Постанова

від 22.04.2010 по справі 14/626

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2010 р.                                                           Справа № 14/626  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Ільїн О.В. ,  Камишева Л.М.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Цюпка О.В., дор. № 1 від 11.08.2009 р.

відповідача за первісним позовом -  ОСОБА_2, дор. від 20.04.2010 р.

2-го відповідача за зустрічним позовом - не з'явився

3-го відповідача за зустрічним позовом - не з'явився

третіх осіб за зустрічним позовом - 1. не з'явився

                                                           2. не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом вх. № 546С/1-9 та відповідача за первісним позовом вх. № 547С/1-9 на рішення господарського суду Сумської області від 01.02.10 по справі № 14/626

за позовом ЗАТ "Вікторія +", м. Київ

до   Приватного підприємства "Комерсант", м. Ромни

про визнання недійсними договорів

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Комерсант", м. Ромни

до 1. ЗАТ "Вікторія +", м. Київ  

    2. Виконавчого комітету Роменської міської ради, м. Ромни  

    3.  КП "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації", м. Ромни

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -

1. Роменське колективне швейне підприємство "Пролісок", м. Ромни

2. ТОВ "Янді-1", м. Київ

про визнання права власності, зобов'язання вчинити певні дії, визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Роменської міської ради № 183 від 16.06.2004 р. та свідоцтва про право власності

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.02.2010 р. по справі № 14/626 (суддя Левченко П.І.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано частково недійсним п. 1.11 рішення Виконкому Роменської міської ради від 16.06.2004 р. № 183 щодо оформлення права власності на нежитлове нерухоме майно (адміністративний будинок) загальною площею 430,9 м2 за адресою: м. Ромни, бульвар Московський, 1, за Закрити акціонерним товариством "Вікторія +" в частині визнання права власності на вбудовані нежитлові приміщення: "2-3" площею 14,8 м2, "2-4" площею 24,5 м2, "3-2" площею 4,2 м2, "2-4" площею 5,2 м2, "1" площею 27 м2, "8" площею 14,6 м2, "7" площею 15,5 м2, "6" площею 15,5 м2, туалет "2" площею 3,6 м2. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено. Стягнено з ЗАТ "Вікторія +" на користь ПП "Комерсант" 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач за первісним позовом з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічних вимог не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи,  порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та прийняти нове, яким зустрічний позов задовольнити повністю.

Відповідач за первісним позовом надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить  залишити рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову без змін, а апеляційну скаргу позивача за первісним позовом без задоволення.

Позивач за первісним позовом вважає рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог законним і обґрунтованим, просить залишити його в цій частині без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

2-й та 3-й відповідачі та треті особи за зустрічним позовом відзиви на апеляційній скарги не надали, своїх представників в судове засідання не направили, про час  та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні зворотні повідомлення, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення  судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України,   заслухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Закрите акціонерне товариство “Вікторія+” звернулось до господарського суду Сумської області з позовом, з урахуванням наданих заяв про доповнення позовних вимог, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 17.02.2003 р. та від 14.04.2003 р., укладених між ЗАТ “Вікторія +” та ПП “Комерсант”. Також просило визнати недійсним договір уступки права вимоги від 11.07.2003 р. у зв‘язку з його невідповідністю вимогам ст. 44 ЦК УРСР 1963 р. Крім того, позивач просив визнати недійсним залік взаємних вимог від 14.07.2003 р. як такий, що суперечить ст. 217 ЦК УРСР, оскільки його проведено за відсутності взаємного грошового зобов‘язання ЗАТ "Вікторія+" перед ПП “Комерсант”.

Приватне підприємство “Комерсант” звернулось до господарського суду Сумської області із зустрічною позовною заявою, в якій, з урахування додаткового обґрунтування позовних вимог, просило суд  визнати за ним  право власності на нежитлові вбудовані приміщення "2-3" площею 14,8 м2, "2-1" площею 24,5 м2, "3-2" площею 4,2 м2, "2-4" площею 5,2 м2,  загальною площею 44,8 м2, розташовані за адресою: м. Ромни, бул. Московський, 1; зобов'язати ДКП "Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації" здійснити державну реєстрацію права власності за ПП "Комерсант" на вбудовані нежитлові приміщення "2-3" площею 14,8 м2, "2-1" площею 24,5 м2, "3-2" площею 4,2 м2, "2-4" площею 5,2 м2, загальною площею 44,8 м2, розташовані за адресою: м. Ромни, бул. Московський, 1; визнати частково недійсним п. 1.11 рішення Виконавчого комітету Роменського міськвиконкому № 183 від 16.06.2004 р. щодо оформлення права власності на нежитлове рухоме майно (адміністративний  будинок) загальною площею 430,9 м2 за адресою: бульвар Московський,1, за Закритим акціонерним товариством "Вікторія +" в частині визнання права власності на вбудовані нежитлові приміщення: "2-3" площею 14,8 м2, "2-1" площею 24,5 м2, "3-2" площею 4,2 м2, "2-4" площею 5,2 м2, "1" площею 27 м2, "8" площею 14,6 м2, "7" площею 15,5 м2, "6" площею 15,5 м2, туалет "2" площею 3,6 м2; визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (адміністративний будинок) загальною площею 430,9 м2 за адресою: м. Ромни, бул. Московський, 1 за ЗАТ "Вікторія +" в частині визнання права власності на вбудовані нежитлові приміщення : "3" площею 14,8 м2,  "2-1" площею 24,5 м2, "3-2" площею 4,2 м2, "2-4" площею 5,2 м2, "1" площею 27 м2, "8" площею 14,6 м2, "7" площею 15,5 м2, "6" площею 15,5 м2, туалет "2" площею 3,6 м2.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів купівлі-продажу від 17.02.2003 р. та від 14.04.2003 р., укладених між ЗАТ "Вікторія +" (продавець) та ПП "Комерсант" (покупець), за актами здачі приймання від 14.04.2003 року ЗАТ "Вікторія +" передало, а ПП "Комерсант" прийняло у власність вбудовані нежитлові приміщення: "1" площею 27 м2, "8" площею 15,5 м2, "6" площею 15,5 м2, туалет "2" площею 3,6 м2, "2-3" площею 14,8 м2, "2-1" площею 24,5 м2, "3-2" площею 4,2 м2 та "2-4" площею 5,2 м2, що розташовані в будинку № 1 на бульварі Московському в місті Ромни Сумської області.

В обґрунтування позовних вимог за первісним позовом  про визнання недійсними вказаних договорів купівлі-продажу, ЗАТ "Вікторія +" посилається, зокрема, на те, що зазначені договори не відповідають вимогам ст. 47 закону України "Про господарські товариства", якою передбачено вирішення всіх питань діяльності підприємства виконавчим органом акціонерного звариства (правлінням, директором тощо) за винятком віднесених Статутом товариства до компетенції Загальних зборів і Спостережної ради .

Пунктами 8.6.6, 8.7 Статуту ЗАТ "Вікторія +" передбачено попереднє погодження операцій розпорядження нерухомим майном Спостережною радою.

Спостережна рада ЗАТ "Вікторія+" відмовила директору товариства в наданні згоди на продаж зазначених вище нежитлових приміщень на своєму засіданні 03.02.2003 р. ( протокол № 5 від 03.02.2003 р.).

Заперечуючи проти позовних ЗАТ "Вікторія +", ПП "Комерсант" посилається на п. 8.6.5 статуту ЗАТ "Вікторія +", відповідно до якого компетенція Спостережної ради визначається Статутом та Положенням про Спостережну раду товариства.

Відповідно до п. 8.6.6. Статуту ЗАТ "Вікторія+" компетенція Спостережної ради визначається Статутом та Положенням про Спостережну раду ЗАТ "Вікторія +", яке затверджено в порядку, передбаченого для затвердження  цього Статуту  та змін до нього.

Таким чином, на думку відповідача, положення Статуту щодо Спостережної ради деталізується положенням про Спостережну раду.

Підпунктом 15 пункту 3.1 Положення про Спостережну раду в редакції, яка була чинною під час укладення спірних договорів, компетенція Спостережної ради щодо погодження проведення операцій з нерухомим майном обмежується ціновим критерієм вартості нерухомого майна - 2000 мінімальних заробітних плат, діючих на момент операцій, тобто, операції з нерухомим майном вартістю менше ніж 2000 мінімальних зарплат не підлягали погодженню Спостережною радою ЗАТ "Вікторія +".

Рішенням  господарського суду Сумської області  від   10.05.2007 р.  у справі № 17/215-07 за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ "Вікторія +" про визнання  недійсним з моменту затвердження пп. 15 п. 3.1 Положення про Спостережну раду в частині встановлення суми погодження операцій з нерухомим майном еквівалентної 2000 мінімальних заробітних плат,    залишеним   без   змін       постановою       Харківського       апеляційного господарського   суду від   02.07.2007 р.  в задоволенні   позову   ОСОБА_3 було відмовлено, однак постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2007 р. рішення від 10.05.2007 р. та постанова від 02.07.2007 р. у справі № 17/215-17 були скасовані і справу було направлено на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Сумської області   від 03.12.2007 р.  у справі № 17/215-07 позов ОСОБА_3 до ЗАТ "Вікторія+" був задоволений та   визнано недійсним  з  моменту затвердження  пп. 15  п. 3.1  Положення   про Спостережну раду ЗАТ "Вікторія+" в частині   встановлення   суми   погоджуваних операцій з нерухомим майном еквівалентної 2000 мінімальних заробітних плат. Вказане рішення   набрало   законної   сили   в січні   2008 р.   і було   залишене   без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2008 р.

Таким чином, на думку позивача, вказаним рішенням господарського суду Сумської області підтверджується необхідність отримання директором товариства попередньої згоди Спостережної ради на укладення договорів купівлі-продажу від 17.02.2003 р. та від 14.04.2003 р.

Позивач в апеляційній скарзі також зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні справи повинен був керуватись ст. 29 ЦК  України в редакції 1963 р. і невірно застосував норми ст. 63 ЦК України (в редакції 1963 року.

          Однак колегія суддів не погоджується з вказаним твердження позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу України в редакції 1963 р. угода,  укладена від  імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з  перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки   для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Наступне схвалення угоди особою,   яку   представляють,   робить угоду дійсною з  моменту її укладення".

Суд першої інстанції дійшов  вірного висновку про те, що ЗАТ "Вікторія+" послідовно і однозначно  схвалювало угоди купівлі-продажу після їх укладення, зокрема,  передало приміщення за актами приймання-передачі,  отримало кошти за продані приміщення, видало податкові накладні, здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог. Судом також вірно встановлено, що кошти за одним із договорів ЗАТ "Вікторія+" почало повертати лише після проведення ПП "Комерсант" повної оплати, яка проводилась частинами.

Отже, суд першої інстанції вірно застосував норму матеріального права до правовідносин, що склалися, а саме,  ст. 63 ЦК України в редакції 1963 р.

Що стосується посилань позивача на необхідність отримання директором згоди у Спостережної ради на продаж приміщень, які склали предмет спірних договорів, а також на те, що  вже саме собою ненадання згоди Спостережною радою на відчуження приміщень виключає будь-яке схвалення угод про їх відчуження, колегія суддів вважає за необхідне  зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ч. 2 п.1.1. Статуту ЗАТ "Вікторія+" товариство створене на підставі рішення засновників і Установчого договору про створення ЗАТ "Вікторія+" від 19.11.01. р.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" та розділу 8 Статуту ЗАТ "Вікторія+"  вищим органом товариства є загальні збори товариства.

До компетенції загальних зборів товариства відноситься, зокрема, затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства.

Відповідно ст. 46 вказаного Закону в акціонерному товаристві з числа акціонерів товариства може створюватися рада акціонерного товариства (Спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом,   контролює  і  регулює  діяльність  товариства  і  регулює  діяльність  правління.

Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (Спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Відповідно до п.8.6.5. Статуту ЗАТ "Вікторія +" компетенція Спостережної ради і Голови Спостережної ради визначається Статутом та Положенням про Спостережну раду товариства, отже, сам Статут містить посилання на його деталізацію (в тому числі і в частині компетенції Спостережної ради) Положенням про Спостережну раду.

Положенням про Спостережну раду деталізуються обов'язки Спостережної ради щодо контролю за діяльністю виконавчого органу товариства. Але, ні Статут, ні Положення не закріплюють за Спостережною радою прав затверджувати угоди (п. "ж" статті 41 Закону України "Про господарські товариства"), чи забороняти їх укладення.

Відповідно до п. 8.6.6. Статуту ЗАТ "Вікторія +" компетенція Спостережної ради і Голови спостережної ради визначається Статутом та Положенням про Спостережну раду товариства, яке затверджено в порядку, який передбачений для затвердження цього статуту, та змін до нього. Таким чином, положення Статуту щодо Спостережної ради деталізуються і уточнюються Положенням про Спостережну раду.

Отже, на час укладення спірних угод керівник ЗАТ "Вікторія+" міг укладати угоди щодо майна товариства, вартість якого менше 2000 мінімальних заробітних плат і це не потребувало попереднього погодження із Спостережною радою.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою заступника прокурора м. Ромни від 12.02.2004 р., який за результатами проведеної перевірки дотримання вимог чинного законодавства по факту відчуження нежитлових приміщень директором ЗАТ "Вікторія+" Глущенком О.М. всупереч заборони спостережної ради підприємства порушив 12.02.2004 р. кримінальну справу за ч. 2 ст. 364 КК України. Постановою прокурора міста Ромни від 24.02.2004 р., який після встановлення, що згода спостережної ради підприємства на укладення договорів купівлі - продажу приміщень Глущенку О.М. давалась, скасував постанову про порушення кримінальної справи.

Той факт, що спостережною радою давалася згода на укладення спірних договорів купівлі-продажу підтверджується письмовими доказами - поясненнями членів спостережної ради, допитаних в якості свідків і попереджених про кримінальну відповідальність. Сукупність пояснень цих осіб вказує на те, що в наданні згоди спочатку було відмовлено, а потім згода була надана.

Таким чином, твердження позивача про те, що Глущенко О.М. під час укладення угод діяв з перевищенням повноважень, а саме, без попередньої згоди спостережної ради, спростовується вищевказаними доказами у справі.

Слід також зазначити, що на момент укладення договорів як Статут ЗАТ "Вікторія +", так і Положення про Спостережну раду товариства, зокрема пп. 15 п. 3.1., були чинними. Спору щодо їх чинності не було. Тому безпідставним є посилання позивача на ту обставину, що рішенням господарського суду Сумської області у справі №17/215-07, відповідно до якого визнано недійсним пп. 15 п. 3.1. Положення про спостережну раду, оскільки, незважаючи на те, що вказаним рішенням  пп. 15 п. 3.1. Положення про Спостережну раду визнано недійсними з моменту його затвердження, це не може впливати на дійсність договорів, укладених під час, коли він був чинним.

Враховую викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Вікторія +" про визнання   недійсними   договорів   купівлі-продажу від 17.02.2003 р. та від 14.04.2003 р.

Що стосується позовних вимог ЗАТ "Вікторія +" про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 11.07.2003 р., укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_2 (первісним кредитором) та ПП "Комерсант" (новим кредитором) у зв'язку з невідповідністю його вимогам статті 44 ЦК України в редакції 1963 р., оскільки примірник договору, надісланий на адресу ЗАТ "Вікторія +", не підписаний підприємцем ОСОБА_2, то вони також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 197, 202 ЦК України в редакції 1963 р. уступка вимоги кредитором іншій собі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. Уступка вимоги і перевід боргу основані на угоді, укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі.

Частиною 2 статті 44 ЦК України в редакції 1963 р. визначено, що письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Однак відповідно до ст. 45 ЦК України в редакції 1963 р. недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за  собою недійсність годи лише у разі, якщо такий наслідок прямо передбачений в законі.

Вказаною статтею  не передбачено, що непідписання угоди особою, яка її укладає, тягне за собою недійсність укладеної угоди.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмови  в задоволенні цієї частині позовних вимог.

ЗАТ "Вікторія +" також просить визнати недійсним на підставі ст. 48 ЦК України в редакції 1963 р.  залік взаємних  вимог від 14.07.2003 р.  на суму 4190,57 грн. між  ЗАТ "Вікторія +" та ПП "Комерсант", посилаючись  на відсутність взаємного   грошового зобов'язання  ЗАТ "Вікторія +" перед  ПП "Комерсант" та на те, що цей залік суперечить ст. 217 ЦК України в редакції 1963 р.

Вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2003 р. ПП "Комерсант" звернулося до ЗАТ "Вікторія+" з листом, в якому повідомляло про проведення заліку взаємних зобов'язань за договором  купівлі-продажу вбудованих приміщень від 17.02.2003 р. та про припинення грошового зобов'язання ПП "Комерсант" перед ЗАТ "Вікторія+" як частковою оплатою грошових коштів в сумі 4500 грн., так і зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на суму 4190,57 грн.

Відповідно до ст. 217 ЦК України в редакції 1963 р. зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування досить заяви цієї сторони.

Таким чином,  суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ЗАТ "Вікторія +" в цій частині  задоволенню не підлягають, оскільки лист  від 14.07.2003 р., яким ПП "Комерсант" повідомило позивача про проведення заліку взаємних зобов'язань не є угодою у розумінні статті 41 ЦК України в редакції 1963 р., отже,  такий залік не може бути визнаний  недійсним   на підставі статті   48 ЦК

України в редакції 1963 р. чи з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

          Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні первісного позову у повному обсязі.

          Що стосується тверджень позивача, викладених в апеляційній скарзі, стосовно  порушення норм процесуального права, зокрема, стосовно того, що після повернення Вищим Господарським судом справи на новий розгляд, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 4-6 ГПК України та незважаючи на повторне від 17.08.2009 р. клопотання позивача про колегіальний розгляд справи, розглянув її одноособово, то вони не можуть бути підставою для скасування рішення, виходячи з наступного.

          Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2009 р., вказана справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

          Законодавець не визначає правил формування складу суду для розгляду конкретних справ у суді першої інстанції. Виходячи зі змісту ст. 24 Закону України "Про судоустрій", формування складу суду є повноваженням голови місцевого суду. Враховуючи категорію і складність справи, голова суду першої інстанції визначив одноособовий склад суду при новому розгляді справи. Тим же складом суду (одноособовим без заміни судді) було прийняте оскаржуване рішення. Заявлене представником ЗАТ "Вікторія+" клопотання про колегіальний розгляд справи не є обов'язковою підставою для розгляду справи саме у колегіальному складі.

          Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом у незаконному складі суддів.

          Незаконність складу колегії суддів може полягати в тому, що: а) справу  розглянуто особами, які не є суддями; б) справу розглянуто суддями, які не є суддями даного суду; в) справу розглянуто суддями, яким було заявлено відвід з підстав, зазначених у ст. 20 ГПК, але в задоволенні якого було відмовлено.

          Отже, підстави вважати, що справу розглянуто незаконним складом суду, відсутні як і відсутні підстави вважати, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм ст. 4-6 та п.1 ч. 3 ст. 104 ГПК України.

          Що стосується рішення суду першої інстанції про часткове задоволення зустрічного позову, то воно також в цій частині підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

          У зустрічному позові  ПП "Комерсант", зокрема, просить суд визнати за ним право власності на нежитлові вбудовані приміщення "2-3" площею 14,8 м2, "2-1" площею 24,5 м2, "3-2" площею 4,2 м2, "2-4" площею 5,2 м2 загальною площею 44,8 м2, розташовані за адресою: м. Ромни, бульвар Московський, 1.

          Як вбачається з відзиву на позов КП "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації", що згідно з архівною інвентарною справою нежитлові приміщення за адресою:  м. Ромни,  б. Московський,1, а саме: приміщення "1" площею 27 м2, "8" площею 14,7 м2, "7" площею 15,5 м2, "6" площею 15,5 м2, "2-3" площею 14,8 м2, "2-1" площею 24,5 м2, "3-2" площею 4,2 м2, "2-4" площею 5,2 м2, зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю "Янді-1" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконкомом Роменської міської ради 29.04.2009 р.

          Оформлення права власності на даний об'єкт нерухомого майна проведено відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно згідно з документами, що підтверджують факт внесення Закритим акціонерним товариством "Вікторія +" об'єкта до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Янді-1".

          Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України в редакції 2003 р. право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Таким чином, враховуючи, що  на момент прийняття оскаржуваного рішення  право власності на спірні нежитлові приміщення зареєстроване в установленому порядку за ТОВ "Янді-1", яке є власником спірного майна на даний час, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ПП "Комерсант" про визнання за ним права власності на вказані нежитлові приміщення та про зобов'язання Комунального підприємства  "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" здійснити державну  реєстрацію права власності за ПП "Комерсант" на   вбудовані   нежитлові   приміщення "2-3" площею 14,8 м2, "2-4" площею 24,5 м2, "3-2" площею 4,2 м2, "2-4" площею 5,2 м2, загальною  площею 44,8 м2, розташовані в м. Ромни, бул.Московський,1, оскільки приміщення зареєстровані на праві власності за ТОВ "Янді-1".

          Зустрічні позовні вимоги ПП "Комерсант" про визнання частково недійсним п. 1.11 рішення  Виконкому  Роменської  міської ради  від   16.06.2004  р.  №   183   щодо оформлення   права   власності   на   нежитлове   нерухоме   майно   (адміністративний

будинок) загальною площею 430,9 м2 за адресою: м. Ромни, бульвар Московський, 1,  за Закритим акціонерним товариством "Вікторія +" в частині визнання права власності на вбудовані нежитлові приміщення: "2-3" площею 14,8 м2, "2-4" площею 24,5 м2, "3-2" площею 4,2 м2, "2-4" площею 5,2 м2, "1" площею 27 м2, "8" площею 14,6 м2, "7" площею 15,5 м2, "6" площею 15,5 м2, туалет "2" площею 3,6 м2 є правомірними та обґрунтовано  задоволені судом першої інстанції, оскільки дійсно при прийняття вказаного рішення не було враховано, що вище перелічені нежитлові приміщення за договорами купівлі продажу від 17.02.2003 р.  та від 14.04.2003 р. були продані Закритим акціонерним товариством "Вікторія+" Приватному підприємству "Комерсант" та передані останньому у власність за актами здачі-приймання від 14.04.2003 р.

          Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання частково   недійсним свідоцтва   про право власності   на нежитлове   нерухоме майно   (адміністративний будинок) загальною площею 430,9 м2 за адресою : м. Ромни , бульвар Московський, 1, за Закритим   акціонерним  товариством "Вікторія +" в частині визнання права власності на вбудовані нежитлові приміщення: "2-3" площею 14,8 м2, "2-4" площею  24,5 м2, "3-2" площею 4,2 м2, "2-4" площею 5,2 м2, "1" площею 27 м2, "8" площею 14,6 м2, "7" площею 15,5 м2, "6" площею 15,5 м2, туалет "2" площею 3,6 м2, оскільки свідоцтво про право власності на первинний об'єкт майна не є правовстановлювальним документом і не може виступати предметом спору. Належним предметом спору в даному випадку є рішення виконкому Роменської міської ради від 16.06.2004 р. № 183 у відповідній частині, що стосується оформлення державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення нерухоме майно.

          На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив зустрічні позовні вимоги.

          06.04.2010 р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшла заява ПП "Комерсант" про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову шляхом заборони іншим особам відчужувати нежитлові приміщення, що знаходяться в м. Ромни, бул. Московський, 1: "1" площею 27 м2, "8" площею 14,6 м2, "7" площею 15,5 м2, "6" площею 15,5 м2, "2-3" площею 14,8 м2, "2-4" площею  24,5 м2, "3-2" площею 4,2 м2, "2-4" площею 5,2 м2.

          Колегія суддів розглянула заяву відповідача та дійшла висновку про відмову у її задоволенні.

          Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          В даному випадку колегія суддів дійшла висновку, що невжиття вказаних заходів забезпечення зустрічного позову не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, тому задоволення заяви відповідача не є доцільним.

          Крім того, слід зазначити, що в судовому засіданні представник відповідача не наполягав на задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову.

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення законно, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись  статтями  91, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

У задоволенні заяви відповідача про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову відмовити.

У задоволенні апеляційних скарг позивача та відповідача відмовити.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.02.2010 р. по справі № 14/626 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Бондаренко В.П.  

                                 Судді                                                                    Ільїн О.В.  

                                                                                                               Камишева Л.М.  

Повний текст постанови підписаний 23.04.2010 р.