Рішення

від 11.10.2020 по справі 924/974/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2020 р. Справа № 924/974/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Смаровоза М.В. при секретарі судового засідання Желіхівській О.О., розглянувши справу

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Сонячний"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Хмельницької обласної державної адміністрації - державного підприємства "Проскурівське лісове господарство"

про розірвання договору та зобов"язання вчинити дії,

за участю представників:

прокуратури: Коломий О.Є.;

відповідача: Мельник О.Д.;

іншх учасників процесу: не з`явилися (явка не визнавалась обов`язковою).

У судовому засіданні 12.10.2020р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області до ТОВ "Магазин "Сонячний", відповідно до якого просить суд: розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (квартал 46) від 06.09.2012р. № 5, укладений між Хмельницькою районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин "Сонячний"; зобов`язати ТОВ "Магазин "Сонячний" привести лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (квартал 46) у стан, не гірший порівняно з тим, у якому вона передавалась у користування, звільнивши її від незаконно збудованого об`єкту, та повернути державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації.

В обґрунтування позову зазначає, що розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від 24.12.2008 №633/2008-р передано у постійне користування земельні ділянки лісогосподарського призначення Волочиського району, Старокостянтинівського району, Хмельницького району площею 2937 га ДП "Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Хмельницькоблагроліс" (на даний момент перейменовано на Державне підприємство «Проскурівське лісове господарство» згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів від 15.08.2017р. №346).

Наголошує, що у подальшому, на виконання розпорядження ХОДА від 30.09.2010 року №497/2010-р «Про надання у користування товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» 06.09.2012 між Хмельницькою районною державною адміністрацією (Сторона 1) та ТОВ «Магазин «Сонячний» (Сторона 2) укладено Договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 5, відповідно до умов якого Сторона 1 надає, а Сторона 2 приймає у строкове платне використання у рекреаційних цілях лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), на термін до 2059 року, без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача - Державного підприємства "Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Хмельницькоблагроліс".

Стверджує, що згідно додатку до Договору від 21.09.2012, укладеного між ДП ХОСЛАП "Хмельницькоблагроліс" (сторона 1) та ТОВ «Магазин «Сонячний» (сторона 2), сторона 2 має право зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей.

Також заступник прокурора у позовній заяві наголошує на тому, що у порушення вимог Закону та умов Договору, ТОВ «Магазин «Сонячний» без дозволу та погоджень Хмельницької обласної державної адміністрації, як органу, уповноваженого державою на розпорядження земельними лісовими ділянками та постійного землекористувача ДП ХОСЛАП «Хмельницькоблагроліс», з 03.06.2014 по 25.05.2015 самочинно здійснило на земельній лісовій ділянці будівництво об`єкту - одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу площею 142,02 кв.м., який розміщено на залізобетонних монолітних на армованій монолітній подушці фундаментах та не є тимчасовою спорудою.

Також звертає увагу суду на те, що ТОВ «Магазин «Сонячний» відхилено пропозицію Хмельницької РДА розірвати договір у добровільному порядку (листи від 01.04.2019 № 01/19, від 18.04.2019 №03/19). Хмельницькою обласною державною адміністрацією та Хмельницькою районною державною адміністрацією, які є органами, уповноваженими здійснювати функції у спірних правовідносинах, упродовж тривалого періоду часу заходи до захисту інтересів держави шляхом розірвання договору та повернення лісової ділянки у державну власність в судовому порядку не вживаються, що підтверджується листами від 23.11.2018 № 35/21- 3013/18, від 14.01.2019 3 35/06-184/19, від 25.03.2019 № 34/06-913/19, від 23.04.2019р. № 40/06-1227/19, від 31.05.2019 № 68/10-12-2616/2019, від 22.05.2019 № 40/06-1403/19, від 01.07.2019 № 68/10-12-3112/2019, від 18.07.2019 № 68/10- 12-3437/2019, від 24.07.2019 3 35/06-1999/19. Тривала бездіяльність суб`єктів владних повноважень, невжиття ними заходів до захисту інтересів держави є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

У відзиві на позов від 06.12.2019р. відповідач наголошує на тому, що після отримання Містобудівних умов відповідач у відповідності до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» перейшов до наступних, визначених законом етапів проектування та будівництва вказаного у Містобудівних умовах об`єкту на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні Відповідача на підставі Договору користування. Позивачем-2, шляхом видачі Містобудівних умов фактично, було надано Відповідачу дозвіл на спорудження на вказаній земельній ділянці зазначеного у Містобудівних умовах об`єкта. Вказана обставина, на думку відповідача, свідчить про відсутність його вини у порушенні зобов`язання, що виникло із Договору користування, наявність якої відповідно до ч.1 ст.614 ЦК України є обов`язковою умовою для передбачених п.1. ч.1 ст.611 ЦК України наслідків порушення зобов`язання, про застосування яких Прокурором й заявлено позов.

