Постанова

від 07.09.2021 по справі 160/6978/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 160/6978/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року (головуючий суддя Прудник С.В.)

у справі № 160/6978/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митної декларації, митному оформленні випуску чи оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН звернулось до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000016/2 від 14.01.2020, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби № UA100070/2020/00014 від 14.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 позову заяву задоволено.

Суд виходив з того, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Доводи, зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах позивача відсутні розбіжності або явні ознаки підробки. Відповідачем не доведено, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, в частині офіційного з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, а також оцінки наявних у ній доказів, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що судом помилково не прийнято до уваги доводи митниці про розбіжність в поданих позивачем документах та відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також митниця не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження вартості транспортування товарів, оскільки до митного оформлення товарів договір про перевезення не надавався, а отже стверджувати про достовірність витрат на транспортування не вбачається можливим.

Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями ч.8 ст. 57 та ч.1 ст. 55 Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Кодексу, на підставі інформації про ціни та рівні митної вартості ідентичних та подібних товарів. Митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаних митними органами митній вартості та на підставі інформації щодо митного оформлення за вищим рівнем митної вартості, а саме: товар № 1 - за основу взята митна декларація від 23.11.2019 № UA500010/2019/33505 (вартість товару Фурнітура кріплення з недорогоцінних металів: завіси, в асортименті, країна походження та виробництва Китай ) згідно джерела інформації - 4,08 дол/кг.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Позивач зазначає, що зміст апеляційної скарги не відображає жодної норми процесуального права, які на думку апелянта були порушені Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

В спірному випадку спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, яку відповідач використав для визначення форми та обсягу митного контролю відповідно до вимог ч.2 ст. 361 Митного кодексу України ще не свідчить про наявність порушення, а лише про необхідність додаткової перевірки для підтвердження або спростування такої можливості.

Позивач вважає, що у митного органу були відсутні обставини, які б перешкоджали визначити митну вартість імпортованих позивачем товарів за ціною договору (контракту), оскільки ним було надано достатню кількість документів, які не містять розбіжностей і дані яких піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, та яка передбачена Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту. Крім цього, декларантом подавались відповідачу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів в порядку, передбаченому ч.8 ст.55 Митного кодексу України. Відповідач не тільки залишив поза своєю увагою наявні відомості, зазначені у додаткових документах, а й навіть у апеляційній скарзі не повідомив суд про подання позивачем додаткових документів.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН (Покупець) та компанією SHANGHAI TOWN & BROTHERS INTERNATIONAL CO., LTD, CHINA, (Продавець), укладений зовнішньоекономічний контракт від 31.05.2019 №19-0А, предметом якого є поставка товару у кількості та асортименті, що визначаються в рахунках-фактурах.

Пунктом 2.1 контракту обумовлено умови поставки: CIF - Одеса (Інкотермс 2010).

Відповідно до п.2.2 контракту умови поставки можуть бути змінені за взаємною згодою сторін та вказані в рахунках-фактурах;

Вантажовідправником за цим контрактом може виступати третя особа (п.2.4).

Умови оплати: покупець оплачує аванс у розмірі 100% суми, зазначеної в рахунку-проформі, після його отримання (п.3.2).

Датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок Продавця відповідно до чинних норм законодавства України (п.3.4).

Відповідно до п.3.6 контракту вартість тари, маркування та упаковки включені в ціну товару. Тара є безповоротною.

У грудні 2019 року в межах цього контракту на адресу ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН , на умовах поставки FOB-QINGDAO, надійшов товар (посуд та прибори столові глазуровані, виготовлені з тонкої кераміки в асортименті: чашки 72 480шт., торговельної марки Farutti) на суму 25 094.00 USD (доларів США), відповідно до INVOICE №19-0А від 31.05.2019.

З метою митного оформлення вказаної партії товару позивач подав до Київської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію №UA 100070/2020/410357 від 11.01.2020, в якій митна вартість товару визначена позивачем за основним методом - за ціною контракту.

