Рішення

від 23.10.2020 по справі 420/5478/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5478/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Сердюк І.С.

сторін:

позивач: Ходирєв Ю.В. (представник за довіреністю)

відповідач: Жукова Т.О. (в порядку самопредставництва)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг» (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 8/5, кв. 64; код ЄДРПОУ 34738066) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 90030508 від 08.01.2020р., -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 жовтня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Райзинг до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просив визнати протиправними дії щодо складання податкового повідомлення-рішення Головного управ ління ДПС в Одеській області № 90020508 від 08.01.2020 р.(форма Р ) про збільшення грошового зобов`язання ТОВ РАЙЗИНГ код за ЄДРПОУ 32428621 з податку на додану вартість на суму 228199,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 114 100,00 грн.

26.06.2020р. до суду від позивача надійшла заява, до якої додано копію платіжного доручення про сплату судового збору, позов приватного підприємства АО Райзинг до Головного управління ДПС в Одеській області у новій редакції, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 90030508 від 08.01.2020р. (форма Р ) про збільшення грошового зобов`язання ПП АО РАЙЗИНГ , код за ЄДРПОУ 34738066 з податку на додану вартість на суму 203983,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 101992,00 грн. (а.с. 12-16).

Ухвалою від 30 .0 6.2020 р. відкрито провадження по справі за вказаним позовом та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження (з викликом сторін); призначено судове засідання по справі на 16.07.2020 р.

Ухвалою суду від 16.07.2020 р., яка занесена до протоколу засідання, відкладено судове засідання на 18.08.2020р.

Ухвалою суду від 18.08.2020р. у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі відмовлено; призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання ; призначено підготовче засідання по справі на 17.09.2020 р.

Ухвалою суду від 17.09.2020 р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.10.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ПП АО РАЙЗИНГ у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України позивачем занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 203983 грн., в тому числі за травень 2019 року в сумі 203983 грн. Під час проведеного аналізу можливості виконання контрагентом позивача ТОВ САЙЛІТ господарських операцій встановлено, що останнім здійснюється закупівля товарів, які потребують значної кількості трудовитрат та значної кількості фахівців у сфері експедирування вантажів, реалізації різноманітного товару тощо, проте, на думку податкового органу, враховуючи зміст та технологічну специфіку надання вказаних операцій, наявну чисельність осіб на підприємстві, власними трудовими ресурсами ТОВ САЙЛІТ фактично не могло одночасно надавати послуги. Посилаючись на відсутність у ТОВ САЙЛІТ можливості вчинення господарських операцій, відповідач зазначив, що фактичного руху активів не відбувалось, в зв`язку з чим здійснено лише документальне оформлення операцій із вказаним контрагентом та складено первинні документи всупереч ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС в Одеській області відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 1768 від 14.11.2019р., направлень на перевірку проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП АО РАЙЗИНГ , код за ЄДРПОУ 34738066 з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ САЙЛІТ , код за ЄДРПОУ 42537750, за період з 01.05.2019р. по 31.05.2019р.

За наслідками перевірки складено акт № 490/15-32-05-08/34738066 від 04.12.2019р. (т.1, а.с.19-45), відповідно до висновків якого встановлено порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 203983 грн., в тому числі за травень 2019 року в сумі 203983 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 90030508 від 08.01.2020р., яким ПП АО РАЙЗИНГ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 305975,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 203983 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 101992,00 грн. (т.1, а.с. 18).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно акта перевірки, копію наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 1768 від 14.11.2019р. вручено під розписку головному бухгалтеру ПП АО РАЙЗИНГ Степановій Оксані Юріївні.

З направленням на право проведення перевірки ознайомлено під підпис 21.11.2019р. головного бухгалтера ПП АО РАЙЗИНГ Степанову Оксану Юріївну.

Перевірку проведено з відома директора ПП АО РАЙЗИНГ Прохорова Ігоря Олександровича та в присутності головного бухгалтера ПП АО РАЙЗИНГ Степанової Оксани Юріївни.

Згідно акта перевірки за період з 01.05.2019р. по 31.05.2019р. ПП АО РАЙЗИНГ задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 213983 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.05.2019р. по 31.05.2019р. встановлено його завищення у сумі 203983 грн., в тому числі за травень 2019р. в сумі 203983 грн.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За приписами п. 198.2 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Статтею 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Згідно п. 2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що 26.04.2019р. між ПП АО РАЙЗИНГ (замовник) та ТОВ САЙЛІТ укладено договір №26-Д5, предметом якого є надання послуг по супроводженню рідких вантажів, які перевозяться по території України залізничним видом транспорту (т.1, а.с. 48-53).

За умовами вказаного договору замовник зобов`язаний повідомити виконавця про найменування і передбачувану кількість вантажу, що підлягає супроводженню, пункту відправлення та призначення, номерів вагонів, шляхом подання заявки по електронній пошті на адресу виконавця, не пізніше 24 годин до передбачуваного часу початку надання послуг.

26.04.2019р. між ПП АО РАЙЗИНГ (замовник) та ТОВ САЙЛІТ укладено додаткову угоду до договору №26-Д5 від 26.04.2019р., якою визначено, що вартість послуг із супроводження вантажу на підставі цієї додаткової угоди становить 17,51 грн. за тонну (в т.ч. ПДВ) (т. 1, а.с. 54).

На підтвердження факту виконання умов договору №26-Д5 від 26.04.2019р., укладеного позивачем з ТОВ САЙЛІТ , надано засвідчені копії: рахунків-фактур: №0000450 від 31.05.2019р., №0000451 від 31.05.2019р., №0000456 від 31.05.2019р., №0000457 від 31.05.2019р., №0000458 від 31.05.2019р., №0000459 від 31.05.2019р., №0000460 від 31.05.2019р., №0000461 від 31.05.2019р., актів виконаних робіт (надання послуг): №450 від 31.05.2019р., №451 від 31.05.2019р., №456 від 31.05.2019р., №457 від 31.05.2019р., №458 від 31.05.2019р., №459 від 31.05.2019р., №460 від 31.05.2019р., №461 від 31.05.2019р. з додатками, заявки № 05/1, № 05/2, № 05/3 №05/4, №05/5, №05/6, 05/8 від 30.04.2019р. на супроводження вантажу на травень 2019 р. (т.1, а.с. 55-118).

Також позивачем надано докази на підтвердження фактичного здійснення ПП АО РАЙЗИНГ господарських операцій з контрагентом постачальником послуг ТОВ САЙЛІТ за період з 01.05.2019р. по 31.05.2019р. та використання цих послуг у своїй господарській діяльності, а також їх відображення у бухгалтерському обліку, зокрема засвідчені належним чином копії : актів виконаних робіт, актів приймання-передавання цистерн, актів проведення замірів, договорів, додаткових угод, карток рахунку 361, оборотно-сальдових відомостей, податкових накладних, банківських виписок, реєстраційних документів ТОВ САЙЛІТ тощо (т.1, а.с. 151-250; т.2, а.с. 1-250; т.3, а.с. 1-136; а.с. 155-209).

Суд зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом зроблені висновки про те, що суб`єкти підприємницької діяльності (контрагенти) не мали достатніх ресурсів, основних фондів, найманих працівників тощо для здійснення даних робіт, а здійснено лише формальне оформлення документообігу господарських операцій, а не їх фактичного проведення, і мінімізації сплати податків іншим підприємствам.

Вказані висновки контролюючого органу суд вважає безпідставними, оскільки їх зроблено на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІС Податковий блок , Архів електронної звітності (ЄРПН) та інше), які не є доказом, що підтверджують або спростовують правильність формування позивачем податкового кредиту. Суд дійшов висновку, що податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача необхідних ресурсів суд не бере до уваги, оскільки вказана обставина документально не підтверджена, крім того, сама по собі не впливає на реальність здійснених господарських операцій з надання послуг. Також суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.10.2020 р. у справі №160/2352/19.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, базуються на припущеннях, а контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України та заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 203983 грн .

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України» , зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на зазначене суд вважає, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 90030508 від 08.01.2020р. є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про необхідність присудити позивачу сплачений судовий збір у розмірі 5134,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг» (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 8/5, кв. 64; код ЄДРПОУ 34738066) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 90030508 від 08.01.2020р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 90030508 від 08.01.2020р.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг» (65065, Одеська область, м. Одеса, вул. Варненська, буд. 7, оф. 201; код ЄДРПОУ 34738066) судовий збір у розмірі 5134,50 грн. (п`ять тисяч сто тридцять чотири гривні 50 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.10.2020 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.