в якій зазначені банківські реквізити відповідають реквізитам зазначеним у платіжному дорученні, що підтверджується листом позивача за №19/02 від 19.02.2020р.Комерційна пропозиція у сукупності з іншими доказами по справі, також є додатковим доказом правильності визначення митної вартості товару за ціною Договору, так як в ній зазначена ціна, на підставі якої було запропоновано позивачу придбати відповідний товар.

На думку позивача, різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не може виступати підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2020 року зазначена вище справа розподілена та 26.06.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 прийнято до свого провадження справу №160/6978/20 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У період з 03.08.2020 року по 28.08.2020 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці, а у період з 31.08.2020 року по 04.09.2020 року перебував на лікарняному.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 31.05.2019 року між позивачем (далі по тексту - Покупець) та іноземною компанією SHANGHAI TOWN & BROTHERS INTERNATIONAL CO., LTD (CHINA, далі no тексту - Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №19-0А.

За умовами даного Контракту (з урахуванням додаткової угоди №1 від 03.06.2019р.):

- п. 1.1. - Продавець, є виробником цієї продукції, продає, а Покупець купує товар у кількості та асортименті, що визначаються в рахунках-фактурах;

- п.2.1. - Умови поставки: CIF - Одеса (Інкотермс 2010);

- п.2.2. - Умови поставки можуть бути змінені за взаємною згодою сторін та вказані в рахунках-фактурах;

- п.2.3. - Продавець надає Покупцю оригінали наступних документів: - рахунок-фактура

та/або рахунок-проформу - 1 прим.; - повний пакет коносамента або CMR або інший транспортний документ; - пакувальний лист;

- п.2.4. - Вантажовідправником за цим Контрактом може виступати третя особа;

- п.3.1. - Загальна сума Контракту становить суму всіх рахунків-фактур на товар, поставлений на умовах цього Контракту протягом строку його дії;

- п.3.2. - Умови оплати - Покупець оплачує аванс у розмірі 100% суми, зазначеної в рахунку-проформі, після його отримання;

- п.3.4. - Датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок Продавця відповідно до чинних норм законодавства України;

- п.3.5. - Датою поставки товару вважається дата оформлення ВМД;

- п.3.6. - Вартість тари, маркування та упаковки включені в ціну товару. Тара є безповоротною;

- п.3.8. - Валютою платежу за цим Контрактом є долар США.

Тобто, укладаючи даний Контракт, Сторони передбачили можливість визначення умов поставки за згодою Сторін в інвойсах на кожну партію товару відповідно.

У грудні 2019 року за наведеним Контрактом на адресу ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН» , на умовах поставки FOB-QINGDAO, надійшли Товари (посуд та прибори столові глазуровані, виготовлені з тонкої кераміки в асортименті: чашки 72 480шт., торговельної марки Farutti): на суму 25 094.00 USD (доларів США) - відповідно до INVOICE №19-0А від 31.05.2019 та інших документів, які Позивач подав Відповідачу разом з електронною митною декларацією №UA 100070/2020/410357 від 11.01.2020 з метою здійснення митного оформлення товару.

Під час декларування вказаного товару, відповідно до вищенаведеної ЕМД загальна вартість товару визначена декларантом (позивачем), керуючись ст.ст.57, 58 МКУ, за основним методом - а саме, за ціною, що передбачена Договором.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з митною декларацією №UA100070/2020/410357 від 11.01.2020 Позивач надав митному органу всі наявні документи, передбачені ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 ЕМД і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, в тому числі:

- декларацію митної вартості за №524, номер якої наведено у гр.7 ЕМД,

- рахунок-проформу PROFORMA-INVOICE №19-0А від 31.05.2019 (код документу 0325);

- рахунок-фактуру (інвойс) INVOICE № 19-ОА від 31.05.2019 (код документу 03 80);

- коносамент BILL OF LADING №MRFB19102254 від 24.10.2019 (код документу 0705);

