Рішення

від 23.10.2020 по справі 910/8520/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2020Справа № 910/8520/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вова Хорека" доТовариства з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн" простягнення 52193,48 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вова Хорека" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн" заборгованості у розмірі 52193,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №37 від 07.04.2017 в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/8520/20; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу - строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

16.07.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн" надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує факт одержання від позивача спірного товару та вказує, що у наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Вова Хорека" видаткових накладних відсутній підпис уповноваженої особи на отримання від імені відповідача товару, а відбиток печатки не відповідає відбитку оригінальної печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн". Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам щодо оформлення вказаних документів та не дають можливості ідентифікувати особу, що отримала товар. Довіреності на отримання товару за переліченими у відзиві накладними, за твердженнями відповідача, ним не видавались, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн" просить суд відмовити у задоволенні позову.

16.07.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн" у межах суми позовних вимог 52193,48 грн, що містяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн", в тому числі, але не виключно, на відомі позивачу рахунки: розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в КБ "Приватбанк", МФО 380269; рахунок НОМЕР_2 в ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вова Хорека" про забезпечення позову відмовлено.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вова Хорека" (постачальник, позивач) укладено договір поставки №37 (надалі - договір), у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов`язується за окремими замовленнями покупця поставляти останньому продукти харчування (надалі в тексті іменовані товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар і оплачувати його вартість постачальнику на умовах, визначених в цьому договорі.

Постачальник здійснює доставку товару власним транспортом та за свій рахунок на адресу, вказану у замовленні, що надійшло від покупця. Відповідальна особа покупця приймає товар, поставлений від постачальника, у кількості й асортименті, зазначеному в накладній постачальника на відпуск товару. Фактичною датою поставки товару є дата приймання товару і підписання товарно-транспортної накладної. Постачальник зобов`язується надавати покупцю разом з товаром наступні документи: а) товарно-транспортну накладну; б) податкову накладну; в) посвідчення про якість товару; г) санітарно-гігієнічні висновки (при необхідності) (п.п.2.3, 2.4, 2.5, 2.6 договору).

Згідно п.п.3.2, 3.3 договору вартість поставленого товару оплачується покупцем за цінами, зазначеними постачальником у товарно-транспортних накладних. Оплата покупцем вартості поставленого за цим договором товару проводиться шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок, або внесенням коштів готівкою в касу постачальника відповідно до чинного законодавства України протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки партії товару.

Постачальник зобов`язаний вчасно поставляти покупцю замовлений останнім товар у наявному асортименті. Покупець зобов`язаний приймати замовлений і поставлений йому постачальником товар по товарно - транспортних накладних і здійснювати оплату вартості отриманого від постачальника товару у визначений п.3.3 цього договору строк (п.п.4.1, 4.2 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з 01.01.2017 і діє до 31.12.2017. Якщо жодна зі сторін за п`ятнадцять календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить письмово іншу сторону про своє бажання припинити його дію, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

За твердженнями позивача, на виконання умов укладеного між контрагентами правочину останнім було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 195438,21 грн, що підтверджується видатковими накладними за період з вересня по грудень 2019 року, які містяться в матеріалах справи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплатив за поставлений позивачем товар частково.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, який підписано між сторонами та скріплено печатками останніх, станом на 15.12.2020 заборгованість відповідача перед позивачем склала 142693,48 грн.

Після підписання зазначеного акту звірки відповідачем було сплачено 50000,00 грн - 21.01.2020, 40000,00 грн - 06.02.2020 та 500,00 грн - 03.04.2020.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого позивачем товару у визначений договором строк, внаслідок чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 52193,48 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов`язок щодо передачі відповідачу товару, загальна вартість якого склала 195438,21 грн виконав належним чином, однак відповідач, всупереч п.3.3 укладеного між контрагентами правочину, за поставлений позивачем товар у строки, погоджені між сторонами оплатив частково, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн" виникла заборгованість на суму 52193,48 грн. Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати товару є таким, що настав. Доказів оплати товару в повному обсязі матеріали справи не містять.

Відтак, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 52193,48 грн основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач заперечує факт одержання від позивача всього спірного товару та вказує, що у наданих позивачем видаткових накладних відсутній підпис уповноваженої особи на отримання від імені відповідача товару, а відбиток печатки не відповідає відбитку оригінальної печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн". Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам щодо оформлення вказаних документів та не дають можливості ідентифікувати особу, що отримала товар. Довіреності на отримання товару за накладними №39202 від 04.10.2019 на суму 3561,03 грн, №43077 від 24.10.2019 на суму 2924,10 грн, №43993 від 29.10.2019 на суму 6244,29 грн, №45809 від 05.11.2019 на суму 5479,92 грн, №45810 від 07.11.2019 на суму 4540,59 грн, №47113 від 12.11.2019 на суму 1479,33 грн, №49131 від 22.11.2019 на суму 3943,89 грн, №49793 від 26.11.2019 на суму 1371,87 грн, №50565 від 29.11.2019 на суму 5140,26 грн та №51197 від 03.12.2019 на суму 3996,54 грн за твердженнями відповідача, ним не видавались, печатки покупця на вказаних накладних відсутні, а отже Товариство з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн" просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд відхиляє дані твердження відповідача як безпідставні та такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами у справі, та зазначає, що на перелічених видаткових накладних наявний штамп відповідача "МР Кет Корпорейшн кухня прийнято" із підписами працівників, які здійснили прийом товару. Доказів того, що дані особи не були уповноважені на прийом товару за договором матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

При цьому довіреність на Засядько Є.Л., який здійснив прийом товару по одній із перелічених вище видаткових накладних була долучена самим відповідачем до матеріалів справи, що спростовує твердження відповідача про відсутність доведеного факту поставки товару на адресу відповідача у справі.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи наявний підписаний між сторонами (з боку відповідача - бухгалтером) та скріплений печатками останніх акт звірки взаєморозрахунків, в якому сторонами зафіксовано отримання відповідачем товару від позивача в тому числі і за видатковими накладними №39202 від 04.10.2019 на суму 3561,03 грн, №43077 від 24.10.2019 на суму 2924,10 грн, №43993 від 29.10.2019 на суму 6244,29 грн, №45809 від 05.11.2019 на суму 5479,92 грн, №45810 від 07.11.2019 на суму 4540,59 грн, №47113 від 12.11.2019 на суму 1479,33 грн, №49131 від 22.11.2019 на суму 3943,89 грн, №49793 від 26.11.2019 на суму 1371,87 грн, №50565 від 29.11.2019 на суму 5140,26 грн та №51197 від 03.12.2019 на суму 3996,54 грн.

Даний документ приймається судом як вірогідний доказ на підтвердження отримання відповідачем товару за вказаними накладними, що спростовує твердження відповідача про те, що ним товар не отримувався.

Крім того суд вважає за необхідне відзначити, що приписами ст.1, ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою .

Абзацом 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Надані позивачем видаткові накладні за період з вересня по грудень 2019 року містять відомості про постачальника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вова Хорека", від імені якого видаткова накладна підписана уповноваженими особами та містять відбиток печатки позивача. Видаткові накладні також містять відомості про покупця - Товариство з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн", в графі "Отримав(ла)" містяться підписи осіб без найменування посади, в графі "За дорученням № ____від ____" також відсутні дані. Печатка (штамп) сторони отримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн" на вказаних видаткових накладних наявна.

З огляду на практику господарських правовідносин, що склалась між сторонами, щодо здійснення купівлі-продажу товару протягом вересня-грудня 2019 року, враховуючи наявність у вказаних документах дат складення видаткових накладних, номерів, реквізитів сторін, змісту та обсягу господарських операцій, суд розцінює відсутність відомостей про особу та/або посаду особи, яка приймала товар згідно наданих видаткових накладних як неістотні недоліки у документах, що містять відомості про господарські операції (первинних документах).

Відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цими накладними, за наявності її підпису у цих накладних, який засвідчений відтиском печатки або штампу самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі.

Крім того, відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяла уповноважена особа відповідача при прийнятті товару) в накладних також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Відповідач хоч і стверджує, що на видаткових накладних міститься печатка, яка не відповідає оригінальній печатці Товариства з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн", проте не надає жодних доказів, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б скористатися інша особа.

За висновками суду непослідовність доводів відповідача у відзиві на позов свідчить про те, що правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн" по суті даного спору спрямована виключно на ухилення від виконання своїх зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вова Хорека".

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується здійснення позивачем поставки відповідачу товару загальною вартістю 195438,21 грн та здійснення відповідачем його часткової оплати.

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн" за договором (за спірними видатковими накладними) у розмірі 52193,48 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хова Хорека" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн" суми основного боргу у розмірі 52193,48 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на задоволення позову у повному обсязі судовий збір покладається на відповідача.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МР Кет Корпорейшн" (03057, м.Київ, проспект Перемоги, будинок 47-А, ідентифікаційний код 40452444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вова Хорека" (02097, м.Київ, вул.Милославська, будинок 31, квартира 185, ідентифікаційний код 39480929) суму боргу у розмірі 52193 (п`ятдесят дві тисячі сто дев`яносто три) грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто два) грн 00 коп

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова