Рішення

від 20.10.2020 по справі 766/3191/20

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/3191/20

н/п 2/766/6728/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2020 року Херсонській міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Войцеховської Я.В.,

при секретарі Кобець А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Херсонського учбово-виробничого підприємства Українське товариство глухих до ОСОБА_1 яка діє у своїх інтересах та інтересах дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 третя особа: Служба у справах дітей Суворовської районної у м.Херсоні ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг у розмірі 14 190,72 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що Херсонське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих (надалі - Херсонське УВП УТОГ) на підставі постанови Президії Центрального правління Українського товариства глухих №155 від 21.11.2000 року та акту передачі об`єктів нерухомого майна є балансоутримувачем гуртожитку, розташованого в АДРЕСА_2 власником якого на підставі свідоцтва про право власності від 18 серпня 2000 року, виданого на підставі рішення №342 виконавчого комітету Херсонської міської ради є Українське товариство глухих. 04 червня 2010 року, на підставі рішення спільного засідання профкому, адміністрації та бюро первинної організації Херсонського УВП УТОГ, ОСОБА_5 , яка на той час була працівником Херсонського УВП УТОГ, та її сина ОСОБА_2 було вселено до кімнати АДРЕСА_3 та укладено договір найму житлової площі на період її роботи в Херсонському УВП УТОГ. 27 вересня 2011 року за заявою ОСОБА_1 було прийнято рішення про реєстрацію її місця проживання та місця проживання її сина ОСОБА_2 за вказаною адресою. З 18 січня 2012 року з відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір найму житлової площі у гуртожитку УТОГ, за яким їй було надано 2 ліжко-місця у кімнаті 63 загальною площею 16 кв.м. В подальшому ОСОБА_1 було додатково надано у тимчасове користування кімнату 62 у вказаному гуртожитку та надано дозвіл на вселення до неї ОСОБА_4 , з яким відповідачка на той час перебувала у фактичних шлюбних відносинах. 12 січня 2015 року з ОСОБА_1 укладено новий договір найму, за яким вона набула право користування для проживання 4 ліжко-місцями у кімнатах № 62 та в„–63 загальною площею 27 кв.м у гуртожитку разом зі своїм сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на період до 18 січня 2018 року. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , також був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . 24 травня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено з Херсонського УВП УТОГ на підставі ст.40 п.1 КЗпП України, що не позбавило її права подальшого користування житловими приміщеннями гуртожитку. Відповідачі проживали у гуртожитку після звільнення ОСОБА_1 з Херсонського УВП УТОГ і після закінчення строку дії договору найму, укладеного 12.01.2015 року строком на три роки. З червня 2019 року ОСОБА_1 разом з дітьми та чоловіком добровільно залишили гуртожиток, при цьому вона з наймодавцем не погоджувала зберігання права користування житловими приміщеннями гуртожитку. До цього часу, тобто більше 6 місяців ОСОБА_1 та члени її сім`ї у гуртожитку не проживають, однак, з реєстраційного обліку з місця проживання не знялися. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власницею двокімнатної квартири площею 61 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_5 . Таким чином, відповідачі самостійно та добровільно визначили собі місце проживання не у гуртожитку. Наявність у ОСОБА_1 на праві власності квартири у м.Херсоні позбавляє її права на подальше користування кімнатами у гуртожитку УТОГ. За умовами п.2.2.5 договору найму від 12.01.2015 року за проживання у гуртожитку, спожитий газ, воду, електричну та теплову енергію відповідач зобов`язувалася вносити плату щомісячно до 10 числа, наступного за звітним. Однак, взяті на себе обов`язки з оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 не виконувала, внаслідок чого станом на січень 2020 року виникла заборгованість у розмірі 14190,72 грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

На адресу суду від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надійшов відзив в якому останні просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що відповідачі оплатили заборгованість за комунальні послуги, надали відповідні квитанції. Житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 являється постійним та фактичним місцем проживання усієї сім`ї ОСОБА_1 . Житло про яке йдеться у витягу з реєстру прав власності є новозбудованим , належні житлові умови для проживання в ньому відсутні, крім того та ньому є обтяження (іпотека). Відсутні належні та допустимі докази, того що відповідачі самостійно звільнили або відмовилися від користування приміщенням. Акт про не проживання вважають підробленим та складеним з порушенням норм законодавства та таким що протирічить акту, складеному службою у справах дітей 02.03.2020р.

Ухвалою суду від 30.04.2020р. закрито підготовче провадження у справі призначено справу до судового розгляду по суті, відмовлено в призначенні почеркознавчої експертизи.

На адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про зменшення суми заборгованості за комунальні послуги а саме стягнення суми з урахуванням погашеної заборгованості станом на 31.01.2020р. в розмірі 7691,76 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги, просила задовольнити позов за підставами викладеними в ньому. Додатково пояснила, що спірними кімнатами користуються невідомі особи, яких впустили відповідачі та які не відчиняють двері, не представляються, не є співробітниками підприємства власника гуртожитку, що порушує права позивача та осіб, які працюючи в Херсонському УВП УТОГ не мають можливості отримати житло. Просила звернути увагу, що відповідачі мають у власності не один об`єкт нерухомості, тобто забезпечені житлом.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, пояснила, що в зв`язку зі зміною місця роботи, проживає з сім`єю в Києві, але приїздить на вихідні та канікули і користується кімнатами в гуртожитку як місцем постійного проживання. Також в судовому засіданні визнала факт того, що має у власності двокімнатну квартиру в м Херсоні , та разом з старшим сином приймала участь у приватизації житла своїх батьків, де мають по ј права власності, тобто на половину разом.

На адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло заперечення щодо нарахованої суми заборгованості в розмірі 7 691,76, оскільки з даної довідки не вбачається з якого переліку складається загальна сума заборгованості. Заборгованість нарахована поза межами позовної давності, просила відмовити в задоволенні вимог про стягнення суми заборгованості в зв`язку з необґрунтованістю та порушенням строку позовної давності.

Представник служба у справах дітей Суворовської районної у м.Херсоні ради в судове засідання не з`явилася надала заяву про проведення засідання зі її відсутності. Також надано на адресу суду пояснення в яких заперечувала проти визнання дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратившими право користування житловим приміщенням.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Херсонське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих (надалі - Херсонське УВП УТОГ) на підставі постанови Президії Центрального правління Українського товариства глухих №155 від 21.11.2000 року та акту передачі об`єктів нерухомого майна є балансоутримувачем гуртожитку, розташованого в АДРЕСА_2 власником якого на підставі свідоцтва про право власності від 18 серпня 2000 року, виданого на підставі рішення №342 виконавчого комітету Херсонської міської ради є Українське товариство глухих. ( а.с.14-17)

04 червня 2010 року, на підставі рішення спільного засідання профкому, адміністрації та бюро первинної організації Херсонського УВП УТОГ видан дозвіл № 36 від 01.07.2010р. відповідно якого , ОСОБА_5 разом з сином ОСОБА_2 ,2007 року народження заселено до кімнати № 63 площею 12 м.кв. без реєстрації на період роботи на УВП УТОГ в гуртожитку підприємства за адресою: АДРЕСА_2 .( а.с.22-23)

04.06.2010 року між Херсонським УВП УТОГ та ОСОБА_6 укладеного договір найму вищезазначеної житлової площі відповідно якого наймодавець надає наймачу на членам її сім`ї - ОСОБА_2 у користування вищезазначену кімнату. Термін дії договору зазначено: на період роботи на підприємстві.( а.с.24-25)

27.09.2011р. на підставі рішення спільного засідання профкому, адміністрації та бюро первинної організації Херсонського УВП УТОГ ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_2 , зареєстровані в гуртожитку . ( а.с.26)

07.03.2012р. на підставі рішення спільного засідання профкому, адміністрації та бюро первинної організації Херсонського УВП УТОГ ОСОБА_1 надана у користування друга кімната в„– 62 у гуртожитку ( а.с.27)

18.01.2012р. між Херсонським УВП УТОГ та ОСОБА_6 укладеного договір найму згідно якого ОСОБА_1 надана у строкове платне користування для проживання кімната в„– 62 та 63 загальною житловою площею 27 кв.м в гуртожитку за адресою : АДРЕСА_2 Разом з наймачем дозволено поселити членів сім`ї: сина ОСОБА_2 та чоловіка ОСОБА_4 . Строк дії договору до 12.01.2018 року

Згідно п.3.2.5. договору найму наймач має право зберігати за собою за погодженням з наймодавцем і на термін, узгоджений з ним, але не більше, ніж на 6 місяців право користування житловим приміщенням у разі своєї тимчасової відсутності чи відсутності членів його сім`ї на підставах і в межах строків, передбачених законодавством, або додатком до цього договору. ( а.с.30-31)

24.05.2016р. ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта за ст.40 п.1 КЗпП України в зв`язку зі скороченням штату.( а.с.32)

Відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Суворовським районним у м.Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 про що зроблено актовий запис № 122. Батьками зазначені ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . ( а.с.39)

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання № 16-14-4089 від 31.05.2017р. виданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради - ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . ( а.с.40)

Згідно акту від 21.01.2020р. складеного комісією Українського товариства глухих вбачається, що під час перевірки встановлено, що з червня 2019 року в кімнатах АДРЕСА_7 ОСОБА_1 та члени її сім`ї - чоловік ОСОБА_4 , та діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не проживають.( а.с.33)

Відповідно до інформаційної довідки № 200665218 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира площею 61 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_5 . Крім того ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 є співвласниками по ј частині кожний приміщення АДРЕСА_8 . (а.с.42 -45).

Допитані в судовому засідання свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , показали, що знають ОСОБА_1 , з якою поруч раніше проживали у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 . але з червня 2019 року ОСОБА_1 зі своєю сім`єю покинула гуртожиток, забравши свої речі, вивезла меблі. Натомість у кімнатах, які вона займала, стали проживати сторонні особи, начебто кума ОСОБА_1 із співмешканцем, які ні з ким не спілкуються, двері не відчиняють.

Нормами частини 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Главою 4 ЖК України не передбачено можливості визнати особу, яка користується житловим приміщенням у гуртожитку, такою, що втратила право користування зазначеним приміщенням.

Відповідно до ст. 124 ЖК України, робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до статті 127 ЖК України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

У статті 130 ЖК України передбачено, що порядок користування житловою площею в гуртожитках визначається законодавством України.

Згідно зі ст. 132 ЖК України, сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням.

Оскільки правовий режим відповідної категорії гуртожитків згідно з Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків та Законом України Про приватизацію державного житлового фонду прирівняно до правового режиму житлових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду, то до мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються вимоги статей 71, 72 ЖК України.

Згідно зі ст.ст.71,72 ЖК України у разі відсутності без поважних причин в житловому приміщенні більше шести місяців наймача або членів його сім`ї в судовому порядку зазначені особи визнаються такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Суд не приймає до уваги акт складений комісією Служби у справах дітей 02.03.2020р. оскільки даний акт не підтверджує факту постійного проживання відповідачів за вказаною адресою. Більш того, в акті зазначено про те, що ОСОБА_1 працює у м.Києві та діти також навчаються у м.Києві. Сама відповідач ОСОБА_1 пояснила в судовому засіданні, що для складання даного акту відпросилася з роботи та прибула з дітьми в гуртожиток за домовленістю з органом опіки та піклування, оскільки даний акт був необхідний для доручення до матеріалів цивільної справи, де вирішується питання позбавлення батьківських прав її колишнього чоловіка - батька старшого сина.

Таким чином на ствердження добровільного вибуття з гуртожитку суд бере до уваги вивезення відповідачем майна, виїзд до іншого населеного пункту, навчання дітей в іншому місті, що свідчать про обрання ОСОБА_1 іншого місця проживання.

Відповідно до акту від 21.01.2020р відповідачі та діти фактично в них не проживають з червня 2019 року в гуртожитку , що також підтвердили свідки.

Поштова кореспонденція, направлена судом на адресу реєстрації відповідачів, повернута без вручення за закінченням встановленого строку зберігання.( а.с.125-128)

Наявність поважних причин, з якими чинне законодавство України пов`язує можливість збереження житлового приміщення за відповідачем та членами її сім`ї понад 6 місяців, судом не встановлено.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 без поважних причин не проживає у зазначеному гуртожитку тривалий час, більший ніж 6-ть місяців, крім того, має на праві власності інше житло, а тому за правилами ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР втрачає право на користування кімнатами у гуртожитку.

Виходячи з вищевикладеного , враховуючи наявність достатніх доказів не проживання відповідача та членів її сім`ї ( дітей) у гуртожитку протягом тривалого періоду (більше шести місяців) з червня 2019 року, враховуючи звільнення ОСОБА_1 з підприємства позивача, яким надавався дозвіл на проживання, як працівнику підприємства, а також закінчення строку дії договору найму 12.01.2018 року, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_1 та її дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо позовних вимог про визнання ОСОБА_4 втратившим право користування житловим приміщенням гуртожитку, суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, оскільки останній не зареєстрований в гуртожитку, що встановлено з довідки (а.с 57) відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб міської ради та копії паспорту (а.с.41) .

Стосовно позовних вимог щодо стягнення заборгованості з житлово-комунальних послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно із положеннями статті 68 Житлового кодексу України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Згідно статті 162 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки визначені угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у аналогічній за обставинами справі № 6-2951цс15.

Відповідно до п.2.11 Правил проживання у гуртожитку Херсонського УВП УТОГ, п.5 розділу III Положення про гуртожиток Херсонського УВП УТОГ проживаючі в гуртожитку особи зобов`язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею (ліжко-місцем) та за комунальні послуги. Відповідно до п.2.2.2 договору найму відповідачка зобов`язувалася дотримуватися вказаних правил.

Згідно довідки про нараховану суму заборгованості за надані житлового-комунальні послуги за період з 06.2016р. по 01.2020р. ОСОБА_1 має загальну заборгованість в розмірі 14 190,72 грн. З наданого розрахунку вбачається, що сума заборгованості нарахована з лютого 2017 р. ( а.с.142-148).

Таким чином суд не приймає до уваги заявлену відповідачем вимогу про застосування строків позовної давності, оскільки нарахована сума заборгованості в межах строків позовної давності.

Позивачем надано квитанції від 25.04.2020р. про сплату заборгованості за житлово-комунальні послуги на загальну суму 11 582, 35 грн. ( а.с.92-94).

Таким чином залишок заборгованості відповідача, з урахуванням заявлених вимог, становить 2608,37грн.

Відповідно довідки позивача № 20/09-92 від 29.09.2020р. виданої директором Херсонського УВП УТОГ станом на 01.01.2020р. з урахуванням погашеної заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за надані житлового-комунальні послуги в сумі 2064,22грн.

Дана сума заборгованості сторонами не спростована.

Довідка № 20/09-94 від 30.09.2020р. про заборгованість відповідача в розмірі 7691,76грн не може бути прийнята судом до уваги, оскільки вона суперечить довідці наданої позивачем № 20/09-92 від 29.09.2020р. та надана після початку розгляду справи по суті .( а.с.179)

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Плата за комунальні послуги з малолітньої особи не стягується, оскільки відповідно до статті 31 Цивільного кодексу України малолітні особи мають часткову цивільну дієздатність.

Позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягають частковому задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості житлово-комунальні послуги підлягають частковому задоволенню в зв`язку з частковим погашенням боргу та стягненню підлягає сума в розмірі 2064,22 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, та суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 4204,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,72, 124,127, 130, 132, 162, ЖК України ст.ст.15-16,525,541 ЦК України ст.ст. 11-13, 76-77, 81, 141, 263-265, 268,272-274, 279, 354, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Херсонського учбово-виробничого підприємства Українське товариство глухих до ОСОБА_1 яка діє у своїх інтересах та інтересах дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 третя особа: Служба у справах дітей Суворовської районної у м.Херсоні ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням гуртожитку за адресою АДРЕСА_9 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонського учбово-виробничого підприємства Українське товариство глухих 2064 ( дві тисячі шістдесят чотири ) гривні 22 коп. в рахунок погашення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, яка виникла станом на 01.01.2020р.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонського учбово-виробничого підприємства Українське товариство глухих судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири ) гривні 00 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі через Херсонській міський суд Херсонської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: Херсонське учбово-виробниче підприємство Українське товариство глухих, юридична адреса 73036 м.Херсон вул. Університетська, 179, ЄДРПОУ 03972809.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт НОМЕР_5 зареєстрований АДРЕСА_10 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований: АДРЕСА_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 : АДРЕСА_1 . свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .

Суддя Я.В.Войцеховська

Текст рішення складено 20.10.2020 року.