Постанова

від 15.10.2020 по справі 922/3556/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р. Справа № 922/3556/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Сіверін В.І.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників :

прокурор: Горгуль Н.В., посвідчення;

від ГУ Держгеокадастру у Харківській області: не з`явився

від Павлівської сільської ради: не з`явився

від С(Ф) Г "Анастасія": Каніщев С.Г., голова СФГ, Каніщева В.С., ордер, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Анастасія", с. Павлівка Кегичівського району Харківської області (вх. № 1791 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2019, повний текст складено 17.05.2019 (суддя Бринцев О.В.),

у справі № 922/3556/18

за позовом Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський Харківської області, в інтересах держави в особі:

1.Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків;

2.Павлівської сільської ради, с. Павлівка Кегичівського району Харківської області

до Селянського (фермерського) господарства "Анастасія", с. Павлівка Кегичівського району Харківської області

про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою, повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області м. Харків та Павлівської сільської ради с. Павлівка Кегичівського району Харківської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства Анастасія с.Павлівка Кегичівського районуХарківської області про визнання відсутнім у Селянського (фермерського господарства) Анастасія права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,59 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області та про повернення у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельної ділянки, загальною площею 49,59 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор наполягав на безпідставності та незаконності використання Селянським (фермерським) господарством Анастасія земельної ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки згідно з актовим записом про смерть від 05.06.2002 №5, ОСОБА_1 , якій видавався державний акт на право постійного користування землею Серія ХР-15-00-000283 від 29.09.1994, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і відповідно з цієї дати дію державного акту має бути припинено.

В позовній заяві наголошено на наявності визначених законом підстав та необхідності застосування органами прокуратури представницьких повноважень в інтересах держави та звернення до суду із вказаним позовом, порушення інтересів держави.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.05.2019 у справі №922/3556/18 позов задоволено повністю.

Визнано відсутнім у Селянського (фермерського) господарства "Анастасія" (64050, Харківська обл., Кегичівський р-н, с. Павлівка, код ЄДРПОУ 22665438) право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,59 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Повернуто у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822) земельну ділянку, загальною площею 49,59 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Анастасія» (64050, Харківська обл., Кегичівський р-н, с. Павлівка, код ЄДРПОУ 22665438) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд.4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 26 853,79 грн.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключно правом користування особи, якій це право надане, і яке після втрати чинності Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" та Земельного кодексу 1990 року не може бути передане іншій особі.

Судом першої інстанції зауважено, що законодавством України не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі після смерті землекористувача до будь-якої фізичної чи юридичної особи, оскільки зазначене вище право особи припиняється з її смертю. Крім того, виходячи з аналізу ст.ст. 407, 1216, 1218, 1225 Цивільного кодексу України, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта, не входить до складу спадщини.

Суд дійшов висновку про те, що правовий зв`язок між спірною земельною ділянкою та ОСОБА_1 , безпосередньо якій ділянка надавалась у користування для ведення селянського господарства, припинився внаслідок смерті ОСОБА_1 , і відповідне право користування не перейшло до спадкоємців.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Селянське (фермерське) господарство "Анастасія" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2019 року у справі №922/3556/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області щодо визнання відсутнім у СФГ "Анастасія" права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 49,59 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради, а також в стягненні з господарства суми судових витрат 26 853,79 грн.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що винесене з неповним дослідженням доказів, недотриманням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права. Зазначає, що Первомайською місцевою прокуратурою безпідставно, необґрунтовано та без наявних підстав для представництва інтересів держави подано позов до суду, а також не наведено обставин, не надано письмових доказів нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень, які б підтверджували наявність підстав, передбачених ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Також, за доводами апелянта, судом не досліджено всіх наявних в матеріалах справи документів, неправильно визначено характер спірних правовідносин, не застосовано закон, який підлягав застосуванню, у зв`язку з чим прийнято помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Сіверін В.І.

За результатами усунення недоліків, встановлених ухвалою від 18.06.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Анастасія" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2019 у справі №922/3556/18, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області проти задоволення апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2019 у справі № 922/3556/18 залишити без змін.

Свою позицію обґрунтовує тим, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладання договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Таким чином, з 05.06.2002 спірна земельна ділянка не перебуває у користуванні, у зв`язку із смертю ОСОБА_1 , якій було видано Державний акт на право постійного користування землею.

За твердженням позивача 1, з моменту смерті ОСОБА_1 право розпорядження земельною ділянкою належить державі, яка в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до статей 84, 122 Земельного кодексу України, п. 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є розпорядником спірної земельної ділянки.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Гетьмана Р.А. та необхідністю вирішення питання про призначення справи до розгляду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Сіверін В.І., Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2019 у справі № 922/3556/18 розгляд апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Анастасія" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2019 р. у справі № 922/3556/18 призначено на 17.09.2019 о 12:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 апеляційне провадження у справі № 922/3556/18 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Анастасія" на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2019 у справі № 922/3556/18 зупинялося до оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту постанови по справі №587/430/16-ц.

09.10.2019 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Прокуратури Харківської області надійшло клопотання про поновлення апеляційного провадження у справі № 922/3556/18, в обґрунтування якого зазначено про оприлюднення на офіційній веб-сторінці в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30.09.2019 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Склярук О.І. та необхідністю вирішення питання щодо поновлення провадження у справі, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Сіверін В.І., Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2019 у справі №922/3556/18 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Анастасія" на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2019 у справі № 922/3556/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.11.2019 об 11:30 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 апеляційне провадження у справі № 922/3556/18 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Анастасія" на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2019 у справі № 922/3556/18 було зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №912/2385/18, в межах якої вирішується виключна правова проблема щодо неоднакового застосування ст.23 Закону України Про прокуратуру в частині підстав та випадків представництва прокурора у суді, та оприлюднення повного тексту постанови.

За клопотанням апелянта, у зв`язку з закінченням касаційного перегляду та оприлюдненням повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Анастасія" на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2019 р. у справі № 922/3556/18 та призначено справу до розгляду на 24.09.2020 об 11:30 год.

18.09.2020 до суду надійшло клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що через спалах коронавірусу на даний час значна кількість представників Головного управління перебуває на лікарняному з діагнозом COVID-19 (акти санітарно-епідеміологічних обстежень від 09.07.2020 та 26.08.2020 додаються), а решта представників задіяна в інших судових засіданнях. Окрім того, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26.08.2020 за № 100-КВ представник Головного управління, який приймає участь у розгляді даної справи, знаходиться у відпустці.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному на дату розгляду апеляційної скарги члена колегії судді Терещенко О.І., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Гетьман Р.А., Сіверін В.І.

У судовому засіданні 24.09.2020 у справі №922/3556/18 оголошено перерву до 15.10.2020 р. о 12:00 год.

Представники апелянта у судовому засіданні 15.10.2020 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скаргу задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2019 у справі № 922/3556/18 скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник прокуратури у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, наполягаючи на законності прийнятого судом рішення.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області та Павлівська сільська рада не скористалися правом участі представника у судовому засіданні апеляційної інстанції, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою. Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України участь представників у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За положеннями п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції» , прийнятій 19.09.2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоб представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, під представництвом прокуратурою України інтересів держави в суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, та подає суду докази повідомлення відповідного органу про звернення до суду.

При цьому, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему щодо наявності підстав для представництва інтересів Держави органами прокуратури, зробила наступні правові висновки щодо застосування норм ст. 23 Закону України Про прокуратуру , які викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Павлівської сільської ради, заступником керівника Первомайської місцевої прокуратури (далі по тексту прокурор), на виконання статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у тексті позовної заяви обґрунтовано (на його думку) підстави для представництва інтересів держави, зазначивши також про не здійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та Павлівською сільською радою захисту інтересів держави.

Прокурором зазначено, що пред`явлення даного позову обумовлено порушенням інтересів держави у сфері контролю за використанням та охороною земель. У позовній заяві в якості підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави, в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області та Павлівської сільської ради, прокурор посилався на безпідставність використання С(Ф)Г Анастасія на праві постійного користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, сплачуючи до бюджету лише земельний податок з юридичних осіб, а не орендну плату, як це передбачено чинним законодавством, зазначаючи, що дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення достатнього надходження платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому, числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.

З посиланням на ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Прокурором зазначено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області питання визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 49,59 га, розташованою на території Павлівської сільської ради, не порушувалося, на підтвердження чого надане відповідне листування, що додавалося до позовної заяви (листи № 03-05/1674/18 від 06.12.2018, вих.03-15/12056вих-18 від 12.12.2018, лист №10-20-14, 2-9295/0/19-18 від 14.12.2018), та свідчить про дотримання прокурором вимог закону в частині повідомлення позивача 1 у справі до моменту звернення до суду з позовом.

Прокурором дотримано вимоги закону в частині повідомлення та з`ясування позиції позивача 2, Павлівської сільської ради, до моменту звернення до суду з таким позовом (лист №03-05/1674/18в від 07.11.2018; №03-15/12058вих-18 від 12.12.2018; №03-15/12310вих-18 від 17.12.2018). В свою чергу, Павлівською сільською радою повідомлено Прокурора, що Радою позов відносно СФГ Анастасія про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою та повернення її у власність держави, загальною площею 49,59га, яка розташована на території Павлівської сільської ради, за межами населеного пункту, не подавався.

Щодо сутності заявлених позовних вимог слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення XVI сесії XXI скликання Кегичівської районної ради народних депутатів Кегичівського району Харківської області від 30.03.1994, ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 49,59 га в межах згідно з планом, розташовану на території Павлівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування землею серія ХР-00-000283 від 29.09.1994, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 8.

22.11.1994 року Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області проведено державну реєстрацію Селянського(фермерського) господарства Анастасія , про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №419820, та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 22665438.

27.03.2002 ОСОБА_1 , на ім`я якої видано Державний акт на право постійного користування землею, померла, що підтверджується копією запису акта про смерть №5 від 05.06.2002 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00021675471 від 13.12.2018.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки 3193-ДК/155/АО/10/01/-18 від 15.05.2018, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 15.05.2018 №ДК - 193/248/АП/09/01/-18, що надані прокурором до позовної заяви, земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 49,5900га, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 6323183700:03:000:0233 (за межами населених пунктів), оброблена та підготовлена під посів сільськогосподарських культур невідомими особами за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування(оренду).

06.06.2018 Кегичівським відділом Первомайської місцевої прокуратури внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження №42018221400000054, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, за фактом самовільного використання невстановленими особами земельних ділянок державної та комунальної власності на території Кегичівського району Харківської області.

Факт користування Селянським (фермерським) господарством Анастасія земельною ділянкою загальною площею 49,59 га, розташованою на території Павлівської сільської ради, що згідно Державного Акту на право постійного користування землею серія ХР-00-000283 від 29.09.1994року надана в постійне користування ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства, підтверджується листом Павлівської сільської ради № 232/02-24 від 12.11.2018, листом Відділу у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 281/113-18 від 11.12.2018, протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_2 від 21.11.2018, яка являючись на цей час одним із засновників СФГ Анастасія пояснила, що з моменту смерті ОСОБА_1 (засновника С(Ф)Г Анастасія ), тобто з 2002 року, СФГ Анастасія продовжує постійно користуватися вказаною земельною ділянкою для ведення сільського господарства (у 2018р. було засіяно насіння соняшнику, в 2017р. - кукурудза).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Селянське (фермерське) господарство Анастасія зареєстровано 22.11.1994 року; номер запису в Реєстрі - 1 461 120 0000 000244; перелік засновників (на час звернення з позовом): ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_4 ; основний вид економічної діяльності - код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Згідно з листом №31046/9/20-40-52-05-25 від 14.12.2018 Головного управління ДФС у Харківській області, СФГ Анастасія (платник), в 2016 році перебуваючи на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку 4 групи, до податкової декларації платника єдиного податку включено земельну ділянку площею 49,59 га. В 2017-2018 роках платник перебував на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку 3 групи.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23.06.2020 у справі №922/989/18, від 19.08.2020 у справі № 922/804/19, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги СФГ Анастасія , виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 50 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату надання ОСОБА_1 державного акта на право постійного користування землею) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

За змістом ст.2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції на дату видачі державного акту ) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Державний акт на право постійного користування землею видається на ім`я голови селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22.06.1993, на момент створення СФГ Анастасія ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у згаданій редакції) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась останній, як спеціальному суб`єктові, для подальшої реєстрації Селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин 1,2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент створення СФГ), після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації. Після відведення земельної ділянки в натурі на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже, законодавством, чинним на момент створення СФГ "Анастасія", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акту, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення Селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого СФГ (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 19.08.2020 у справі № 922/804/19).

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17, ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Вже сталою є практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, яка підтримується Великою Палатою Верховного Суду (такі висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 19.08.2020 у справі № 922/804/19).

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року), який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Великою Палатою Верховного Суду у п. 61 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, п.32 постанови від 19.08.2020 у справі № 922/804/190 констатовано, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції станом на 27.03.2002,

яка діяла на момент смерті ОСОБА_1 , засновника та першого голови С(Ф)Г Анастасія ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

За висновками Великої палати Верховного суду, викладених у постановах від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 19.08.2020 у справі №922/804/19, наведені положення законодавства свідчать, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ "Анастасія , так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника фермерського господарства відсутня.

Правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновникові саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

За таких обставин Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 зазначено про необхідність відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17 і акцентовано, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Виходячи з правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 та підтримана у постанові від 19.08.2020 у справі № 922/804/19, у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Зі смертю засновника фермерського господарства, якому земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею, таке право не є таким, що припинилось.

За обставинами розглядуваної справи, спірна земельна ділянка площею 49,59 га, розташована на території Павлівської сільської ради, була надана ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення XVI сесії XXI скликання Кегичівської районної Ради народних депутатів Кегичівського району Харківської області від 30.03.1994, що стало підставою для видачі 29.09.1994 року на ім`я ОСОБА_1 Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-15-00-000283, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8.

Після оформлення засновником права постійного користування земельною ділянкою, 22.11.1994 була проведена державна реєстрація СФГ Анастасія , що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №419820. Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації Селянського (фермерського) господарства воно набуло права та обов`язки землекористувача (близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 13.06.2018 у справі № 474/100/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/26/17-ц, від 13.02.2019 у справі №666/1188/16-ц, на який посилається також Велика Палата Верховного суду у постановах від 23.06.2020 у справі №922/989/18, від 19.08.2020 у справі № 922/804/19.

За таких обставин, зі смертю ОСОБА_1 , якій спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування (для ведення селянського (фермерського) господарства) згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ХР-15-00-000283, зазначене право не є таким, що припинилось.

Враховуючи наведене, помилковим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання відсутнім у Селянського (фермерського) господарства "Анастасія" права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,59 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, оскільки у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення селянського (фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Щодо вимоги про повернення у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельної ділянки, загальною площею 49,59 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), перелік яких є вичерпним. З моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством. Такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством.

Конституція України закріплює, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина 3 статті 41 Конституції України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція)).

Поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Право постійного користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Правове становище діючого фермерського господарства, в тому числі, майнова основа господарства, повинно залишатися стабільним незалежно від припинення участі в його діяльності окремих його членів в силу об`єктивної неможливості, зокрема, смерті.

Суспільний інтерес у відносинах фермерства в Україні полягає у створенні фермерських господарств для стабільного і сталого розвитку сільського господарства, створення умов для зайнятості сільського населення, організації сімейних фермерських господарств, тощо.

Втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Судом апеляційної інстанції, з урахуванням правових висновків Великої палати Верховного суду, встановлено, що у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою, СФГ Анастасія з дня державної реєстрації набуло права та обов`язки землекористувача земельної ділянки, загальною площею 49,59 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, а також охоронюваний законом інтерес у використанні землі, що є правовою підставою для правомірного користування відповідачем земельною ділянкою.

Отже, зі смертю ОСОБА_1 , на ім`я якої видано Державний акт на право постійного користування землею від 29.09.1994 (серія ХР-15-00-000283) для ведення селянського (фермерського) господарства, таке право не припинилось, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора про повернення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,59 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

За результатами апеляційного провадження, Східним апеляційним господарським судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2019 у справі № 922/3556/18 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області до Селянського (фермерського) господарства "Анастасія" у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Анастасія", с. Павлівка Кегичівського району Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2019 у справі № 922/3556/18 задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2019 (повний текст складено 17.05.2019) у справі № 922/3556/18 скасувати.

Прийняти нове рішення у справі № 922/3556/18, яким в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області до Селянського (фермерського) господарства "Анастасія відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.10.2020.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.І. Сіверін