Відповідач вважає, що провадження у справі № 924/974/19 в частині заявленої Прокурором вимоги про зобов`язання Відповідача привести лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві у стан, не гірший порівняно з тим, у якому вона передавалась у користування, звільнивши її від незаконно збудованого об`єкту, та повернути державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації має бути закрито відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки заявлена прокурором вимога привести лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (квартал 46) у стан, не гірший порівняно з тим, у якому вона передавалась у користування, звільнивши її від незаконно збудованого об`єкту, та вимога, яка була задоволена рішенням Господарського суду м.Києва від 28.09.2016р., є ідентичними.

Представник позивача (Хмельницької обласної державної адміністрації) у судове засідання не з`явився. У попередніх засіданнях наполягав на задоволення позовних вимог.

Представник позивача (Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області) у судове засідання не з`явився, письмової позиції щодо позовних вимог не надав. Ухвали суду про відкриття провадження у справі, ухвали повідомлення про призначення судового засідання направлялись на адресу позивача, зазначену в позовній заяві та відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Представник прокуратури у судовому засіданні наполягав на задоволення позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Державне підприємство "Проскурівське лісове господарство" у судове засідання представника не направило, письмової позиції щодо позовних вимог не надало. Ухвали суду про відкриття провадження у справі, ухвали повідомлення про призначення судового засідання направлялись на адресу третьої особи, зазначену в позовній заяві та відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.09.2019р. було відкрито провадження у справі № 924/974/19 , залучено державне підприємство "Проскурівське лісове господарство" до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Хмельницької обласної державної адміністрації, призначено підготовче засідання на 22 жовтня 2019 р.

У засіданні 22.10.2019р. постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 12.11.2019 року.

У засіданні 12.11.2019р. судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05 грудня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.12.2019р. вирішено зупинити провадження у справі № 924/306/20 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 (з опублікуванням повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 31.08.2020р. поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 07 вересня 2020 р.

07.09.2020р. суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10 вересня 2020р.

10.09.2020р. судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 12 жовтня 2020р.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Як встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі № 910/12377/16 (залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду 01.02.2017р.), розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №633/2008-р від 24.12.2008 року передано у постійне користування земельні ділянки лісогосподарського призначення Волочиського району, Старокостянтинівського району, Хмельницького району площею 2937 га Державному підприємству "Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Хмельницькоблагроліс".

Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №497/2010-р від 30.09.2010 року «Про надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» вирішено виділити Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» для довгострокового тимчасового користування у рекреаційних цілях лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача - Державного підприємства "Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Хмельницькоблагроліс».

06.09.2012 року між Хмельницькою обласною державною адміністрацією (Сторона) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» (Сторона 2) було укладено Договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, відповідно до умов якого Сторона 1 на підставі розпорядження голови облдержадміністрації від 30.09.2010 року №497/2010-р «Про надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» лісової ділянки» надає, а Сторона 2 приймає у строкове платне використання у рекреаційних цілях лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), на термін до 2059 року, без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача - Державного підприємства "Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Хмельницькоблагроліс".

Відповідно до розділу 2 Договору в користування передається лісова ділянка загальною площею 2,7 га.

Згідно з розділом 3 Договору лісова ділянка передається в довгострокове тимчасове користування у рекреаційних цілях.

Сторона 2 зобов`язана, зокрема, використовувати орендовану лісову ділянку відповідно до мети, визначеної у розділі 3 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі. (розділ 8 Договору)

На виконання умов Договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 06.09.2012 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв лісову ділянку площею 2,7 га, розташовану за межами населеного пункту на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району, що підтверджується Актом приймання - передачі.

