Рішення

від 13.10.2020 по справі 903/933/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 жовтня 2020 року Справа № 903/933/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська 114"

про часткове скасування протоколу позачергових загальних зборів ОСББ "Володимирська 114" від 09.09.2018 з питань № 3 та № 7; поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Володимирська 114" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1 ;

від відповідача: Стецюк О. В., ордер серія ВЛ № 000069422 від 16.12.2019;

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду» .

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

В с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська 114" та просить:

- частково скасувати протокол позачергових загальних зборів ОСББ "Володимирська 114" без номера від 09.09.2018 з питань № 3 в редакції "Звіт голови правління ОСББ "Володимирська 114" про виконання рішень загальних зборів ОСББ "Володимирська 114" від 17.05.2018 та звіт ОСОБА_1 про роботу за перше півріччя 2018 та № 7 в редакції "Голові правління ОСОБА_1 , оголосити недовіру і вивести із членів правління", як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства;

- ОСОБА_1 поновити на посаді голови правління ОСББ "Володимирська 114" та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що 30.10.2018 з листа відповідача від 23.10.2018 № 1 дізнався про проведення загальних зборів ОСББ, на яких йому як голові ОСББ було оголошено недовіру, виведено із членів правління, головою правління протиправно обрано Сулік Л. М., про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань; вважає звільнення з голови правління ОСББ незаконним, оскільки збори проведено із суттєвим порушенням вимог Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та статуту ОСББ; зокрема, порушено порядок скликання та проведення загальних зборів, а саме ч.4 ст.6, ч.20 абз.7 ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , абз.2 п.5 р.ІІІ Статуту - що стосується належного повідомлення про скликання зборів; ч. 13 ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та абз. 3 п.7 р.ІІІ статуту ОСББ щодо встановлення порядку визначення кількості голосів на зборах; ч.6 ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та абз.3 ч.1 п.11 р.ІІІ Статуту, що стосується оприлюднення рішення загальних зборів; норми Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та вимоги статуту ОСББ, що стосуються представництва співвласників будинку. Вказує, що звільнення з посади голови ОСББ є незаконним, оскільки добросовісно виконував свої обов`язки, а тому просить суд поновити на посаді голови ОСББ та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також вказує, що оспорюваний протокол суперечить вимогам щодо оформлення документації (ДСТУ 4161-2003), а тому в силу ч.2 ст.215 ЦК України є недійсним правочином, який не створює юридичних наслідків (ч.1 ст.216 ЦК України).

Ухвалою суду від 03.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.12.2019; згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 27.12.2019 судове засідання по справі № 903/933/19, призначене на 27.12.2019 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Костюк С. В. у відпустці; ухвалою суду від 02.01.2020 повідомлено сторін про проведення підготовчого засідання 21.01.2020; ухвалою суду від 21.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження до 03.03.2020 та відкладено підготовче засідання на 11.02.2020.

11.02.2020 відповідач подав відзив на позов в якому вважає вимоги позивача безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні, вказуючи, що рішенням правління ОСББ Володимирська 114 від 26.08.2018, протокол № 8, голові правління ОСОБА_1 оголошено недовіру, вирішено зняти з посади голови правління та винести питання про виведення його із членів правління на загальні збори, які відбудуться 09.09.2018, позивач відмовився від підпису в протоколі засідання правління, про що складений акт відмови від підпису, тобто позивачу достовірно було відомо про зняття його з посади голови правління ОСББ Володимирська 114 згідно рішення від 26.08.2018; а рішенням загальних зборів від 09.09.2018, пункти 3,7 якого оспорюються, лише вирішено неприйняти звіт ОСОБА_1 та вивести його з членів правління, на даних зборах був присутній ОСОБА_1 та голосував за порядок денний загальних зборів; прийняті рішення узгоджуються із ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та абз.13 р.ІІІ статуту ОСББ відповідно до яких загальні збори вправі припинити повноваження правління чи окремих його членів; у відзиві просить стягнути з позивача понесені судові витрати, орієнтовна сума яких становить 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 11.02.2020 відкладено підготовче засідання на 26.02.2020.

Позивач 24.02.2020 подав відповідь на відзив відповідача в якій підтримує заявлену вимогу з зазначених у позові підстав (а.с.1-24 Т.2). Крім того у відповіді зазначає, що заявлені відповідачем витрати на послуги адвоката не є співрозмірними з ціною позову, оскільки договір про надання правової допомоги від 16.12.2019 між ОСББ Володимирська 114 та адвокатом Стецюком О. В. укладений всупереч кошторису проголосованого на загальних зборах 15.01.2019 по доходах та видатках на 2019 рік, а тому в силу ч.2 ст. 126 ГПК України дані витрати не повинні розділятись між сторонами.

Ухвалою суду від 26.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2020; в судовому засіданні 04.03.2020 оголошено перерву до 25.03.2020; згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 25.03.2020 судове засідання по справі № 903/933/19, призначене на 25.03.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Костюк С. В. у відпустці; ухвалою суду від 30.03.2020 повідомлено сторін про проведення розгляду справи по суті 03.04.2020; в подальшому у зв`язку із введенням на території України карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби розгляд справи відкладався, про що судом винесено ухвали від 03.04.2020 та 28.04.2020; ухвалою суду від 10.09.2020 повідомлено сторони про розгляд справи по суті 13.10.2020.

В судовому засіданні 13.10.2020 позивач підтримав заявлену вимогу з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача, представник відповідача заперечив позов та просить приєднати до матеріалів справи озвучені ним пояснення та звіт про виконані адвокатські послуги на суму 10000,00 грн, з квитанцією до прибуткового касового ордеру, які були попередньо заявлені у відзиві на позов.

При розгляді даної справи судом враховано наступне.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 29.11.2001 № 2866-ІІІ (надалі Закон № 2866-ІІІ).

Статтею 1 Закону № 2866-III передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Порядок створення об`єднання, порядок скликання і проведення установчих зборів визначені у статті 6 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , частинами 1- 5 якої передбачено, що об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об`єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Володимирська 114 (надалі ОСББ) створено відповідно до протоколу установчих зборів № 1 від 17.06.2016 та зареєстровано в ЄДРПОУ 23.06.2016 за адресою м.Луцьк, вул.Володимирська, 114, що підтверджено Статутом ОСББ та випискою з ЄДРПОУ (а.с. 36, 138-142 Т.1).

Згідно розділу 1 даного Статуту ОСББ діє та користується правилами визначеними відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , чинного законодавства України та Статуту; органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (п.1 р.ІІІ Статуту).

Повноваження загальних зборів визначені п.3 р.ІІІ Статуту, повноваження правління п.14 даного розділу; п.16 передбачено, що правління зі свого складу обирає голову правління та свого заступника.

Відповідно до протоколу засідання членів правління ОСББ Володимирська 114 від 17.06.2016 головою правління обрано ОСОБА_1 , який зазначений у витягу з ЄДРПОУ як керівник ОСББ (а.с.33, Т1).

Рішенням правління ОСББ Володимирська 114 від 26.08.2018, протокол № 8, вирішено за недотримання Статуту ОСББ, невиконання рішення загальних зборів від 17.05.2018 голові правління ОСОБА_1 оголосити недовіру, зняти з посади голови правління та винести на загальні збори, які відбудуться 09.09.2018, питання про виведення його із членів правління. ОСОБА_1 брав участь в засіданні правління, однак підписати даний протокол відмовився, про що складено акт відмови від підпису (а.с.79-82, Т.1); рішення по даному протоколу позивачем не оскаржувалось.

Як вбачається з протоколу загальних зборів ОСББ "Володимирська 114" від 09.09.2018 року, було прийнято рішення про оголошення недовіри голові правління ОСББ "Володимирська 114" ОСОБА_1 та виведення його з членів правління на підставі письмового опитування. Зазначено, що письмове опитування виконано відповідно до вимог чинного законодавства та є додатком до протоколу від 09.09.2018 р. (а.с. 83-90, Т.2).

Згідно з протоколом засідання правління ОСББ "Володимирська 114" № 9 від 04.10.2018 року головою правління ОСББ "Володимирська 114" обрано ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Закон № 2866-ІІІ визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Частиною першою статті 85 ЦК України визначено, що непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Права учасників (засновників, членів) товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Тобто, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

При вирішенні спорів, пов`язаних з порядком скликання і роботи загальних зборів товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства.

Пунктом 13 розділу ІІІ статуту ОСББ Володимирська 114 визначено, що порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюється загальними зборами. Загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів.

Позивач ОСОБА_1 є мешканцем та власником квартири у багатоквартирному будинку, був головою правління ОСББ, вважає, що питання звільнення його з посади голови правління було вирішене без його згоди та волевиявлення, з порушенням процедури, встановленої законом та Статутом ОСББ, спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, неправомірною діяльністю юридичної особи.

Статтею 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що лише рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

По своїй правовій природі рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційно письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих - відносин. Підставами для визнання правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів) незаконними (недійсними) є невідповідність їх вимогам чинного на час його видання (затвердження) законодавства, в тому числі Конституції України, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт.

Як слідує з судової практики у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи, а не протокол загальних зборів, оскільки протокол є документом, який фіксує лише факт прийняття рішення загальними зборами.

Водночас , як слідує з позовної заяви, позивач ставить вимогу:

- частково скасувати протокол позачергових загальних зборів ОСББ "Володимирська 114" без номера від 09.09.2018 з питань № 3 в редакції "Звіт голови правління ОСББ "Володимирська 114" про виконання рішень загальних зборів ОСББ "Володимирська 114" від 17.05.2018 та звіт ОСОБА_1 про роботу за перше півріччя 2018 та № 7 в редакції "Голові правління ОСОБА_1 , оголосити недовіру і вивести із членів правління", як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства;

- ОСОБА_1 поновити на посаді голови правління ОСББ "Володимирська 114" та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд вважає, що оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту, в позові слід відмовити.

При вирішенні питання розподілу витрат відповідача на правову допомогу суд враховує наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі N 910/9111/17 та від 11.12.2018 року у справі N 910/2170/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2019 року між ОСББ Володимирська 114 (клієнтом) та адвокатом Стецюком О. В., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ N782 від 01.11.2013, ордер ВЛ N000,059422 від 16.12.2019 року, укладено договір про надання правової допомоги, згідно з яким адвокат зобов`язався надати юридичну допомогу та адвокатські послуги, в тому числі за окремими дорученнями клієнта (далі - договір).

Згідно до п 3.1 договору за надану правову допомогу передбачену даним договором, клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 8000,00 грн. Додаткові витрати, що відповідно до завдання-доручення, що не були включені до загальної вартості юридичних послуг згідно договору, сплачуються клієнтом на підставі окремих рахунків (п.3.2 договору).

13.10.2020 адвокатом Стецюком О. В. складено звіт про виконання роботи (надання послуг) на загальну суму 10000,00 (десять) тисяч грн до якого додано квитанцію до прибуткового касового ордера № 2 від 23.12.2019.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19.

Так, позивач в судовому засіданні 13.10.2020 заперечив проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію дійсності та необхідності, а також критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд доходить висновку, що в загальній кількості достатнім, об`єктивним і співмірними є витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом відповідача професійної правничої допомоги по справі N 903/933/19, відповідно до статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що заява про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. В позові відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська 114" (вул.Володимирська, буд.114, м.Луцьк, 43016, ЄДРПОУ 40591993) 5000,00 грн витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

22.10.2020.

Суддя С. В. Костюк