Постанова

від 20.10.2020 по справі 640/9527/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9527/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Кондрат Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткепітал" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року, суддя Літвінова А.В., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткепітал" до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвесткепітал" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо нереєстрації податкової накладної № 1 від 14.12.2018 року, складеної ПАТ ФОРТУНА-БАНК (ідентифікаційниіі код 26254732) на користь ТОВ ІНВЕСТКЕПІТАЛ (ідентифікаційний код 41450406) на суму 13 149 476,98 грн, в тому числі сума податку па додану вартість у розмірі 2 191 579,50 грн;

- визнати податкову накладну № 1 від 14.12.2018 року, складену ПАТ ФОРТУНА- БАНК (ідентифікаційний код 26254732) на користь ТОВ ІНВЕСТКЕПІТАЛ (ідентифікаційний код 41450406) на суму 13 149 476,98 грн, в тому числі сума податку на додану вартість у розмірі 2 191 579,50 грн, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її складання;

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо реєстрації податкової накладної № 2 від 14.12.2018 року, складеної ПАТ ФОРТУНА-БАНК (ідентифікаційний код 26254732) на користь ТОВ ІНВЕСТКЕПІТАЛ (ідентифікаційний код 41450406) на суму 156 426 770,15 грн, в тому числі сума податку на додану вартість у розмірі 26 071 128,36 грн;

- визнати податкову накладну № 2 від 14.12.2018 року, складену ПАТ ФОРТУНА- БАНК (ідентифікаційний код 26254732) на користь ТОВ ІНВЕСТКЕПІТАЛ (ідентифікаційний код 41450406) на суму 156 426 770,15 грн, в тому числі сума податку на додану вартість у розмірі 26 071 128,36 грн, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її складання;

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо нереєстрації податкової накладної № 3 від 14.12.2018 року, складеної ПАТ ФОРТУНА-БАНК (ідентифікаційний код 26254732) на користь ТОВ ІНВЕСТКЕПІТАЛ (ідентифікаційний код 41450406) на суму 423 753,87 грн, в тому числі сума податку на додану вартість у розмірі 70 625,65 грн;

- визнати податкову накладну № 3 від 14.12.2018 року, складену ПАТ ФОРТУНА- БАНК (ідентифікаційний код 26254732) на користь ТОВ ІНВЕСТКЕПІТАЛ (ідентифікаційний код 41450406) на суму 423 753,87 грн, в тому числі сума податку на додану вартість у розмірі 70 625,65 грн, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її складання;

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо незбільшення суми, на яку ТОВ ІНВЕСТКЕПІТАЛ (ідентифікаційний код 41450406) має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму 28 333 333,50 грн;

- зобов`язати Державну податкову службу України збільшити суму, на яку ТОВ ІНВЕСТКЕПІТАЛ (ідентифікаційний код 41450406) має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 28 333 333,50 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткепітал" залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткепітал" залишено без руху та надано позивачу строк для надання доказів сплати судового збору та обґрунтування строків звернення до суду, враховуючи що предметом спору є оскарження бездіяльності щодо податкових накладних за грудень 2018 року.

Представником позивача 12 травня 2020 року подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/9527/20 та запропоновано відповідачу надати протягом 15 днів відзив на позовну заяву.

05 червня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткепітал" без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції, виходив із того, що предметом оскарження є бездіяльність Державної податкової служби України щодо не реєстрації податкових накладних за грудень 2018 року, а про факт наявності порушених прав позивач дізнався із листа Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04.07.2019 року №126235/10/26-15-14-06-01, тоді як до суду звернувся з даним позовом 28.04.2020 року, тобто, з пропущенням шестимісячного строку, передбаченого статтею статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частин 1-2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично й не має абсолютного характеру.

На підставі ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ по справі Мушта проти України зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні ЄСПЛ у справі Плахтєєв та Плахтєєва Проти України зазначено, що пункт 1 статті 6 Ковенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено право на суд, одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року).

Як вже зазначено колегією суддів, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказано, що про факт наявності порушених прав позивач дізнався із листа Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04.07.2019 року № 126235/10/26-15-14-06-01.

Проте, вказаний лист носив виключно інформативний характер про результати перевірки контрагента позивача та не містив жодної інформації, яка б вказувала на можливе порушення Державною податковою службою України прав саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткепітал".

Колегія суддів звертає увагу, що для повноцінного здійснення захисту свого порушеного права, позивач повинен не тільки бути обізнаним про сам факт порушення, але й знати чітко визначені підстави та мотиви допущення останнього.

Крім того, слід зазначити, що вказаний лист складено Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, тоді як відповідачем у справі є Державна податкова служба України, а тому інформація викладена у вказаному листі не може свідчити про порушення прав позивача з боку Державної податкової служби України.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, 10.02.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвесткепітал" звернулося до Державної податкової служби України із заявою про здійснення реєстрації податкових накладних та збільшення реєстраційної суми.

Проте, у відповідь на дане звернення Державна податкова служба України листом № 11087/6/99-00-04-01- 01-06 від 26.03.2020 року повідомила позивача, що договірні відносини між підприємствами не належать до сфери контролю ДПС.

Вважаючи вказані висновки протиправними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства, оскільки на переконання позивача, питання реєстрації податкових накладних, віднесено саме до компетенції та повноважень ДПС України, позивач 28 квітня 2020 року звернулося до суду за захистом своїх порушених прав з даним адміністративним позовом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвесткепітал" звернулось до суду з даним адміністративним позовом в межах строків визначених частиною 2 статті 122 КАС України.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 року у справі Беллет проти Франції, в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Таким чином, виходячи з норм чинного та міжнародного права, колегія суддів дійшла висновку, що залишення позовної заяви без розгляду унеможливить доступ позивача до правосуддя шляхом судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткепітал" задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року скасувати, а справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткепітал" до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 20 жовтня 2020 року.