Відділом містобудування, архітектури, житлово - комунального господарства та будівництва Хмельницької районної державної адміністрації видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» містобудівні умови і обмеження на будівництво одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Хмельницькій області 28.05.2014 року видано декларацію про початок виконання будівельних робіт Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» за адресою: лісовий масив (квартал 46) Хмельницького району Давидковецької с/р нового будівництва ІІ категорії складності, яка зареєстрована 03.06.2014 року за №ХМ 082141540537.

Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Хмельницькій області 17.06.2015 року видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу на території лісового масиву (квартал 46) Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ІІ категорії складності, загальною площею 142,02 кв.м., з техніко - економічними показниками об`єкта: фундамент: залізобетонні монолітні на армованій монолітній подушці, стіни і перегородки дерев`яні, перекриття дерев`яні, покриття метало черепиця по дерев`яній кроквяні системі, огороджувальні конструкції дерев`яний брус, фасади дерев`яний брус з водостійким лаковим перекриттям.

Згідно додатку до Договору від 21.09.2012, укладеного між державним підприємством "Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Хмельницькоблагроліс" (сторона 1) та ТОВ «Магазин «Сонячний» (сторона 2), сторона 2 має право зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей.

Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації (Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Сонячний" (Відповідач - 1), Державної архітектурно - будівельної інспекції України (Відповідач - 2) та Хмельницької районної державної адміністрації (Відповідач - 3) про визнання незаконною та скасування реєстрації, знесення самочинно збудованого туристичного кемпінгу, приведення земельної лісової ділянки у попередній стан.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі № 910/12377/16 (залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду 01.02.2017р.) припинено провадження у даній справі в частині позовних вимог заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Сонячний" про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області 17.06.2015 року за №ХМ 1421516800 . Позовні вимоги Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Сонячний" знести за власний кошт самочинно збудований об`єкт - одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг площею 142,02 кв.м. на території лісового масиву (квартал 46) Давидковецької сільської ради Хмельницького району та привести лісову ділянку у межах здійсненої забудови у попередній стан.

З огляду на викладене, заступник прокурора Хмельницької області звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги тим, що ТОВ «Магазин «Сонячний» без дозволу та погоджень Хмельницької обласної державної адміністрації, як органу, уповноваженого державою на розпорядження земельними лісовими ділянками та постійного землекористувача ДП ХОСЛАП «Хмельницькоблагроліс» здійснило на земельній лісовій ділянці будівництво об`єкту - одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу площею 142,02 кв.м., який розміщено на залізобетонних монолітних на армованій монолітній подушці фундаментах та не є тимчасовою спорудою.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові по справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Суд враховує, що прокуратурою області направлялись листи до Хмельницької ОДА та Хмельницької РДА, у яких вказувалось на бездіяльність зазначених суб`єктів владних повноважень, відсутність реагування на факт порушення вимог закону та умов договору з боку ТОВ «Магазин «Сонячний», а також на необхідність вжиття заходів до захисту інтересів держави в судовому порядку шляхом подання позову про розірвання договору та повернення земельної ділянки у придатному стані (листи від 29.10.2018 № 05/1-279вих-18, від 25.01.2019 № 05/1-59вих-19, від 25.04.2019 № 05/1-115вих-19, від 06.06.2019 № 05/1-223вих-19, від 11.07.2019 № 05/1-272вих-19, від 11.07.2019 № 05/1- 271вих-19). При цьому, Хмельницькою обласною державною адміністрацією та Хмельницькою районною державною адміністрацією, як органами, уповноваженими здійснювати функції у спірних правовідносинах, заходи до захисту інтересів держави шляхом розірвання договору та повернення лісової ділянки у державну власність в судовому порядку не вживаються, що підтверджується листами від 23.11.2018 № 35/21- 3013/18, від 14.01.2019 3 35/06-184/19, від 25.03.2019 № 34/06-913/19, від 23.04.2019 № 40/06-1227/19, від 31.05.2019 № 68/10-12-2616/2019, від 22.05.2019 № 40/06-1403/19, від 01.07.2019 № 68/10-12-3112/2019, від 18.07.2019 № 68/10- 12-3437/2019, від 24.07.2019 3 35/06-1999/19.

Тривала бездіяльність суб`єктів владних повноважень, невжиття ними заходів до захисту інтересів держави є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

Враховуючи норми Конституції України, частини 2 статті 4 ГПК України, Закону України "Про прокуратуру" враховуючи те, що даний спір може стосуватись порушення тимчасовим лісокористувачем ТОВ «Магазин «Сонячний» передбачених договором обов`язків щодо цільового використання лісової ділянки із дотриманням вимог земельного та лісового законодавства, обмеження прав державного підприємства як постійного лісокористувача, а на прокуратуру покладено обов`язок захищати інтереси держави (в т.ч. органів виконавчої влади (ст. 23 Закону України "Про прокуратури"), звернення прокурора з даним позовом є обґрунтованим.

Згідно ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає, державний орган, якому надано повноваження органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 Лісового кодексу України).

Рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення приймаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними. Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями (ст. 6 ст. 31 Лісового кодексу України).

Як встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі № 910/12377/16 (залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду 01.02.2017р.), Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №633/2008-р від 24.12.2008 року передано у постійне користування земельні ділянки лісогосподарського призначення Волочиського району, Старокостянтинівського району, Хмельницького району площею 2937 га Державному підприємству "Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Хмельницькоблагроліс".

Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №497/2010-р від 30.09.2010 року «Про надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» вирішено виділити Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» для довгострокового тимчасового користування у рекреаційних цілях лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача - Державного підприємства "Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Хмельницькоблагроліс».

06.09.2012 року між Хмельницькою обласною державною адміністрацією (Сторона) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» (Сторона 2) було укладено Договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, відповідно до умов якого Сторона 1 на підставі розпорядження голови облдержадміністрації від 30.09.2010 року №497/2010-р «Про надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» лісової ділянки» надає, а Сторона 2 приймає у строкове платне використання у рекреаційних цілях лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), на термін до 2059 року, без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача - Державного підприємства "Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Хмельницькоблагроліс".

Відповідно до розділу 2 Договору в користування передається лісова ділянка загальною площею 2,7 га. Згідно з розділом 3 Договору лісова ділянка передається в довгострокове тимчасове користування у рекреаційних цілях.

Сторона 2 зобов`язана, зокрема, використовувати орендовану лісову ділянку відповідно до мети, визначеної у розділі 3 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі. (розділ 8 Договору)

На виконання умов Договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 06.09.2012 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв лісову ділянку площею 2,7 га, розташовану за межами населеного пункту на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району, що підтверджується Актом приймання - передачі.

Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Хмельницькій області 17.06.2015 року видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу на території лісового масиву (квартал 46) Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ІІ категорії складності, загальною площею 142,02 кв.м., з техніко - економічними показниками об`єкта: фундамент: залізобетонні монолітні на армованій монолітній подушці, стіни і перегородки дерев`яні, перекриття дерев`яні, покриття метало черепиця по дерев`яній кроквяні системі, огороджувальні конструкції дерев`яний брус, фасади дерев`яний брус з водостійким лаковим перекриттям.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі № 910/12377/16 (залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду 01.02.2017р.) припинено провадження у даній справі в частині позовних вимог заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Сонячний" про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області 17.06.2015 року за №ХМ 1421516800 . Позовні вимоги Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Сонячний" знести за власний кошт самочинно збудований об`єкт - одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг площею 142,02 кв.м. на території лісового масиву (квартал 46) Давидковецької сільської ради Хмельницького району та привести лісову ділянку у межах здійсненої забудови у попередній стан.

Як встановлено судом у рішенні від 28.09.2016 у справі № 910/12377/16, в порушення вимог Лісового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» на лісовій ділянці площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), було зведено одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг, загальною площею 142,02 кв.м., без отримання погодження з власником лісу - Хмельницькою обласною державною адміністрацією та постійним лісокористувачем - ДП «ХОСЛАП „Хмельницькоблагроліс». Побудований ТОВ «Магазин «Сонячний» об`єкт - одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг, загальною площею 142,02 кв.м. на лісовій ділянці площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), не є тимчасовою спорудою в розумінні вимог чинного законодавства України, оскільки улаштований на фундаменті армованій монолітній подушці. ТОВ «Магазин «Сонячний» своєю діяльністю по будівництву об`єкту нерухомості на лісовій ділянці площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46) порушує правовий порядок використання лісів на землях комунальної власності.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18), згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Тому судове рішення у справі № 910/12377/16 не може бути поставлене під сумнів, а прийняте рішення не може йому суперечити, обставини, встановлені у рішенні № 910/12377/16, не потребують доказування.

