Ухвала

від 17.03.2021 по справі 903/933/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 903/933/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Бакуліної С. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року (головуючий суддя - Грязнов В. В., судді Мельник О. А., Розізнана І. В.) та рішення Господарського суду Волинської області 13 жовтня 2020 року (суддя Костюк С. В.)

у справі №903/933/19

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська 114",

про часткове скасування протоколу позачергових загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська 114" від 9 вересня 2018 року з питань №3 та №7, поновлення на посаді голови правління ОСББ Володимирська 114 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська 114" (далі - ОСББ "Володимирська 114") про: часткове скасування протоколу позачергових загальних зборів ОСББ "Володимирська 114" від 9 вересня 2018 року з питань: №3 в редакції "Звіт голови правління ОСББ "Володимирська 114" про виконання рішень загальних зборів ОСББ "Володимирська114" від 17 травня 2018 року та звіт ОСОБА_1 про роботу за перше півріччя 2018 року, №7 в редакції "Голові правління ОСОБА_1 , оголосити недовіру і вивести із членів правління", як таких, що не відповідають нормам чинного законодавства; поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Володимирська 114"; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Господарський суд Волинської області рішенням від 13 жовтня 2020 року у справі №903/933/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року, відмовив у задоволенні позову.

23 лютого 2021 року ОСОБА_1 (згідно з відміткою на поштовому конверті) звернувся безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року та рішення Господарського суду Волинської області від 13 жовтня 2020 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддя-доповідач вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права , висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці .

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності , що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене, скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1 - 4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що при ухваленні оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Звертається увага скаржника, що обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має наводитись у взаємозв`язку з посиланням на підстави, унормовані у відповідному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Оскільки скаржник не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України; пославшись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не обґрунтував чи є такі неправильне застосування та/або порушення підставою для відкриття касаційного провадження на підставі відповідного (відповідних) пункту (пунктів) частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до частини другої статті 292 ГПК України її слід залишити без руху.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

Також відповідно до пункту 1 статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Виходячи зі змісту наведеної норми, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін про оскарження особою судових рішень.

Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об`єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

Судом встановлено, що матеріали касаційної скарги не містять доказів надсилання копії касаційної скарги відповідачу у справі - ОСББ "Володимирська 114".

Таким чином, ОСОБА_1 не дотримано вимог статті 291 ГПК України щодо надання належних доказів надсилання копії касаційної скарги з додатками та з листом з описом вкладення учаснику у справі №903/933/19.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року та рішення Господарського суду Волинської області 13 жовтня 2020 року підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, а саме: подання до Суду нової редакції касаційної скарги, в якій скаржник має уточнити та чітко вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

При цьому, звертається увагу скаржника на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою.

Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, то розгляд вищезазначеного клопотання буде здійснено касаційним судом при розгляді питання про можливість відкриття касаційного провадження, у разі усунення недоліків, які допущені при поданні касаційної скарги, у встановлені судом строки.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292, 314 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року та рішення Господарського суду Волинської області від 13 жовтня 2020 року у справі №903/933/19 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

(Докази виконання вимог цієї ухвали надсилати/подавати на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Бакуліна