Постанова

від 21.10.2020 по справі 640/16785/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16785/19 Суддя першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Доктор Шина на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Доктор Шина до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару і картки відмови у прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Доктор Шина (далі - Позивач, ТОВ Доктор Шина ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС, у подальшому заміненої на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби (далі - Відповідач, Київська митниця) про визнання протиправними та скасування:

- рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.06.2019 року №UA100000/2019/200103/2;

- картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.06.2019 року №UA100050/2019/00043.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується правомірність виявлення митним органом розбіжності у складових митної вартості товарів, що зумовлені відмінними умовами поставки та ціною товару, сумніви щодо розміру яких не були усунуті декларантом і після надання додаткових документів на запит контролюючого органу.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розподілити судові витрати. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було враховано, що митна вартість товару була розрахована згідно умов поставки товару CFR Одеса на підставі відповідних підтверджуючих документів, а зазначення у митній декларації країни відправлення інших умов поставки FOВ пояснюється особливостями внутрішнього законодавства Китайської Народної Республіки, що підтверджувалося листом компанії-постачальника. Наголошує, що посилання суду на недоліки прайс-листа є безпідставними, оскільки обов`язкових вимог до його оформлення чинним законодавством не перелдбачено. Окремо звертає увагу, що Київською митницею порушено порядок застосування методів визначення митної вартості, а також порядок прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.10.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Київська митниця просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості підтверджується матеріалами справи, а всупереч вимог ст. 53 Митного кодексу України Позивачем не було надано всіх додаткових документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів. Крім того, із змісту наданих документів було встановлено розбіжності у вартості товарів згідно декларації країни відправлення та інвойсі, а також невідповідності прайс-листа умовам контракту. Наголошує, що митна декларація країни відправлення є одним з документів, що підтверджує митну вартість товару, а наданий контрагентом ТОВ Доктор Шина лист не пояснює розбіжність ціни імпортованого товару та відмінність умов поставки. Також зауважує, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та не відповідає складності справи та ціні позову.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 11.03.2019 року між ТОВ Доктор Шина (Покупець) та компанією QINGDAO SHENGTAI SHENG TRADING COMPANY LIMITED (Китайська Народна Республіка; Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 2 (далі - Контракт), предметом якого є придбання стальних коліс, шин, камер, фліперів та інших товарів.

Відповідно до п. 1.2 Контракту сторонами погоджено, що асортимент, кількість, комплектність і ціна товару вказуються в товарно-супровідних документах, які є невід`ємною частиною Контракту.

У п.п. 4.1, 4.2 Контракту сторони погодили здійснення поставки товару на умовах Ікотермс-2000 CNF Одеса (вартість і фрахт), а також, що постачальник зобов`язаний відвантажити замовлений купцю на протязі 30-ти днів з моменту отримання заявки покупця в межах асортименту, указаного в проформа-інвойсі, і що баланс перераховується v 60 календарних днів з моменту відвантаження товару (дата коносаменту).

Судом першої інстанції встановлено, що 07.06.2019 року Позивачем здійснювалося імпортування товару за вказаним Контрактом на територію України, у зв`язку з чим контролюючому митному органу було подано митну декларацію № UA100050/2019/282239 (а.с. 99-100).

До вказаної митної декларації ТОВ Доктор Шина були додані наступні документи:

1) зовнішньоекономічний контракт від 11.03.2019 року № 2 з компанією QINGDAO SHENGTAI SHENG TRADING COMPANY LIMITED (а.с. 23-26);

2) комерційну пропозицію від 08.04.2019 року, відповідно до якої вартість товару (шини для вантажних автомобілів 315/80R22.5 - 20PR Т298) за одну одиницю становить 135,30 доларів США (а.с. 27);

3) заявку на покупку товару від 08.04.2019 року (шин для вантажних автомобілів 315/80R22.5 - 20PR Т298) у відповідності до умов Контракту (а.с. 28);

4) комерційний інвойс від 11.04.2019 року № STНS-0411 на поставку партії товару (шин для вантажних автомобілів 315/80R22.5 - 20PR Т298) у кількості 240 одиниць по 135,30 доларів США за штуку. Загальна вартість товару згідно з цим інвойсом становить 32 472,00 доларів США (а.с. 29);