Статтею 16 Лісового кодексу визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Суб`єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Зважаючи на викладене, державне підприємство «Проскурівське лісове господарство» є постійним лісокористувачем на підставі розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації від 24.12.2008 №633/2008-р, а ТОВ «Магазин «Сонячний» є тимчасовим лісокористувачем на умовах довгострокового користування - Договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 06.09.2012р. №5.

Статтею 20 Лісового кодексу України передбачено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Статтею 20 Лісовою кодексу України передбачені обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування, а саме останні зобов`язані: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором;

2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором;

3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;

4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, то перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі;

5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;

6) не порушувати прав інших лісокористувачів.

Таким чином, на лісову ділянку, надану у довгострокове тимчасове користування ТОВ «Магазин «Сонячний» встановлено обмеження (обтяження) щодо зведення без погодженням із власниками лісів (Хмельницькою обласною державною адміністрацією), постійними лісокористувачами (Державним підприємством «Проскурівське лісове господарство») в установленому порядку тимчасових будівель і споруд, а також інших не тимчасових споруд , необхідних для ведення господарської діяльності.

Суд також звертає увагу на те що згідно з розділом 3 Договору, лісова ділянка передається в довгострокове тимчасове користування у рекреаційних цілях.

Згідно ч. 2 ст. 74 Лісового кодексу України у лісах, що використовуються для відпочинку, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою.

Статтею 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що елементами (частинами) об`єктів благоустрою є: 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів; 2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; 3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; 4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; 5) технічні засоби регулювання дорожнього руху; 6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території; 7) комплекси та об`єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; 8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків; 9) малі архітектурні форми; 10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Згідно п. 5.3, 5.5 Правил використання корисних властивостей лісів при використанні корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей тимчасовий лісокористувач забезпечує на виділеній лісовій ділянці створення сприятливих умов для перебування громадян шляхом проведення робіт з благоустрою цих ділянок. При виконанні робіт з благоустрою лісової ділянки мають зберігатись ліси та природні ландшафти, дотримуватись правила пожежної безпеки та санітарні правила в лісах.

Заходи щодо благоустрою лісової ділянки повинні бути спрямовані на збереження лісового середовища в умовах рекреаційних навантажень, створення необхідного комфорту та зручностей для відпочиваючих і включати в себе: оформлення входу; облаштування майданчиків для стоянки автомобілів; встановлення контрольно-пропускних пунктів; облаштування оглядових майданчиків, санвузлів; виготовлення та встановлення покажчиків, художніх барельєфів та скульптур; улаштування драбин, перил на маршрутах; облаштування місць розведення багать; установлення урн для сміття, облаштування спусків до води, благоустрій природних джерел, облаштування дорожньо-стежкової мережі; інші заходи, необхідні для цілей використання лісової ділянки.

Встановлено, що відповідач на спірній лісовій ділянці (площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46) побудував об`єкт - одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг, загальною площею 142,02 кв.м. , який не є тимчасовою спорудою в розумінні вимог чинного законодавства України, оскільки улаштований на фундаменті армованій монолітній подушці. ТОВ «Магазин «Сонячний» своєю діяльністю по будівництву об`єкту нерухомості на лісовій ділянці площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46) порушує правовий порядок використання лісів на землях комунальної власності.

Частиною 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що тимчасова споруда соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства № 244 від 21.10.2011 року "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" встановлено відповідний Порядок, згідно з пунктами 1.З., 1.4. якого тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічними регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту, та повинна мати по зовнішньому контуру площу до 30 м. кв. Відповідно до пунктів 2.1, 2.6, 2.20, 2.21, 2.30, 2.31 вказаного Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, що включає, зокрема, схему розміщення, схему благоустрою, ескізи фасадів, технічні умови щодо інженерного забезпечення; відхилення від паспорта прив`язки тимчасової споруди не допускається, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 22 ЛК України підставами припинення права постійного користування лісами є: 1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом; 2) використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; 3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням. Право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.

Згідно ст. 78 ЛК України право використання лісових ресурсів припиняється в разі: 1) добровільної відмови від використання лісових ресурсів; 2) закінчення строку, на який було надано право використання лісових ресурсів; 3) припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використання лісових ресурсів; 4) порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів; 5) використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; 6) порушення встановлених строків справляння збору за використання лісових ресурсів; 7) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням; 8) невідшкодування в установленому порядку збитків, заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень лісового законодавства, та невиконання вимог щодо усунення виявлених недоліків.

Суд вважає необгрунтованим посилання відповідача на те, що Позивач-2 шляхом видачі Містобудівних умов фактично надав Відповідачу дозвіл на спорудження на вказаній земельній ділянці зазначеного у Містобудівних умовах об`єкта, з огляду на наступне.

Порядок видачі Містобудівних умов регулюються Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 698 від 19 серпня 2015 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Порядок № 698).

Відповідно до статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15.

Натомість, статтею 20 Лісового кодексу України передбачено обов`язок тимчасового лісокористувача на умовах довгострокового користування у випадку зведення тимчасової будівлі і споруди (необхідної для ведення господарської діяльності) отримати погодженням власника лісу та постійного лісокористувача в установленому порядку.

Зважаючи на викладене, відповідач помилково ототожнює містобудівні умови (як документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, меж земельної ділянки, інші вимоги до об`єктів будівництва) та погодження власника лісу та постійного лісокористувача на зведення об`єкту нерухомості на лісовій ділянці площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району (квартал 46), що порушує правовий порядок використання лісів на землях комунальної власності.

Крім того, на вказаній земельній ділянці встановлено обмеження на будівництво лише тимчасових будівель і споруд, необхідних для ведення господарської діяльності, проте в даному випадку збудований об`єкт не є тимчасовою будівлею, а також відсутні докази наявності розробленого у встановленого порядку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, що є порушенням правового порядку використання лісової земельної ділянки.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чинним відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Розділом 9 Договору визначено, що договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Підставою для розірвання договору є:

- рішення суду, яке набрало законної сили, на вимогу однієї із Сторін унаслідок невиконання другою Стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом;

- невиконання іншою Стороною обов`язків, передбачених договором, в

порядку встановленому законодавством;

- використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду, істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017р. №6-1449цс17, постанові Верховного Суду від 03.07.2018р. у справі №908/109/17.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (квартал 46) від 06.09.2012р. № 5, укладеного між Хмельницькою районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин "Сонячний".

Щодо позовних вимог про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Сонячний" привести лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (квартал 46) у стан, не гірший порівняно з тим, у якому вона передавалась у користування, звільнивши її від незаконно збудованого об`єкту, та повернути державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, суд враховує наступне.

Згідно розділу 7 Договору, після припинення дії договору, Сторона 2 повертає Стороні 1 лісову ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її у користування. Сторона 1 у разі погіршення корисних властивостей лісової ділянки, пов`язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному законодавством.

Розділом 9 договору сторони передбачили, що в разі припинення або розірвання цього договору Орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначених у пункті 3.5. цього договору.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 13.11.2018 № 570/2018-р створено комісію з обстеження дотримання ТОВ «Магазин «Сонячний» умов договору від 06.09.2012. Обстеженням лісової ділянки від 21.11.2018 встановлено, що лісова ділянка огороджена парканом, на даній ділянці наявний об`єкт (капітальна споруда) - одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг.

Хмельницькою районною державною адміністрацією, яка є стороною договору, направлялись ТОВ «Магазин «Сонячний» листи із пропозиціями розірвати договір у зв`язку із невиконанням ним обов`язків, передбачених договором та повернути лісову ділянку у, стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона передавалась у користування, звільнивши її від незаконно збудованого об`єкту, що підтверджується листами від 23.11.2018 № 40/21- 3008/18, від 25.03.2019 № 40/06-912/19.

Проте, ТОВ «Магазин «Сонячний» відхилено пропозицію Хмельницької РДА розірвати договір у добровільному порядку (листи від 01.04.2019 № 01/19, від 18.04.2019 №03/19).

У зв`язку із розірванням договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 06.09.2012р. № 5, укладеного між Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області та ТОВ «Магазин «Сонячний» товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» необхідно привести лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві, що знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, квартал 46 (яка була передана у користування товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 06.09.2012р. № 5, укладеного між Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області та товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний») у стан, не гірший порівняно з тим, у якому означена ділянка передавалась у користування, звільнивши вказану ділянку від незаконно збудованого об`єкту (зокрема, одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу площею 142,02 кв.м) та повернути означену ділянку державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації.

Відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про закриття відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.231 ГПК України провадження у справі № 924/974/19 в частині заявленої прокурором вимоги про зобов`язання Відповідача привести лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві у стан, не гірший порівняно з тим, у якому вона передавалась у користування, звільнивши її від незаконно збудованого об`єкту, та повернути державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації. На думку відповідача, заявлена прокурором вимога привести лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (квартал 46) у стан, не гірший порівняно з тим, у якому вона передавалась у користування, звільнивши її від незаконно збудованого об`єкту, та вимога, яка була задоволена рішенням Господарського суду м.Києва від 28.09.2016р., є ідентичними.

Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у даній справі, судом враховується таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 2 частини першої статті 175 цього Кодексу (є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав), крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України дає підстави зробити висновок, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 8 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20).

Предметом спору у даній справі є зобов`язання приведення лісової ділянки (площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (квартал 46) у стан, не гірший порівняно з тим, у якому вона передавалась у користування, звільнивши її від незаконно збудованого об`єкту, повернення державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації саме у зв`язку із розірванням договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою площею 2,7 га у лісовому масиві, яка знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (квартал 46) від 06.09.2012р. № 5, укладений між Хмельницькою районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин "Сонячний". Підставою позову є нормативно-правова кваліфікація обставин, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, в тому числі обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі № 910/12377/16 (залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду 01.02.2017р.).

Натомість рішення суду по справі № 910/12377/16, на яке посилається відповідач, стосується предмету спору зобов`язання ТОВ "Магазин "Сонячний" знести за власний кошт самочинно збудований об`єкт - одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг площею 142,02 кв.м. на території лісового масиву (квартал 46) Давидковецької сільської ради Хмельницького району та привести лісову ділянку у межах здійсненої забудови у попередній стан саме з підстав віднесення об`єкта нерухомого майна (одноповерховий із мансардним поверхом туристичний кемпінг, загальною площею 142,02 кв.м.) до поняття самочинного будівництва, а також відсутності доказів наявності розробленого у встановленого порядку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, що є порушенням правового порядку використання лісової земельної ділянки.

Відтак, предмет та підстави позовів у даній справі та справі № 910/12377/16 не є тотожними, з огляду на що подане представником відповідача клопотання про закриття провадження у даній справі не підлягає задоволенню. Суд вважає, що прокурор та позивачі використали належний спосіб захисту порушених прав, відповідно до приписів ст.ст. 15-16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Таким чином, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позов з огляду на його обгрунтованість.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача. Повний текст рішення, враховуючи положення ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, остаточно складено у 8-ий робочий день після оголошення вступної та резолютивної частин рішення, тобто 23.10.2020р.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 06.09.2012р. № 5, укладений між Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області та товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний».

Товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» (м. Хмельницький, вул. Івана Франка, 10, ідентифікаційний код 14154853) привести лісову ділянку площею 2,7 га у лісовому масиві, що знаходиться на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, квартал 46 (яка була передана у користування товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 06.09.2012р. № 5, укладеного між Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області та товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний») у стан, не гірший порівняно з тим, у якому означена ділянка передавалась у користування, звільнивши вказану ділянку від незаконно збудованого об`єкту (зокрема, одноповерхового із мансардним поверхом туристичного кемпінгу площею 142,02 кв.м) та повернути означену ділянку державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації (м. Хмельницький, Будинок рад, ідентифікаційний код 22985083).

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Сонячний» (м. Хмельницький, вул. Івана Франка, 10, ідентифікаційний код 14154853) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102) 3842 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України. Повний текст рішення (з урахуванням положень ст.233 ГПК України) складено 23.10.2020р.

Суддя М.В. Смаровоз

Віддруков. 6 прим. (рек. з пов. про вруч.):

1 - до справи;

2 - позивачу 1 (Хмельницька обласна державна адміністрація, 29005, м. Хмельницький, майдан Незалежності, Будинок рад);

3 - позивачу 2 (Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області, 29018, вул. Кам"янецька, буд. 122/2);

4 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Івана Франка, буд. 10);

5 - третій особі (Державне підприємство "Проскурівське лісове господарство", 31352, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Гвардійське, вул. Соборна, буд. 45);

6 - прокуратурі Хмельницької області (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3).