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №3837 від 12.12.2019 (код документу 0730);

- документ про походження товару INVOICE №19-0А від 31.05.2019 (код документу 0862);

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - зокрема, рахунок №3427 від 12.12.2019 (код документу 3004);

- калькуляцію транспортних витрат - зокрема, довідку про транспортні витрати за №01-12122019 від 12.12.2019 (код документу 3006);

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару - зокрема, довідку про транспортні витрати за №01-12122019 від 12.12.2019 (код документу 3007);

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - зокрема, Висновок експерта №ГО-3002 від 13.12.2019р. Дніпропетровськоїторгово-промислової палати (код документу 3016);

- некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 - 3021, 3023) - зокрема, комерційну пропозицію COMMERCIAL OFFER б/н від 31.05.2019 (код документу 3022);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів -зокрема, Контракт №19-0А від 31.05.2019 (код документу 4104);

- договір (контракт) про перевезення - зокрема, договір транспортного експедирування №29.11.2019/4930Д від 29.11.2019 (код документу 4301);

- інші некласифіковані документи (код документу 9000), - зокрема:

акт зважування РК-22572694;

лист б/н від 13.12.2019;

платіжне доручення в іноземній валюті № 17 від 27.11.2019;

swift б/н від 27.11.2019;

лист №14-01/2 від 14.01.2020;

- копію митної декларації країни відправлення - зокрема, митна декларація по експорту з Китайської Народної Республіки №520120190912115968 (код документу 9610).

Факт подання декларантом перелічених вище документів підтверджується відповідними скріншотами, які наявні у матеріалах даної справи - скріншоти (screenshot, з англ. - знімок екрану ), якими засвідчений перелік документів, поданих декларантом по системі електронного декларування MD-Declaration протягом законодавчо встановлених термінів і без їх порушення. При цьому, зміст зазначених скріншотів відображає відомості про перелік (назву), дату та час, в тому числі і досилки документів, наданих позивачем.

Як було судом під час розгляду даної справи, дані, які наведені у перелічених документах, не суперечать висновку Дніпропетровської Торгово-промислової палати України, відповідно до якого дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки FOB-QINGDAO.

Незважаючи на те, що позивачем до митного органу подано не тільки документи передбачені ч.2 ст.53 МК України, а також додаткові документи, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000016/2 від 14.01.2020 та повідомлено позивача карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2020/00014 про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Ст. 54 Митного кодексу України. Митним органом винесено рішення про коригування заявленої митної вартості №UA 100000/2020/000016/2 від 14.01.2020. .

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000016/2 від 14.01.2020 відповідачем зазначено наступне: Під час здійснення контролю митної вартості встановлено, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, а також відомостей щодо ціни, яка сплачена. Документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості. Відповідно до інвойсу від 31.05.2019 №19-0А, товари поставляються в Україну на умовах поставки FOB-QINGDAO. Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франт борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; -витрати на страхування цих товарів. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Також, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV Про транспортно-експедиторську діяльність договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умовами договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедирування є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб 'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Для підтвердження витрат на транспортування надана довідка перевізника ТОВ ТАНІТГРУП від 12.12.2019 №01-12122019. Інших документів які б підтверджували витрати на транспортування, страхування та інші витрати пов`язані з переміщенням товару до кордону України декларантом не надано. Таким чином, не виконані умови передбачені частиною 2, 10, 21 статті 58 Кодексу в частині документального підтвердження складових митної вартості. ...

... Декларантом на запит митного органу наданий рахунок від 12.12.2019 №3427 ТОВ ТАНІТ ГРУП , та договір транспортного експедирування від 29.11.2019 №29.11.2019/4930Д. Відповідно п.13 договору від 29.11.2019 №29.11.2019/4930Д перелік конкретних транспортно-експедиторських послуг, розмір плати Експедитора регулюються Заявкою, п.3.1 визначено що клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3 календарних днів з дати їх виставлення, п.3.5 визначено що клієнт зобов 'язаний протягом двох робочих днів підписати акт надання послуг. Однак декларантом заявка, банківські платіжні документи на оплату транспортних витрат та акт надання послуг не надані, тобто документально не підтверджена вартість яка сплачена за транспортні витрати. Надана декларантом до митного оформлення декларація країни відправлення від 24.10.2019 №520120190912115968 без перекладу на українську мову. Відсутність перекладу в порушення вимог статті 254 Кодексу не дозволяє митниці здійснити перевірку достовірності наведених у документі відомостей, таких як відправник вантажу, одержувач, опис товару та інш. Наданий висновок експерта ТПП від 13.12.2019 №ГО-3002 містить інформацію лише стосовно ціни оцінюваного товару та носить консультативний характер за відсутності в ньому обґрунтування ціни товару з урахуванням якості товару, умови оплати, розміру партії, не врахована кон`юнктура ринку та біржові котирування вартості сировини, яка є основною складовою при виробництві товару. В наданому платіжному дорученні від 27.11.2019 №17 зазначені інші банківські реквізити платника ніж ті, що зазначені в контракті від 31.05.2019 №19-0А. Надана комерційна пропозиція компанії SHANGHAI TOWN & BROTHERS INTERNATIONAL CO., LTD містить тільки перелік товарів відповідно до інвойсу від 31.05.2019 №19-0А таким чином не дає аналіз щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, що суперечить поняттю дійсної вартості у розумінні положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, тому прийнята до уваги, однак не є визначальна для визначення митної вартості. Декларант повідомив про надання всіх запрошених митним органом додаткових документів, про що повідомив митний орган листом від 14.01.2020 №14-01/2. .

Далі, по тексту відповідач повідомив, що: відповідно до частини 5 статті 55 Кодексу проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Враховуючи неможливість застосування попередніх методів митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях з урахуванням розміру партії та комерційних умов за митною декларацією від 11.12.2019 UA100060/2019/796619 із розрахунку 2,08 дол. США за кг. .

Задля випуску придбаного товару у вільний обіг, відповідно до ч.7 ст.55 МК позивач звернувся до Київської митниці Держмитслужби з письмовою заявою та надав митному органу відповідну гарантію у вигляді грошової застави згідно розділу X Митного кодексу України з певним строком дії, який не перевищує 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Керуючись визначеним ч. 8 ст. 55 МКУ правом, 19.02.2020 року позивачем направлено митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, а саме:

- лист №19/02 від 19.02.2020р.;

- додаткову угоду №1 від 03.06.2019, до контракту 19-0А;

- митну декларацію по експорту з Китайської Народної Республіки №520120190912115968 від 24.10.2019, в перекладі на українську мову;

- договір транспортного експедирування №01.06.2019/4929Д від 01.06.2019 року; заявку №1 від 09.09.2019р. на надання транспортно-експедиторських послуг;

- рахунок №3678 від 16.12.2019;

- акт №3427 надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2019;

- акт №3678 надання транспортно-експедиційних послуг від 17.12.2019;

- платіжне доручення №1874 від 24.12.2019.

Згідно відомостей ДП Укрпошта (відповідно до трекінгу 4906103705510 поштового відправлення), Київська митниця Держмитслужби отримала вищезазначені додаткові документи 21.02.2020 року.

23 квітня 2020 року позивачем отримано лист від Київської митниці Держмитслужби від 27.02.2020р. №7.8-1/15/11/3990 Щодо розгляду додаткових документів відповідно до статті 55 МКУ , відповідно до якого Київською митницею Держмитслужби розглянуті додаткові документа та повідомлено наступне: Для підтвердження транспортних витрат декларантом надано рахунок ТОВ ТАНІТ ГРУП від 16.12.2019 №3678, акт про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2019 №3678, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг від 09.09.2019 №1. У вищезазначених рахунку та акті зазначені витрати на транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, яке не включено до митної вартості товару, та є порушенням вимог частини 10 статті 58 Кодексу. Також згідно наданого перекладу декларації країни відправлення від 24.10.2019 №520120190912115968 портом експорту зазначений Шанхай, хоча згідно заявці від 09.09.2019 №1 та коносаменту від 24.10.2019 №MRFB19102254 портом завантаження зазначається порт Qingdao, China. Також в декларації країни відправлення від 24.10.2019 №520120190912115968 не вказано одержувача (імпортера) товару, а зазначається відправник та виробник/продавець торгова компанія будівельних матеріалів Юаньтхун , статус якої в даній зовнішньо-економічній операції не визначений. Окрім того, вищезазначена країна відправлення не містить штрих-коду або інших відміток митного органу країни відправлення, а завірена лише печаткою торгової компанії Лунсиге м.Пекін. Отже, надані документи ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН прийняті до уваги митницею, проте вони не містять всіх відомостей, необхідних для перевірки числових значень складових митної вартості. Таким чином, декларантом документально не підтверджені обрану умови поставки товарів та складові митної вартості товарів на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України. Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення про коригування митної вартості від 14.01.2020 №UA100000/2020/000016/2 відсутні. .

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України).

Частиною 1 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання

оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в

Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані

(відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, стосовно повноти інформації про митну вартість та її складові суд зазначає наступне.

Так, як було встановлено судом під час розгляду справи, для підтвердження митної вартості товарів позивач подав документи, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Відповідач в своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не спростовує склад документів, поданих позивачем з дотриманням термінів, передбачених в т. ч. і ч. 3 ст.53 Митного кодексу України для подання як основних, так і додаткових документів (в т.ч. на письмову вимогу митного органу), засвідчивши це змістом оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також змістом графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За ппиписами частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Отже, на думку суду, наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно та/або відсутня хоча б одна із складових митне вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. У поданих позивачем документах для підтвердження митної вартості товарів відсутні будь-які розбіжності, ознаки підробки або відомості, які б не підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.

Таким чином, позивачем надано відповідачу достовірні відомості про визначення митної вартості, які ґрунтуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, піддаються обчисленню.

Стосовно включення у вартість товару витрат на доставку товару суд зазначає, що доводи митного органу про те, що декларантом не підтверджено витрати транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України , взагалі не відповідає дійсним обставинам справи з огляду на насутпне.

Слід зазначити, що принципи Incoterms 2010 чітко регламентують момент передачі прав на товар і усі пов`язані з цим ризики, тавизнача зокрема:

- хто і за чий рахунок забезпечується транспортування товарів територіями і продавця, покупця, транзитних країн, морськими та повітряними шляхами;

- обов`язки сторін щодо страхування вантажів і оформлення комерційних документів;

- місце і час переходу від продавця до покупця ризиків втрати чи пошкодження товарів.

Отже, роль Інкотермс у ціноутворенні полягає саме в тому, що ця система встановлює варіанти розподілу фінансових обов`язків продавця та покупця щодо покриття називають інвойсними (англ. Invoice - накладна, фактура). Інвойсні ціни вказуються в рахунках-фактурах.

На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в Контракті чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Інкотермс містить міжнародні терміни, які згруповані в чотири категорії за принципом послідовного збільшення обов`язків продавця від мінімального до максимального обсягу і відповідного збільшення його витрат на переміщення товару, що враховується в контрактній ціні товару. І що менший обсяг витрат бере на себе продавець, то менш структурно повною вважається ціна, та навпаки.

Згідно з Інкотермс-2010 за умовами поставки FOB Free on Board/Вільно на борту означає, що продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем, в пойменованому порту відвантаження, або забезпечує надання поставленого таким чином товару. Ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна, і з цього моменту покупець несе всі витрати.

Тобто, базис поставки FOB Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Отже, ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

Окрім того, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН під час здійснення митного оформлення товару, були надані документи, які підтверджують витрати на транспортування товару, до місця ввезення на митну територію України, понесені позивачем, а саме:

- рахунок-фактура (інвойс) INVOICE №19-0А від 31.05.2019, який підтверджує вартість товару;

- коносамент BILL OF LADING №MRFB 19102254 від 24.10.2019, який підтверджує факт здійснення перевезення;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №3837 від 12.12.2019;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару - зокрема, довідку про транспортні витрати за №01-12122019 від 12.12.2019, яка підтверджує витрати на фрахт у сумі 59 850,00 грн.;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - зокрема, рахунок №3427 від 12.12.2019, який підтверджує витрати на фрахт у сумі 59 850,00 грн.;

- договір транспортного експедирування №29.11.2019/493ОД від 29.11.2019;

- договір транспортного експедирування №01.06.2019/4929Д від 01.06.2019;

- заявку №1 від 09.09.2019р. на надання транспортно-експедиторських послуг, у якій сторонами узгоджена загальна вартість перевезення у розмірі 59 850,00 грн.;

- рахунок№3678 від 16.12.2019;

- акт №3427 надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2019, який підтверджує витрати на фрахт у сумі 59 850,00 грн.;

- акт №3678 надання транспортно-експедиційних послуг від 17.12.2019;

- платіжне доручення №1874 від 24.12.2019.

Отже, у даному випадку, згідно наданих документів позивачем понесені додаткові витрати, які додаються при визначенні митної вартості, а саме: морський фрахт у розмірі 59 850,00 грн. та транспортно-експедиторські послуги за межами території України у розмірі 12 344,56 грн.

Також, декларантом подано разом із ЕМД (електронна митна декларація) і відповідна Декларація митної вартості (скорочено - ДМВ), (номер наведено у гр.7 ЕМД).

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості (ДМВ), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012р. за №984/21296, у гр.20 підлягають відображенню витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України -тільки якщо ці витрати (транспортування) відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(a) ДМВ).

Відповідно до даних гр.20 поданої Декларацій митної вартості (скорочено - ДМВ) до МД витрати на транспортування до пункту пропуску Одеський морський торговельний порт №1 дорівнюють 59 850,00 грн.

Отже, наявність даних у гр.20 додатково свідчить про те, що відповідні витрати на транспортування були понесені позивачем додатково, і митному органу були надані підтверджуючі документи.

Щодо окремого додаткового винесення у Контракті інформації про включення у ціну товару вартості тари, маркування та упаковки (п.3.6 Контракту) суд звертає увагу на те, що питання їх врахування у ціні товару не регулюється використаними Сторонами умовами поставки CIF (Incoterms 2010), однак було погоджене ними при укладанні даного Контракту.

Приймаючи до уваги місце укладання даного Контракту, слід відмітити, що жоден з діючих законодавчих чи нормативних документів не зобов`язує Сторони перелічувати у зовнішньоекономічному Договорі, з яких саме елементів витрат Постачальник склав (обчислив, визначив) ціну, за якою він постачає Покупцю товар. Погоджена Сторонами у Договорі (Контракті) ціна є договірною.

За змістом п.1.1. даного Контракту Продавець будучи виробником продукції, продає, а Покупець купує товар у кількості і асортименті, що визначаються в рахунках-фактурах . При цьому, відповідно до змісту п.3.6 Контракту Вартість тари, маркування та упаковки включені в ціну товару .

Згідно з положеннями ст.6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст. ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Щодо достовірності, беззаперечності, достатності та обов`язковості для застосування висновків Дніпропетровської Торгово-промислової палати України про якісні та вартісні характеристики товарів суд зазначає наступне.

Згідно з частино 1 статті 11 Закону України Про торгово-промислові палати України саме Торгово-Промислові Палати (далі по тексту (скорочено) - ТПП) мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Відповідно до частини 2 статті 11 вказаного Закону методичні та експертні документи, видані Торгово-промисловою палатою в межах її повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Слід відмітити, що діюча на території України редакція Митного кодексу України не містить наведених вище повноважень у представників митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, передбаченого статтею 54 МК України.

Відповідно до норм ст.19 основного Закону України, яким є Конституція України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що наявний висновок Дніпропетровської Торгово-промислової палати Україні є достовірним, беззаперечним та достатнім доказом того, що дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки, погоджених Сторонами зовнішньоекономічного Контракту у відповідному інвойсі.

Щодо інформації, яка міститься в комерційних пропозиціях.

У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказує на те, що Надана комерційна пропозиція містить тільки перелік товарів відповідно до інвойсу, таким чином не надає аналіз щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, що суперечить поняттю дійсної вартості у розумінні положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, тому прийнята до уваги, однак не є визначальна для визначення митної вартості. .

Разом з цим, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено будь-яких обов`язкових вимог щодо форми та змісту комерційної пропозиції, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд.

Необхідно також зважити на положення пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних відносин, у тому числі і свобода форми комерційної пропозиції.

З огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, суд вважає, що митним органам заборонено втручатись у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги комерційну пропозицію з мотивів її недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю в ній певних відомостей.

Отже, комерційна пропозиція, у сукупності з іншими доказами по справі, також є додатковим доказом правильності визначення митної вартості товару за ціною Договору, так як в ній зазначена ціна, на підставі якої було запропоновано позивачу придбати відповідний товар.

Щодо вимог митного органу стосовно декларації країни відправлення суд ваажає за необхідне зазначити наступне.

У листі від 27.02.2020р. №7.8-1/15/11/3990 відповідач вказує на те, що згідно наданого перекладу декларації країни відправлення від 24.10.2019 №520120190912115968 портом експорту зазначений Шанхай, хоча згідно заявці від 09.09.2019 №1 портом завантаження зазначається порт Qingdao, China. Також в декларації країни відправлення не вказано одержувача (імпортера) товару, а зазначається відправник та виробник/продавець торгова компанія будівельних матеріалів Юаньтхун , статус якої в даній зовнішньоекономічній операції не визначений. Окрім того, вищезазначена митна декларація країни відправлення не містить штрих-коду або інших відміток митного органу країни відправлення, а завірена лише печаткою торгової компанії Лунсиге м.Пекін. .

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що митна декларація країни відправлення містить достатньо даних, які підтверджують митну вартість, а саме:

- номер коносаменту №MRFB 19102254, який відповідає номеру коносаменту, наданого митному органу;

- номер контракту № 19-0 А;

- кількість місць 1510, вага брутто 22220,00кг., вага нетто 19955,00кг., які відповідають інформації зазначеній в інвойсі та коносаменті;

- номер контейнеру DFSU3511862 відповідає номеру контейнеру, зазначеному в коносаменті, та інших супровідних документах;

- найменування товару, кількість 72480, та його ціна 25 094,00 долл.США, відповідають інформації зазначеній у ЕМД №UA100070/2020/410357 від 11.01.2020, яка була подана митному органу.

Стосовно посилання вВідповідача на те, що відправником товару зазначена торгова компанія будівельних матеріалів Юаньтхун , статус якої в даній зовнішньоекономічній операції не визначений, позивач хоче звернути увагу на пункт 2.4. Контракту, в якому зазначено, що вантажовідправником за цим Контрактом може виступати третя особа.

Розбіжність в найменуванні порту відправки за умовами Incoterms 2010 FOB не стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про її коригування.

Відсутність штрих коду та інших відміток в митній декларації по експорту з Китайської Народної Республіки також ніяким чином не впливають на визначення митної вартості.

Щодо банківських реквізитів, зазначених у платіжному дорученні, суд зазначає, що за умовами зазначеними у п.3.2. Контракту від 31.05.2019 №19-0А та додатковій угоді №1 до контракту, передбачена 100% передплата. Сума інвойсу від 31.05.2019 №19-0А складає - 25 094,00 доларів США. Позивач під час здійснення митного оформлення товару Відповідачу було надано платіжне доручення від 27.11.2019 №17 на суму 25 094,00 доларів США, що відповідає сумі інвойсу.

Варто також відмітити, що за змістом п.4 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є в тому числі і банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у випадку, якщо рахунок сплачено.

Отже, суд вважає, що надане митному органу платіжне доручення, в даному випадку є доказом, достатнім для доведення митної вартості зазначеної поставки, а розбіжність в банківських реквізитах не стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Крім цього, митному органу була надана додаткова угода №1 до Контракту від 31.05.2019 №19-0А, в якій зазначені банківські реквізити відповідають реквізитам зазначеним у платіжному дорученні.

Щодо надання додаткових документів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У складі документів, які необхідно додатково надати, відповідач, з посиланням на статтю 53 Митного кодексу України, перелічив наступні документи: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу №599; 3) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до вимог ст.254МКУ); 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. .

Декларантом неодноразово надавались митного органу додаткові документи, як на запит, так і відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України.

Також, позивач повідомив відповідача письмово про те. що він не має можливості надати витребувані відповідачем додаткові документи, а саме:

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару . Оскільки, виходячи з положень зовнішньоекономічного Контракту та умов поставки, погоджених Сторонами, позивач здійснював лише один платіж на суму 25 094.00 доларів США. Платіжне доручення від 27.11.2019 № 17 було надано митному органу;

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу №599 . Оскільки, всі наявні документи, що підтверджують вартість перевезення були надані митному органу;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування . Оскільки, позивач не здійснював страхування товару. За умовами поставки не передбачено обов`язкового страхування товару. Перевізником страхувався лише контейнер, і ця інформація також була надана митному органу;

- виписку з бухгалтерської документації .

Змістом зовнішньоекономічного Контракту Сторони не обмежували одна одну будь-якими вимогами щодо походження товару, так як продавець і є виробником товару; змістом зовнішньоекономічного Контракту Сторони не визначали, не погоджували і не вимагали обов`язку обміну (надання) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів).

Слід відмітити, що позивач разом з ЕМД подав в тому числі і комерційну пропозицію, про що зазначив у графі 44 ЕМД за кодом документу 3022.

Саме з цих підстав позивач не потребував, не вимагав і не отримував каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) - копію митної декларації країни відправлення . Копія митної декларації країни відправлення була надана митному органу, також і в перекладі відповідно до вимог МК України.

На виконання вимог ч. 1 ст.53 Митного кодексу України, 11.01.2020 року об 10:17:38 ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН по системі електронного декларування MD-Declaration одночасно з електронною митною декларацією №UА100070/2020/410357 від 11.01.2020 подало до митного органу документи у складі згідно з переліком, передбаченим ч.2 цієї статті Митного кодексу України та наведеним у гр.44 вказаної ЕМД, що підтверджують заявлену митну вартість придбаних ним товарів за зовнішньоекономічним контрактом №19-0А від 31.05.2019р.

14 січня 2020 року, на етапі перевірки митної декларації, Київською митницею Держмитслужби було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, з причини винесення рішення про коригування митної вартості товарів за №UА 100000/2020/000016/2 від 14.01.2020, яким було скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення, яка вплинула на збільшення відповідних платежів на суму у розмірі 84 710,21 грн., що нараховуються за митною вартістю, та відображені в ЕМД №UА 100070/2020/411071 від 21 січня 2020 року.

Відповідно до частини 8 статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

19.02.2020 року, керуючись положеннями ч.8 ст.55 МКУ, для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН надало додаткові документи.

Згідно відомостей ДП Укрпошта (відповідно до трекінгу 4906103705510 почтового відправлення), Київська митниця Держмитслужби отримала вищезазначені додаткові документи 21.02.2020 року.

Отже, відповідно до ч.9 ст.55 МК України, повинен був розглянути подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості або надати обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Згідно частини 10 ст.55 МК України, якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товару визначено правильно.

Як вбачається з конверта, відповідач направив лист позивачу про відмову у визнанні митної вартості лише 19 березня 2020 року, тобто порушив вимоги ст.55 МК України. І незважаючи на те, що лист відмови за №7.8-1/15/11/3990 датований 27 лютого 2020 року, лист не містить обов`язкового штрих-коду документу в порушення типової інструкції, затвердженої Постановою КМУ від 17 січня 2018р. №55, що також ставить під сумнів своєчасність прийняття рішення про розгляд додаткових документів.

Щодо безпідставності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів внаслідок відсутності у рішеннях про коригування митної вартості товарів докладної інформації та пояснень відносно коригувань на обсяги партії товарів, ціна яких була взята відповідачем за основу для коригування суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте Відповідачем письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

З даного рішення очевидно, що єдино можливим доказом здійснення такого порівняння є саме рішення про коригування митної вартості. Оскільки МКУ не передбачає іншого документа, в якому орган доходів і зборів був би зобов`язаний давати свої висновки щодо відкоригованої митної вартості оцінюваних товарів.

Таким чином, суд вважає, що орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод тощо . І в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити обґрунтування щодо зроблених них коригувань з використанням другорядних методів (ціни ідентичних або подібних товарів). Ці обґрунтування неодмінно повинні містити не лише загальні найменування товарів, а й відомості про обсяги товарів, умови поставки, комерційні умови. Причому, в разі застосування резервного методу - також обґрунтування про неможливість застосування попередніх другорядних методів та докладну інформацію з джерелами, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим методом.

Необхідно також врахувати, що відповідно підпункту с пункту 2 статті VII ( Оцінка товару для митних цілей ) Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту Ь цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. У свою чергу підпункт Ь цього пункту встановлює, що під дійсною вартістю потрібно розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції; у тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або і з порівнюваними кількостями, або і з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Із наведених положень випливає, що оцінку для митних цілей митниця повинна ґрунтувати на найближчому еквіваленті дійсної вартості, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару. Очевидно, що ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом тільки у тому випадку, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар.

Проте, ані рішення про коригування митної вартості товарів, а-ні зміст картки відмови в прийнятті митної декларації, не містять взагалі ніяких достовірних та беззаперечних доказів відносно того, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар. А також документи не містять і докладної інформації та пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості, зокрема: а-ні їх найменування, а-ні відомостей про обсяги товарів, а-ні умов поставки, а-ні комерційних умов тощо.

Більш того, ці документи також не містять і відомостей відносно того, що використані Відповідачем джерела складені до чи після здійснення коригування митної вартості товарів згідно з переліченими ним рішеннями, які згодом могли бути скасовані у судовому порядку.

Отже, викладене свідчить про те, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не може виступати підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Враховуючи все вище наведене, суд вважає, що подані ним документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

До того ж, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000016/2 від 14.01.2020р., а також прийнята на її підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00014 від 14.01.2020 р. - є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2102 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №2085 від 09.06.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2102 грн. підлягає стягненню з Київської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000016/2 від 14.01.2020р.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби № UA100070/2020/00014 від 14.01.2020 р.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН» (ЄДРПОУ 34562797) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні), сплачені згідно платіжного доручення №2085 від 09.06.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення07.09.2020
Оприлюднено23.10.2020
Номер документу92321564
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —160/6978/20

Ухвала від 21.10.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Постанова від 07.09.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Постанова від 07.09.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Ухвала від 26.08.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Ухвала від 29.06.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Ухвала від 29.06.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Ухвала від 17.05.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Ухвала від 20.01.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чумак С.Ю.

Ухвала від 21.12.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чумак С.Ю.

Рішення від 07.09.2020

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Прудник Сергій Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні