Рішення

від 21.10.2020 по справі 545/1777/20

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1777/20

Провадження № 2/545/907/20

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2020 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді- Шелудякова Л.В.,

за участю секретаря - Плескач І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Горинь» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

20.07.2020 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що його було звільнення незаконно згідно ст. 36 ч.1 КЗпП України, поки він перебував на військовій службі, що суперечить положенню ст.119 КЗпП України.

Посилаючись на викладене, та на відсутність законних підстав звільнення, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ №1-27 від 21.05.2019 року про звільнення з займаної посади відповідно до ч.1 ст.36 КЗпП України, поновити його на посаді виконроба у Приватному підприємстві «Горинь», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 117000 грн.

Представник позивача адвокат Веретельник О.І. направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та прохав суд їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомленим про день та час слухання справи, шляхом повернення до суду поштових повідомлень із відміткою про вручення, відзиву,заяв чи клопотань не надсилав.

Тому, суд вважає відповідача повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, та відповідно дост. 280 ЦПК України, вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 у березні 2018 року 2018 року був прийнятий на роботу на посаду виконробу у Приватному підприємстві «Горинь».

На початку травня 2019 року позивач отримав повістку про необхідність явки на призовну дільницю та 11.05.2019 року повідомив про вказану обставину за місцем роботи ПП «Горинь» надавши відповідну повістку.

Після проходження медичного огляду, 21.05.2019 року позивач з`явився до Бершадського військового комісаріату військового комісаріату МО України та цього ж дня отримав військовий квиток та був направлений до обласного збірного пункту в м. Козятин для подальшого проходження строкової військової служби в Збройних Силах України.

В подальшому ОСОБА_1 був направлений для проходження підготовки, 13.07.2010 року прийняв присягу, а з 23.07.2019 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що розташована в АДРЕСА_1 .

За червень місяць позивачу не була перерахована на картковий рахунок заробітна плата від ПП «Горинь» і на початку липня 2019 року він зателефонував на підприємство з метою дізнатися, з чим пов`язана не виплата заробітної плати, на що директор підприємства повідомив, що не виплата заробітної плати пов`язана з тим, що ОСОБА_1 нібито звільнений з підприємства, проте підстави звільнення не повідомив.

В подальшому на неодноразові звернення позивача в телефонному режимі відповіді про підстави його звільнення не повідомлялися, звернення ігнорувалися, копію наказу про звільнення надано не було, як не було отримано і трудової книжки з відповідними записами у зв`язку з чим позивач 25.10.2019 року звернувся до Департаменту з питань праці зі скаргою на дії посадових осіб ПП «Горинь».

Згідно листа Головного управління Держпраці у Київській області «Щодо додержання вимог законодавства про працю ПП «Горинь» від 06.12.2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що під час інспекційного відвідування ПП «Горинь» встановлено, що відповідно до наказу від 20.05.2019 року № 1-27 його звільнено з займаної посади за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до письмових пояснень, наданих керівником ПП «Горинь» позивача було звільнено, оскільки він з 20.05.2019 року не з`являвся на робочому місці, а про намір звільнитися повідомив в телефонному режимі і за місцем його реєстрації направлено лист від 21.05.2019 року № 31/5 щодо отримання трудової книжки, відповідь на який не надійшла.

Підприємством не надано підтвердження, чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою. Не підтверджено факт волевиявлення щодо звільнення з займаної посади. Відсутнє підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення.

Підприємством не надано підтвердження факту направлення листа про отримання позивачем трудової книжки.

Головним управлінням Держпраці у Київській області за результатами інспекційного відвідування встановлено порушення ч.1 ст.36 КЗпП України, а саме, припинення трудового договору за угодою сторін здійснено без наявності згоди працівника і власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу та порушення ч.1 ст.47 КЗпП України а саме, належно оформлена трудова книжка не видана працівникові в день звільнення.

Разом з тим, позивач ніяким чином не погоджував з керівництвом ПП «Горинь» своє звільнення з займаної посади за згодою сторін, не звертався по телефону до керівника підприємства з питання звільнення з будь-яких підстав, не писав та не направляв чи в будь-який інший спосіб не вручав роботодавцеві заяву про звільнення та взагалі не мав наміру звільнятись з роботи. Листа № 21/5 від 21.05.2020 року ПП «Горинь» про необхідність отримання трудової книжки позивач не отримував.