На підтвердження митної вартості товару підприємством надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, в тому числі:

- рахунок-проформа PROFORMA-INVOICE №19-0А від 31.05.2019;

- рахунок-фактура (інвойс) INVOICE № 19-ОА від 31.05.2019;

- коносамент BILL OF LADING №MRFB19102254 від 24.10.2019;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №3837 від 12.12.2019;

- документ про походження товару INVOICE №19-0А від 31.05.2019;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; рахунок №3427 від 12.12.2019;

- калькуляція транспортних витрат: довідка про транспортні витрати №01-12122019 від 12.12.2019;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару: довідка про транспортні витрати за №01-12122019 від 12.12.2019 (код документу 3007);

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією: висновок експерта №ГО-3002 від 13.12.2019 Дніпропетровської торгово-промислової палати;

- комерційна пропозиція COMMERCIAL OFFER б/н від 31.05.2019;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №19-0А від 31.05.2019;

- договір (контракт) про перевезення: договір транспортного експедирування №29.11.2019/4930Д від 29.11.2019;

- платіжне доручення в іноземній валюті № 17 від 27.11.2019;

- swift б/н від 27.11.2019;

- лист №14-01/2 від 14.01.2020;

- копія митної декларації країни відправлення №520120190912115968.

За наслідками опрацювання наданих декларантом документів митницею встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підтягає сплаті за товари.

Посилаючись на умови поставки FOB відповідно до положень Інкотермс-2010 (продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження) відповідач зазначив, що декларантом мають бути подані документи для підтвердження витрат на транспортування згідно ч.10 ст.58 МК України. Для підтвердження витрат на транспортування надана довідка перевізника ТОВ ТАНІТ ГРУП від 12.12.2019 №01-12122019. Інших документів, які б підтверджували витрати на транспортування, страхування та інші витрати, пов`язані з переміщенням товару до кордону України, декларантом не надано.

Керуючись положеннями ч.2, 3 ст.53, ч.5 ст.54 МК України, декларанту запропоновано надати до митного органу додаткові, зазначені митним органом, документи. Декларантом на запит митного органу наданий рахунок від12.12.2019 № 3427 ТОВ ТАНІТ ГРУП та договір транспортного експедирування від 29.11.2019 №29.11.2019/493ОД.

Посилаючись на те, що умовами договору перелік конкретних транспортно-експедиційних послуг, розмір платим експедитора визначаються заявкою; клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 календарних днів з дати їх виставлення; клієнт зобов`язаний підписати акт наданих послуг, митний орган зазначив, що вказані документи декларантом не надані, внаслідок чого відповідач дійшов висновку, що декларантом документально не підтверджена вартість, яка сплачена за транспортні витрати.

Оскільки декларантом не подані всі запрошені документи, відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та наявність розбіжностей щодо перевізника у поданих до митного оформлення документах, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000016/2 від 14.01.2020. Митна вартість товару визначена із застосуванням методу визначення митної вартості товару - 2 ґ (резервний метод) відповідно до ст. 64 МК України.

Згідно вказаному рішенню відповідно до ст. 55 Митного кодексу України митним органом проведено процедуру консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару на підставі інформації, яка наявна у митному органі. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях з урахуванням розміру партії та комерційних умов за МД від 11.12.2019 № UA100060/2019/796619 із розрахунку 2,08 дол. США за кг.

За поясненнями відповідача метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку із тим, що митна вартість подібних товарів, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів не прийнята органом доходів і зборів, тобто подібні товари оформлено без дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу.

Також Київською митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00014 від 14.01.2020, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з тих причин, що на підставі рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/000016/2 від 14.01.2020 скориговано митну вартість товарів.

Задля випуску придбаного товару у вільний обіг, відповідно до ч.7 ст.55 МК, позивач звернувся до Київської митниці Держмитслужби з письмовою заявою та надав митному органу відповідну гарантію у вигляді грошової застави згідно розділу X Митного кодексу України з певним строком дії, який не перевищує 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Керуючись визначеним ч. 8 ст. 55 МК України правом, 19.02.2020 позивач направив митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, а саме: лист №19/02 від 19.02.2020; додаткову угоду №1 від 03.06.2019 до контракту 19-0А; митну декларацію по експорту з Китайської Народної Республіки №520120190912115968 від 24.10.2019 в перекладі на українську мову; договір транспортного експедирування №01.06.2019/4929Д від 01.06.2019; заявку №1 від 09.09.2019 на надання транспортно-експедиторських послуг; рахунок №3678 від 16.12.2019; акт №3427 надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2019; акт №3678 надання транспортно-експедиційних послуг від 17.12.2019; платіжне доручення №1874 від 24.12.2019.

Листом від 27.02.2020 №7.8-1/15/11/3990 (лист отриманий позивачем 23 квітня 2020 року) Київська митниця Держмитслужби повідомила позивача про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості від 14.01.2020 №UA100000/2020/000016/2. Відповідач виходив з того, що для підтвердження транспортних витрат декларантом надано рахунок ТОВ ТАНІТ ГРУП від 16.12.2019 №3678, акт про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2019 №3678, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг від 09.09.2019 №1. У вищезазначених рахунку та акті зазначені витрати на транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, яке не включено до митної вартості товару, та є порушенням вимог ч.10 ст.58 Кодексу. Згідно наданого перекладу декларації країни відправлення від 24.10.2019 №520120190912115968 портом експорту зазначений Шанхай, хоча згідно заявці від 09.09.2019 №1 та коносаменту від 24.10.2019 №MRFB19102254 портом завантаження зазначається порт Qingdao, China. Також в декларації країни відправлення від 24.10.2019 №520120190912115968 не вказано одержувача (імпортера) товару, а зазначається відправник та виробник/продавець торгова компанія будівельних матеріалів Юаньтхун , статус якої в даній зовнішньо-економічній операції не визначений. Окрім того, вищезазначена країна відправлення не містить штрих-коду або інших відміток митного органу країни відправлення, а завірена лише печаткою торгової компанії Лунсиге м.Пекін. За твердженням відповідача надані документи ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН прийняті до уваги митницею, проте вони не містять всіх відомостей, необхідних для перевірки числових значень складових митної вартості, таким чином, декларантом документально не підтверджені обрані умови поставки товарів та складові митної вартості товарів на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких міститься у вказаній нормі.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

При цьому у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які значаться у документах, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України підтверджують цю митну вартість.

Тобто такі розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).

За правилами ст.55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1 ст.55).

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч.7 ст.55).

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (ч.8 ст.55).

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч.9 ст.55).

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 МК України.

Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ст.64 Митного кодексу України резервний метод визначення митної вартості товарів полягає в наступному.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

За правилами ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.58 глави 9 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно ч.ч.6, 8, 9 ст.58 МК України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Термін ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на страхування цих товарів.

З наведених норм випливає, що митною вартістю товарів являється по суті загальна сума всіх платежів, здійснених покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом.

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч.2, 3 ст.58 МК України).

10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Отже орган доходів і зборів наділений повноваженнями щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності законодавчо встановлених обмежень для визначення митної вартості за ціною договору.

Судом встановлено, що в спірному випадку декларант для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подав разом з митною декларацією документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а також додаткові документи в порядку ч.3 ст.53, ч.8 ст.55 МК України.

В результаті дослідження поданих позивачем митному органу документів, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача, що декларантом не підтверджено витрати транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до інвойсу від 31.05.2019 № 19-ОА передбачено, що товар поставляється в Україну на умовах поставки FOB - QINGDAO відповідно до положень Інкотермс -2010.

Згідно з Інкотермс-2010 за умовами поставки FOB Free on Board/Вільно на борту означає, що продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем, в пойменованому порту відвантаження, або забезпечує надання поставленого таким чином товару. Ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна, і з цього моменту покупець несе всі витрати.

Тобто, базис поставки FOB Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Отже, ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином складовими митної вартості товару є контрактна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

В спірному випадку ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЮСОН надало відповідачу документи, якими він підтверджує витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, а саме:

рахунок-фактура (інвойс) INVOICE №19-0А від 31.05.2019, який підтверджує вартість товару;

коносамент BILL OF LADING №MRFB 19102254 від 24.10.2019, який підтверджує факт здійснення перевезення;

міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №3837 від 12.12.2019;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару - зокрема, довідку ТОВ ТАНІТ ГРУП про транспортні витрати за №01-12122019 від 12.12.2019, яка підтверджує витрати на фрахт у сумі 59850,00 грн. по маршруту Qingdao, China - Одеса, Україна, в контейнері DFSU351186 по коносаменту MRFB19102254 і в якій зазначено, що страхування вантажу не здійснювалось;

рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - зокрема, рахунок ТОВ ТАНІТ ГРУП №3427 від 12.12.2019, який підтверджує витрати на фрахт за межами території України у сумі 59850,00 грн.;

