Постанова
від 22.10.2020 по справі 160/8893/18
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2020 року

Київ

справа №160/8893/18

адміністративне провадження №К/9901/3507/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства Макс-Піца

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року (суддя Єфанова О.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (суддя Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.)

у справі за позовом Приватного підприємства Макс-Піца

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство Макс-Піца (надалі також - Позивач, ТОВ Макс-піцца звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі також - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 17 жовтня 2018 року № 0028371410.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що факт вчинення Позивачем порушення підтверджується належними та допустимими доказами, відповідальність за яке була передбачена саттею 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (надалі також - Указ №436/95).

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач посилається на те, що ухвалені судами рішення є законними та обґрунтованим.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Позивач зазначив, що суди, ухвалюючи рішення неправильно тлумачили пункт 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року №148, та застосували Указ Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , який не підлягав застосуванню.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, на думку Позивача, безпідставно послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року по справі № 804/5253/14 (К/9901/5698/18), відповідно до якої у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (стаття 1 Указу Президента від 12.06.1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки ).

Однак у справі № 804/5253/14 правовідносини існували під час дії Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, судами першої і апеляційної інстанції не враховано, що вимоги по оприбуткуванню готівки з 5 січня 2018 року змінилися.

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

За позицією податкового органу, наведеною у відзиві на касаційну скаргу, відповідні Z-звіти, які перевірялися під час контрольного заходу, свідчать про несвоєчасне оприбуткування готівки в книзі обліку доходів і витрат, що свідчить про допущення Позивачем порушень пункту 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року №148

Як вказує Відповідач, Позивачем в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій не спростовано встановлені під час контрольного заходу порушення вимог законодавства щодо неоприбуткування готівки.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Згідно з обставинами, що встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, Відповідачем проведена фактична перевірка ПП Макс-Піца щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами проведеної перевірки складено акт (довідку) від 28 вересня 2018 року №0010778.

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року №148.

На підставі висновків акта Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року №0028371410, яким згідно з абзацом 3 статті 1 Указу № 436/95 нараховані штрафні санкції у розмірі 33 290,00 грн. за несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів на підставі Z-звітів в КОРО.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП Макс-Піца в книзі обліку розрахункових операцій 0403005305Р/9 від 17 травня 2018 року було оприбутковано готівкові кошти на підставі таких Z-звітів:

- №1929 від 18 травня 2018 року, що роздрукований 19 травня 2018 року о 8 год.10 хв. на суму 876,00 грн.;

- №1949 від 07 червня 2018 року, що роздрукований 08 червня 2018 року о 11 год. 36 хв. на суму 64,00 грн.;

- №1965 від 29 червня 2018 року, що роздрукований 30 червня 2018 року о 9 год. 41 хв. на суму 3164,00 грн.;

- №2023 від 27 серпня 2018 року, що роздрукований 28 серпня 2018 року о 19 год. 55 хв. на суму 2554,00 грн.

Загальна сума оприбуткованих коштів складає 6 658,00 грн.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, позивачем не здійснено належним чином оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку доходів, внаслідок чого до нього на підставі абзацу третього статті 1 Указу №436/95 застосовано штраф у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Так, положеннями абзацу третього статті 1 Указу №436/95 (який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20 червня 2019 року №418/2019) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

6 липня 1995 року Верховною Радою України прийнятий Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім ПК, не допускається.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (яке втратило чинність 5 січня 2018 року згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148) установлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзаци перший - третій цього пункту).

Абзацом третім статті 1 Указу №436/95 встановлювалась відповідальність за порушення суб`єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Водночас прийнятим 6 липня 1995 року Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначені розділом V Відповідальність за порушення вимог цього Закону .

Так, пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Отже, об`єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу №436/95, так і того, що визначене пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , фактично полягає у одних і тих самих діях.

Питання застосування наведених вище норм було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду (постанова від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18).

У зазначеному судовому рішенні викладено правовий висновок про те, що оскільки шляхом прийняття Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ №436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися

Враховуючи, що до Позивача спірним податковим повідомленням-рішенням було застосовано штрафні санкції у розмірі, встановленому абзацом 3 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , положення якого не могли застосовуватись до спірних правовідносин, відповідно спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення, що не відповідає положенням 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішення, з приводу правомірності якого виник спір, діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача це рішення підлягає скасуванню.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Пункт 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Положеннями частин першої, другої, третьої статті 351 названого Кодексу визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

4.3.Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 7929 грн, сплаченого за подання позову, апеляційної та касаційної скарг.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою наведеної норми передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката колегія суддів застосовує частину п`яту статті 134 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем і Адвокатським об`єднанням Пашиніна і партнери укладено Договори про надання правової допомоги від 8 липня 2019 року та від 10 січня 2020 року, відповідно до умов яких сторони обумовили обов`язок оплати Позивачем послуг.

З наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги, складених 12 липня 209 року та 22 січня 2020 року, адвокатами було складено апеляційну та касаційну скарги, загальна вартість яких становить 6 тисяч гривань.

Факт оплати підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій.

Відповідачем будь-яких обґрунтувань неспівмірності заявлених до відшкодування витрат 6000 грн не наведено.

Отже загальна сума судових витрат, які понесені позивачем і підлягають розподілу між сторонами складає 13929 грн (7929 грн сплачений судовий збір + 6000 грн витрат на правову допомогу).

Керуючись статтями 3, 139, 343, 349, 351, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Макс-Піца задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року № 0028371410.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39394856, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17-А) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Макс-Піца (ідентифікаційний код юридичної особи 31692464, 51931, Дніпропетровська обл., м. Камянське , пр. Свобои, буд 44 В.) судові витрати у розмірі 13929 грн (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді

О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

Згідно з оригіналом

помічник судді І.Л.Щирська

22.10.20

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення22.10.2020
Оприлюднено26.10.2020
Номер документу92385140
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —160/8893/18

Постанова від 22.10.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.

Ухвала від 21.10.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.

Ухвала від 20.03.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.

Ухвала від 05.02.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.

Постанова від 17.10.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Іванов С.М.

Ухвала від 14.08.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Іванов С.М.

Ухвала від 14.08.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Іванов С.М.

Рішення від 26.03.2019

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Єфанова Ольга Володимирівна

Ухвала від 28.11.2018

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Єфанова Ольга Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні