Рішення

від 23.10.2020 по справі 420/6067/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6067/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кано Строй до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кано Строй до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA500070/2020/000081/2 від 17.06.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

З метою здійснення митного оформлення товару, представником ТОВ Кано Строй ПП Трейд Бізнес Сервіс (декларантом) подано митну декларацію UA500070/2020/221423 від 15.06.2020 в якій митна вартість товару визначена за ціною рахунку-фактури.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією пакет документів

Одеською митницею Держмитслужби відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

17.06.2020 року декларантом отримано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500070/2020/00313 та Рішення про коригування митної вартості №UA500070/2020/000081/2, яким було скореговано митну вартість товарів, а саме, на підставі аналізу баз даних АСМО Інспектор та САІС Держмитслужби України, Одеською митницею Держмитслужби встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів є більшим.

Позивач не погоджується з винесеним рішенням відповідача, вважає його не обгрунтованим, таким, що суперечать чинному законодавству України.

Виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів с визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Рішення про коригування митної вартості товарів №UA00070/2020/000081/2 обґрунтоване наступним: подані документи містять розбіжності, не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, як зазначено у митній декларації та картці відмови в прийнятті митної декларації від 17.06.2020 року, в якій наведено перелік документів, що були надані митному органу, з якого вбачається що всі необхідні документи для підтвердження числових значень складових митної вартості товару було надано у повному обсязі.

Твердження митного органу щодо неподання документів, таких як: специфікації, в яких визначається кількість, комплектність та ціна товару; перекладу декларації країни відправлення; даних, що стосуються вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, тощо не відповідають дійсності.

Згідно п. 1.3. Договору № JL20200113 від 13.01.2020 року, найменування, комплектність, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю товару визначається у інвойсах, які слугують специфікаціями до Договору і які повинні бути направлені від продавця покупцю.

Крім цього, п. 5.3. Договору визначено, сторони домовилися, що ціни на товар, зазначені в інвойсах, включають в себе вартість товару, його упаковки і навантаження на транспортний засіб продавця, митне оформлення товару для експорту в країні відправлення, а також всі інші витрати продавця, пов`язані з експортуванням товару.

Необхідно зазначити, що всупереч вимогам ч. З ст. 53 МК України, митний орган не надсилав декларанту позивача письмову вимогу надати додаткові документи.

Коригування митної вартості товару, що здійснено відповідачем на підставі МД від 12.05.2020 №UA500020/2020/213258 (за аналогічними подібними товарами) суперечить вимогам митного законодавства.

Відомості з інформаційних баз даних мають ліпне допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та не мають більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 27.08.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником Одеської митниці Держмитслужби 10.09.2020 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером ОДЕСА ЦОКК 6530008686905.

Станом на 21.10.2020 року відзив, додаткові письмові докази Одеською митницею Держмитслужби суду не надані.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Товариство з обмеженою відповідальністю Кано Строй (ТОВ Кано Строй - далі) є юридичною особою, код ЄДРПОУ 42087340, знаходиться за адресою: Україна, 65496, Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Лиманка, Радужний масив ж/масиву Ульянівка , будинок 16/4, приміщення 9Н, виконує наступні види діяльності (за КВЕД): 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту відповідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

13.01.2020 року між ТОВ Кано Строй (Покупець) та Shenzhen Guangyulong trade Co.LTD (Продавець) укладений Договір № JL20200113, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов`язується прийняти та сплатити, а Покупець прийняти та оплатити товари господарського споживання (Товари) згідно з умовами даного Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, поставка Товару здійснюється на умовах FOB (порти Китаю), згідно ІНКОТЕРМС 2010, що передбачаються в специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, Продавець зобов`язується поставити продукцію в строки, що визначаються в специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору, ціна на Товар встановлюється в Доларах США і визначається для кожної поставки окремо та зазначається в інвойсах.

Загальна сума Договору складає 200000,00 (двісті тисяч) Доларів США (п.5.2 Договору).

Оплата за Товар здійснюється як у вигляді передплати та і у вигляді відстрочки платежу, що погоджується Сторонами у специфікаціях .

Сторони погодились передати один одному оригінали документів протягом 30 днів з дня здійснення поставки (п.п. 6.2. - 6.3. Договору).

З метою здійснення митного оформлення товару за Договором, представником декларанта Макаренко О.В. подано митну декларацію UA500070/2020/221423 від 15.06.2020 року в якій митна вартість товару була визначена за ціною договору.

Відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00313, представником декларанта до митного оформлення надані:

1) рахунок-проформа (Proforma invoice) № JL20200113 від 23.03.2020 року;

2) рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № JL20200113 від 23.03.2020 року;

3) коносамент (Bill of lading) №149001193006 від 05.05.2020 року;

4) автотранспортна накладна (Road consignment note) №0005997 від 13.06.2020 року;

5) навантажувальний документ (Bordereau) № 0005997 від 12.06.2020 року

6) декларація про походження товару (Declaration of origin) JL20200113 від 23.03.2020 року;

7) банківській платіжний документ, що стосується товару б/н від 29.04.2020 року;

8) документ, що підтверджує вартість перевезення товару №85-4 від 15.06.2020 року;

9) зовнішньоекономічний договір (контракт) .№ JL20200113 від 13.01.2020 року;

10) внутрішній договір (контракт) комісії №3 від 21.04.2020 року;

11) договір про надання послуг митного брокера №12/2019 від 18.04.2019 року;

12) інші некласифіковані документи (Акт про зважування №WGT165913 від 14.06.2020);

13) копі митної декларації країни відправлення №530420200040346196 від 23.04.2020 року;

17.06.2020 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA500070/2020/000081/2, в якому, зокрема зазначено, що у наданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

1) відповідно до пп. в) п.2 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 5.3 контракту JL20200113 від 13.01.2020 сторони домовилися, що ціни на Товар, зазначені в Інвойсах, включають в себе вартість Товару, його упаковки і навантаження, а також всі інші витрати Продавця, пов`язані з експортуванням Товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого не можливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) згідно п. 6.2 Контракту, оплата за Товар здійснюється як у вигляді передплати так і у вигляді відстрочки платежу, що погоджується Сторонами у специфікаціях, однак для митного оформлення специфікація не надавалась;

3) у зв`язку з тим, що переклад декларації країни відправлення не наданий, не можливо з`ясувати, що визначають числові значення, а саме числове значення 44079 .

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) у максимально наближений до митного оформлення час та з урахуванням кількості товару та найменування виробника товару є більшим: по товару №1 - МД від 12.05.2020 №UA5000/2020/213258 становить 3,87 дол. США/ кг.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією , опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття .

Відповідно до ст. 6 Конвенції Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення .

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 …Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. , яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір в даній справі виник в результаті винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості

Законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Одеська митниця ДФС в рішенні про коригування митної вартості зазначила, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів: 1) відповідно до пп. в) п.2 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 5.3 контракту JL20200113 від 13.01.2020 сторони домовилися, що ціни на Товар, зазначені в Інвойсах, включають в себе вартість Товару, його упаковки і навантаження, а також всі інші витрати Продавця, пов`язані з експортуванням Товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого не можливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) згідно п. 6.2 Контракту, оплата за Товар здійснюється як у вигляді передплати так і у вигляді відстрочки платежу, що погоджується Сторонами у специфікаціях, однак для митного оформлення специфікація не надавалась; 3) у зв`язку з тим, що переклад декларації країни відправлення не наданий, не можливо з`ясувати, що визначають числові значення, а саме числове значення 44079 .

Суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

У якості однієї із розбіжностей, що виявлені в документах позивача, відповідачем зазначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі,) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості (вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням) до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Так, згідно з правилом А. 9 Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції від 01.01.2011 року, за умовами перевезення FOB, Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Так, згідно з інвойсами (Proforma invoice) № JL20200113 від 23.03.2020 року; (Commercial invoice) № JL20200113 від 23.03.2020 року, поставка здійснюється на умовах: FOB-SHENZHEN.

Крім цього, п. 5.3. Договору визначено, сторони домовилися, що ціни на товар, зазначені в інвойсах, включають в себе вартість товару, його упаковки і навантаження на транспортний засіб продавця, митне оформлення товару для експорту в країні відправлення, а також всі інші витрати продавця, пов`язані з експортуванням товару.

Відповідно до наявних в матеріалах справи та наданих при митному оформленні рахунку-проформі № JL20200113 від 23.03.2020 року; рахунку-фактурі (інвойс) №JL20200113 від 23.03.2020 року зазначено опис товарів, що поставляються, у графі 5-6 таблиць у інвойсах вказана цін аза пакування (Коробки/ctn, ціна/price) .

Відтак, наведені вище висновки митного органу є помилковими, оскільки, умови поставки FOB передбачають, що обов`язок пакування і маркування покладаються на постачальника. Витрати з пакування товару покладаються на постачальника. Зазначені витрати входять до ціни товару та додатковому відшкодуванню зі сторони покупця не підлягають.

Щодо не надання до митного оформлення специфікацій.

Згідно п. 1.3. Договору № JL20200113 від 13.01.2020 року, найменування, комплектність, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю товару визначається у інвойсах, які слугують специфікаціями до Договору і які повинні бути направлені від продавця покупцю.

Відповідно до наявних в матеріалах справи та наданих при митному оформленні рахунку-проформа (Proforma invoice) № JL20200113 від 23.03.2020 року; рахунку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) № JL20200113 від 23.03.2020 року зазначено опис товарів, що поставляються, зазначено у графі 7 таблиць у інвойсах (Вартість/Amount) зазначено 44226, 00 дол. США, вартість морського фрахту ( sea freight ) 2725,00 дол. США. Загальна вартість 46951,00 дол. США.

Відтак, не надання під час митного оформлення специфікації не спростовано митним органом.

Також, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають вимогам МК України, посилання відповідача у оскаржуваному рішенні, як на підставу для коригування митної вартості товару, ненадання ТОВ Кано Строй до митного оформлення перекладу декларації країни відправлення, оскільки відповідно до ч.2 ст.53 та ч. 3 ст. 53 МК України, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який надається у випадку, коли документи, що підтверджують митну вартість містять розбіжності.

Суд зазначає, що ненадання до митного оформлення перекладу копії митної декларації країни відправлення, жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару. Відповідач не надав суду та не зазначив у рішенні про коригування митної вартості, які саме складові митної вартості товару неможливо перевірити без дослідження перекладу декларації країни відправлення.

Посилання Одеської митниці ДФС в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Верховний Суд у Постанові від 24.09.2019 року у справі № 807/1131/13-а зазначив:

Суд касаційної інстанції має підстави вважати, що аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника .

Така ж правова позиція міститься і у постановах Верховного суду по справам №813/2990/16 від 04.09.2020 року, №804/317/16 від 22.07.2020 року.

Крім того, у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації МД від 12.05.2020 №UA5000/2020/213258, за якою встановлено ціну за аналогічні товари 3,87 дол. США/ кг, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичного або подібного (аналогічного) товару.

Суд виходить з того, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначений висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 року у справі №815/1670/17, №815/5816/17 від 13.08.2020 року, №160/7893/18 від 28.05.2019 року.

Відповідно до ст. 6 КАС України (в редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що надані декларантом позивача - ТОВ Кано Строй до митного органу з метою підтвердження митної вартості товару, документи, містять необхідну інформацію про товар, та його ціну.

Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом позивача - ТОВ Кано Строй документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару. До суду митним органом не надано ані документів, а ні відзиву на позов.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження наданих послуг представником ТОВ Кано Строй надано до суду:

Договір про надання правової допомоги №40 від 18.06.2020 року;

Рахунок №40 від 18.06.2020 року (на суму 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.);

Довідка №40 від 19.06.2020 року;

Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.07.2020 року;

Детальний опис робіт (наданих послуг) станом на 01.07.2020 року;

Ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1004074 від 01.07.2020 року;

Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Предметом Договору про надання правової допомоги №40 від 18.06.2020 року, приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу є зобов`язання адвокатського бюро надавати правову допомогу та представляти інтереси Клієнта, у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта (ТОВ Кано Строй ), а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, на виконання умов цього Договору (представництва) Клієнт надає Адвокатському бюро наступні повноваження, без будь-яких обмежень на вчинення відповідних дій:

1.2.1. представляти Клієнта в органах державної влади та управліннях, міністерствах, відомствах, їх структурних підрозділах, державних комітетах та підвідомчих їм органах, в органах нотаріату, в органах прокуратури, правоохоронних органах, судах всіх інстанцій, у тому числі місцевих судах, судах апеляційної та касаційної інстанцій, з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження та захиснику Клієнта незалежно від його процесуального статусу.

1.2.2. представляти Клієнта перед банками, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, перед фізичними особами з приводу усіх питань, пов`язаних з фінансово-господарською діяльністю Клієнта;

1.2.3. представляти інтереси Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

1.2.4. надавати комплексний правовий супровід діяльності Клієнта.

Розділом 3 Договору встановлено виплату винагороди (гонорару).

При вирішенні зазначеного питання, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену в додатковій постанові від 19.06.2020 року у справі №826/24815/15:

В контексті наведеного Верховний Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В даному випадку відповідачем як суб`єктом владних повноважень клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не заявлялось. Та само суду не було надано жодних доказів та не наведено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт. В свою чергу, як було зазначено вище, за відсутності ініціативи з боку іншої сторони суд не має права встановлювати такі обставини самостійно .

Відповідачем у справі №420/6067/20 клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не надавалось.

Проте, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до акту приймання-передачі робіт (наданих послуг), адвокатським бюро виконані наступні роботи:

Консультація клієнта, узгодження правової позиції 0,00 грн.,

Вивчення та правовий аналіз матеріалів 500,00 грн.,

Представництво інтересів Клієнта в установах, організаціях, підприємствах 1000 грн.

Правовий аналіз судової практики 500, 00 грн.

Підготовка та подання заяв, клопотань, звернень, інше 500, 00 грн.,

Складання позовної заяви 6000,00 грн.,

Складання відповіді на відзив 1500, 00 грн.

Загальна вартість наданих послуг становить 10000,00 грн.

Довідкою №40 від 19.06.2020 року підтверджено сплату Адвокатському бюро винагороди за отримання правової допомоги у розмірі 10000,00 грн.

Проте, суд не погоджується з наданим розрахунками, оскільки частина виконаних Адвокатським бюро послуг, не могла бути виконана станом на 01.07.2020 року

Так, надана послугу - складання відповіді на відзив 1500, 00 грн., не могла бути надана Адвокатським бюро та не надана станом на 23.10.2020 року, оскільки відзив на адміністративний позов не надходив до суду.

Послуга - представництво інтересів Клієнта в установах, організаціях, підприємствах 1000 грн.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , представництво (вид адвокатської діяльності) - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

Суд зауважує, що провадження у справі №420/6067/20 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( в порядку ст. 262 КАС України).

Судові засідання у справі №420/6067/20 не призначались.

У зв`язку з цим, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 7500,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд з власної ініціативи, з урахуванням критеріїв визначених ч.9 ст. 139 КАС України, може зменшити розмір судових витрат (постанова Верховного Суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії , заява №34884/97, п. 30).

З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок державних асигнувань, на користь ТОВ Кано Строй суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була неминучою , так як сплата судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 134, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Кано Строй до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA500070/2020/000081/2 від 17.06.2020 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кано Строй за рахунок бюджетних асигнувань, суму судового збору за подання адміністративного позову:

за квитанцією №0.0.1758900028.1 від 06.07.2020 року у сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.),

за платіжним дорученням №283 від 28.07.2020 року у сумі 5332,81 грн. (п`ять тисяч триста тридцять дві гривні 81 коп.)

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кано Строй за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7500, 00 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю Кано Строй , адреса: 65496, Одеська область, Овідіопольський район, ж/м Радужний, буд 16/4, прим. 9Н,, код ЄДРПОУ 42087340,

Одеська митниця Держмитслужби, адреса: 65078, м.Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ 43333459, телефон (048) 734-28-04, od@customs.sfs.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.