5) пакувальний лист від 11.04.2019 року, відповідно до якого Компанією було запаковано товар (шини для вантажних автомобілів 315/80R22.5 - 20PR Т298 в кількості 240 штук) вагою 15530 кг, відповідно до інвойсу від 11.04.2019 № STНS-0411, а також вказано реквізити постачальника та декларанта (а.с. 31);

6) сертифікат про походження товару серії ССРІТ491 1901556635 на товар (шини для вантажних автомобілів 315/80R22.5 - 20PR Т298 в кількості 240 штук) відповідно до інвойсу від 11.04.2019 року № STНS-0411, а також вказано реквізити постачальника та декларанта (а.с. 33);

7) експортні китайські митні декларації від 25.04.2019 року № 435020190000024172 та від 27.04.2019 року № 435020190000024725, відповідно до яких товар пройшов митне оформлення на експорт (а.с. 35, 38);

8) коносамент № 02M3DW1PL, відповідно до якого товар завантажено компанією на борт судна (а.с. 41-42);

9) лист від Компанії від 28.05.2019 року, яким повідомляється, що компанія QINGDAO SHENGTAI SHENG TRADING COMPANY LIMITED входить в єдину міжнародну компанію SHENGTAI GROUP CO. LTD, яка виробляє вантажні шини та сталеві колеса, а також, що компанія QINGDAO SHENGTAI SHENG TRADING COMPANY LIMITED відповідає за експорт продукції, займається експортом шин та сталевих коліс. Експортуючи шини, компанія отримує відшкодування податків від Китайського уряду. Тому Компанія вказує ціну Товару як FOB. Це означає, що Компанія повинна враховувати транспортні та всі інші плати за послуги, що виникли в порту. CNF є таким же як CFR в Інкотермс-2000, а тому слід використовувати CFR в усіх документах (а.с. 47);

10) виписки з рахунків (свіфт платіжного доручення № 7) щодо оплати за товар, відповідно до яких декларант сплатив кошти в сумі 32 472,00 доларів США згідно Інвойсу № STHS-0411 від 11.04.2019 року (а.с. 49);

11) висновок експертного товарознавчого дослідження від 05.06.2019 року № 19/1/195, відповідно до якого ринкова вартість товару (УКТ ЗЕД 4011209000) згідно Контракту від 11.03.2019 року № 2 з урахуванням витрат на їх доставку до кордону України може складати від 87,50 до 135,30 доларів США (а.с. 50-66);

12) лист декларанта від 05.06.2019 року № 153 про те, що страхування товару не здійснювалось (а.с. 95).

Відповідачем було запропоновано Позивачу надати додаткові документи та пояснення щодо митної вартості імпортованого товару (а.с. 184).

Листом від 07.06.2019 року № 162 ТОВ Доктор Шина надано Київській митниці додаткові документи та пояснення стосовно витребуваних документів (а.с. 182).

У той же день Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 07.06.2019 року № UA100000/2019/200103/2 (а.с. 105-110) та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100050/2019/00043 (а.с. 111).

У зазначеному рішенні про коригування заявлена Позивачем митна вартість товарів скоригована Відповідачем за 6-м (резервним) методом визначення митної вартості (другорядний метод 2-ґ - резервний метод визначення митної вартості) до загальної вартості з 32 472,70 дол. США до 49 385,40 дол. США.

Підставами для зазначеного коригування заявленої декларантом митної вартості у рішенні митниці вказано:

1) у митній декларації країни відправлення відомості про вартість товару (37 059 дол. США) не відповідають відомостям про вартість товару, вказаним у поданій Позивачем митній декларації та в інвойсі (32 472 дол. США);

2) умови поставки, указані в митній декларації країни відправлення (FOB), та в поданій Позивачем митній декларації та в інвойсі (CFR), є різними;

3) Позивачем не надано переклад декларації країни відправлення;

4) наданий прайс-лист не містить умови поставки, які відрізняються в умов поставки, указаних у контракті Позивача та в інвойсі, а також не містить інформації про сайти для пошуку товару в мережі інтернет.

На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 49, 52, 53, 54, 57, 58 Митного кодексу України, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість застосування Київською митницею другорядного методу при визначенні митної вартості імпортованого ТОВ Доктор Шина товару, оскільки надані Позивачем Відповідачу документи містили розбіжності в умовах поставки та ціні товару.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. (ч. 2 ст. 53 МК України).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у редакції, чинній на час подання митної декларації органу доходів і зборів, визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Надаючи оцінку висновкам Київської митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки:

1) у митних деклараціях країни відправлення від 27.04.2019 року №435020190000024725 та від 25.04.2019 року №435020190000024172 відомості про вартість товару (37 059 дол. США) не відповідають відомостям про вартість товару, вказаним у поданій Позивачем митній декларації та в інвойсі (32 472 дол. США);

2) умови поставки, указані у митних деклараціях країни відправлення (FOB), не відповідають поданій Позивачем митній декларації та інвойсу (CFR), у той час як переклад декларацій країни відправлення ТОВ Доктор Шина не надано;

3) наданий прайс-лист не містить умови поставки, які відрізняються в умов поставки, указаних у контракті Позивача та в інвойсі, а також не містить інформації про сайти для пошуку товару в мережі інтернет.

Надані документи, як зазначено у рішенні, прийняті Київською митницею до уваги, але не можуть бути підставою для підтвердження митної вартості.

За результатами проведених консультацій Відповідачем запропоновано Позивачу застосувати резервний метод визначення митної вартості відповідно до ст. 64 МК України. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. Указано, що в органу ДФС наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за ціною договору (МД №UA500010/2019/6281 (14400 кг); №UA500010/2019/4927 (15232 кг); №UA500010/2019/5102 (14000 кг), а саме - 3,18 доларів США за кілограм на дату рішення.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про обґрунтованість твердження Київської митниці щодо відсутності можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом, колегія суддів, з урахуванням доводів ТОВ Доктор Шина , вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи свідчать, що поставка товару згідно Контракту, а також інвойсу від 11.04.2019 року №STHS-0411 здійснювалася на умовах CNF Одеса, вартість товару - 32 472,00 доларів США. У листі від 28.05.2019 року, який було надано до митного органу, компанія QINGDAO SHENGTAI SHENG TRADING COMPANY LIMITED повідомила про необхідність вжиття терміну визначення умов поставки CFR замість CNF, що відповідає вимогам Інкотермс 2000.

За умовами поставки CNF, як і CFR, продавець зобов`язаний виконати експортне митне оформлення, завантажити товар на борт судна і доставити такий товар до порту розвантаження.

Отже, як вірно зазначено Позивачем, до складу ціни товару, вказаної в інвойсі, входить також ціна доставки товару до порту Одеси.

Щодо твердження митного органу про те, що у митних деклараціях країни відправлення зазначені інша вартість товару (37 059,00 доларів США) та інші умови поставки (FOB), судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи свідчать, що у митних деклараціях країни відправлення від 27.04.2019 року №435020190000024725 (а.с. 38-40) та від 25.04.2019 року №435020190000024172 (а.с. 35-37) ціна товару визначена 246,00 доларів США та 29 274,00 долари США відповідно. Цифри 37059 належать до ідентифікатора коду походження товарів, що свідчить про помилковість посилання Київської митниці на те, що саме ці відомості є ціною товару. Крім іншого, контролюючий орган, як і суд першої інстанції, не звернули увагу, що такі цифри зазначені в обох митних деклараціях країни відправлення, у той час як такі декларації стосуються різних обсягів товару різної вартості.

Розбіжність у визначенні умов поставки у митних деклараціях та Контракті й інвойсі, на переконання судової колегії, пояснюється тим, що, як вірно було наголошено Апелянтом, з посиланням на лист компанії QINGDAO SHENGTAI SHENG TRADING COMPANY LIMITED від 28.05.2019 року, згідно китайського законодавства відшкодування податків при експорті товарів здійснюється лише щодо фактичної вартості товарів без урахування транспортних та інших витрат за послуги, які понесені у порту. Відтак наведення у митних деклараціях країни відправлення умов поставки FOB (які не передбачають витрати продавця на транспортування до порту завантаження і порту отримання) зумовлене особливості процедури відшкодування податків.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що заявлена митна вартість товару у розмірі 32 472,00 доларів США підтверджувалася наданими ТОВ Доктор Шина до Київської митниці документами, а відмінність умов поставки за Контрактом від умов поставки за митними деклараціями країни відправлення пояснюється особливостями податкового законодавства Китайської Народної Республіки. До того ж, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що необхідність подання митної декларації країни відправлення виникає лише у випадку, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Натомість, належних і допустимих доказів виявлення таких розбіжностей митним органом не надано.