Частиною шостою статті 43Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

В пункті 8постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1статті 36 КЗпП України(за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).

Таким чином, основними умовами угоди про припинення трудового договору на підставі пункту першого частини першоїстатті 36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється.

Крім того, за змістом п. 4.1, 4.2 Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, № 58 від 29.07.1993 року «Про затвердженняІнструкції про порядок веденнятрудових книжокпрацівників» визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видатипрацівнику йоготрудову книжкув деньзвільнення звнесеним донеї записомпро звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому

пунктом 2.10цієї Інструкції. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Частиною п`ятою статті 17Конституції України гарантовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

У відповідності до частини третьої статті 119КЗпП України призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Так, приписами частини першоїстатті 235 КЗпП Україниобумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2статті 235 Кодексу законів про працю Українипередбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Частиною 5 вищезазначеної статті визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

На час розгляду позову у суді ОСОБА_1 перебуває у вимушеному прогулі та не отримав трудову книжку 16 місяців і виходячи з середньомісячної заробітної плати в розмірі 8500 грн. заборгованість становить 136000 грн.

За змістомч.1ст.232КЗпП Українибезпосередньо врайонних,районних умісті,міських чиміськрайонних судахрозглядаються трудовіспори зазаявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних участині третій статті 221істатті 222цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Зважаючи на те, що позивач і на даний час не отримав трудову книжку і йому не вручено копії наказу про звільнення, хоча він неодноразово намагався його отримати та навіть на адресу ПП «Горинь» направлявся адвокатський запит з цього приводу, на який підприємство не відреагувало, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк для звернення до суду.

Як зазначено встатті 43 Конституції Україникожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудові відносини регулюютьсяКЗпП Українита іншими актами законодавства, прийнятими згідно до нього. Власник, або уповноважений ним орган повинен неухильно додержуватися законодавства про працю.

Відповідно дост. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України зокрема правовий захист від незаконного звільнення.

Статтею 40 КЗпП Українивизначено правові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що, що звільнити працівника на підставі п.3 ч.1ст.40 КЗпП Україниможливо лише за існування двох обов`язкових умов: 1) систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, 2) наявність раніше застосованого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно дост.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Ухвалою Полтавськогорайонного судуПолтавської областівід 02.09.2020року булозобов`язано приватнепідприємство «Горинь»надати судуналежним чиномзавірені документи:довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 , накази про прийняття та звільнення з роботи ОСОБА_1 та всі документи які стали підставою для звільнення останнього, відомості щодо ознайомлення з наказом про звільнення ОСОБА_1 , відомості про факт направлення на адресу ОСОБА_1 повідомлення про отримання трудової книжки, а також витребувати про те, де на даний час зберігається трудова книжка ОСОБА_1 . Встановлено строк виконання ухвали про витребування доказів до 29 вересня 2020 року. Станом на 22.10.2020 року ухвала суду виконана не була та представником відповідача на підтвердження законності звільнення позивача з роботи не було надано суду жодного доказу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ч.1ст.13 ЦПК України, якою встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.4ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Приймаючи до уваги те, що позивача було звільнено від сплати судового збору при подачі позову до суду відповідно до п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»,суд вважаєза необхіднестягнути звідповідача накористь держависудовий збірв розмірі840,80грн.за вимогупро скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на посаді виконробу та в розмірі 1360 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,141,259,263-265,280, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Горинь» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 1-27 від 21.05.2019 року про звільнення з займаної посади виконроба - ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді виконробу у Приватному підприємстві «Горинь».

Стягнути з Приватного підприємства «Горинь» середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 136000,00 (сто тридцять шість тисяч) грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Горинь» на користь держави судовий збір в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) грн. 80 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( зареєстрований в АДРЕСА_2 , проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_3 ).

Відповідач: Приватне підприємство «Горинь» (03127, м. Київ, проспект Голосіївський,93,офіс 338, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 30438780).

Суддя: Л. В. Шелудяков