Ухвала

від 20.10.2020 по справі 588/352/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа №588/352/17

Провадження №51-5031ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 , яка звільнена від кримінальної відповідальності, на ухвалу Сумського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2019 року та повернення апеляційної скарги,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_4 , яка була звільнена від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності, у задоволенні її клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_4 повернуто особі, яка її подала разом з усіма доданими до неї матеріалами.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 викладено вимогу про скасування вказаної ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додану до неї копію судового рішення, суд касаційної інстанції (далі Суд) дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Як убачається з оскаржуваного рішення суду, апеляційний суд відмовив ОСОБА_4 у задоволенні її клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2019 року та повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала, оскільки апеляційну скаргу на вказану ухвалу подано 10 липня 2020 року, тобто з пропуском встановленого ст.395 КПК України строку апеляційного оскарження, а зазначені особою причини пропуску строку не є поважними і такими, які б могли об`єктивно перешкодити звернутись з апеляційною скаргою у встановлений законом строк.

Так, в клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_4 зазначила як підставу для його поновлення те, що вона є людиною пенсійного віку, знаходилась у знервованому стані та не усвідомлювала наслідків звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 Кримінального кодексу України (далі КК України) і лише після детального вивчення ухвали суду разом з іншим адвокатом у червні 2020 року та прослуховування звукозапису судового засідання зрозуміла, що її не було виправдано. Крім того, вона протягом чотирьох років судових розглядів жодного разу не визнавала своєї винуватості.

Частиною 1 ст. 117 КПК України встановлено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення процесуальних строків апеляційного оскарження вказаної ухвали правильно зазначив, що пенсійний вік, знаходження в знервованому стані, а також невизнання нею своєї винуватості не є об`єктивними поважними причинами, які унеможливили звернення до апеляційного суду у визначений законом строк.

Що стосується доводів ОСОБА_4 про те, що вона не усвідомлювала наслідків звільнення від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності, то вони є безпідставними.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, вирішення питання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України стало можливим лише за ініційованим стороною захисту письмовим клопотанням, яке було узгоджене між обвинуваченою на той час ОСОБА_4 та її захисником ще до початку судового розгляду, а також її бажанням бути звільненою від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 190 КК України. Наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав належним чином були їй роз`яснені судом.

Отже, несвоєчасне (через один рік) подання ОСОБА_4 апеляційної скарги на судове рішення не обумовлено об`єктивними причинами.

Таким чином, викладені в оскаржуваному рішенні суду мотиви повернення апеляційної скарги, є обґрунтованими.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, а також із касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Ураховуючи викладене, Суд вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , яка звільнена від кримінальної відповідальності, на ухвалу Сумського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2019 року та повернення апеляційної скарги.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3