Посилання в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на те, що надані документи не були перекладені на українську мову, судова колегія оцінює критично, оскільки, по-перше, такого обов`язку при поданні документів положення ст. 254 МК України від декларанта не вимагають, по-друге, матеріали справи не містять доказів, що Відповідач вимагав у Позивача здійснити переклад поданих документів, як це передбачено приписами вже згаданої ст. 254 Митного кодексу України.

Щодо посилання Київської митниці та суду першої інстанції на окремі недоліки прайс-листа судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд, а також висновків щодо цінової пропозиції. Крім того, ч. 2 ст. 53 МК України до переліку обов`язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості не віднесено прайс-лист.

Крім іншого, на переконання судової колегії, ненадання усіх запитуваних митним органом документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Приписами ч. 8 ст. 55 МК України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Так, частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Вже згадані вище Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до п. 1.3 вказаних Правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ Для відміток митного органу . На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до п. 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п. п. 2.4, 2.5 Правил).

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

З огляду на викладені положення однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Оскільки, як було встановлено раніше, Позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки Окружного адміністративного суду міста Києва про невідповідність поданих документів положенням МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, Відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов`язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості.

Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 року у справі №21-91а12, від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 року у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З урахуванням встановлених вище обставин судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість використання Київською митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у Відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ТОВ Доктор Шина товару за першим методом - за ціною договору.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Доктор Шина при поданні позовної заяви було заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки у задоволенні позову було відмовлено, то Позивачем до апеляційної скарги були додані документи, що, на його переконання, підтверджують понесення ТОВ Доктор Шина витрат на професійне правничу допомогу, а саме - акт здавання-приймання робіт від 09.09.2019 року №б/н за договором про надання правової допомоги від 17.07.2019 року №2, якому наведено детальний опис виконаних робіт, вказано їх зв`язок із справою №640/16785/19, а також зазначено їх вартість - 10 000,00 грн.; платіжне доручення від 09.09.2019 року №306, яким підтверджується сплата указаної суми на рахунки АО Адвокатська сім`я Лисенко .

Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір понесених ТОВ Доктор Шина витрат в сумі 10 000,00 грн., пов`язаних з підготовкою, написанням та поданням позовної заяви до суду першої інстанції, підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

За таких обставин, судова колегія вважає, що із змісту наявних у справі документів вбачається, що ТОВ Доктор Шина надавалася правнича допомога у передбаченому договором обсязі, понесені витрати є пропорційними предмету спору та обсягу проведеної роботи, а також підтверджують їх безпосередній зв`язок саме з даною справою. Викладене, у свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ТОВ Доктор Шина витрат, понесених на отримання професійної правничої, пов`язаної із зверненням до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом у справі №640/16785/19, в сумі 10 000,00 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений Позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас доводи суб`єкта повноважень щодо невідповідності затраченого адвокатом часу на підготовку позовної заяви не містять належних обґрунтувань; при цьому контролюючим органом не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували відповідний розмір судових витрат.

Посилання Київської митниці на те, що розмір витрат є необґрунтованим, судовою колегією відхиляються, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що Відповідачем не здійснено.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи не підтверджується ненадання ТОВ Доктор Шина всіх необхідних документів на підтвердження митної вартості імпортованого товару, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скарги задовольнити, а рішення суду - скасувати, ухваливши нове про задоволення позовних вимог.

Крім іншого, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з Київської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ Доктор Шина витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в сумі 9 629,06 грн., з яких 3 851,62 грн. за подання позову та 5 777,44 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Доктор Шина - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 07 червня 2019 року №UA100000/2019/200103/2.

Визнати протиправними та скасувати прийняту Київською міською митницею ДФС картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 червня 2019 року №UA100050/2019/00043.

Стягнути з Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, б-р. Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Доктор Шина (02081, м. Київ, вул. Канальна, 2, код ЄДРПОУ 33148287) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 9 629 (дев`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять) гривень 06 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови складено та підписано 21 жовтня 2020 року.