договір транспортного експедирування з ТОВ ТАНІТ ГРУП №29.11.2019/493ОД від 29.11.2019;

договір транспортного експедирування з ТОВ ТАНІТ ГРУП №01.06.2019/4929Д від 01.06.2019;

заявку №1 від 09.09.2019 на надання транспортно-експедиторських послуг, у якій сторонами узгоджена загальна вартість перевезення у розмірі 59850,00 грн. (додаток до договору №01.06.2019/4929Д від 01.06.2019);

рахунок ТОВ ТАНІТ ГРУП №3678 від 16.12.2019, згідно якому визначена вартість транспортно-експедиційного обслуговування за межами території України 12344,56 грн.;

акт №3427 від 16.12.2019 про надання транспортно-експедиційних послуг, який підтверджує витрати на фрахт за межами території України у сумі 59850,00 грн.;

акт №3678 надання транспортно-експедиційних послуг від 17.12.2019;

платіжне доручення №1874 від 24.12.2019.

Згідно наданих документів в їх сукупності вбачається, що позивачем понесені додаткові витрати, які додаються при визначенні митної вартості відповідно до ч.10 ст.58 МК України, а саме: морський фрахт у розмірі 59850,00 грн. та транспортно-експедиторські послуги за межами території України у розмірі 12344,56 грн.

Вказані обставини відповідачем не спростовуються, відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок транспортних витрат, надані митному органу неповні та недостовірні відомості для визначення вартості перевезення товару.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про неподання декларантом повного пакету документів, які б підтверджували витрати на транспортування, страхування та інші витрати, пов`язані з переміщенням товару до кордону України, зокрема, неподання договору про перевезення, суд апеляційної скарги вважає помилковими, такими, що не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи.

Щодо решти доводів відповідача про неподання декларантом документів для підтвердження митної вартості суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем при декларуванні митної вартості товару за зовнішньоекономічним контрактом від 31.05.2019 №19-0А зазначені усі складові числового значення митної вартості, надані митному органу документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

При цьому, суд приймає до уваги умови укладеного позивачем зовнішньоекономічного контакту від 31.05.2019 №19-0А, зокрема, п.2.4 якого передбачено, що вантажовідправником за цим контрактом може виступати третя особа, п.3.6 передбачено, що вартість тари, маркування та упаковки включені в ціну товару.

Наданий позивачем висновок Торгово-промислової палати України від 13.12.2019 № ГО-3002 з огляду на законодавчо визначені повноваження Торгово-Промислові Палати є достовірним та достатнім доказом того, що дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки, погоджених Сторонами зовнішньоекономічного Контракту у відповідному інвойсі.

Стосовно інформації, яка міститься в комерційних пропозиціях, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що в сукупності з іншими поданими позивачем документами комерційна пропозиція є додатковим доказом правильності визначення митної вартості товару за ціною договору, так як в ній зазначена ціна, на підставі якої було запропоновано позивачу придбати відповідний товар.

Митна декларація країни відправлення від 24.10.2019 №520120190912115968 містить достатньо даних, які підтверджують митну вартість отриманого позивачем товару і не суперечать умовам укладеного позивачем зовнішньоекономічного контракту від 31.05.2019 №19-0А.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлені судом першої інстанції обставини щодо змісту платіжного доручення від 27.11.2019 № 17 спростовують доводи відповідача про неможливість врахування цього документа при визначенні митної вартості пред`явленого позивачем для митного оформлення товару через наявність в ньому розбіжностей у банківських реквізитах.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є в тому числі і банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у випадку, якщо рахунок сплачено.

Надане митному органу означене вище платіжне доручення є належним доказом, достатнім для доведення митної вартості товару, а розбіжність в банківських реквізитах не стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Як вбачається з матеріалів справи, сума в платіжному дорученні від 27.11.2019 №17 - 25094,00 доларів США відповідає сумі інвойсу. Крім того, зазначені у цьому платіжному дорученні реквізити відповідають банківським реквізитам, визначеним в додатковій угоді №1 до контракту від 31.05.2019 №19- 0А, яка подавалась митному органу в якості додаиткових документів на підтвердження митної вартості товару.

З огляду на викладене, твердження відповідача, що у наданих до митного оформлення документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності.

Тому є правильним висновок суду першої інстанції, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі № 160/6978/20 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко